Познавательное
🏛Istorium ✙ || Історія України та світу
Познавательное
27.02.202508:05
У Помпеях знайдено рідкісні фрески з містеріями Діоніса
Археологи, які працюють у районі Regio IX стародавнього міста Помпеї, зробили сенсаційне відкриття: вони виявили серію рідкісних фресок майже в натуральну величину, що прикрашали стіни банкетного залу. Цей масштабний фриз, що простягнувся через три стіни, датується 40-30 роками до н.е. і зображує обряди посвяти в містерії Діоніса - давньогрецького бога вина, родючості, театру і релігійного екстазу.
На фресках яскраво зображені жінки-послідовниці Діоніса: одні танцюють, інші полюють, несучи вбитих кіз або тримаючи мечі та нутрощі тварин. У центрі композиції виділяється елегантно вбрана жінка (фото 4), яка, ймовірно, очікує посвяти в таїнства. Верхній фриз прикрашений зображеннями тварин - як живих, так і принесених у жертву: оленяти, випатраного кабана, півнів і риби.
Дослідники зазначають, що таке поєднання підкреслює двоїсту природу культу Діоніса, де святкування сусідять із первісними ритуалами жертвопринесення. Фрески нагадують знамениті розписи Вілли Містерій, виявленої неподалік століттям раніше, що підкреслює важливість діонісійських містерій у житті помпейської еліти.
Археологічний парк Помпей, Regio IX, Італія
@istorium_ua
Археологи, які працюють у районі Regio IX стародавнього міста Помпеї, зробили сенсаційне відкриття: вони виявили серію рідкісних фресок майже в натуральну величину, що прикрашали стіни банкетного залу. Цей масштабний фриз, що простягнувся через три стіни, датується 40-30 роками до н.е. і зображує обряди посвяти в містерії Діоніса - давньогрецького бога вина, родючості, театру і релігійного екстазу.
На фресках яскраво зображені жінки-послідовниці Діоніса: одні танцюють, інші полюють, несучи вбитих кіз або тримаючи мечі та нутрощі тварин. У центрі композиції виділяється елегантно вбрана жінка (фото 4), яка, ймовірно, очікує посвяти в таїнства. Верхній фриз прикрашений зображеннями тварин - як живих, так і принесених у жертву: оленяти, випатраного кабана, півнів і риби.
Дослідники зазначають, що таке поєднання підкреслює двоїсту природу культу Діоніса, де святкування сусідять із первісними ритуалами жертвопринесення. Фрески нагадують знамениті розписи Вілли Містерій, виявленої неподалік століттям раніше, що підкреслює важливість діонісійських містерій у житті помпейської еліти.
Археологічний парк Помпей, Regio IX, Італія
@istorium_ua
25.02.202515:11
190 рік до н.е. Слони в битві при Магнезії
Битва при Магнезії стала воістину доленосною - вона виключила царство Селевкідів зі списку великих держав і заклала основи військового і політичного домінування римлян в античному світі.
Як зазначає Лівій, квадриги (двоколісна колісниця з чотирма запряженими кіньми) були розміщені перед лівим флангом селевкідської армії. Антіох III мав намір одночасно атакувати римлян з обох флангів і оточити їх за аналогією з перемогою Ганнібала при Каннах. На правому фланзі атаку починала важка кіннота на чолі з самим царем. У центрі сирійської армії традиційно стояла фаланга, прикрита легкою малоазійською піхотою. У проміжках між таксисами (підрозділами) фаланги стояли слони.
У римлян у центрі стояло 10000 римських важкоозброєних бійців, на лівому фланзі стільки ж італійців. Поруч з італійцями стояло військо Евмена та ахейські легкоозброєні воїни в кількості 3000 бійців. На правому ж стояли вершники: римські, італійські та Евмена, загалом теж не більше 3000. Таким чином, усього було близько 30000 тисяч бійців. Щодо слонів, яких Рим отримав із Лівії, то, вважаючи, що від них не буде жодної користі, римляни їх поставили позаду всіх.
В описі Лівія Евмен, не розгубившись, відправив назустріч колісницям легку піхоту і частину кінноти з наказом розсипатися і дати одночасний залп. Стрільцям особливо було вказано цілити не в візників, а в коней. Поранені й налякані тварини потягли упряжки в різні боки. Частина колісниць помчала назад і врізалася у власні ряди. У лавах селевкідського війська почалася паніка і хаос на лівому фланзі. Не даючи противнику схаменутися, Евмен повів у контратаку всю кінноту, що була в його розпорядженні. У результаті все ліве крило селевкідської армії розгубилося і було розгромлено, навіть не встигнувши вступити в бій. Мобільні частини пергамського царя отримали можливість вийти ворожій фаланзі у фланг.
