Отже, черговий новий епізод в житті та можливе "постійне" завершення мого активного воєнного залучення.
5 днів тому досить неочікувано пішов з життя один із дорогих мені людей - мій вітчим та батько малої. Хоч він і був досить специфічним та зі своїми тарганами в голові, але з моїх 9-10 років та за все життя сестри, його доньки, він ніколи не підіймав руки й навіть не намагався якось цілеспрямовано образити, пригнобити або повести себе предвзято, чи то надмірно, як і ніколи нічого не жалкував в рамках своїх можливостей. Хоч він й не знав, як бути батьком, але завжди займав сторону нейтралітету, рівності та певного роду турботи, за що й вдячний. На жаль, самотність й певна чоловіча критичність (почну вмирати - може й розкажу іншим та почну щось робити) його й добила, тому, будь ласка, стежте за своїм фізичним й моральним станом, не чекайте невідправної точки.
Зараз же, закінчивши з похороном, активно займаюсь бюрократичними пригодами опіки й "неочікуваного батьківства", то побажайте удачі, як то кажуть🫠
Щось та й буде. Бережіть себе, на зв'язочку🤙