Підводячи риску під дев'ятимісячними циганськими студіями, маю описати два головних висновки:
1. Народ рома, як і гебрейський народ, перебуваючи у бездержавному стані, вдались до ідентичних стратегій національного збереження через слідування власному Закону. Лише та різниця, що в одному випадкові закон був писаний, а в іншому - усний. Між равинами та баронами, як трактувальниками Закону, гадаю, теж значно більше спільного, ніж ми могли б припустити.
2. Так званий "циганський романс" насправді є російським міським романсом з невеличкими циганськими вкрапленнями. Гадаю, просто москалі просили у циганських виконавців (а їх у тій країні було вдосталь) заспівати щось таке заунивне - і у підсумку виник відомий нам мікс. Самі наші роми до згаданого жанру ставляться зверхньо і з погордою. Вони зате мліють від індійської музики штибу "танцюрист диско" - це у індо-аріїв спільне генетичне.