Більшого успіху досяг сам Антіох. На іншому фланзі важкі катафрактарії селевкідського царя відтіснили римських кавалеристів і змусили їх тікати. Антіох, вирішивши, що це перемога, вирішив переслідувати відступаючих.
У цей час македонська фаланга, втративши прикриття вершників з обох боків, виявилася оточена римлянами. Щільно поставлений стрій фаланги не міг ні рушити вперед, ні розвернутися через великий стрій. Однак, виставивши з усіх чотирьох боків цілий ліс своїх сарисс, вони встали в оборону, будучи оточеними. Римляни ж до них не наближалися і не вступали в рукопашний бій, вважаючи за краще закидати пілумами, стрілами та іншою метальною зброєю. Незабаром, зазнаючи вже великих втрат, фаланга стала крок за кроком відступати, грізно обороняючись, але зберігаючи порядок. На допомогу до фаланги пішли слони. Але легіонери не здригнулися. Використавши досвід із боротьби з Карфагеном, легіонери змусили слонів тікати. Слони зі свого боку, вдарившись у паніку, розбили стрій селевкідської фаланги. Після чого легіони риму завдали вирішального удару, якого селевкідські гопліти не витримали, втекли і були розгромлені.
Тим часом Антіох, переслідуючи кавалерію римлян, дійшов до римського табору. Отримавши опір, Антіох повернув назад, будучи впевненим у перемозі. Повернувшись на поле бою цар, побачивши розгром своєї армії і розуміючи, що вже нічого не зможе зробити, із залишками свого загону поскакав у напрямку Сард.
Битва при Магнезії закінчилася тотальним розгромом і втратою майже всієї армії, Антіох був змушений відступити. У 188 р. до н. е. було підписано Апамейський договір, за яким Антіох віддав усю територію на захід від Таврських гір, а також заплатив контрибуцію в розмірі 15 000 талантів римлянам і ще 500 талантів пергамському царю.
Наступного року цар, намагаючись знайти кошти на виплати, взявши з собою загін воїнів, вночі напав на храм Бела в Елімаїді, щоб його пограбувати. Але коли про пограбування храму стало відомо, то терміново зібралося все населення. Вони перебили весь загін Антіоха разом із ним самим.
@istorium_ua
Битва при Магнезії стала воістину доленосною - вона виключила царство Селевкідів зі списку великих держав і заклала основи військового і політичного домінування римлян в античному світі.
Як зазначає Лівій, квадриги (двоколісна колісниця з чотирма запряженими кіньми) були розміщені перед лівим флангом селевкідської армії. Антіох III мав намір одночасно атакувати римлян з обох флангів і оточити їх за аналогією з перемогою Ганнібала при Каннах. На правому фланзі атаку починала важка кіннота на чолі з самим царем. У центрі сирійської армії традиційно стояла фаланга, прикрита легкою малоазійською піхотою. У проміжках між таксисами (підрозділами) фаланги стояли слони.
У римлян у центрі стояло 10000 римських важкоозброєних бійців, на лівому фланзі стільки ж італійців. Поруч з італійцями стояло військо Евмена та ахейські легкоозброєні воїни в кількості 3000 бійців. На правому ж стояли вершники: римські, італійські та Евмена, загалом теж не більше 3000. Таким чином, усього було близько 30000 тисяч бійців. Щодо слонів, яких Рим отримав із Лівії, то, вважаючи, що від них не буде жодної користі, римляни їх поставили позаду всіх.
В описі Лівія Евмен, не розгубившись, відправив назустріч колісницям легку піхоту і частину кінноти з наказом розсипатися і дати одночасний залп. Стрільцям особливо було вказано цілити не в візників, а в коней. Поранені й налякані тварини потягли упряжки в різні боки. Частина колісниць помчала назад і врізалася у власні ряди. У лавах селевкідського війська почалася паніка і хаос на лівому фланзі. Не даючи противнику схаменутися, Евмен повів у контратаку всю кінноту, що була в його розпорядженні. У результаті все ліве крило селевкідської армії розгубилося і було розгромлено, навіть не встигнувши вступити в бій. Мобільні частини пергамського царя отримали можливість вийти ворожій фаланзі у фланг.
Більшого успіху досяг сам Антіох. На іншому фланзі важкі катафрактарії селевкідського царя відтіснили римських кавалеристів і змусили їх тікати. Антіох, вирішивши, що це перемога, вирішив переслідувати відступаючих.
