Пательня Сковороди 🇺🇦
Смажимо 24/7 ✅
Актуальний контент без цензури.
Інста: www.instagram.com/grigirpatelnia
Інші проекти:
▪️ Куди піти? Київ: @kdpt_kyiv
▪️ Сучасна Українська Поезія: @uapoetry
▪️ Поетичні вечори м. Києва: @ursus_poetry
Актуальний контент без цензури.
Інста: www.instagram.com/grigirpatelnia
Інші проекти:
▪️ Куди піти? Київ: @kdpt_kyiv
▪️ Сучасна Українська Поезія: @uapoetry
▪️ Поетичні вечори м. Києва: @ursus_poetry
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПубличный
Верификация
Не верифицированныйДоверенность
Не провернныйРасположениеУкраїна
ЯзыкДругой
Дата создания каналаFeb 08, 2025
Добавлено на TGlist
Jul 07, 2023Прикрепленная группа
Переслал из:
Ася Ейрена - матуся пʼяти пінгвінят 🐧
15.02.202520:03
Втекти від дати,
Усе віддати,
Аби не втрати,
Аби не в мене,
Аби не ти.
І ніц не варті
Багатства кляті,
Якщо не здатні
Вселити ватру -
Вогонь в душі.
Міста горіли,
На жаль, зустріли
Ворожі стріли,
Кати здурілі
Пускали їх.
Пісні невтішні,
Журливі вірші
Лунають тихше
Жахливо грішних
Бажань чужих.
Не справедливо?
Невже на диво
Думки леліяв
Про незрадливих
Кругом людей?
Сліпий чи зрячий,
Цілком звірячий,
Народ дурачив
Чи янгол вдячний?
Один кінець.
Ася Ейрена
Усе віддати,
Аби не втрати,
Аби не в мене,
Аби не ти.
І ніц не варті
Багатства кляті,
Якщо не здатні
Вселити ватру -
Вогонь в душі.
Міста горіли,
На жаль, зустріли
Ворожі стріли,
Кати здурілі
Пускали їх.
Пісні невтішні,
Журливі вірші
Лунають тихше
Жахливо грішних
Бажань чужих.
Не справедливо?
Невже на диво
Думки леліяв
Про незрадливих
Кругом людей?
Сліпий чи зрячий,
Цілком звірячий,
Народ дурачив
Чи янгол вдячний?
Один кінець.
Ася Ейрена
14.02.2025P.s. Які часи, такі і вірші 14 лютого.
Насправді останні декілька днів мене накриває.
Вірш саме про ці мої переживання, сповнені болю втрати, так як окупанти розстріляли моїх рідних, та страху невідомого і несправедливого у звʼязку з новинами навколо мирних переговорів та прогнозами щодо сценарію завершення війни.
Переслал из:Ася Ейрена - матуся пʼяти пінгвінят 🐧
20.02.202520:46
Особливо важливий і щемкий для мене вірш 🥺
#декламація
#АсяЕйрена
P.s. Вірш про мої переживання, сповнені болю втрати, так як окупанти розстріляли моїх рідних, та страху невідомого і несправедливого у звʼязку з новинами навколо мирних переговорів та прогнозами щодо сценарію завершення війни.
#декламація
#АсяЕйрена
Переслал из:
Паша і його качечки 🦆
18.02.202513:07
Я думаю, що це пов'язано із тим, що переважна більшість власників айфонів ракушки, котрі купували айфон не заради його потужного функціоналу (знімати виступаючих на найзатишніших поетичних читаннях UrsusPoetry), а того шо він айфон. 😄👌🏻 #моралінебуде
Переслал из:
Паша Броський / вірші 🌙
16.02.202522:37
❤️ ДІВЧИНА ІЗ ДОНЕЦЬКА
Боронь її Боже – дівчинку із Донецька.
Най зорі над нею сіяють - потужні ТЕЦи,
Най батько Сварог обіймає своїми вітрами,
Бо віра її міцна, наче в Далай-Лами...
Бо віра її непохитна – мов танк, сталева,
Мов кошеня, що виросте й стане левом.
Бо втратила все, що тільки втратити можна,
Бо пізно назад, бо вийнято меч із ножен...
