🏛Istorium ✙ || Історія України та світу
🏛Про історію - цікаво!
🎓Тільки важливі моменти з минулого!
Зв'язатися з адміністратором можна через бота @Istorium_bot
Підтримка каналу:
-Paypal - info@istorium.net
-Monobank - 4441 1111 6588 9712
Чат: https://t.me/istorium_ua_chat
🎓Тільки важливі моменти з минулого!
Зв'язатися з адміністратором можна через бота @Istorium_bot
Підтримка каналу:
-Paypal - info@istorium.net
-Monobank - 4441 1111 6588 9712
Чат: https://t.me/istorium_ua_chat
TGlist рейтинг
0
0
ТипАчык
Текшерүү
ТекшерилбегенИшенимдүүлүк
ИшенимсизОрдуУкраїна
ТилиБашка
Канал түзүлгөн датаFeb 07, 2025
TGlistке кошулган дата
Jun 02, 2023Тиркелген топ
Istorium✙ Chat
213
Катталгандар
4 312
24 саат
7-0.2%Жума
9-0.2%Ай
39610.1%
Цитация индекси
33
Эскерүүлөр1Каналдарда бөлүштү0Каналдарда эскерүүлөр1
1 посттун орточо көрүүлөрү
602
12 саат500
13.9%24 саат602
25.9%48 саат813
15.6%
Катышуу (ER)
8.18%
Кайра посттошту6Комментарийлер1Реакциялар43
Көрүүлөр боюнча катышуу (ERR)
15.02%
24 саат
3.81%Жума
0.41%Ай
27.88%
1 жарнама посттун орточо көрүүлөрү
602
1 саат15726.08%1 – 4 саат18530.73%4 - 24 саат31752.66%
Акыркы 24 саатта бардык посттор
3
Динамика
-
"🏛Istorium ✙ || Історія України та світу" тобундагы акыркы жазуулар
26.02.202508:08
Вражаюча давньоримська мозаїка «Викрадення Європи», створена в Італії у II столітті.
Зберігається в копенгагенській гліптотеці.
@istorium_ua
Зберігається в копенгагенській гліптотеці.
@istorium_ua
25.02.202515:11
190 рік до н.е. Слони в битві при Магнезії
Битва при Магнезії стала воістину доленосною - вона виключила царство Селевкідів зі списку великих держав і заклала основи військового і політичного домінування римлян в античному світі.
Як зазначає Лівій, квадриги (двоколісна колісниця з чотирма запряженими кіньми) були розміщені перед лівим флангом селевкідської армії. Антіох III мав намір одночасно атакувати римлян з обох флангів і оточити їх за аналогією з перемогою Ганнібала при Каннах. На правому фланзі атаку починала важка кіннота на чолі з самим царем. У центрі сирійської армії традиційно стояла фаланга, прикрита легкою малоазійською піхотою. У проміжках між таксисами (підрозділами) фаланги стояли слони.
У римлян у центрі стояло 10000 римських важкоозброєних бійців, на лівому фланзі стільки ж італійців. Поруч з італійцями стояло військо Евмена та ахейські легкоозброєні воїни в кількості 3000 бійців. На правому ж стояли вершники: римські, італійські та Евмена, загалом теж не більше 3000. Таким чином, усього було близько 30000 тисяч бійців. Щодо слонів, яких Рим отримав із Лівії, то, вважаючи, що від них не буде жодної користі, римляни їх поставили позаду всіх.
В описі Лівія Евмен, не розгубившись, відправив назустріч колісницям легку піхоту і частину кінноти з наказом розсипатися і дати одночасний залп. Стрільцям особливо було вказано цілити не в візників, а в коней. Поранені й налякані тварини потягли упряжки в різні боки. Частина колісниць помчала назад і врізалася у власні ряди. У лавах селевкідського війська почалася паніка і хаос на лівому фланзі. Не даючи противнику схаменутися, Евмен повів у контратаку всю кінноту, що була в його розпорядженні. У результаті все ліве крило селевкідської армії розгубилося і було розгромлено, навіть не встигнувши вступити в бій. Мобільні частини пергамського царя отримали можливість вийти ворожій фаланзі у фланг.
Більшого успіху досяг сам Антіох. На іншому фланзі важкі катафрактарії селевкідського царя відтіснили римських кавалеристів і змусили їх тікати. Антіох, вирішивши, що це перемога, вирішив переслідувати відступаючих.
У цей час македонська фаланга, втративши прикриття вершників з обох боків, виявилася оточена римлянами. Щільно поставлений стрій фаланги не міг ні рушити вперед, ні розвернутися через великий стрій. Однак, виставивши з усіх чотирьох боків цілий ліс своїх сарисс, вони встали в оборону, будучи оточеними. Римляни ж до них не наближалися і не вступали в рукопашний бій, вважаючи за краще закидати пілумами, стрілами та іншою метальною зброєю. Незабаром, зазнаючи вже великих втрат, фаланга стала крок за кроком відступати, грізно обороняючись, але зберігаючи порядок. На допомогу до фаланги пішли слони. Але легіонери не здригнулися. Використавши досвід із боротьби з Карфагеном, легіонери змусили слонів тікати. Слони зі свого боку, вдарившись у паніку, розбили стрій селевкідської фаланги. Після чого легіони риму завдали вирішального удару, якого селевкідські гопліти не витримали, втекли і були розгромлені.
Тим часом Антіох, переслідуючи кавалерію римлян, дійшов до римського табору. Отримавши опір, Антіох повернув назад, будучи впевненим у перемозі. Повернувшись на поле бою цар, побачивши розгром своєї армії і розуміючи, що вже нічого не зможе зробити, із залишками свого загону поскакав у напрямку Сард.
