Дьомін.
17.01.202518:39
рими, як стоси сіна, стоять під снігом,
неначе мертві,
рити собі могилу – нехай зацінять
нові поети,
вимір моїх здобутків блакитно-синій,
неначе дреди,
вийму із цього згустку по волосині
сивіє небо,
слóва усім не стане, та будуть звуки:
крихкі та сильні,
соваєм всі містами на стукіт фішок
у грі настільній,
сови позасинали, як нас чекали,
вже й лис посивів,
сонце поміж зірками таке яскраве,
лиш зорі сірі,
плутаю день і ранок, забув за вечір,
не спиться зовсім,
Плуто сидить на ґанку, дитячий вереск
у вухах досі,
пусто поміж рядками, на дворі верес
датує осінь,
пустять мене до саду утнути в тетріс
блакитні очі,
шлях западає в вирву, як кіт сонливий –
тихенько й ніжно,
шанс, що ти щось тут виграв, давно спалили,
лиш досі тисне,
шах тобі ще не прірва – маленький острах,
липнева вишня,
щастя твоє не стигне, лиш грізна осінь
гілки колише,
все забуваєш швидко і дні тікають
кудись повище,
степ ще додому кличе у миті жалю
усе тихіше,
темп наростає в м’язах уже до краю
і вітер свище,
тепло мені, торкаюсь твоїми пальцями до обличяя,
темрява нас не знає, а ми всміхаємось їй липнево,
терпимо як востаннє, коли під нами чорніє небо,
з трепетом в нас розтануть минулий відчай, сніги лютневі,
стебла порозквітають плодами світла у світі темряв.
13.12.23
неначе мертві,
рити собі могилу – нехай зацінять
нові поети,
вимір моїх здобутків блакитно-синій,
неначе дреди,
вийму із цього згустку по волосині
сивіє небо,
слóва усім не стане, та будуть звуки:
крихкі та сильні,
соваєм всі містами на стукіт фішок
у грі настільній,
сови позасинали, як нас чекали,
вже й лис посивів,
сонце поміж зірками таке яскраве,
лиш зорі сірі,
плутаю день і ранок, забув за вечір,
не спиться зовсім,
Плуто сидить на ґанку, дитячий вереск
у вухах досі,
пусто поміж рядками, на дворі верес
датує осінь,
пустять мене до саду утнути в тетріс
блакитні очі,
шлях западає в вирву, як кіт сонливий –
тихенько й ніжно,
шанс, що ти щось тут виграв, давно спалили,
лиш досі тисне,
шах тобі ще не прірва – маленький острах,
липнева вишня,
щастя твоє не стигне, лиш грізна осінь
гілки колише,
все забуваєш швидко і дні тікають
кудись повище,
степ ще додому кличе у миті жалю
усе тихіше,
темп наростає в м’язах уже до краю
і вітер свище,
тепло мені, торкаюсь твоїми пальцями до обличяя,
темрява нас не знає, а ми всміхаємось їй липнево,
терпимо як востаннє, коли під нами чорніє небо,
з трепетом в нас розтануть минулий відчай, сніги лютневі,
стебла порозквітають плодами світла у світі темряв.
13.12.23
19.06.202410:35
14.03.202418:10
листя між нами падає, відстань між нами більшає,
жодної наче паніки, лиш проростають тріщини,
вікна давно заплющені, очі давно прижмурені,
сонце на дроті сушиться, місяць на небі думає,
ось ми були закохані, руки торкались талії,
ось загорнулись в коконі, ось ми уже літаємо,
тут ми на фото з квітами, тут біля річки стали ми,
тут було дуже вітряно, тут вже сніги розтанули,
тут ми збирались вдосвіта, тут ми за руки бралися,
ось ти хотіла осені, ось ти її лякалася,
там забували думати, десь говорили тишею,
тут ти мене торкнулася, зляканого, принишклого,
день забуває промені й ніч забуває темряву,
що нам усім знедоленим? що нам усім порепаним?
відчай мене торкається, наче твоїми рухами,
відчай мене вплітає і каже мені на вухо:
все, що було – не буде вже, все, що тримало – вигадка,
страйки усі на вулицях зникли для нас невидимо,
квіти давно не сушаться, тілу бракує ніжності,
я на руках несу тебе, хоч і себе не виніс ще,
все тепер буде зливами, все тепер буде грозами,
злими словами-стигмами нас роз’єднала осінь ця,
все тепер буде з надлишком, все тепер буде з кригою,
все тепер буде начебто – начебто все це вигадав.
30.10.23
жодної наче паніки, лиш проростають тріщини,
вікна давно заплющені, очі давно прижмурені,
сонце на дроті сушиться, місяць на небі думає,
ось ми були закохані, руки торкались талії,
ось загорнулись в коконі, ось ми уже літаємо,
тут ми на фото з квітами, тут біля річки стали ми,
тут було дуже вітряно, тут вже сніги розтанули,
тут ми збирались вдосвіта, тут ми за руки бралися,
ось ти хотіла осені, ось ти її лякалася,
там забували думати, десь говорили тишею,
тут ти мене торкнулася, зляканого, принишклого,
день забуває промені й ніч забуває темряву,
що нам усім знедоленим? що нам усім порепаним?
