Лист Павла Тичини про самогубство Миколи Хвильового до Лідії Папарук, датується 14 травня 1933 року:
Рідне моє!
Ховаємо Миколу Хвильового. Що сталося! - ніяк не прийдемо до пам'яті. І як це швидко все... Уже й труну ось роблять, — уже й до Будинку Блакитного ось зараз вийдемо. А сонце - як на зло! На жаль, про все писати не можу я й не стану. Лежить він усміхнений, жовтаво-червоно-спокійний. А сонце як на зло...
14.05.1933
13.05.202514:39
"Мій чоловік з жахом прибіг до хати й крикнув: Хвильовий застрелився! Був блідий, як полотно, але підбіг до телефону і став викликати лікаря, а мене послав до дружини Гжицького просити, щоб негайно ішла зробити Хвильовому застрик. Коли прийшов лікар, було уже пізно, він констатував смерть. Хвильовий почав холонути. Його не рухали з місця, чекали на агентів ГПУ. Я побігла до мешкання Хвильового і коли відчинила двері, зразу ж побачила Хвильового, що сидів за столом, уже мертвий. Зі скроні ще текла кров. Я скрикнула і впала непритомна. На мене це зробило страшне враження. Коли я опритомніла, то почула, що біля мене хтось плаче, і сама стала плакати. Я згадувала слова Миколи: - Це наш натхненник! Він перший нам відкрив очі на Україну... Мене охопив такий жаль, що я не могла декілька годин отямитися. Це сталося об 11-ій годині дня, а до 3-ої ГПУ уже зафіксувало його смерть як самогубство."
-зі "Спогадів про Миколу Куліша" Антоніни Куліш
13.05.202506:52
"Сьогодні прекрасний сонячний день. Як я люблю життя — ви й не уявляєте. Сьогодні 13-те. Пам'ятаєте, як я був закоханий у це число? Страшенно боляче.
13 травня 1933 року Микола Хвильовий застрелився у своєму кабінеті🕯️
У цей трагічний момент у нього вдома друзі-колеги. Вони обговорювали арешт Ялового та вирішили домагатися прийому прокурора Верховного суду УСРР Лева Ахматова. Під кінець зустрічі він сказав їм:
"Я вам зараз покажу, брати, як треба писати"
Пішов до кабінету. Пролунав постріл.
"Когось ведуть напівпритомного, чути жіночий плач, розгублено пробіг блідий Ґжицький. І раптом: Хвильовий застрелився!"
13 травня 1980 року вдруге була порушена справа проти Василя Стуса😔
14 травня 1980 року у квартирі Василя Стуса пройшов обшук та його арешт. Вдруге Стуса засудили вже на 10 років таборів суворого режиму і 5 років заслання.
"Смисл репресій вчинених наді мною подвійний. Перший смисл – розправитися з людиною, яка уже 15 років несхибно стоїть на обороні скривджених. Другий смисл конфіскувати весь мій літературний набуток."
-уривок з заяви Василя Стуса від 8 жовтня 1980 року до голови суду.
*На першому фото арештований Василь Стус, 15 травня 1980 року. *На другому фото постанова слідчого відділу майора КГБ УРСР майора Селюка про порушення кримінальної справи проти Василя Стуса від 13 травня 1980 року. *На третьому фото протокол допиту Василя Стуса від 14 травня 1980 року.
12.05.202517:56
В ніч з 12 на 13 травня 1933 року заарештували Михайла Ялового (Юліан Шпол, Михайло Красний)😔
""Миша" був невисокий, кремезний з поголеною головою, з чорними незвичайно розумними очима. Довголітній і незрадний приятель Хвильового, Досвітнього, Вишні, Куліша. Його першого і заарештовано в ніч з 12 на 13 травня 1931 р. Ходили чутки, що Ялового обвинувачували в організації й керівництві терористичною групою, до якої мали належати згадані вище письменники."
-Володимир Куліш "Слово про будинок "Слово""
Його звинуватили в "участі у контрреволюційній фашистській організації, яка нібито хотіла повалити радянську владу" (шпигунство на користь Польщі, підготовка замаху на Постишева, членство у підпільній організації та "шумськізм"). Провини він так і не визнав, проте суд відбувся 23 вересня 1933року, йому винесли вирок 10 років таборів. 9 жовтня 1937 року особлива трійка УНКВС переглянула його справу і засудила до розстрілу. Життя Михайла Ялового трагічно обірвалось 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох 🕯️
06.05.202512:54
Неймовірний Гео Шкурупій💘
*із збірки Гео Шкурупія "Психетози: вітрина третя", 1922 рік.