У цей час македонська фаланга, втративши прикриття вершників з обох боків, виявилася оточена римлянами. Щільно поставлений стрій фаланги не міг ні рушити вперед, ні розвернутися через великий стрій. Однак, виставивши з усіх чотирьох боків цілий ліс своїх сарисс, вони встали в оборону, будучи оточеними. Римляни ж до них не наближалися і не вступали в рукопашний бій, вважаючи за краще закидати пілумами, стрілами та іншою метальною зброєю. Незабаром, зазнаючи вже великих втрат, фаланга стала крок за кроком відступати, грізно обороняючись, але зберігаючи порядок. На допомогу до фаланги пішли слони. Але легіонери не здригнулися. Використавши досвід із боротьби з Карфагеном, легіонери змусили слонів тікати. Слони зі свого боку, вдарившись у паніку, розбили стрій селевкідської фаланги. Після чого легіони риму завдали вирішального удару, якого селевкідські гопліти не витримали, втекли і були розгромлені.
Тим часом Антіох, переслідуючи кавалерію римлян, дійшов до римського табору. Отримавши опір, Антіох повернув назад, будучи впевненим у перемозі. Повернувшись на поле бою цар, побачивши розгром своєї армії і розуміючи, що вже нічого не зможе зробити, із залишками свого загону поскакав у напрямку Сард.
Битва при Магнезії закінчилася тотальним розгромом і втратою майже всієї армії, Антіох був змушений відступити. У 188 р. до н. е. було підписано Апамейський договір, за яким Антіох віддав усю територію на захід від Таврських гір, а також заплатив контрибуцію в розмірі 15 000 талантів римлянам і ще 500 талантів пергамському царю.
Наступного року цар, намагаючись знайти кошти на виплати, взявши з собою загін воїнів, вночі напав на храм Бела в Елімаїді, щоб його пограбувати. Але коли про пограбування храму стало відомо, то терміново зібралося все населення. Вони перебили весь загін Антіоха разом із ним самим.
@istorium_ua
24.02.202510:06
Аварійна посадка німецького військового дирижабля L49 у лісі міста Бурбон-Ле-Бен, Франція, 20 жовтня 1917 року.
@istorium_ua
@istorium_ua
23.02.202508:03
Величні інтер'єри Міланського собору XIV-XVII століття
Побудований із білого мармуру в стилі полум'яніючої готики. Будівництво було розпочато 1386 року, проте завершилося лише на початку ХІХ століття, коли за розпорядженням Наполеона було закінчено оформлення фасаду.
@istorium_ua
Побудований із білого мармуру в стилі полум'яніючої готики. Будівництво було розпочато 1386 року, проте завершилося лише на початку ХІХ століття, коли за розпорядженням Наполеона було закінчено оформлення фасаду.
@istorium_ua
Переслал из:
Dnipro Osint ⟨ Гарбуз ⟩
21.02.202516:42
💪 Трамп йде нахуй, а це значить що війна продовжуються та поки що треба покладатися тільки на себе, тому шановне панство, збір!
🇺🇦 Збір для роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 108-ї ОБрТрО
🫳 Наразі бійці потребують приймачів ELRS 2.4 ГГц з прошивкою BETAFPV Nano 2400 RX 3.2.0 для своїх FPV-дронів (2 фото). Нині ціна одного комплекту становить 350 грн. На третьому відео безпосередньо показано, як вони за допомогою FPV знищують укриття, автотранспорт та російську піхоту. Ці приймачі потрібні постійно, тож давайте допоможемо захисникам Запорізької області!
🎯 Ціль: 35 000 ₴
💸 Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/5UBa4NHNGT
💳 Номер картки Монобанки:
🅰️Dnipro Osint | Чат
🇺🇦 Збір для роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 108-ї ОБрТрО
🫳 Наразі бійці потребують приймачів ELRS 2.4 ГГц з прошивкою BETAFPV Nano 2400 RX 3.2.0 для своїх FPV-дронів (2 фото). Нині ціна одного комплекту становить 350 грн. На третьому відео безпосередньо показано, як вони за допомогою FPV знищують укриття, автотранспорт та російську піхоту. Ці приймачі потрібні постійно, тож давайте допоможемо захисникам Запорізької області!
🎯 Ціль: 35 000 ₴
💸 Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/5UBa4NHNGT
💳 Номер картки Монобанки:
4441111120568054 (копіюється при натисканні)🅰️Dnipro Osint | Чат
20.02.202515:03
Наджак — грізна зброя та елемент шляхетського стилю
У XV–XVII століттях на території Речі Посполитої поширилася цікава зброя — наджак, різновид клевця, створений для пробивання важких доспіхів. Його конструкція поєднувала функціональність і витонченість.
