Ось і наздогнала карма брехуна Вівека та його послідовників з Альмсіві за їхнє свавілля у Вварденфеллі, за експерименти з магією, що калічать смертних, та за загрузнення в інтригах і змовах. Сам Вівек ховається у своїх палацах, удаючи з себе святого.
Дагот Ур неодноразово застерігав цей самозваний Трибунал, щоб ті припинили знущатися над народом Морровінду, але Вівек вважає, що він контролює Вварденфелл – принаймні, так він сам каже. Насправді ж він не править, а лише сліпо тримається за свою владу, вдаючи, що його панування – це благословення, тоді як народ страждає під їхнім ярмом.
Неодноразові звернення до Шостого Дому про те, що Альмсіві узурпували владу й вдають із себе богів, зрештою призвели до необхідного опору. Сьогодні ж Вівек та його прибічники настільки звикли до свого самозваного статусу, що прагнуть зміцнити свою тиранію, придушити голоси правди й повернути Морровінд під свою жорстоку руку. До речі, сам Вівек не раз заявляв: «Ми – Альмсіві, єдиний і праведний шлях!»