Битва при Магнезії закінчилася тотальним розгромом і втратою майже всієї армії, Антіох був змушений відступити. У 188 р. до н. е. було підписано Апамейський договір, за яким Антіох віддав усю територію на захід від Таврських гір, а також заплатив контрибуцію в розмірі 15 000 талантів римлянам і ще 500 талантів пергамському царю.
Наступного року цар, намагаючись знайти кошти на виплати, взявши з собою загін воїнів, вночі напав на храм Бела в Елімаїді, щоб його пограбувати. Але коли про пограбування храму стало відомо, то терміново зібралося все населення. Вони перебили весь загін Антіоха разом із ним самим.
@istorium_ua
Битва при Магнезії стала воістину доленосною - вона виключила царство Селевкідів зі списку великих держав і заклала основи військового і політичного домінування римлян в античному світі.
Як зазначає Лівій, квадриги (двоколісна колісниця з чотирма запряженими кіньми) були розміщені перед лівим флангом селевкідської армії. Антіох III мав намір одночасно атакувати римлян з обох флангів і оточити їх за аналогією з перемогою Ганнібала при Каннах. На правому фланзі атаку починала важка кіннота на чолі з самим царем. У центрі сирійської армії традиційно стояла фаланга, прикрита легкою малоазійською піхотою. У проміжках між таксисами (підрозділами) фаланги стояли слони.
У римлян у центрі стояло 10000 римських важкоозброєних бійців, на лівому фланзі стільки ж італійців. Поруч з італійцями стояло військо Евмена та ахейські легкоозброєні воїни в кількості 3000 бійців. На правому ж стояли вершники: римські, італійські та Евмена, загалом теж не більше 3000. Таким чином, усього було близько 30000 тисяч бійців. Щодо слонів, яких Рим отримав із Лівії, то, вважаючи, що від них не буде жодної користі, римляни їх поставили позаду всіх.
В описі Лівія Евмен, не розгубившись, відправив назустріч колісницям легку піхоту і частину кінноти з наказом розсипатися і дати одночасний залп. Стрільцям особливо було вказано цілити не в візників, а в коней. Поранені й налякані тварини потягли упряжки в різні боки. Частина колісниць помчала назад і врізалася у власні ряди. У лавах селевкідського війська почалася паніка і хаос на лівому фланзі. Не даючи противнику схаменутися, Евмен повів у контратаку всю кінноту, що була в його розпорядженні. У результаті все ліве крило селевкідської армії розгубилося і було розгромлено, навіть не встигнувши вступити в бій. Мобільні частини пергамського царя отримали можливість вийти ворожій фаланзі у фланг.
Більшого успіху досяг сам Антіох. На іншому фланзі важкі катафрактарії селевкідського царя відтіснили римських кавалеристів і змусили їх тікати. Антіох, вирішивши, що це перемога, вирішив переслідувати відступаючих.
У цей час македонська фаланга, втративши прикриття вершників з обох боків, виявилася оточена римлянами. Щільно поставлений стрій фаланги не міг ні рушити вперед, ні розвернутися через великий стрій. Однак, виставивши з усіх чотирьох боків цілий ліс своїх сарисс, вони встали в оборону, будучи оточеними. Римляни ж до них не наближалися і не вступали в рукопашний бій, вважаючи за краще закидати пілумами, стрілами та іншою метальною зброєю. Незабаром, зазнаючи вже великих втрат, фаланга стала крок за кроком відступати, грізно обороняючись, але зберігаючи порядок. На допомогу до фаланги пішли слони. Але легіонери не здригнулися. Використавши досвід із боротьби з Карфагеном, легіонери змусили слонів тікати. Слони зі свого боку, вдарившись у паніку, розбили стрій селевкідської фаланги. Після чого легіони риму завдали вирішального удару, якого селевкідські гопліти не витримали, втекли і були розгромлені.
Тим часом Антіох, переслідуючи кавалерію римлян, дійшов до римського табору. Отримавши опір, Антіох повернув назад, будучи впевненим у перемозі. Повернувшись на поле бою цар, побачивши розгром своєї армії і розуміючи, що вже нічого не зможе зробити, із залишками свого загону поскакав у напрямку Сард.
Битва при Магнезії закінчилася тотальним розгромом і втратою майже всієї армії, Антіох був змушений відступити. У 188 р. до н. е. було підписано Апамейський договір, за яким Антіох віддав усю територію на захід від Таврських гір, а також заплатив контрибуцію в розмірі 15 000 талантів римлянам і ще 500 талантів пергамському царю.
Наступного року цар, намагаючись знайти кошти на виплати, взявши з собою загін воїнів, вночі напав на храм Бела в Елімаїді, щоб його пограбувати. Але коли про пограбування храму стало відомо, то терміново зібралося все населення. Вони перебили весь загін Антіоха разом із ним самим.
@istorium_ua
25.02.202510:05
Австро-угорський льотчик з пістолетами Mauser C-96, які використовували як авіаційну зброю, 1917 рік.
@istorium_ua
@istorium_ua
25.02.202508:06
Приголомшливі вітражі собору Паризької Богоматері
У середньовіччі майстри ще не вміли робити скло великих розмірів, тому виготовляли прозорі мозаїчні картини, які не тільки пропускали світло в приміщення, а й замінювали настінний живопис.
@istorium_ua
У середньовіччі майстри ще не вміли робити скло великих розмірів, тому виготовляли прозорі мозаїчні картини, які не тільки пропускали світло в приміщення, а й замінювали настінний живопис.
@istorium_ua
24.02.202516:01
О четвертій ранку над нашою країною знову пролунали вибухи. З того моменту минуло три роки. Три роки незламного спротиву, болю, втрат і тріумфів. Ми вже не ті. Всі ми змінилися.
