Notcoin Community
Notcoin Community
Proxy MTProto | پروکسی
Proxy MTProto | پروکسی
Proxy MTProto | پروکسی
Proxy MTProto | پروکسی
iRo Proxy | پروکسی
iRo Proxy | پروکسی
Паблішер avatar

Паблішер

Привіт, мене звати Андрій.
CEO видавництв «Прометей» та «Атена» (coming soon).
Відкрив українську книгарню «Вуса Шевченка» у Празі.
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікований
Довіреність
Не надійний
Розташування
МоваІнша
Дата створення каналуСіч 27, 2024
Додано до TGlist
Трав 23, 2024
Прикріплена група

Останні публікації в групі "Паблішер"

Власниця видавництва «Відкриття» (це вже другий допис з нею тут🌝🫶🏻) викликає Ерінчака за гаражі обурюється тим, що книги іі видавництва не беруть на продаж в «Сенс».

Там Таня Гонченко дійсно правильно зауважила в коментарях, що це питання бізнесу, а це виглядає як публічне примушення до співпраці. Я розумію це почуття, ми також не всі книги можемо взяти на продаж. Але блін, якась крінжа.

Оригінальний допис отут.
Написав вчора пост з закликом не ігнорувати ходу українців на 23 лютого у звʼязку з роковинами повномасштабного вторгнення.

На попередньому постері було менше вподобань, ніж інформації про знижки в книгарні.

Неочікувано пост відгукнувся в людей і от звечора півтори тисячі вподобань, поширення, коментарів.

Я розумію, що часто здається, що ваш голос не важливий, але якщо ви закордоном – це найкращий шанс нагадувати, гучніше говорити про війну в Україні, нагадувати за які цінності бореться Україна і з ким, нагадувати про важливість допомоги та солідарності.
Вибачте, це не смішно насправді, але ця новина характерезує всі 5 років, що я у видавничій сфері😁
Іноді доводиться самого себе змушувати ковтати вогонь.

В якийсь момент зрозумів, що не зважаючи на всі виклики, мені подобається те, чим я займаюсь. І люди навколо класні. Дуже вірю і в «Прометей», і в «Атену», і у «Вуса Шевченка». Готовий далі ковтати вогонь 😁😁😁
Мінуси працювати з великими компаніями-перевізниками.

1. Наша, назвемо її «М», забирала товар тільки у вівторок та четверг. Щось не вийшло з документами у четвер? Чекайте вівторка.

2. Комунікація була «на відвали», бо нас, як замовників, багато. Якось на мене наїхала менеджерка, що ми відправили коробки на звичайних палетах, а не на євро. Я запитав 1) Звідки взялась вимога до євро палет, бо минулого разу все ок було й на таких? 2) Де я можу придбати такі палети, чи в них продається, чи в їхніх партнерів?
Відповідь була чудовою:
1) Минулого разу вони самі замінили і нічого мені не сказали 2) Вони не знають, я ж відправляю товар закордон, повинен знати.

3. Робота з брокерами. Єдиний, хто був зацікавлений у результаті – наш брокер, який замитнював товар на українській митниці. Нам порадили його колеги. Він працював окремо від фірми.

4. Про менеджерів – це взагалі пісня. В нас якось горіли дедлайни, а відповіді все немає і немає. Потім виявляється, що їхня менеджерка, яка вела наш проєкт, просто пішла у відпустку. Потім звільнилась. Шекспір би плакав, замість цього вити хотів я😁
Банально написати: «Я йду у відпустку, вашим замовленням займатиметься моя колега» було б досить.

5. У нас не співпала вага по документах і в реальності на митниці. Менеджерка доставки писала, щоб працівники нашого складу робили краще роботу, бо не правильно поміняли вагу.

*кхе-кхем*

Потім нам приходить на 6 коробок більше, видавництва, з яким ми тоді ще не працювали. Я пишу менеджерці доставки і видавчині, яка дізнається, що це замовлення на книгарню в Познані. Менеджерка розводить руками. Ось тому і вага не співпала, вони буквально чуже замовлення докинути нам.

З теперішнім перевізником ми платимо трохи дорожче, але такого цирку немає і терміни невеликі.
Ми навчились оперативно працювати з перевізником, підібрали такого, що зацікавлений в результаті. Вже відточили схему роботи, знаємо які документи робити і як.

Якщо раніше доставки книжок зі Львова до Праги могли тягнутися 2-3 тижні, то зараз приблизно 3-4 дні.

Чекаємо завтра на розмитнення.
Хто тут давно, памʼятає, яких зусиль вимагало це на початку.
Любі друзі, колеги та читачі.
Я зроблю прикріплений цей допис, щоб під ним роботодавці та спеціалісти могли знаходити роботу, чи відповідно, кандидатів.