Бо треба іти, якщо, звiсно, хочеш жити,
Бо всі негаразди – такий собі янголів шифр.
Ніщо не даремно, якщо докопатись до суті.
Життя часом сіль – так важко в нім бути цукром...
Але якщо чесно, вже заїб*лась втрачати,
Долі удари сильніші ударів Чака
Норріса. Тут зламається кожен...
Можна їй трошки щастя, Господи, можна?
Бо час утікає, зникає піском крізь пальці,
І серце вмирає, тьмяніє із часом кристал. Цей
Вимір жорстокий із ніжними та слабкими,
Келих із болем випустив з лап... Кинув...
На голови Сатана тим, хто живе по правді,
Хто не живе так – у слуги собі побрав тих,
Хто підставляє щоку – таких б'ють жорсткіше,
Годі тут сподіватися на щось інше...
Годі тут сподіватись на щось ліпше,
Допоки за нею їде небесний ліфт ще...
Вона стане сильнішою... Хіба у неї є вибір?
Пофіг, що бл*дських думок витанцьовує вихор...
Пофіг, що градами сльози вмивають землю,
Що злі язики автоматними чергами стелять...
Боронь її Боже, фею із Чорного міста,
Де, мов піраміди під Сонцем стоять террикони,
Де мороку море, де справедливості мізер,
І вдалечінь тікають блакитні вагони...
Вона за вагонами в небо, у край дитинства,
Яке продала за "Саммерсбі" й синій "Вінстон"...
У місто байдужих, туди, де каштани, де Шева...
Те, що нещасна, зовсiм не значить дешева...
Серед усмішок, що хочуть лиш крові та плоті,
Згадує тих, хто пішов, а також тепло тих,
Якi були поруч, коли затягало небо
Димами та пилом, коли розривались комети...
Коли гриміли громи, Перунові раті,
Ішли, щоби жити, ішли, щоби помирати...
Хтось стрiв там початок, а хтось знаходив кінець там...
Боронь її Боже, дівчинку із Донецька...
Паша Броський
Ілюстрація: Поліна Грозовська
Боронь її Боже – дівчинку із Донецька.
Най зорі над нею сіяють - потужні ТЕЦи,
Най батько Сварог обіймає своїми вітрами,
Бо віра її міцна, наче в Далай-Лами...
Бо віра її непохитна – мов танк, сталева,
Мов кошеня, що виросте й стане левом.
Бо втратила все, що тільки втратити можна,
Бо пізно назад, бо вийнято меч із ножен...
Бо треба іти, якщо, звiсно, хочеш жити,
Бо всі негаразди – такий собі янголів шифр.
Ніщо не даремно, якщо докопатись до суті.
Життя часом сіль – так важко в нім бути цукром...
Але якщо чесно, вже заїб*лась втрачати,
Долі удари сильніші ударів Чака
Норріса. Тут зламається кожен...
Можна їй трошки щастя, Господи, можна?
Бо час утікає, зникає піском крізь пальці,
І серце вмирає, тьмяніє із часом кристал. Цей
Вимір жорстокий із ніжними та слабкими,
Келих із болем випустив з лап... Кинув...
На голови Сатана тим, хто живе по правді,
Хто не живе так – у слуги собі побрав тих,
Хто підставляє щоку – таких б'ють жорсткіше,
Годі тут сподіватися на щось інше...
Годі тут сподіватись на щось ліпше,
Допоки за нею їде небесний ліфт ще...
Вона стане сильнішою... Хіба у неї є вибір?
Пофіг, що бл*дських думок витанцьовує вихор...
Пофіг, що градами сльози вмивають землю,
Що злі язики автоматними чергами стелять...
Боронь її Боже, фею із Чорного міста,
Де, мов піраміди під Сонцем стоять террикони,
Де мороку море, де справедливості мізер,
І вдалечінь тікають блакитні вагони...
Вона за вагонами в небо, у край дитинства,
Яке продала за "Саммерсбі" й синій "Вінстон"...
У місто байдужих, туди, де каштани, де Шева...
Те, що нещасна, зовсiм не значить дешева...
Серед усмішок, що хочуть лиш крові та плоті,
Згадує тих, хто пішов, а також тепло тих,
Якi були поруч, коли затягало небо
Димами та пилом, коли розривались комети...