відчай мене торкається, наче твоїми рухами,
відчай мене вплітає і каже мені на вухо:
все, що було – не буде вже, все, що тримало – вигадка,
страйки усі на вулицях зникли для нас невидимо,
квіти давно не сушаться, тілу бракує ніжності,
я на руках несу тебе, хоч і себе не виніс ще,
все тепер буде зливами, все тепер буде грозами,
злими словами-стигмами нас роз’єднала осінь ця,
все тепер буде з надлишком, все тепер буде з кригою,
все тепер буде начебто – начебто все це вигадав.
30.10.23
15.11.202417:47
час для цього вірша
Удалено06.09.202405:59
02.06.202411:58
буду в Хмельницькому
25.02.202418:30
як говорити
коли слів нема?
або коли
зникають слова?
стиснути м’язи
на язиці
й хай пригадають
слова оці
хай їх кидає
хлопець чи дівчина
підуть до залу
себе поліпшують
хай їх лоскоче
їжа смачна
згадують хай
шоколадні міста
всі найприємніші
заклади Києва
ось і для м’язів
пам'ять відкриється
можна іще
пригадати молитви
і язиком
між хрестами водити
слухати інших
не бачити світу
можна між цим
пару слів та й нарити
можна навчити
себе цілуватися
й може народиться
слово із радості
можна забути
на кухні два чайники
й стануть слова
не такими звичайними
можна по буквах
шукати у чатику
а можна й трошечки
помовчати.
23.02.24
коли слів нема?
або коли
зникають слова?
стиснути м’язи
на язиці
й хай пригадають
слова оці
хай їх кидає
хлопець чи дівчина
підуть до залу
себе поліпшують
хай їх лоскоче
їжа смачна
згадують хай
шоколадні міста
всі найприємніші
заклади Києва
ось і для м’язів
пам'ять відкриється
можна іще
пригадати молитви
і язиком
між хрестами водити
слухати інших
не бачити світу
можна між цим
пару слів та й нарити
можна навчити
себе цілуватися
й може народиться
слово із радості
можна забути
на кухні два чайники
й стануть слова
не такими звичайними
можна по буквах
шукати у чатику
а можна й трошечки
помовчати.
23.02.24
30.10.202412:40
я торкаюся твоїх стегон
як батареї
наприкінці жовтня
перевіряю
чи ти дійсно мене не любиш
холодно
дійсно холодно
вже другу добу
не відчуваю рук
дихаю нашими зіткненнями
дихаю нашими сплетеннями
щоби себе зігріти
скоро прийде листопад
і увімкнуть опалення
тепло немовби влітку –
першого літа без тебе.
05.02.24
як батареї
наприкінці жовтня
перевіряю
чи ти дійсно мене не любиш
холодно
дійсно холодно
вже другу добу
не відчуваю рук
дихаю нашими зіткненнями
дихаю нашими сплетеннями
щоби себе зігріти
скоро прийде листопад
і увімкнуть опалення
тепло немовби влітку –
першого літа без тебе.
05.02.24
Удалено06.09.202405:59
Переслал из:Art A
AA
Не удалось получить доступ
к медиа контенту
к медиа контенту
02.06.202411:58
Музика та поезія. День 3.
На завершальному заході свою творчість презентуватимуть як хмельницькі автори, так і спеціально запрошені митці з інших міст України. Пориньте у неймовірний поетично-музичний потік разом з Artwave!
АКТУАЛЬНИЙ ЛАЙН-АП
Поети:
Єгор Дьомін
Оля Новак
Андрій Куранов
Вадим Фішер
Музичні артисти:
Анастасія Саден
Алія x Дзенкінг
Коли? 9 червня о 18:00
Де? Монотеатр "Кут" (вулиця Проскурівського Підпілля, 34)
Вхід вільний.
Приходьте з друзями, рідними та просто знайомими. Ми на вас чекаємо 🥰
Проєкт "Artwave" створений в межах програми UPSHIFT, яку у Хмельницькій області реалізує ГО "Заходи", за підтримки ЮНІСЕФ.
На завершальному заході свою творчість презентуватимуть як хмельницькі автори, так і спеціально запрошені митці з інших міст України. Пориньте у неймовірний поетично-музичний потік разом з Artwave!
АКТУАЛЬНИЙ ЛАЙН-АП
Поети:
Єгор Дьомін
Оля Новак
Андрій Куранов
Вадим Фішер
Музичні артисти:
Анастасія Саден
Алія x Дзенкінг
Коли? 9 червня о 18:00
Де? Монотеатр "Кут" (вулиця Проскурівського Підпілля, 34)
Вхід вільний.