Від спеціалістів: розкажіть, як вас звати та чим ви займаєтесь, досвід роботи, відкриті до якого типу співпраці/роботи і посилання на портфоліо, якщо треба.

Від роботодавців: розкажіть детальніше про вашу компанію, кого шукаєте та на яких умовах, бажано посилання на сайт, чи сторінки компанії.

Видавництва, книгарні, друкарні та дотичне.
Діліться своїми книжковими поличками в коментарях✨

*коли публікував, дивився які в мене книги стоять і згадав, що забув повернути одну подрузі😅
Наніч трохи хороших новин. Написав власник приміщення книгарні, памʼятаєте борг за світло в приблизно 20 тис грн, бо в нас опалення немає і ми дуйчиками натопили за зиму на ось таку суму недоплати.

Так от, ми переплатили за воду десь на 10 тис)))
Якраз легше буде закрити.
Ну і ми виявляється хороші орендарі, ніяких зауважень немає, запитує, чи хочемо ми наступний рік знімати це приміщення. Будемо пропонувати договір тепер на 2-3 роки.

Радий, що поступово виправдовуємо довіру і можемо переходити до довготривалого партнерства.
За зай*би книгарів – мінус, а книгар молодець, не розгубився 😁
Бачу зараз всі бігають з тим списком бажанок від книгарні «Рідіт». Шукають книжкову фею, хто б подарував щось зі списком і роблять це навзаєм.

Але я знаю, що є люди, які також хочуть книжок, але не користуються сервісом тієї книгарні. Таня Гонченко, Ілля Стронговський, я готовий подарувати вам книги і стати вашим книжковим зеленим котиком-феєм.
Любі друзі, ми тут з іншими колегами плануємо створити чатик в телеграмі для малих видавців.
Глобально – для неформального знайомства, обміну досвідом та співпраці, деякі учасники вже пропопонують скооперуватися, щоб на склад менше витрачати, наприклад.

Може колись запустимо маленькі курси для видавництв учасників, де пояснюватимемо працівникам певні тонкощі видавничого процесу, але наразі – співпраця, підтримка та спілкування (бо я вже втомився перекидати жарти про наболіле між декількома колегами😁).

Умови:
1) Ви – мале видавництво, або працівник, що його представляє. Всі учасники будуть підписані для прозорості.
2) Ви берете участь час від часу у обговореннях, бо чат повинен стати малою платформою для обміну досвідом та початком неформального знайомства.
3) Всі матеріали чату залишаються там.

Ну і банально про взаємоповагу памʼятаємо.
Для додавання до чату, напишіть мені звідки ви і хто, будь ласка: @avogon

І так, якщо ви на початку шляху, або працюєте, як окремий/а видавничий/а спеціаліст\ка, то також пишіть :)
Помітив, що доволі болісно переживаю історії від людей, які борються, чи боролись з раком: хтось довго не говорив партнеру, щоб не засмучувати, хтось тримав у тайні від всіх, а потім випадково зустрічався з колегами у онко-відділі. Хтось довгі роки боровся, хтось боровся та програв. Цих історій від моїх знайомих купа.

Страх смерті змушує мене поспішати. Я хвилююсь залишити незавершені справи, бути комусь винним, чи залишити без підтримки рідних та тих, хто від мене її потребує. Сильніше це загострилось після початку війни.

Я відчуваю сильний дискомфорт від чогось небезпечного і влітку погодився покататись на атракціонах, величезна гойдалка розкручувала нас всіх і крутилася, я тримався за сидіння і думав: «От в тобі 120+ кг, куди ти поліз? Зараз ремені безпеки не витримають, тебе закине кудись, залишиться мокра цятка, а в тебе книги в друці, виплати працівникам, зарплати та податки, комусь замовлення не приїде, будуть згадувати не добрим словом…»

Напевне, це і є причина, чому я багато працюю та намагаюсь пробувати різні шляхи.

Все стається невчасно. Ніколи не вгадаєш, коли їбане. Раніше думав: «Напишу книгу, щоб всі читали і плакали: який хороший пацан був», потім: «Ні, напишу смішну книгу, щоб всі сміялись». В сухому залишку не хочу нічого.

Колись святкували (бідними студентами) з подругою мій день народження на набережній у Харкові, підійшла ворожка і сказала: «Будеш жити 82 роки». І здається, вже можу курити по три пачки сигарет на день, стрибати у вогонь і воду, але все ж дивлюсь по сторонах, коли переходжу дорогу.
Мовчу😁
Схоже, в Івано-Франківську буде нова книгарня «Сенсу»🔥
Сьогодні посрався з Красовицьким. Дякую йому за видання класики, за участь там, де він може, головує в спілці на громадських засадах. Але, щоб звернути увагу на проблему з реєстрами, питання від нього: «А ви член спілки? Платите внески?»