Наша країна стала першою в багатьох речах. Вперше по нас били міжконтинентальними ракетами. Вперше «Кинджали» й «Іскандери» падали у такій кількості. Наші міста перетворилися на полігони для випробування дронів, ракет і найновішого озброєння.
Але ми теж стали першими. Першими довели, що дрони змінюють хід війни. Ми навчилися бити ворога далеко за лінією фронту — без флоту, без стратегічної авіації, без ядерного щита.
Ми — перші у світі, хто, не маючи флоту, потопив ворожий підводний човен. Ми — перші, хто без авіаносців і есмінців знищив стільки кораблів, що Чорноморський флот Росії фактично перестав існувати як сила.
Але ця війна — це не лише бої. Росія принесла сюди нелюдські звірства. Буча, Ізюм, Маріуполь, Оленівка — символи геноциду, катувань, масових убивств. Наших дітей викрадали. Наших людей катували, розстрілювали лише за те, що вони українці. Вони хотіли знищити нас як націю.
Ми могли зламатися. І були моменти, коли ми втрачали міста, коли здавалося, що далі не витримаємо. Але ми вставали. Раз за разом. Бо наша воля виявилася сильнішою.
За ці три роки ми стали іншими. Сильнішими. Вільнішими від страху.
І знаєте що? Росія програла цю війну ще в перші 72 години. Вони мріяли взяти Київ за три дні. Але наші хлопці зустріли їх у Гостомелі, на околицях столиці, і зупинили. Вони недооцінили нашу волю.
Низький уклін усім героям. Тим, хто загинув у перші години вторгнення. Тим, хто тримав Маріуполь 86 днів. Тим, хто стояв на «Азовсталі» до кінця. Тим, хто зараз на передовій, хто лагодить техніку, керує дронами, вивозить поранених, тримає оборону.
Ми втратили багато. Але не маємо права відступити. Війна ще не закінчена. І ми повинні перемогти.
Найближчими тижнями не шукайте світла в новинах.
Шукайте в близьких та в тому, що можете зробити для них і для сил оборони України.
І памʼятайте, що в кінці все буде добре, і якщо ще не добре, значить це ще не кінець.
Слава Україні!
Слава героям!
Вистояли тоді. Вистоїмо і зараз 🇺🇦
@istorium_ua
Наша країна стала першою в багатьох речах. Вперше по нас били міжконтинентальними ракетами. Вперше «Кинджали» й «Іскандери» падали у такій кількості. Наші міста перетворилися на полігони для випробування дронів, ракет і найновішого озброєння.
Але ми теж стали першими. Першими довели, що дрони змінюють хід війни. Ми навчилися бити ворога далеко за лінією фронту — без флоту, без стратегічної авіації, без ядерного щита.
Ми — перші у світі, хто, не маючи флоту, потопив ворожий підводний човен. Ми — перші, хто без авіаносців і есмінців знищив стільки кораблів, що Чорноморський флот Росії фактично перестав існувати як сила.
Але ця війна — це не лише бої. Росія принесла сюди нелюдські звірства. Буча, Ізюм, Маріуполь, Оленівка — символи геноциду, катувань, масових убивств. Наших дітей викрадали. Наших людей катували, розстрілювали лише за те, що вони українці. Вони хотіли знищити нас як націю.
Ми могли зламатися. І були моменти, коли ми втрачали міста, коли здавалося, що далі не витримаємо. Але ми вставали. Раз за разом. Бо наша воля виявилася сильнішою.
За ці три роки ми стали іншими. Сильнішими. Вільнішими від страху.
І знаєте що? Росія програла цю війну ще в перші 72 години. Вони мріяли взяти Київ за три дні. Але наші хлопці зустріли їх у Гостомелі, на околицях столиці, і зупинили. Вони недооцінили нашу волю.
Низький уклін усім героям. Тим, хто загинув у перші години вторгнення. Тим, хто тримав Маріуполь 86 днів. Тим, хто стояв на «Азовсталі» до кінця. Тим, хто зараз на передовій, хто лагодить техніку, керує дронами, вивозить поранених, тримає оборону.
Ми втратили багато. Але не маємо права відступити. Війна ще не закінчена. І ми повинні перемогти.
Найближчими тижнями не шукайте світла в новинах.
Шукайте в близьких та в тому, що можете зробити для них і для сил оборони України.
І памʼятайте, що в кінці все буде добре, і якщо ще не добре, значить це ще не кінець.
Слава Україні!
Слава героям!
Вистояли тоді. Вистоїмо і зараз 🇺🇦
@istorium_ua
24.02.202510:06
Аварійна посадка німецького військового дирижабля L49 у лісі міста Бурбон-Ле-Бен, Франція, 20 жовтня 1917 року.
@istorium_ua
@istorium_ua
24.02.202508:05
Церква Мадонна делла Корона в заглибленні, висіченому в горі Бальдо, Італія, XIX століття
@istorium_ua
@istorium_ua
23.02.202514:04
У 1914 році славетний дослідник Антарктики Ернест Шеклтон розпочав Імперську трансантарктичну експедицію на борту корабля «Енд'юранс» (з англійської — «Витривалість»). Метою було перетнути Антарктиду суходолом, що стало б безпрецедентним досягненням у дослідженні Південного полюса.
«Енд'юранс» був одним із найміцніших дерев'яних кораблів свого часу, спеціально спроєктованим для плавання в полярних водах. Однак суворі умови Антарктики виявилися непередбачуваними. У жовтні 1915 року корабель застряг у пакових льодах моря Ведделла і понад десять місяців дрейфував разом із кригою. Незважаючи на зусилля екіпажу, лід поступово руйнував корпус судна. 21 листопада 1915 року, о 17:00, на очах у команди, яка отаборилася на крижині, корма «Енд'юранса» піднялася в повітря, і корабель зник у холодних водах Антарктики. Шеклтон лише промовив: «Її більше немає, хлопці».