Приходьте з друзями, рідними та просто знайомими. Ми на вас чекаємо 🥰
Проєкт "Artwave" створений в межах програми UPSHIFT, яку у Хмельницькій області реалізує ГО "Заходи", за підтримки ЮНІСЕФ.
01.08.202418:20
я збираю себе по частинках, по прикметниках сказаних,
між людей спохмурнілих і сивих, між липневого сказу,
я тримаю себе біля серця, та не можу втримати,
як подачу на сет,
я лягаю до тебе трояндою – прикидаюсь людиною,
я такий втаємничено-ніжний, але що за цим криється?
порожнеча торкається ближче, пил здіймаючи крильцями,
соковитістю пагонів тягне мене в безсенсовість,
але як тут не впасти?
і як не згубитись у всесвіті?
я забув про слова, не цікавлять сердечка у чатингу,
я зжовтіла трава, аби що не ставалось – мовчатиму,
мені сухо всередині, ззовні волого, як в осені,
я завмер на роки,
та несу себе суто в надії лишитись не скошеним,
я такий обважнілий, і все таке хмарне та сховане,
я відбиток дитини, що досі лишився на сходинках,
між яких проступає бур’ян наших днів переляканих,
тільки я
можу все це змінити,
змінити? – а як?
час такий, що розірвешся надвоє – цілісність кинула,
я такий, що пірнаю у надміри літнього Києва,
і усе видається за темряву – квіти та скверики,
кожен крик –
це питання про хто я і де я –
всередину,
все таке, ніби скоро пірнати і може не виринеш,
світ такий, ніби сонце за ґратами – інколи шкіриться
з неможливості бути яскравим, світити без осуду,
але все ж
я себе обіймаю
руками дорослими.
липень 24
між людей спохмурнілих і сивих, між липневого сказу,
я тримаю себе біля серця, та не можу втримати,
як подачу на сет,
я лягаю до тебе трояндою – прикидаюсь людиною,
я такий втаємничено-ніжний, але що за цим криється?
порожнеча торкається ближче, пил здіймаючи крильцями,
соковитістю пагонів тягне мене в безсенсовість,
але як тут не впасти?
і як не згубитись у всесвіті?
я забув про слова, не цікавлять сердечка у чатингу,
я зжовтіла трава, аби що не ставалось – мовчатиму,
мені сухо всередині, ззовні волого, як в осені,
я завмер на роки,
та несу себе суто в надії лишитись не скошеним,
я такий обважнілий, і все таке хмарне та сховане,
я відбиток дитини, що досі лишився на сходинках,
між яких проступає бур’ян наших днів переляканих,
тільки я
можу все це змінити,
змінити? – а як?
час такий, що розірвешся надвоє – цілісність кинула,
я такий, що пірнаю у надміри літнього Києва,
і усе видається за темряву – квіти та скверики,
кожен крик –
це питання про хто я і де я –
всередину,
все таке, ніби скоро пірнати і може не виринеш,
світ такий, ніби сонце за ґратами – інколи шкіриться
з неможливості бути яскравим, світити без осуду,
але все ж
я себе обіймаю
руками дорослими.
липень 24
Не удалось получить доступ
к медиа контенту
к медиа контенту
23.04.202418:46
Мій перший поетичний сольник!
24.04.2024 мені виповнюється 24 роки й до цієї дати я вирішив присвятити таку подію. Літературний вечір відбудеться наприкінці тижня, аби в мене була змога встигнути усвідомити свої двадцять чотири й аби всі змогли прийти;)
Все, що я переживав у юнацькі роки, всі відлуння дитячих травм та теперішнє світло – все-все буде цієї неділі! Обіцяю вивчити понад три вірші напамʼять, читати не з телефона і бути якомога більше собою. А ще наприкінці буде вільний мікрофон для всіх охочих. Приходьте!
28 квітня
18:30
(Київ)
Книгарня «Сковорода» (вул. Сковороди, 6)
вхід: будь-який донат (100% на ЗСУ)
неймовірний дизайн: @diiana.x2
24.04.2024 мені виповнюється 24 роки й до цієї дати я вирішив присвятити таку подію. Літературний вечір відбудеться наприкінці тижня, аби в мене була змога встигнути усвідомити свої двадцять чотири й аби всі змогли прийти;)
Все, що я переживав у юнацькі роки, всі відлуння дитячих травм та теперішнє світло – все-все буде цієї неділі! Обіцяю вивчити понад три вірші напамʼять, читати не з телефона і бути якомога більше собою. А ще наприкінці буде вільний мікрофон для всіх охочих. Приходьте!
28 квітня
18:30
(Київ)
Книгарня «Сковорода» (вул. Сковороди, 6)
вхід: будь-який донат (100% на ЗСУ)
неймовірний дизайн: @diiana.x2
Показано 1 - 10 из 10
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.