Та йбнврт, проблема стосується всієї спільноти. Якщо такий цирк в нас існує – ми створимо свою спілку видавців.

Замість роботи разом, в нас демагогія. Ми заплатимо внески, але ніхто: ні Читомо, ні асоціація, ні УІК не включились одразу публічно. Вузькопрофільно? Всім байдуже?

Ну добре)

Процитую Жадана: «Покладайся на пророків і молодше покоління».

Ми змінимо систему. Мені 24 роки, я зміню це. Я працюю, щоб в мене було більше ресурсів. І результат ви всі бачите. І це не кінець.

Популярні публікації Паблішер

Мовчу😁
Помітив, що доволі болісно переживаю історії від людей, які борються, чи боролись з раком: хтось довго не говорив партнеру, щоб не засмучувати, хтось тримав у тайні від всіх, а потім випадково зустрічався з колегами у онко-відділі. Хтось довгі роки боровся, хтось боровся та програв. Цих історій від моїх знайомих купа.

Страх смерті змушує мене поспішати. Я хвилююсь залишити незавершені справи, бути комусь винним, чи залишити без підтримки рідних та тих, хто від мене її потребує. Сильніше це загострилось після початку війни.

Я відчуваю сильний дискомфорт від чогось небезпечного і влітку погодився покататись на атракціонах, величезна гойдалка розкручувала нас всіх і крутилася, я тримався за сидіння і думав: «От в тобі 120+ кг, куди ти поліз? Зараз ремені безпеки не витримають, тебе закине кудись, залишиться мокра цятка, а в тебе книги в друці, виплати працівникам, зарплати та податки, комусь замовлення не приїде, будуть згадувати не добрим словом…»

Напевне, це і є причина, чому я багато працюю та намагаюсь пробувати різні шляхи.

Все стається невчасно. Ніколи не вгадаєш, коли їбане. Раніше думав: «Напишу книгу, щоб всі читали і плакали: який хороший пацан був», потім: «Ні, напишу смішну книгу, щоб всі сміялись». В сухому залишку не хочу нічого.

Колись святкували (бідними студентами) з подругою мій день народження на набережній у Харкові, підійшла ворожка і сказала: «Будеш жити 82 роки». І здається, вже можу курити по три пачки сигарет на день, стрибати у вогонь і воду, але все ж дивлюсь по сторонах, коли переходжу дорогу.
04.02.202518:23
Любі друзі, ми тут з іншими колегами плануємо створити чатик в телеграмі для малих видавців.
Глобально – для неформального знайомства, обміну досвідом та співпраці, деякі учасники вже пропопонують скооперуватися, щоб на склад менше витрачати, наприклад.

Може колись запустимо маленькі курси для видавництв учасників, де пояснюватимемо працівникам певні тонкощі видавничого процесу, але наразі – співпраця, підтримка та спілкування (бо я вже втомився перекидати жарти про наболіле між декількома колегами😁).

Умови:
1) Ви – мале видавництво, або працівник, що його представляє. Всі учасники будуть підписані для прозорості.
2) Ви берете участь час від часу у обговореннях, бо чат повинен стати малою платформою для обміну досвідом та початком неформального знайомства.
3) Всі матеріали чату залишаються там.

Ну і банально про взаємоповагу памʼятаємо.
Для додавання до чату, напишіть мені звідки ви і хто, будь ласка: @avogon

І так, якщо ви на початку шляху, або працюєте, як окремий/а видавничий/а спеціаліст\ка, то також пишіть :)
Діліться своїми книжковими поличками в коментарях✨

*коли публікував, дивився які в мене книги стоять і згадав, що забув повернути одну подрузі😅
Власниця видавництва «Відкриття» (це вже другий допис з нею тут🌝🫶🏻) викликає Ерінчака за гаражі обурюється тим, що книги іі видавництва не беруть на продаж в «Сенс».

Там Таня Гонченко дійсно правильно зауважила в коментарях, що це питання бізнесу, а це виглядає як публічне примушення до співпраці. Я розумію це почуття, ми також не всі книги можемо взяти на продаж. Але блін, якась крінжа.

Оригінальний допис отут.
Любі друзі, колеги та читачі.
Я зроблю прикріплений цей допис, щоб під ним роботодавці та спеціалісти могли знаходити роботу, чи відповідно, кандидатів.

Від спеціалістів: розкажіть, як вас звати та чим ви займаєтесь, досвід роботи, відкриті до якого типу співпраці/роботи і посилання на портфоліо, якщо треба.