Фотограф експедиції, Френк Херлі, задокументував останні дні «Енд'юранса» та боротьбу екіпажу за виживання. Його знімки стали безцінними свідченнями мужності та стійкості команди в умовах екстремального холоду та ізоляції.
У 2022 році, через понад століття після трагедії, дослідники виявили рештки «Енд'юранса» на глибині понад 3000 метрів у морі Ведделла. Корабель зберігся вражаюче добре, дозволяючи сучасним науковцям детально вивчити його конструкцію та історію. Це відкриття стало важливим внеском у розуміння полярних експедицій початку ХХ століття та відданням шани відвазі дослідників того часу.
@istorium_ua
«Енд'юранс» був одним із найміцніших дерев'яних кораблів свого часу, спеціально спроєктованим для плавання в полярних водах. Однак суворі умови Антарктики виявилися непередбачуваними. У жовтні 1915 року корабель застряг у пакових льодах моря Ведделла і понад десять місяців дрейфував разом із кригою. Незважаючи на зусилля екіпажу, лід поступово руйнував корпус судна. 21 листопада 1915 року, о 17:00, на очах у команди, яка отаборилася на крижині, корма «Енд'юранса» піднялася в повітря, і корабель зник у холодних водах Антарктики. Шеклтон лише промовив: «Її більше немає, хлопці».
Фотограф експедиції, Френк Херлі, задокументував останні дні «Енд'юранса» та боротьбу екіпажу за виживання. Його знімки стали безцінними свідченнями мужності та стійкості команди в умовах екстремального холоду та ізоляції.
У 2022 році, через понад століття після трагедії, дослідники виявили рештки «Енд'юранса» на глибині понад 3000 метрів у морі Ведделла. Корабель зберігся вражаюче добре, дозволяючи сучасним науковцям детально вивчити його конструкцію та історію. Це відкриття стало важливим внеском у розуміння полярних експедицій початку ХХ століття та відданням шани відвазі дослідників того часу.
@istorium_ua
23.02.202510:03
Американські солдати 1-го газового полку заряджають термітні та фосфорні снаряди в міномет Стокса в Ле-Нефур, Мез, Франція, 27 жовтня 1918 року.
@istorium_ua
@istorium_ua
23.02.202508:03
Величні інтер'єри Міланського собору XIV-XVII століття
Побудований із білого мармуру в стилі полум'яніючої готики. Будівництво було розпочато 1386 року, проте завершилося лише на початку ХІХ століття, коли за розпорядженням Наполеона було закінчено оформлення фасаду.
@istorium_ua
Побудований із білого мармуру в стилі полум'яніючої готики. Будівництво було розпочато 1386 року, проте завершилося лише на початку ХІХ століття, коли за розпорядженням Наполеона було закінчено оформлення фасаду.
@istorium_ua
22.02.202514:04
Нереалізовані проєкти: «Одномісний коптер».
Архівне відео.
Перед вами випробування аероциклу De Lackner HZ-1, також відомого як YHO-2 і за позначенням виробника DH-4 Heli-Vector, 1955 рік.
Політ відбувався у передмісті Нью-Йорка.
У середині 1950-х компанія de Lackner конфіденційно розробляла гвинтокрил, названий DH-4 Helivector, пізніше перейменований на HZ-1 Aerocycle, він виглядав як суміш гелікоптера, бортового мотора і мотоцикла.
Складалася з корпусу, який підтримував двигун 30 кВт. Роторний бортовий мотор, з посадковим пристроєм, що складається з повітряних камер, розташованих на кінцях штанг. Повітряні камери були пізніше замінені металевими заносами.
В повітря піднявся в січні 1955, після чого армія замовила дюжину.
Компанія de Lackner стверджувала, що машини могли летіти зі швидкістю 105 км/год (65 миль/год), нести 55-кілограмовий (120-фунтовий) вантаж, крім пілота, і летіти протягом години.
Однак це був небезпечний механізм. Мало того, що пілот стояв над лопатями, які оберталися, але вони, також, перебували в нижній частині корпусу, що становило небезпеку під час приземлення, оскільки могли легко затягнути шматки породи або будь-яке сміття.
Крім того, деякі джерела стверджували, що Helivector/Aerocycle був легкий в управлінні, проте льотчик-випробувач наполягав на зворотному.
Після двох авіаційних катастроф, що сталися через пошкодження лопатей під час приземлення, проєкт було зупинено.
Збереглася одна машина, виставлена як експонат у музеї.
@istorium_ua
Архівне відео.
Перед вами випробування аероциклу De Lackner HZ-1, також відомого як YHO-2 і за позначенням виробника DH-4 Heli-Vector, 1955 рік.
Політ відбувався у передмісті Нью-Йорка.
У середині 1950-х компанія de Lackner конфіденційно розробляла гвинтокрил, названий DH-4 Helivector, пізніше перейменований на HZ-1 Aerocycle, він виглядав як суміш гелікоптера, бортового мотора і мотоцикла.
Складалася з корпусу, який підтримував двигун 30 кВт. Роторний бортовий мотор, з посадковим пристроєм, що складається з повітряних камер, розташованих на кінцях штанг. Повітряні камери були пізніше замінені металевими заносами.
В повітря піднявся в січні 1955, після чого армія замовила дюжину.
Компанія de Lackner стверджувала, що машини могли летіти зі швидкістю 105 км/год (65 миль/год), нести 55-кілограмовий (120-фунтовий) вантаж, крім пілота, і летіти протягом години.
Однак це був небезпечний механізм. Мало того, що пілот стояв над лопатями, які оберталися, але вони, також, перебували в нижній частині корпусу, що становило небезпеку під час приземлення, оскільки могли легко затягнути шматки породи або будь-яке сміття.