Зовні наджак нагадував чекан, популярний у той час. З одного боку мав загострений та злегка загнутий дзьоб, що дозволяв чіплятися за деталі обладунків або щити, а з іншого — плоский молотоподібний накінечник для дробильних ударів. Деякі наджаки виготовлялися цілком із металу, що покращувало їхню пробивну здатність, але значно збільшувало вагу.
Наджаки стали не лише військовим інструментом, а й символом шляхетського статусу. Багаті магнати прикрашали їх сріблом, латунню чи навіть інкрустацією, перетворюючи зброю на витвір мистецтва. У мирний час наджак використовували як посох або тростину.
На сеймах Речі Посполитої діяла заборона на вхід із шаблями. Винахідливі шляхтичі вирішили обійти це правило — вони стали брати з собою наджаки. Адже формально це була не холодна зброя, а "посох". Проте, коли таких "посохів" стало забагато, їх також заборонили приносити на сейм. Іронічно, чи не так?
Ця зброя була особливо ефективною проти латних обладунків, які ставали дедалі міцнішими. Воїн із наджаком міг пробити навіть найміцніші панцирі або вивести супротивника з ладу серією дробильних ударів. Не дарма клевці й наджаки вважалися "страхом лицарів".
@istorium_ua
У XV–XVII століттях на території Речі Посполитої поширилася цікава зброя — наджак, різновид клевця, створений для пробивання важких доспіхів. Його конструкція поєднувала функціональність і витонченість.
Зовні наджак нагадував чекан, популярний у той час. З одного боку мав загострений та злегка загнутий дзьоб, що дозволяв чіплятися за деталі обладунків або щити, а з іншого — плоский молотоподібний накінечник для дробильних ударів. Деякі наджаки виготовлялися цілком із металу, що покращувало їхню пробивну здатність, але значно збільшувало вагу.
Наджаки стали не лише військовим інструментом, а й символом шляхетського статусу. Багаті магнати прикрашали їх сріблом, латунню чи навіть інкрустацією, перетворюючи зброю на витвір мистецтва. У мирний час наджак використовували як посох або тростину.
На сеймах Речі Посполитої діяла заборона на вхід із шаблями. Винахідливі шляхтичі вирішили обійти це правило — вони стали брати з собою наджаки. Адже формально це була не холодна зброя, а "посох". Проте, коли таких "посохів" стало забагато, їх також заборонили приносити на сейм. Іронічно, чи не так?
Ця зброя була особливо ефективною проти латних обладунків, які ставали дедалі міцнішими. Воїн із наджаком міг пробити навіть найміцніші панцирі або вивести супротивника з ладу серією дробильних ударів. Не дарма клевці й наджаки вважалися "страхом лицарів".
@istorium_ua
26.02.202516:55
Коли в США лютував сухий закон, у продажу з'явився концентрат виноградного соку у вигляді бруска.
В інструкції, що додавалася, було сказано: «розчинивши брусок у галоні води, у жодному разі не залишайте отриману рідину в темній шафі на двадцять днів, щоб уникнути перетворення на вино».
Завдяки такій схемі винороби в Каліфорнії навіть збільшили виробництво винограду в 9 разів, а сам сухий закон породив багато подібних «лазівок».
@istorium_ua
В інструкції, що додавалася, було сказано: «розчинивши брусок у галоні води, у жодному разі не залишайте отриману рідину в темній шафі на двадцять днів, щоб уникнути перетворення на вино».
Завдяки такій схемі винороби в Каліфорнії навіть збільшили виробництво винограду в 9 разів, а сам сухий закон породив багато подібних «лазівок».
@istorium_ua
25.02.202510:05
Австро-угорський льотчик з пістолетами Mauser C-96, які використовували як авіаційну зброю, 1917 рік.
@istorium_ua
@istorium_ua
24.02.202508:05
Церква Мадонна делла Корона в заглибленні, висіченому в горі Бальдо, Італія, XIX століття
@istorium_ua
@istorium_ua
22.02.202514:04
Нереалізовані проєкти: «Одномісний коптер».
Архівне відео.
Перед вами випробування аероциклу De Lackner HZ-1, також відомого як YHO-2 і за позначенням виробника DH-4 Heli-Vector, 1955 рік.
Політ відбувався у передмісті Нью-Йорка.