08.05.202508:24
8 травня 1984 р. у Києві помер письменник, перекладач та мовознавець Борис Антоненко-Давидович🕯️
"Я вдячний долі, що пустила мене в світ українцем"
«Найпрекрасніша мати щаслива» — любов Василя Симоненка до мами, Ганни Федорівни Щербань, була щедрою, ніжною і безмежною. У своїх віршах поет часто звертався до образу матері — духовної опори й джерела моральної сили.
* * * Коли не вмів ще й букваря читати, Ходив, як кажуть, пішки під столом, Любить людей мене навчила мати І рідну землю, що б там не було.
МАТЕРІ
В хаті сонячний промінь косо На долівку ляга з вікна… Твої чорні шовкові коси Припорошила вже сивина.
Легкі зморшки обличчя вкрили — Наче праці тяжкої слід… Але в кожному русі — сила. В очах юності видно слід.
Я таку тебе завжди бачу, Образ в серці такий несу — Материнську любов гарячу І твоєї душі красу.
Я хотів би, як ти, прожити, Щоб не тліть, а завжди горіть, Щоб уміти, як ти, любити, Ненавидіть, як ти, уміть.
* * * Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати…
За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата.
09.05.202505:42
9 травня 1936 року в селі Лазірках на Полтавщині народився поет та прозаїк шістдесятник Володимир Підпалий 🥳
12.05.202514:06
ПАВЛО ТИЧИНА
"ДЕСЬ НА ДНІ МОГО СЕРЦЯ..."
Десь на дні мого серця Заплела дивну казку любов.
Я ішов від озерця. Ти сказала мені: "Будь здоров! Будь здоров, ти мій любий юначе!.." Ах, а серце і досі ще плаче.
Я ішов від озерця… Десь на дні мого серця Заплела дивну казку любов. Говори, говори, моя мила: Твоя мова — співучий струмок.
Ніч зірки посвітила. Шепчуть вітру квітки: гей, в танок! Повінчайся з туманами ночі. Тихо так опівночі. Ніч зірки посвітила.
Говори, говори, моя мила: Твоя мова — співучий струмок.
1914
09.05.202513:42
МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО
КОХАННЯ
Осінь — зима — весна — літо і вона — все інша — вона все далі — за нею — летіти і весна — зимою— весна.
Тиждень назад — вчора і сьогодні — кохання біль і сьогодні — передчуття хоре завтрього тижня любіль.
1921 рік
*На фото дружній шарж на Михайля Семенка художника Михайла Щеглова.
07.05.202506:08
7 травня 1838 року Тарас Шевченко здобув омріяну свободу (отримав «відпускну» з кріпацтва) 🥳💃🕺
Саме в цей день в помешканні Карла Брюллова, у присутності графа Вієльгорського та художника Мокрицького, Василь Жуковський передав Тарасові Шевченку грамоту, якою Енгельгардт відпускав його на волю. Тарас, радісно вигукнув:
"Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окрім Бога! Велике то щастя – бути вільною людиною: роби, що хочеш, і ніхто тебе не зупинить!.."
Іван Сошенко про той день згадував:
"Раптом, у кімнату мою через вікно стрибає Тарас, перекидає мого євангеліста, кидається до мене на шию і кричить: «Свобода! Свобода!» — «Чи не здурів ти, Тарасе?» А він все стрибає і кричить: «Свобода! Свобода!» Зрозумівши, в чому справа, я в свою чергу став душити його в обіймах і цілувати. Ця сцена закінчилась тим, що ми обидва розплакалися, як діти"
*На другому фото "відпускна" з кріпацтва Шевченка *На третьому фото картина Петра Сулименка "Вручення відпускної Шевченку", 1949 рік.
08.05.202518:30
ПАВЛО ТИЧИНА
"БЛАКИТЬ МОЮ ДУШУ ОБВІЯЛА..."
Блакить мою душу обвіяла. Душа моя сонця намріяла Душа причастилася кротості трав. — Добридень! — я світу сказав.
Струмок серед гаю, як стрічечка. На квітці метелик, як свічечка. Хвилюють, маюють, квітують поля — Добридень тобі, Україно моя!
1907
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.
Последние публикации в группе "Щось на літературному"
"Мій чоловік з жахом прибіг до хати й крикнув: Хвильовий застрелився! Був блідий, як полотно, але підбіг до телефону і став викликати лікаря, а мене послав до дружини Гжицького просити, щоб негайно ішла зробити Хвильовому застрик. Коли прийшов лікар, було уже пізно, він констатував смерть. Хвильовий почав холонути. Його не рухали з місця, чекали на агентів ГПУ. Я побігла до мешкання Хвильового і коли відчинила двері, зразу ж побачила Хвильового, що сидів за столом, уже мертвий. Зі скроні ще текла кров. Я скрикнула і впала непритомна. На мене це зробило страшне враження. Коли я опритомніла, то почула, що біля мене хтось плаче, і сама стала плакати. Я згадувала слова Миколи: - Це наш натхненник! Він перший нам відкрив очі на Україну... Мене охопив такий жаль, що я не могла декілька годин отямитися. Це сталося об 11-ій годині дня, а до 3-ої ГПУ уже зафіксувало його смерть як самогубство."