Крім того, деякі джерела стверджували, що Helivector/Aerocycle був легкий в управлінні, проте льотчик-випробувач наполягав на зворотному.
Після двох авіаційних катастроф, що сталися через пошкодження лопатей під час приземлення, проєкт було зупинено.
Збереглася одна машина, виставлена як експонат у музеї.
@istorium_ua
22.02.202510:01
Німецькі солдати з резервного полку з мортирою-мінометом 25 cm schwerer Minenwerfer недалеко від Ени, Франція, кінець 1916 року.
@istorium_ua
@istorium_ua
22.02.202508:38
Вид на Замок Ліхтенштайн з висоти пташиного польоту, Хонау, Баден-Вюртемберг, Німеччина, XIX століття
Сучасний замок був побудований на фундаменті замку 1390 року в неоготичному стилі. Натхненням послужив роман "Ліхтенштайн". У замку розташувалася велика колекція історичної зброї та обладунків.
@istorium_ua
Сучасний замок був побудований на фундаменті замку 1390 року в неоготичному стилі. Натхненням послужив роман "Ліхтенштайн". У замку розташувалася велика колекція історичної зброї та обладунків.
@istorium_ua
Кайра бөлүшүлгөн:
Dnipro Osint ⟨ Гарбуз ⟩
21.02.202516:42
💪 Трамп йде нахуй, а це значить що війна продовжуються та поки що треба покладатися тільки на себе, тому шановне панство, збір!
🇺🇦 Збір для роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 108-ї ОБрТрО
🫳 Наразі бійці потребують приймачів ELRS 2.4 ГГц з прошивкою BETAFPV Nano 2400 RX 3.2.0 для своїх FPV-дронів (2 фото). Нині ціна одного комплекту становить 350 грн. На третьому відео безпосередньо показано, як вони за допомогою FPV знищують укриття, автотранспорт та російську піхоту. Ці приймачі потрібні постійно, тож давайте допоможемо захисникам Запорізької області!
🎯 Ціль: 35 000 ₴
💸 Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/5UBa4NHNGT
💳 Номер картки Монобанки:
🅰️Dnipro Osint | Чат
🇺🇦 Збір для роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 108-ї ОБрТрО
🫳 Наразі бійці потребують приймачів ELRS 2.4 ГГц з прошивкою BETAFPV Nano 2400 RX 3.2.0 для своїх FPV-дронів (2 фото). Нині ціна одного комплекту становить 350 грн. На третьому відео безпосередньо показано, як вони за допомогою FPV знищують укриття, автотранспорт та російську піхоту. Ці приймачі потрібні постійно, тож давайте допоможемо захисникам Запорізької області!
🎯 Ціль: 35 000 ₴
💸 Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/5UBa4NHNGT
💳 Номер картки Монобанки:
4441111120568054 (копіюється при натисканні)🅰️Dnipro Osint | Чат
21.02.202515:08
Найстрашніше покарання у римлян? - о, це зовсім не децимація, було дещо гірше. Називалася ця міра покарання «страта в мішку» (Poena cullei).
Згадується вона в текстах багатьох римських авторів, зокрема у Тита Лівія і Марка Тулія Цицерона, і існувала з часів Республіки. Вигадка була досить витонченою: злочинця зашивали в шкіряному мішку зі змією, мавпою, півнем і собакою, а потім мішок топили у водоймі. Як можна здогадатися, звірі тихо-мирно там не сиділи, і тому злочинець у певний момент уже сам починав бажати якнайшвидшого позбавлення від мук.
Заслуговували такої честі вбивці родичів, особливо батьковбивці (так-так, це було патріархальне суспільство). Сенс процедури був не тільки в жорстокості щодо злочинця, а й мав сакральний характер: людина ця ніби уподібнювалася до диких звірів, і вже не залишалася людиною в очах суспільства, де вигнання - одне з найстрашніших покарань.
@istorium_ua
Згадується вона в текстах багатьох римських авторів, зокрема у Тита Лівія і Марка Тулія Цицерона, і існувала з часів Республіки. Вигадка була досить витонченою: злочинця зашивали в шкіряному мішку зі змією, мавпою, півнем і собакою, а потім мішок топили у водоймі. Як можна здогадатися, звірі тихо-мирно там не сиділи, і тому злочинець у певний момент уже сам починав бажати якнайшвидшого позбавлення від мук.
Заслуговували такої честі вбивці родичів, особливо батьковбивці (так-так, це було патріархальне суспільство). Сенс процедури був не тільки в жорстокості щодо злочинця, а й мав сакральний характер: людина ця ніби уподібнювалася до диких звірів, і вже не залишалася людиною в очах суспільства, де вигнання - одне з найстрашніших покарань.
@istorium_ua
Рекорддор
17.02.202502:51
4.3K
Катталгандар09.02.202513:51
3600
Цитация индекси31.01.202523:59
2.4K
1 посттун көрүүлөрү31.01.202519:45
2.4K
1 жарнама посттун көрүүлөрү04.11.202423:59
44.00%
ER12.07.202323:59
150.35%
ERR
16.02.202510:04
Винахідливість середньовічних людей явно недооцінена. У XV столітті тевтонські лицарі могли нагріти цей великий зал зібрань у замку Марієнбург із 6°C до 22,5°C всього за 20 хвилин.
На малюнку 6 монах розпалює піч гіпокауста. Коли топка була завершена і піч очищена, димохід закривали за допомогою заслінки. Потім відчиняли отвори в підлозі, і гаряче повітря піднімалося від купи каміння в зал для обігріву. Геніальність полягала в тому, що піч не потрібно було палити постійно, оскільки каміння зберігало тепло і могло обігрівати приміщення протягом кількох днів всього за одну топку. У 1822 році взимку був проведений експеримент із перевірки 400-річного гіпокаусту в замку Марієнбург.