У середині 1950-х компанія de Lackner конфіденційно розробляла гвинтокрил, названий DH-4 Helivector, пізніше перейменований на HZ-1 Aerocycle, він виглядав як суміш гелікоптера, бортового мотора і мотоцикла.
Складалася з корпусу, який підтримував двигун 30 кВт. Роторний бортовий мотор, з посадковим пристроєм, що складається з повітряних камер, розташованих на кінцях штанг. Повітряні камери були пізніше замінені металевими заносами.
В повітря піднявся в січні 1955, після чого армія замовила дюжину.
Компанія de Lackner стверджувала, що машини могли летіти зі швидкістю 105 км/год (65 миль/год), нести 55-кілограмовий (120-фунтовий) вантаж, крім пілота, і летіти протягом години.
Однак це був небезпечний механізм. Мало того, що пілот стояв над лопатями, які оберталися, але вони, також, перебували в нижній частині корпусу, що становило небезпеку під час приземлення, оскільки могли легко затягнути шматки породи або будь-яке сміття.
Крім того, деякі джерела стверджували, що Helivector/Aerocycle був легкий в управлінні, проте льотчик-випробувач наполягав на зворотному.
Після двох авіаційних катастроф, що сталися через пошкодження лопатей під час приземлення, проєкт було зупинено.
Збереглася одна машина, виставлена як експонат у музеї.
@istorium_ua
Архівне відео.
Перед вами випробування аероциклу De Lackner HZ-1, також відомого як YHO-2 і за позначенням виробника DH-4 Heli-Vector, 1955 рік.
Політ відбувався у передмісті Нью-Йорка.
У середині 1950-х компанія de Lackner конфіденційно розробляла гвинтокрил, названий DH-4 Helivector, пізніше перейменований на HZ-1 Aerocycle, він виглядав як суміш гелікоптера, бортового мотора і мотоцикла.
Складалася з корпусу, який підтримував двигун 30 кВт. Роторний бортовий мотор, з посадковим пристроєм, що складається з повітряних камер, розташованих на кінцях штанг. Повітряні камери були пізніше замінені металевими заносами.
В повітря піднявся в січні 1955, після чого армія замовила дюжину.
Компанія de Lackner стверджувала, що машини могли летіти зі швидкістю 105 км/год (65 миль/год), нести 55-кілограмовий (120-фунтовий) вантаж, крім пілота, і летіти протягом години.
Однак це був небезпечний механізм. Мало того, що пілот стояв над лопатями, які оберталися, але вони, також, перебували в нижній частині корпусу, що становило небезпеку під час приземлення, оскільки могли легко затягнути шматки породи або будь-яке сміття.
Крім того, деякі джерела стверджували, що Helivector/Aerocycle був легкий в управлінні, проте льотчик-випробувач наполягав на зворотному.
Після двох авіаційних катастроф, що сталися через пошкодження лопатей під час приземлення, проєкт було зупинено.
Збереглася одна машина, виставлена як експонат у музеї.
@istorium_ua
21.02.202515:08
Найстрашніше покарання у римлян? - о, це зовсім не децимація, було дещо гірше. Називалася ця міра покарання «страта в мішку» (Poena cullei).
Згадується вона в текстах багатьох римських авторів, зокрема у Тита Лівія і Марка Тулія Цицерона, і існувала з часів Республіки. Вигадка була досить витонченою: злочинця зашивали в шкіряному мішку зі змією, мавпою, півнем і собакою, а потім мішок топили у водоймі. Як можна здогадатися, звірі тихо-мирно там не сиділи, і тому злочинець у певний момент уже сам починав бажати якнайшвидшого позбавлення від мук.
Заслуговували такої честі вбивці родичів, особливо батьковбивці (так-так, це було патріархальне суспільство). Сенс процедури був не тільки в жорстокості щодо злочинця, а й мав сакральний характер: людина ця ніби уподібнювалася до диких звірів, і вже не залишалася людиною в очах суспільства, де вигнання - одне з найстрашніших покарань.
@istorium_ua
Згадується вона в текстах багатьох римських авторів, зокрема у Тита Лівія і Марка Тулія Цицерона, і існувала з часів Республіки. Вигадка була досить витонченою: злочинця зашивали в шкіряному мішку зі змією, мавпою, півнем і собакою, а потім мішок топили у водоймі. Як можна здогадатися, звірі тихо-мирно там не сиділи, і тому злочинець у певний момент уже сам починав бажати якнайшвидшого позбавлення від мук.
