«Сьогодні о 15:10 три найбільші православні святині Буковини перереєстровано на ім’я: Бодоряка Ярослава Івановича, мешканця Івано-Франківської області. Невідомі особи внесли зміни у Єдиний Державний Реєстр та призначили новим власником і новим керівником Свято-Миколаївського храму УПЦ, Свято-Духівського собору УПЦ та Петро-Павлівського храму УПЦ особу Бодоряка Ярослава», – йдеться у повідомленні єпархіальної пресслужби.

«Військова пожежа, що спалахнула в Україні, поширилася і на Близький Схід, зачепивши Палестину та Ізраїль. Наразі у світі налічується понад 180 активних збройних конфліктів, і страждання безлічі людей тривають», – сказано в комюніке.

Дорогі брати і сестри! Шановні українці!

Вже три роки наша Батьківщина протистоїть широкомасштабному російському військовому вторгненню. Три роки наша Батьківщина страждає від страшного кровопролиття, що принесла на нашу українську землю російська армія, яка буквально щодня забирає життя наших співвітчизників.

Господь залишив людству Свій Божественний мир (пор. Ін. 14:27), яким благословляється кожна людина (пор. Пс. 28:11). Ніщо не може бути виправданням для тих, хто порушує благословенний мир, примножує ненависть і сіє смерть. Натомість великими справами добра прикрашаються ті, хто плекають справедливість і стоять на захисті своїх рідних та близьких.

Сьогоднішній день віднедавна став особливим Національним днем молитви в Україні. Ми підносимо наші молитви до Подателя миру (пор. Флп. 4:9) і Господа сил (пор. Пс. 45:8, 12) за всіх українських військовослужбовців, які щоденно несуть жертовний подвиг, мужньо захищаючи Україну та її жителів. Молимося і за всіх медичних працівників, робітників рятувальних служб, які, попри втому та інші супутні складнощі, жертовно служать своїм ближнім.

Українська Православна Церква, незважаючи на наклепи, спекуляції та штучні звинувачення, залишається зі своїм народом, вболіваючи за його добробут і настання справедливого миру в нашій Батьківщині. Святитель Григорій Богослов зауважує: Шанувати матір — справа свята, але у кожного своя матір, а спільна для всіх нас матір — це Батьківщина. Саме Україна — це Батьківщина мільйонів вірних нашої Церкви, серед яких військовослужбовці і медики, рятівники і волонтери, представники соціальних та гуманітарних місій.

Дорогі брати і сестри! Піднесімо сьогодні наші молитви до Люблячого Небесного Отця, щоб Він благословив багатостраждальну Україну та всіх наших співвітчизників! Бережімо внутрішню єдність, не втрачаймо повагу один до одного і не забуваймо про всіх тих, хто поклав своє життя заради мирного майбутнього нашої країни.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа, любов Бога Отця і єдність Святого Духа хай буде із усіма нами (пор. 2 Кор. 13:13).

Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!

Іуда застерігає про горе тим, хто без страху бенкетує, піниться ганебністю, чинить за похотями, говорить чванливі слова і відділяє себе від віри. Господь прийде судити нечестивих за їхні діла.

Апостоли передбачали появу таких насмішників, які житимуть за своїми похотями. Віруючим слід будувати себе на святій вірі, молитися в Дусі Святому, зберігати себе в Божій любові, очікуючи милості Господа для вічного життя.

До тих, хто вагається, потрібно бути милостивими, інших рятувати, вихоплюючи з вогню, а до інших ставитися зі страхом, ненавидячи навіть одяг, заплямований тілом. Богу, Який може зберегти від падіння і поставити перед славою Своєю непорочними в радості, слава, велич, сила і влада перед усіма віками, нині і на віки віків. Амінь.

«І нині ще говорить Господь: зверніться до Мене всім серцем своїм у пості, плачі та риданні. Роздирайте серця ваші, а не одяг ваш, і зверніться до Господа Бога вашого, бо Він благий і милосердний, довготерпеливий і багатомилостивий... Трубіть сурмою..., призначте піст і оголосіть урочисте зібрання... нехай вийде наречений з чертогу свого і наречена зі своєї світлиці. ...нехай плачуть священники, служителі Господні, і кажуть: "Пощади, Господи, народ Твій..."» (Іоїл. 2:12-13, 15-17).

Хто чує нині голос цей, що лунає в церкві? Якби з неба на площах пролунав гучний голос: «Пощадіть, люди, себе самих, щоб і Господь пощадив вас», — можливо, хтось і почув би його і прокинувся б від оп’яніння задоволеннями, пожадливістю і вином. Священники не перестають волати: «Пощади, Господи»! Але від Господа вірно виходить грізна відповідь: «Не пощаджу, бо немає тих, хто шукає пощади». Усі спиною стоять до Господа, відвернулися від Нього і забули Його.

"Ходити в істині" (3 Ін. 1:3-4) означає прийняти істину серцем і узгодити з нею свої думки та почуття. Наприклад, якщо вірити, що Бог бачить усе, потрібно поводитися так, ніби Він завжди поруч.

Істина про те, що Бог усе тримає, спонукає звертатися до Нього в молитві та приймати все, як від Його руки. Усвідомлення неминучості смерті та Божого суду має впливати на кожен наш вчинок.

Отже, "ходити в істині" — це жити згідно з кожною прийнятою істиною, узгоджуючи з нею свої дії та ставлення до життя.

«Ми молимось, щоб Господь послав нам мир, який кожна людська душа бажає бачити і відчувати у своєму серці, у своїй сім'ї і нашій державі», – зазначив Блаженніший владика і закликав на усіх Боже благословення.

“На жаль, подібні злочини стають дедалі частішими в умовах воєнних дій у регіоні”, – констатують у вікаріатстві.

Святий Петро з таким натхненням запевняв, що не відречеться Господа; а коли дійшло до діла, відрікся від Нього, та ще й тричі. Така неміч наша! Не будь же самовпевнений і, коли входиш у середовище ворогів, на Господа поклади всю надію перемогти їх. Для того і попущене було таке падіння і настільки високій людині, щоб після того ніхто вже не насмілювався сам собою виконати щось добре чи перемогти якогось ворога, внутрішнього чи зовнішнього. Однак, надіятись на Господа надійся, та і своїх рук не опускай. Допомога від Господа приходить на наші зусилля і, поєднуючись з ними, робить їх потужними. Якщо немає цих зусиль, нема на що зійти допомозі Божій, вона і не прийде. Але знову ж, якщо буде в тобі самовпевненість і, як наслідок, відсутність потреби допомоги і пошуку її, вона також не прийде. Як їй прийти туди, де вона вважається зайвою?! І прийняти її в такому випадку нічому. Приймається вона серцем. І серцем відкривається для прийняття почуття необхідності. Так те й інше потрібне. Боже, поможи! але і сам ти не лежи.

«Прихожани заповнили весь храм, усі балкони, хори, будівельні ліси, нижній храм, притвор, і ще багато людей стояли зовні храму, і не було куди зайти», – йдеться у повідомленні.

Парафіянка Марія поділилася: «Нас було так сьогодні так багато, як у Храмі Гробу Господнього, коли сходить Благодатний вогонь. Така радість! Така радість!».