Ченці топили піч протягом 3,5 годин. Коли вентиляційні отвори в плиті відкрили, гаряче повітря кинулося в зал, підвищивши його температуру з 6°C до 22,5°C всього за 20 хвилин. Після того, як вони закрили вентиляційні отвори, наступного дня температура повітря в залі впала до 14°C. Коли знову відкрили вентиляційні отвори, температура піднялася до 19°C за 1 годину без додаткового розпалювання вогню. Наступного дня температура в кімнаті все ще піднялася з 10 до 16°C за півгодини.
@istorium_ua
На малюнку 6 монах розпалює піч гіпокауста. Коли топка була завершена і піч очищена, димохід закривали за допомогою заслінки. Потім відчиняли отвори в підлозі, і гаряче повітря піднімалося від купи каміння в зал для обігріву. Геніальність полягала в тому, що піч не потрібно було палити постійно, оскільки каміння зберігало тепло і могло обігрівати приміщення протягом кількох днів всього за одну топку. У 1822 році взимку був проведений експеримент із перевірки 400-річного гіпокаусту в замку Марієнбург.
Ченці топили піч протягом 3,5 годин. Коли вентиляційні отвори в плиті відкрили, гаряче повітря кинулося в зал, підвищивши його температуру з 6°C до 22,5°C всього за 20 хвилин. Після того, як вони закрили вентиляційні отвори, наступного дня температура повітря в залі впала до 14°C. Коли знову відкрили вентиляційні отвори, температура піднялася до 19°C за 1 годину без додаткового розпалювання вогню. Наступного дня температура в кімнаті все ще піднялася з 10 до 16°C за півгодини.
@istorium_ua
01.02.202516:04
🔸Унікальна інфографіка 1918 року🔸
У 1918 році Українська Народна Республіка проголосила незалежність від Московії, ставши самостійною державою. Для того щоб представити нову країну світові, в Бухаресті випустили барвистий інфографічний плакат. Він англійською та французькою мовами знайомив читачів з історією, культурою та економікою України.
🗺 На плакаті розмістили:
мапу розселення українців,
національні символи,
портрети гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Мазепи.
Автор коротко розповів про історію України — від Київської Русі до проголошення незалежності у 1918 році. Окремо наголосив на тому, що росія та Польща не хочуть бачити Україну незалежною і намагаються переконати Європу, ніби української нації й мови взагалі не існує.
🔍 Цікаві факти з економічного та географічного огляду УНР:
📏 Територія: 850 тис. 100 км² — більше, ніж Велика Британія, Румунія, Греція, Болгарія, Португалія, Швеція, Данія, Нідерланди, Бельгія та Албанія разом узяті. Для порівняння, сучасна територія України становить 603,5 тис. км².
👥 Населення: 50,2 мільйона людей, щільність — 45 осіб на км² (для порівняння: Франція — 73, Бельгія — 255).
🌾 Господарство:
Україна була сільськогосподарським і промисловим гігантом, навіть будучи частиною Російської імперії:
🌾 67% усіх російських зернових (пшениці — найбільше у світі),
🚬 64% тютюну,
🏭 98% антрациту,
🧂 68% солі,
🔥 99% коксу,
🍬 88% цукру (найбільше у світі!),
⚙️ 74% сталі,
⚫️ 71% вугілля,
🛢 4,5% світового видобутку нафти.
💰 Бюджет: Якби у 1914 році Україна була незалежною, прибуток її бюджету становив би 181 млн 244 тис. рублів.
Цікава деталь — автор навіть вказав антропологічні характеристики українців, росіян і поляків, мабуть, вирішивши, що іноземцям це важливо знати!
@istorium_ua
У 1918 році Українська Народна Республіка проголосила незалежність від Московії, ставши самостійною державою. Для того щоб представити нову країну світові, в Бухаресті випустили барвистий інфографічний плакат. Він англійською та французькою мовами знайомив читачів з історією, культурою та економікою України.
🗺 На плакаті розмістили:
мапу розселення українців,
національні символи,
портрети гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Мазепи.
Автор коротко розповів про історію України — від Київської Русі до проголошення незалежності у 1918 році. Окремо наголосив на тому, що росія та Польща не хочуть бачити Україну незалежною і намагаються переконати Європу, ніби української нації й мови взагалі не існує.
🔍 Цікаві факти з економічного та географічного огляду УНР:
📏 Територія: 850 тис. 100 км² — більше, ніж Велика Британія, Румунія, Греція, Болгарія, Португалія, Швеція, Данія, Нідерланди, Бельгія та Албанія разом узяті. Для порівняння, сучасна територія України становить 603,5 тис. км².
👥 Населення: 50,2 мільйона людей, щільність — 45 осіб на км² (для порівняння: Франція — 73, Бельгія — 255).
🌾 Господарство:
Україна була сільськогосподарським і промисловим гігантом, навіть будучи частиною Російської імперії:
🌾 67% усіх російських зернових (пшениці — найбільше у світі),
🚬 64% тютюну,
🏭 98% антрациту,
🧂 68% солі,
🔥 99% коксу,
🍬 88% цукру (найбільше у світі!),
⚙️ 74% сталі,
⚫️ 71% вугілля,
🛢 4,5% світового видобутку нафти.
💰 Бюджет: Якби у 1914 році Україна була незалежною, прибуток її бюджету становив би 181 млн 244 тис. рублів.
Цікава деталь — автор навіть вказав антропологічні характеристики українців, росіян і поляків, мабуть, вирішивши, що іноземцям це важливо знати!