Заслуговували такої честі вбивці родичів, особливо батьковбивці (так-так, це було патріархальне суспільство). Сенс процедури був не тільки в жорстокості щодо злочинця, а й мав сакральний характер: людина ця ніби уподібнювалася до диких звірів, і вже не залишалася людиною в очах суспільства, де вигнання - одне з найстрашніших покарань.
@istorium_ua
20.02.202512:00
Ти думаєш, що знаєш все про Україну?🇺🇦
❗Насправді наша країна має безліч крутезних місць, про які ти навіть не здогадуєшся!
🏰Замки з давніми легендами, гірські озера та краєвиди, від яких перехоплює дух - усе це зовсім поруч!
⚠️Telegram-канал ЧудоВО👍 - це твій простір, де Україна відчувається по-справжньому!🇺🇦
✅ДОЛУЧАЙСЯ зараз, і вирушай у захопливу подорож
▪️дізнайся👩🍳гастрономічні секрети,
▪️бери участь у 🧩щоденних квестах та пізнавай Україну на повну!🔥
❗Насправді наша країна має безліч крутезних місць, про які ти навіть не здогадуєшся!
🏰Замки з давніми легендами, гірські озера та краєвиди, від яких перехоплює дух - усе це зовсім поруч!
⚠️Telegram-канал ЧудоВО👍 - це твій простір, де Україна відчувається по-справжньому!🇺🇦
✅ДОЛУЧАЙСЯ зараз, і вирушай у захопливу подорож
▪️дізнайся👩🍳гастрономічні секрети,
▪️бери участь у 🧩щоденних квестах та пізнавай Україну на повну!🔥
26.02.202510:07
Бамберзька скринька, знайдена в церкві міста Бамберг, X-XI століття
Зроблена з дуба і слонової кістки з бронзовими деталями, прикрашена орнаментальними сюжетами в скандинавському стилі. З чотирьох боків скриньки її стережуть рогаті личини, одна з таких личин також вирізана в кістці.
Зберігається в Баварському національному музеї в Мюнхені (Bayerisches Nationalmuseum.
@istorium_ua
Зроблена з дуба і слонової кістки з бронзовими деталями, прикрашена орнаментальними сюжетами в скандинавському стилі. З чотирьох боків скриньки її стережуть рогаті личини, одна з таких личин також вирізана в кістці.
Зберігається в Баварському національному музеї в Мюнхені (Bayerisches Nationalmuseum.
@istorium_ua
25.02.202508:06
Приголомшливі вітражі собору Паризької Богоматері
У середньовіччі майстри ще не вміли робити скло великих розмірів, тому виготовляли прозорі мозаїчні картини, які не тільки пропускали світло в приміщення, а й замінювали настінний живопис.
@istorium_ua
У середньовіччі майстри ще не вміли робити скло великих розмірів, тому виготовляли прозорі мозаїчні картини, які не тільки пропускали світло в приміщення, а й замінювали настінний живопис.
@istorium_ua
23.02.202514:04
У 1914 році славетний дослідник Антарктики Ернест Шеклтон розпочав Імперську трансантарктичну експедицію на борту корабля «Енд'юранс» (з англійської — «Витривалість»). Метою було перетнути Антарктиду суходолом, що стало б безпрецедентним досягненням у дослідженні Південного полюса.
«Енд'юранс» був одним із найміцніших дерев'яних кораблів свого часу, спеціально спроєктованим для плавання в полярних водах. Однак суворі умови Антарктики виявилися непередбачуваними. У жовтні 1915 року корабель застряг у пакових льодах моря Ведделла і понад десять місяців дрейфував разом із кригою. Незважаючи на зусилля екіпажу, лід поступово руйнував корпус судна. 21 листопада 1915 року, о 17:00, на очах у команди, яка отаборилася на крижині, корма «Енд'юранса» піднялася в повітря, і корабель зник у холодних водах Антарктики. Шеклтон лише промовив: «Її більше немає, хлопці».
Фотограф експедиції, Френк Херлі, задокументував останні дні «Енд'юранса» та боротьбу екіпажу за виживання. Його знімки стали безцінними свідченнями мужності та стійкості команди в умовах екстремального холоду та ізоляції.
У 2022 році, через понад століття після трагедії, дослідники виявили рештки «Енд'юранса» на глибині понад 3000 метрів у морі Ведделла. Корабель зберігся вражаюче добре, дозволяючи сучасним науковцям детально вивчити його конструкцію та історію. Це відкриття стало важливим внеском у розуміння полярних експедицій початку ХХ століття та відданням шани відвазі дослідників того часу.