-зі "Спогадів про Миколу Куліша" Антоніни Куліш
13.05.202512:12
13 травня 1980 року вдруге була порушена справа проти Василя Стуса😔
14 травня 1980 року у квартирі Василя Стуса пройшов обшук та його арешт. Вдруге Стуса засудили вже на 10 років таборів суворого режиму і 5 років заслання.
"Смисл репресій вчинених наді мною подвійний. Перший смисл – розправитися з людиною, яка уже 15 років несхибно стоїть на обороні скривджених. Другий смисл конфіскувати весь мій літературний набуток."
-уривок з заяви Василя Стуса від 8 жовтня 1980 року до голови суду.
*На першому фото арештований Василь Стус, 15 травня 1980 року. *На другому фото постанова слідчого відділу майора КГБ УРСР майора Селюка про порушення кримінальної справи проти Василя Стуса від 13 травня 1980 року. *На третьому фото протокол допиту Василя Стуса від 14 травня 1980 року.
13.05.202509:48
Лист Павла Тичини про самогубство Миколи Хвильового до Лідії Папарук, датується 14 травня 1933 року:
Рідне моє!
Ховаємо Миколу Хвильового. Що сталося! - ніяк не прийдемо до пам'яті. І як це швидко все... Уже й труну ось роблять, — уже й до Будинку Блакитного ось зараз вийдемо. А сонце - як на зло! На жаль, про все писати не можу я й не стану. Лежить він усміхнений, жовтаво-червоно-спокійний. А сонце як на зло...
14.05.1933
13.05.202507:11
"За 20 років, що минули, наша література майже цілковито втратила здатність відчувати й відтворювати запах слова. Вона тиче пальцями в предмети, а потім ще пояснює популярно, як ці предмети звуться. Або вона накопичує слова, але вони мертві, як засушені квіти з гербарію, від колишнього запаху не лишилося і сліду. Наші читачі... Але я замовкаю.. Хвильовий любив запах слова, вживаючи його улюбленого окреслення, безумно. Він заплітав слова в арабески й візерунки, розгортав їх у жалібні процесії і шикував у танечні групи. Часом йому не вистачало українських слів, він хотів більших контрастів і п'янкіших букетів запахів він удавався до французьких і російських слів. Мовознавці-пуристи сердилися на нього. Бідні мовознавці. Хвильовий любив запах слів, бо слова були для нього не ширмою від життя і не відбиткою життя, як учить офіційна марксистська філософія. Вони були для нього частиною життя..."
-уривок з статті "Хвильовий без політики" Юрія Шевельова, 1964 рік.
13.05.202507:11
13.05.202506:52
"Сьогодні прекрасний сонячний день. Як я люблю життя — ви й не уявляєте. Сьогодні 13-те. Пам'ятаєте, як я був закоханий у це число? Страшенно боляче.
13 травня 1933 року Микола Хвильовий застрелився у своєму кабінеті🕯️
У цей трагічний момент у нього вдома друзі-колеги. Вони обговорювали арешт Ялового та вирішили домагатися прийому прокурора Верховного суду УСРР Лева Ахматова. Під кінець зустрічі він сказав їм:
"Я вам зараз покажу, брати, як треба писати"
Пішов до кабінету. Пролунав постріл.
"Когось ведуть напівпритомного, чути жіночий плач, розгублено пробіг блідий Ґжицький. І раптом: Хвильовий застрелився!"
- Володимир Куліш "Слово про будинок "Слово""
12.05.202517:56
В ніч з 12 на 13 травня 1933 року заарештували Михайла Ялового (Юліан Шпол, Михайло Красний)😔
""Миша" був невисокий, кремезний з поголеною головою, з чорними незвичайно розумними очима. Довголітній і незрадний приятель Хвильового, Досвітнього, Вишні, Куліша. Його першого і заарештовано в ніч з 12 на 13 травня 1931 р. Ходили чутки, що Ялового обвинувачували в організації й керівництві терористичною групою, до якої мали належати згадані вище письменники."
-Володимир Куліш "Слово про будинок "Слово""
Його звинуватили в "участі у контрреволюційній фашистській організації, яка нібито хотіла повалити радянську владу" (шпигунство на користь Польщі, підготовка замаху на Постишева, членство у підпільній організації та "шумськізм"). Провини він так і не визнав, проте суд відбувся 23 вересня 1933року, йому винесли вирок 10 років таборів. 9 жовтня 1937 року особлива трійка УНКВС переглянула його справу і засудила до розстрілу. Життя Михайла Ялового трагічно обірвалось 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох 🕯️
12.05.202514:06
ПАВЛО ТИЧИНА
"ДЕСЬ НА ДНІ МОГО СЕРЦЯ..."