@istorium_ua
+1
12.02.202515:09
67 років тому на VIII з'їзді Комуністичної партії Китаю лідер Китаю Мао Цзедун звинуватив у знищенні врожаїв і засудив до масового винищення... горобців
У той момент у Китаї йшла посиленими темпами індустріалізація, і в рамках неї розбиралися, крім іншого, в причинах падіння врожайності. Справді, не колективізація ж завдає шкоди сільському господарству? Розібралися та й вирішили, що в усьому винні «чотири шкідники» - щури, комарі, мухи та горобці, які знищували посіви, завдаючи китайцям непоправної шкоди - нібито з'їденого ними могло вистачити на 35 мільйонів осіб. Найпростіше виявилося почати з горобців, і птахів оголосили поза законом.
Розрахувавши, що в повітрі горобець може перебувати не довше 15 хвилин, активісти і пересічні громадяни на території всього Китаю за сигналом почали примушувати птахів залишати землю всіма способами (лякаючи, видаючи гучні звуки, жбурляючи в них предмети, відстрілюючи тощо), а також знищувати гнізда. Під час організованого цькування загинули приблизно два мільярди горобців. Трьох «ворогів» (мух, комарів і щурів), які залишилися, в голоді робітників теж гучно звинуватили, але можливості якось впливати на них у китайців не було, а тому Компартія Китаю задовольнялася обмеженою перемогою.
Варто сказати, що через рік урожай значно покращився. Компартія вже відрапортувала про успіхи заходів проти горобців, які зникли в Китаї, але в країні розрослася популяція гусениць та інших шкідників, природного регулятора чисельності яких у великій кількості не залишилося, і в країні почався не просто голод, а Великий голод, що тривав близько двох років і забрав життя 30-40 мільйонів людей. Горобців же довелося екстрено ввозити з СРСР і Канади.
@istorium_ua
У той момент у Китаї йшла посиленими темпами індустріалізація, і в рамках неї розбиралися, крім іншого, в причинах падіння врожайності. Справді, не колективізація ж завдає шкоди сільському господарству? Розібралися та й вирішили, що в усьому винні «чотири шкідники» - щури, комарі, мухи та горобці, які знищували посіви, завдаючи китайцям непоправної шкоди - нібито з'їденого ними могло вистачити на 35 мільйонів осіб. Найпростіше виявилося почати з горобців, і птахів оголосили поза законом.
Розрахувавши, що в повітрі горобець може перебувати не довше 15 хвилин, активісти і пересічні громадяни на території всього Китаю за сигналом почали примушувати птахів залишати землю всіма способами (лякаючи, видаючи гучні звуки, жбурляючи в них предмети, відстрілюючи тощо), а також знищувати гнізда. Під час організованого цькування загинули приблизно два мільярди горобців. Трьох «ворогів» (мух, комарів і щурів), які залишилися, в голоді робітників теж гучно звинуватили, але можливості якось впливати на них у китайців не було, а тому Компартія Китаю задовольнялася обмеженою перемогою.
Варто сказати, що через рік урожай значно покращився. Компартія вже відрапортувала про успіхи заходів проти горобців, які зникли в Китаї, але в країні розрослася популяція гусениць та інших шкідників, природного регулятора чисельності яких у великій кількості не залишилося, і в країні почався не просто голод, а Великий голод, що тривав близько двох років і забрав життя 30-40 мільйонів людей. Горобців же довелося екстрено ввозити з СРСР і Канади.
@istorium_ua
13.02.202508:03
Таємнича вежа в Сінтрі, Португалія
«Колодязь посвяти», що йде вглиб землі, оточує спіральна галерея, прикрашена численними арковими прорізами. Галерея складається з дев'яти прольотів по п'ятнадцять сходинок кожен. Згідно з легендою, ці дев'ять рівнів символізують дев'ять кіл пекла, чистилища і раю, описані Данте.
На дні колодязя викладений герб Монтейру - восьмикутна зірка, в яку вписаний хрест тамплієрів. На стіні зображений сяючий трикутник - один із символів масонства. Існувала думка, що колодязь слугував для релігійних церемоній масонського братства, проте документального підтвердження цьому не знайшлося.
@istorium_ua
«Колодязь посвяти», що йде вглиб землі, оточує спіральна галерея, прикрашена численними арковими прорізами. Галерея складається з дев'яти прольотів по п'ятнадцять сходинок кожен. Згідно з легендою, ці дев'ять рівнів символізують дев'ять кіл пекла, чистилища і раю, описані Данте.
На дні колодязя викладений герб Монтейру - восьмикутна зірка, в яку вписаний хрест тамплієрів. На стіні зображений сяючий трикутник - один із символів масонства. Існувала думка, що колодязь слугував для релігійних церемоній масонського братства, проте документального підтвердження цьому не знайшлося.
@istorium_ua
10.02.202508:05
Пон-Неф, Париж, Франція
Пон-Неф (Le Pont Neuf) - найстаріший міст у Парижі, побудований у 1600-х роках. Незважаючи на те, що його назва означає «Новий міст», він існує вже понад 400 років! Він з'єднує дві частини міста, перетинаючи річку Сену і веде до маленького острова Сіте (Île de la Cité).
Люди люблять ходити цим мостом, щоб насолодитися гарними краєвидами на річку і знаменитими пам'ятками міста, такими як Ейфелева вежа і Собор Паризької Богоматері.
@istorium_ua
Пон-Неф (Le Pont Neuf) - найстаріший міст у Парижі, побудований у 1600-х роках. Незважаючи на те, що його назва означає «Новий міст», він існує вже понад 400 років! Він з'єднує дві частини міста, перетинаючи річку Сену і веде до маленького острова Сіте (Île de la Cité).
Люди люблять ходити цим мостом, щоб насолодитися гарними краєвидами на річку і знаменитими пам'ятками міста, такими як Ейфелева вежа і Собор Паризької Богоматері.
@istorium_ua
25.02.202510:05
Австро-угорський льотчик з пістолетами Mauser C-96, які використовували як авіаційну зброю, 1917 рік.