@istorium_ua
«Енд'юранс» був одним із найміцніших дерев'яних кораблів свого часу, спеціально спроєктованим для плавання в полярних водах. Однак суворі умови Антарктики виявилися непередбачуваними. У жовтні 1915 року корабель застряг у пакових льодах моря Ведделла і понад десять місяців дрейфував разом із кригою. Незважаючи на зусилля екіпажу, лід поступово руйнував корпус судна. 21 листопада 1915 року, о 17:00, на очах у команди, яка отаборилася на крижині, корма «Енд'юранса» піднялася в повітря, і корабель зник у холодних водах Антарктики. Шеклтон лише промовив: «Її більше немає, хлопці».
Фотограф експедиції, Френк Херлі, задокументував останні дні «Енд'юранса» та боротьбу екіпажу за виживання. Його знімки стали безцінними свідченнями мужності та стійкості команди в умовах екстремального холоду та ізоляції.
У 2022 році, через понад століття після трагедії, дослідники виявили рештки «Енд'юранса» на глибині понад 3000 метрів у морі Ведделла. Корабель зберігся вражаюче добре, дозволяючи сучасним науковцям детально вивчити його конструкцію та історію. Це відкриття стало важливим внеском у розуміння полярних експедицій початку ХХ століття та відданням шани відвазі дослідників того часу.
@istorium_ua
22.02.202510:01
Німецькі солдати з резервного полку з мортирою-мінометом 25 cm schwerer Minenwerfer недалеко від Ени, Франція, кінець 1916 року.
@istorium_ua
@istorium_ua
21.02.202510:04
Німецькі бліндажі, укріплені позиції з мішками з піском. Іпрський виступ, орієнтовно 1916-17 рр.
@istorium_ua
@istorium_ua
20.02.202510:05
Австро-угорські солдати оглядають трофейну італійську гаубицю M1916 Obice da 305/17, 17 листопада 1917 року.
До жовтня 1917 року в італійців було близько 33 гаубиць Obice 305/17. Після відступу італійців у Капоретто 9 гаубиць потрапили до рук Австро-Угорщини.
Крім гаубиць італійці також втратили в битві 3152 артилерійських знарядь, 1712 мінометів, 3000 кулеметів і 300000 гвинтівок.
@istorium_ua
До жовтня 1917 року в італійців було близько 33 гаубиць Obice 305/17. Після відступу італійців у Капоретто 9 гаубиць потрапили до рук Австро-Угорщини.
Крім гаубиць італійці також втратили в битві 3152 артилерійських знарядь, 1712 мінометів, 3000 кулеметів і 300000 гвинтівок.
@istorium_ua
26.02.202508:08
Вражаюча давньоримська мозаїка «Викрадення Європи», створена в Італії у II столітті.
Зберігається в копенгагенській гліптотеці.
@istorium_ua
Зберігається в копенгагенській гліптотеці.
@istorium_ua
24.02.202516:01
О четвертій ранку над нашою країною знову пролунали вибухи. З того моменту минуло три роки. Три роки незламного спротиву, болю, втрат і тріумфів. Ми вже не ті. Всі ми змінилися.
Наша країна стала першою в багатьох речах. Вперше по нас били міжконтинентальними ракетами. Вперше «Кинджали» й «Іскандери» падали у такій кількості. Наші міста перетворилися на полігони для випробування дронів, ракет і найновішого озброєння.
Але ми теж стали першими. Першими довели, що дрони змінюють хід війни. Ми навчилися бити ворога далеко за лінією фронту — без флоту, без стратегічної авіації, без ядерного щита.
Ми — перші у світі, хто, не маючи флоту, потопив ворожий підводний човен. Ми — перші, хто без авіаносців і есмінців знищив стільки кораблів, що Чорноморський флот Росії фактично перестав існувати як сила.
Але ця війна — це не лише бої. Росія принесла сюди нелюдські звірства. Буча, Ізюм, Маріуполь, Оленівка — символи геноциду, катувань, масових убивств. Наших дітей викрадали. Наших людей катували, розстрілювали лише за те, що вони українці. Вони хотіли знищити нас як націю.
Ми могли зламатися. І були моменти, коли ми втрачали міста, коли здавалося, що далі не витримаємо. Але ми вставали. Раз за разом. Бо наша воля виявилася сильнішою.
За ці три роки ми стали іншими. Сильнішими. Вільнішими від страху.
І знаєте що? Росія програла цю війну ще в перші 72 години. Вони мріяли взяти Київ за три дні. Але наші хлопці зустріли їх у Гостомелі, на околицях столиці, і зупинили. Вони недооцінили нашу волю.
