«Хосе, Богота», — написано на конверті одного із загублених листів. Конверт розпечатали і знайшли всередині складений удвоє лист, написаний і підписаний «Діогеном». Єдиний слід, аби знайти одержувача іншого, — це звертання: «Любий Енріке».
Рахують на тисячі листи, які прийшли у відділ незатребуваних відправлень і на чиїх конвертах було написано лише ім’я чи прізвище. Тисячі листів для Альберто, для Ісабель, для Ґутьєррес-і-Медіна і для Франсиско Хосе. Це найзвикліший випадок.
У цьому закладі безглуздя є чимось цілком природним.»
~
Хочете знати, як виглядає зсередини робота у видавництві? Ось так.
Читала й хотіла скинути кожне речення колегам, бо «це ж буквально ми робимо все можливе, аби знайти адресатів безлічі заблудлих листів книг!»
А взагалі це уривок із замітки Габріеля Гарсії Маркеса для «Ель Еспектадора», присвяченої відділу незатребуваних відправлень колумбійської пошти.