Від роботодавців: розкажіть детальніше про вашу компанію, кого шукаєте та на яких умовах, бажано посилання на сайт, чи сторінки компанії.

Видавництва, книгарні, друкарні та дотичне.
Вибачте, це не смішно насправді, але ця новина характерезує всі 5 років, що я у видавничій сфері😁
Іноді доводиться самого себе змушувати ковтати вогонь.

В якийсь момент зрозумів, що не зважаючи на всі виклики, мені подобається те, чим я займаюсь. І люди навколо класні. Дуже вірю і в «Прометей», і в «Атену», і у «Вуса Шевченка». Готовий далі ковтати вогонь 😁😁😁
09.02.202522:32
За зай*би книгарів – мінус, а книгар молодець, не розгубився 😁
10.02.202520:32
Наніч трохи хороших новин. Написав власник приміщення книгарні, памʼятаєте борг за світло в приблизно 20 тис грн, бо в нас опалення немає і ми дуйчиками натопили за зиму на ось таку суму недоплати.

Так от, ми переплатили за воду десь на 10 тис)))
Якраз легше буде закрити.
Ну і ми виявляється хороші орендарі, ніяких зауважень немає, запитує, чи хочемо ми наступний рік знімати це приміщення. Будемо пропонувати договір тепер на 2-3 роки.

Радий, що поступово виправдовуємо довіру і можемо переходити до довготривалого партнерства.
Написав вчора пост з закликом не ігнорувати ходу українців на 23 лютого у звʼязку з роковинами повномасштабного вторгнення.

На попередньому постері було менше вподобань, ніж інформації про знижки в книгарні.

Неочікувано пост відгукнувся в людей і от звечора півтори тисячі вподобань, поширення, коментарів.

Я розумію, що часто здається, що ваш голос не важливий, але якщо ви закордоном – це найкращий шанс нагадувати, гучніше говорити про війну в Україні, нагадувати за які цінності бореться Україна і з ким, нагадувати про важливість допомоги та солідарності.
11.02.202517:33
Мінуси працювати з великими компаніями-перевізниками.

1. Наша, назвемо її «М», забирала товар тільки у вівторок та четверг. Щось не вийшло з документами у четвер? Чекайте вівторка.

2. Комунікація була «на відвали», бо нас, як замовників, багато. Якось на мене наїхала менеджерка, що ми відправили коробки на звичайних палетах, а не на євро. Я запитав 1) Звідки взялась вимога до євро палет, бо минулого разу все ок було й на таких? 2) Де я можу придбати такі палети, чи в них продається, чи в їхніх партнерів?
Відповідь була чудовою:
1) Минулого разу вони самі замінили і нічого мені не сказали 2) Вони не знають, я ж відправляю товар закордон, повинен знати.

3. Робота з брокерами. Єдиний, хто був зацікавлений у результаті – наш брокер, який замитнював товар на українській митниці. Нам порадили його колеги. Він працював окремо від фірми.

4. Про менеджерів – це взагалі пісня. В нас якось горіли дедлайни, а відповіді все немає і немає. Потім виявляється, що їхня менеджерка, яка вела наш проєкт, просто пішла у відпустку. Потім звільнилась. Шекспір би плакав, замість цього вити хотів я😁
Банально написати: «Я йду у відпустку, вашим замовленням займатиметься моя колега» було б досить.

5. У нас не співпала вага по документах і в реальності на митниці. Менеджерка доставки писала, щоб працівники нашого складу робили краще роботу, бо не правильно поміняли вагу.

*кхе-кхем*

Потім нам приходить на 6 коробок більше, видавництва, з яким ми тоді ще не працювали. Я пишу менеджерці доставки і видавчині, яка дізнається, що це замовлення на книгарню в Познані. Менеджерка розводить руками. Ось тому і вага не співпала, вони буквально чуже замовлення докинути нам.

З теперішнім перевізником ми платимо трохи дорожче, але такого цирку немає і терміни невеликі.
09.02.202522:22
Бачу зараз всі бігають з тим списком бажанок від книгарні «Рідіт». Шукають книжкову фею, хто б подарував щось зі списком і роблять це навзаєм.

Але я знаю, що є люди, які також хочуть книжок, але не користуються сервісом тієї книгарні. Таня Гонченко, Ілля Стронговський, я готовий подарувати вам книги і стати вашим книжковим зеленим котиком-феєм.
Ми навчились оперативно працювати з перевізником, підібрали такого, що зацікавлений в результаті. Вже відточили схему роботи, знаємо які документи робити і як.

Якщо раніше доставки книжок зі Львова до Праги могли тягнутися 2-3 тижні, то зараз приблизно 3-4 дні.

Чекаємо завтра на розмитнення.
Хто тут давно, памʼятає, яких зусиль вимагало це на початку.
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.