Коли гриміли громи, Перунові раті,
Ішли, щоби жити, ішли, щоби помирати...
Хтось стрiв там початок, а хтось знаходив кінець там...
Боронь її Боже, дівчинку із Донецька...
Паша Броський
Ілюстрація: Поліна Грозовська
10.12.2018
08.02.202523:16
1999й рік
Переслал из:
Київ літературний (UrsusPoetry)
09.02.202520:39
Апостоли 🙏🏻
І вони зберуться колись
як апостоли після вечері
турнікетами черствих слів
затягнувши холодний червень
і брудними щипцями сліз
з липня тягнучи дні-осколки
доки серпня прогниле дно
рахуватиме пульс вибоїн
І мовчатимуть довго так
наче тиша лікує рани
А коли знову кількість втрат
день ховатиме у смеркання
хтось почне і підуть крізь степ
безкінечні імен шеренги
як осінні важкі дощі
розмиваючи болем землю
і сидітиме втомлена Смерть
обмінявшись з Життям шевроном
погляд свій опустивши вниз
як і всі тепер, без роботи
й спрагло слухатиме слова
мов ковтками останню воду
Й будуть згадувати бійці
назви напрямків, міст, посадок
як тримали свої рубежі
як кривавив зорею ранок
як трьохсотих несли у ніч
і вертались, коли світало
І звучатимуть позивні
наче хрускіт відкритих банок
тих, хто поки ще не зумів
на щиті увійти до гурту
Та сідаючи до вогню
щоб зігріти холодні руки
кожен, згадуючи своїх
в цьому піксельному раю
між зів'ялих квітів війни
не чекатиме в гості тих
хто іще в строю.
🗣️ Автор: Федір Рудий
І вони зберуться колись
як апостоли після вечері
турнікетами черствих слів
затягнувши холодний червень
і брудними щипцями сліз
з липня тягнучи дні-осколки
доки серпня прогниле дно
рахуватиме пульс вибоїн
І мовчатимуть довго так
наче тиша лікує рани
А коли знову кількість втрат
день ховатиме у смеркання
хтось почне і підуть крізь степ
безкінечні імен шеренги
як осінні важкі дощі
розмиваючи болем землю
і сидітиме втомлена Смерть
обмінявшись з Життям шевроном
погляд свій опустивши вниз
як і всі тепер, без роботи
й спрагло слухатиме слова
мов ковтками останню воду
Й будуть згадувати бійці
назви напрямків, міст, посадок
як тримали свої рубежі
як кривавив зорею ранок
як трьохсотих несли у ніч
і вертались, коли світало
І звучатимуть позивні
наче хрускіт відкритих банок
тих, хто поки ще не зумів
на щиті увійти до гурту
Та сідаючи до вогню
щоб зігріти холодні руки
кожен, згадуючи своїх
в цьому піксельному раю
між зів'ялих квітів війни
не чекатиме в гості тих
хто іще в строю.
🗣️ Автор: Федір Рудий
18.09.2024#годнота
Переслал из:Паша і його качечки 🦆
10.02.202517:21
Аби ви не забували, як я виглядаю. 🫠
Сиджу, роблю афіші для вечорів UrsusPoetry, куди дуже наполегливо вас усіх запрошую. Нема в цьому житті нічого ціннішого, ніж живе спілкування із затишними людьми. Ми всі останнім часом стали такі злі, бо дуже сильно ізолювались одне від одного. Інстаграми, твіттори та тіктоки замінили нам щирі емоції та теплоту справжнього крафтового спілкування. 😔
Сиджу, роблю афіші для вечорів UrsusPoetry, куди дуже наполегливо вас усіх запрошую. Нема в цьому житті нічого ціннішого, ніж живе спілкування із затишними людьми. Ми всі останнім часом стали такі злі, бо дуже сильно ізолювались одне від одного. Інстаграми, твіттори та тіктоки замінили нам щирі емоції та теплоту справжнього крафтового спілкування. 😔
Переслал из:Паша і його качечки 🦆
21.02.202520:50
В суспільстві, де всі один одного підсвідомо оцінюють, правда може здаватися розкішшю. (с)
От вам і #ші, #життєво 😵💫
От вам і #ші, #життєво 😵💫
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.