Десь на дні мого серця Заплела дивну казку любов.
Я ішов від озерця. Ти сказала мені: "Будь здоров! Будь здоров, ти мій любий юначе!.." Ах, а серце і досі ще плаче.
Я ішов від озерця… Десь на дні мого серця Заплела дивну казку любов. Говори, говори, моя мила: Твоя мова — співучий струмок.
Ніч зірки посвітила. Шепчуть вітру квітки: гей, в танок! Повінчайся з туманами ночі. Тихо так опівночі. Ніч зірки посвітила.
Говори, говори, моя мила: Твоя мова — співучий струмок.
1914
11.05.202513:39
ВАСИЛЬ СТУС
"МЕНІ ЗОРЯ СІЯЛА НИНІ ВРАНЦІ..."
Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать — така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я збагнув блаженно: ота зоря — то тільки скалок болю, що вічністю протятий, мов огнем. Ота зоря — вістунка твого шляху, хреста і долі — ніби вічна мати, вивищена до неба (від землі на відстань справедливості) прощає тобі хвилину розпачу, дає наснагу віри, що далекий всесвіт почув твій тьмяний клич, але озвався прихованим бажанням співчуття та іскрою високої незгоди: бо жити — то не є долання меж, а навикання і самособою — наповнення. Лиш мати — вміє жити, аби світитися, немов зоря.
18.01.1972
*На фото Василь Стус з мамою, батьком, сестрою та племінницею. Донецьк, кінець 1960-х. *це перший вірш Василя Стуса написаний на 6-й день після арешту 12.01.1972 в камері попереднього ув'язнення Київського КДБ.Вірш увійшов у його збірку - "Час творчості".
«Найпрекрасніша мати щаслива» — любов Василя Симоненка до мами, Ганни Федорівни Щербань, була щедрою, ніжною і безмежною. У своїх віршах поет часто звертався до образу матері — духовної опори й джерела моральної сили.
* * * Коли не вмів ще й букваря читати, Ходив, як кажуть, пішки під столом, Любить людей мене навчила мати І рідну землю, що б там не було.
МАТЕРІ
В хаті сонячний промінь косо На долівку ляга з вікна… Твої чорні шовкові коси Припорошила вже сивина.
Легкі зморшки обличчя вкрили — Наче праці тяжкої слід… Але в кожному русі — сила. В очах юності видно слід.
Я таку тебе завжди бачу, Образ в серці такий несу — Материнську любов гарячу І твоєї душі красу.
Я хотів би, як ти, прожити, Щоб не тліть, а завжди горіть, Щоб уміти, як ти, любити, Ненавидіть, як ти, уміть.
* * * Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати…
За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата.
«Музико вічна — богине, візьми мене звідти, як зможеш, – в цій гучній марноті тільки ти переможеш».
10 травнядень народження відзначає директор видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га», шевченківський лауреат — Іван Малкович.
Більшість знає його як видавця, але він — тонкий поет. В день народження Малковича гортаємо його збірку «Яксу́нині береги» та розповідаємо, чого чекати від неї сучасним шанувальникам віршів.
Тріщать ідеї, як хребти і догми лопають, як бульби А ти мовчиш, заціпив зуби, щоб власну шкуру зберегти. Щоб тільки переждати час (щоб потім - знов пережидати?) нема ж бо воїв - для розплати, немає друга - для меча. Так рвуться очі із орбіт Чи ж ти один? Весь світ мовчить, нахарапуджений добою. Мости спаливши за собою, не добере - куди спішить, Куди його провадить сказ, що точить кров, і рве, і душить. почезли героїчні душі, почез революційний клас, як скаковий слухняний кінь, що вершниками не габзує він тільки зад жокейський чує а зад - і круглий, і важкий у кожного з вождів.
*На другому фото чернетковий варіант вірша з зошита Василя Стуса “Общая тетрадь”, який є єдиним джерелом цього тексту. Написаний приблизно в першій половині 1966 року.
10.05.202511:40
09.05.202517:27
Уривок з листа Юрія Яновського до Аркадія Любченка про реакцію рос. делегації на виставу театру "Березіль" на п'єсу "Мина Мазайло".
"В третій дії навіть виходили зі здивованням та образою. Вони певно чекали гопачків та галушок, бо сьогодні в "Пролетарській Правді" є серед вражінь лнгр. робітників рядки про те, що вони чекали в "Березолі" побачити життя укр. робітника й селянина, а бачуть "Мазайла.""
*із листування ваплітян "Голубі диліжанси", видане та підготовлене ОУП "Слово" у 1955 році.
09.05.202513:49
❗❗❗Нагадую про петицію щодо перейменування «Харківського академічного українського драматичного театру імені Тараса Шевченка» на честь Леся Курбаса.