Низький уклін усім героям. Тим, хто загинув у перші години вторгнення. Тим, хто тримав Маріуполь 86 днів. Тим, хто стояв на «Азовсталі» до кінця. Тим, хто зараз на передовій, хто лагодить техніку, керує дронами, вивозить поранених, тримає оборону.
Ми втратили багато. Але не маємо права відступити. Війна ще не закінчена. І ми повинні перемогти.
Найближчими тижнями не шукайте світла в новинах.
Шукайте в близьких та в тому, що можете зробити для них і для сил оборони України.
І памʼятайте, що в кінці все буде добре, і якщо ще не добре, значить це ще не кінець.
Слава Україні!
Слава героям!
Вистояли тоді. Вистоїмо і зараз 🇺🇦
@istorium_ua
Наша країна стала першою в багатьох речах. Вперше по нас били міжконтинентальними ракетами. Вперше «Кинджали» й «Іскандери» падали у такій кількості. Наші міста перетворилися на полігони для випробування дронів, ракет і найновішого озброєння.
Але ми теж стали першими. Першими довели, що дрони змінюють хід війни. Ми навчилися бити ворога далеко за лінією фронту — без флоту, без стратегічної авіації, без ядерного щита.
Ми — перші у світі, хто, не маючи флоту, потопив ворожий підводний човен. Ми — перші, хто без авіаносців і есмінців знищив стільки кораблів, що Чорноморський флот Росії фактично перестав існувати як сила.
Але ця війна — це не лише бої. Росія принесла сюди нелюдські звірства. Буча, Ізюм, Маріуполь, Оленівка — символи геноциду, катувань, масових убивств. Наших дітей викрадали. Наших людей катували, розстрілювали лише за те, що вони українці. Вони хотіли знищити нас як націю.
Ми могли зламатися. І були моменти, коли ми втрачали міста, коли здавалося, що далі не витримаємо. Але ми вставали. Раз за разом. Бо наша воля виявилася сильнішою.
За ці три роки ми стали іншими. Сильнішими. Вільнішими від страху.
І знаєте що? Росія програла цю війну ще в перші 72 години. Вони мріяли взяти Київ за три дні. Але наші хлопці зустріли їх у Гостомелі, на околицях столиці, і зупинили. Вони недооцінили нашу волю.
Низький уклін усім героям. Тим, хто загинув у перші години вторгнення. Тим, хто тримав Маріуполь 86 днів. Тим, хто стояв на «Азовсталі» до кінця. Тим, хто зараз на передовій, хто лагодить техніку, керує дронами, вивозить поранених, тримає оборону.
Ми втратили багато. Але не маємо права відступити. Війна ще не закінчена. І ми повинні перемогти.
Найближчими тижнями не шукайте світла в новинах.
Шукайте в близьких та в тому, що можете зробити для них і для сил оборони України.
І памʼятайте, що в кінці все буде добре, і якщо ще не добре, значить це ще не кінець.
Слава Україні!
Слава героям!
Вистояли тоді. Вистоїмо і зараз 🇺🇦
@istorium_ua
23.02.202510:03
Американські солдати 1-го газового полку заряджають термітні та фосфорні снаряди в міномет Стокса в Ле-Нефур, Мез, Франція, 27 жовтня 1918 року.
@istorium_ua
@istorium_ua
22.02.202508:38
Вид на Замок Ліхтенштайн з висоти пташиного польоту, Хонау, Баден-Вюртемберг, Німеччина, XIX століття
Сучасний замок був побудований на фундаменті замку 1390 року в неоготичному стилі. Натхненням послужив роман "Ліхтенштайн". У замку розташувалася велика колекція історичної зброї та обладунків.
@istorium_ua
Сучасний замок був побудований на фундаменті замку 1390 року в неоготичному стилі. Натхненням послужив роман "Ліхтенштайн". У замку розташувалася велика колекція історичної зброї та обладунків.
@istorium_ua
21.02.202508:08
Португальська архітектура з використанням азулежу.
Азулежу - назва португальських кахлів. Традиційний португальський азулежу являє собою розписану глиняну плитку, найчастіше квадратної форми, обпалену, глазуровану, розміром 14 см на 14 см.
@istorium_ua
Азулежу - назва португальських кахлів. Традиційний португальський азулежу являє собою розписану глиняну плитку, найчастіше квадратної форми, обпалену, глазуровану, розміром 14 см на 14 см.
@istorium_ua
20.02.202508:19
Каплиця на скелі Егільє в містечку Ле-Пюї-ан-Веле, Овернь, Франція, XI століття
@istorium_ua
@istorium_ua
Показано 1 - 24 из 928
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.