@istorium_ua
@istorium_ua
06.02.202516:11
Барлеттський поєдинок, 1502 рік.
На початку XVI століття між Францією та Іспанією розгорілася Друга італійська війна. На полях битв особливо вирізнявся талановитий іспанський полководець Гонсало де Кордова, знаний як Великий Капітан. Проте до початку 1503 року герцогу де Немуру, Луї д'Арманьяку, вдалося загнати іспанську армію до міста Барлетта.
Іспанці чекали підкріплення, і щоб скрасити довгі місяці очікування, здійснювали сміливі вилазки. Під час однієї з них вони захопили кількох впливових французьких лицарів і запросили їх до Барлетти на бенкет. Через їх високий соціальний статус французів посадили за один стіл із переможцями.
Втім, французький лицар Шарль Ля Мотт, порушивши усі правила гостинності та очевидно перебравши з вином, встав і почав зневажливо говорити про італійців. Він заявив, що іспанці, мовляв, воїни непогані, а ось італійці зовсім нікудишні. Мовляв, навіть сотня італійців не варта одного француза.
Етторе Ф'єрамоска та інші італійці негайно підскочили, і конфлікт ледь не закінчився кровопролиттям. На щастя, втрутився авторитетний кондотьєр Просперо Колонна. Він запропонував вирішити суперечку у поєдинку честі, що влаштувало обидві сторони. Після обговорення формальностей домовилися про бій: 13 французьких лицарів проти 13 італійських.
Поєдинок призначили на 13 лютого 1503 року неподалік Барлетти. Команди очолили Етторе Ф'єрамоска та Шарль Ля Мотт. Учасники обрали верхову боротьбу із використанням списів, мечів, булав і сокир. Організація заходу була ретельно продумана: від місця проведення до призів. Для глядачів звели трибуни, а на кону стояла не лише честь, а й 100 золотих скудо, коні та обладунки переможених.
Коли пролунав сигнал до бою, 26 лицарів у блискучих латах рушили один на одного. Спершу вони їхали риссю, обираючи собі супротивника крізь хмару пилу. За двадцять кроків до зіткнення перейшли на галоп і зійшлися у запеклій сутичці. Ламалися списи, їх відкидали і вихоплювали мечі чи хваталися за булави та сокири.
Першим упав із коня француз Клод Гражан д'Аст, а за ним на землю полетів італієць Джованні Капоччо, чийому коню розрубали морду сокирою. Окремо від усіх у запеклому поєдинку зійшлися командири — Шарль Ля Мотт та Етторе Ф'єрамоска. Зрештою Ф'єрамоска виявився майстернішим і полонив Ля Мотта.
До кінця бою французи залишилися в меншості: троє на конях і один пішки проти дев'яти італійців. Здавалося, їхня доля була вирішена, але П'єр де Шаль продовжував битися, як лев. Він відмовлявся здаватися і відбивався від атак, поки судді не втрутилися та не відтягли його з арени. Хоробрий лицар вижив, але іншому французу, Гражану д'Асту, не пощастило — він помер від отриманих поранень.
Перемога 13 італійських лицарів стала приводом для тривалих святкувань. Цей поєдинок увійшов в історію як символ національної гордості. Багато століть потому, під час Рісорджименто, про Барлеттський виклик згадували як про джерело натхнення. А у XX столітті режим Муссоліні активно використовував цю подію у своїй пропаганді.
@istorium_ua
На початку XVI століття між Францією та Іспанією розгорілася Друга італійська війна. На полях битв особливо вирізнявся талановитий іспанський полководець Гонсало де Кордова, знаний як Великий Капітан. Проте до початку 1503 року герцогу де Немуру, Луї д'Арманьяку, вдалося загнати іспанську армію до міста Барлетта.
Іспанці чекали підкріплення, і щоб скрасити довгі місяці очікування, здійснювали сміливі вилазки. Під час однієї з них вони захопили кількох впливових французьких лицарів і запросили їх до Барлетти на бенкет. Через їх високий соціальний статус французів посадили за один стіл із переможцями.
Втім, французький лицар Шарль Ля Мотт, порушивши усі правила гостинності та очевидно перебравши з вином, встав і почав зневажливо говорити про італійців. Він заявив, що іспанці, мовляв, воїни непогані, а ось італійці зовсім нікудишні. Мовляв, навіть сотня італійців не варта одного француза.
Етторе Ф'єрамоска та інші італійці негайно підскочили, і конфлікт ледь не закінчився кровопролиттям. На щастя, втрутився авторитетний кондотьєр Просперо Колонна. Він запропонував вирішити суперечку у поєдинку честі, що влаштувало обидві сторони. Після обговорення формальностей домовилися про бій: 13 французьких лицарів проти 13 італійських.
Поєдинок призначили на 13 лютого 1503 року неподалік Барлетти. Команди очолили Етторе Ф'єрамоска та Шарль Ля Мотт. Учасники обрали верхову боротьбу із використанням списів, мечів, булав і сокир. Організація заходу була ретельно продумана: від місця проведення до призів. Для глядачів звели трибуни, а на кону стояла не лише честь, а й 100 золотих скудо, коні та обладунки переможених.
Коли пролунав сигнал до бою, 26 лицарів у блискучих латах рушили один на одного. Спершу вони їхали риссю, обираючи собі супротивника крізь хмару пилу. За двадцять кроків до зіткнення перейшли на галоп і зійшлися у запеклій сутичці. Ламалися списи, їх відкидали і вихоплювали мечі чи хваталися за булави та сокири.
Першим упав із коня француз Клод Гражан д'Аст, а за ним на землю полетів італієць Джованні Капоччо, чийому коню розрубали морду сокирою. Окремо від усіх у запеклому поєдинку зійшлися командири — Шарль Ля Мотт та Етторе Ф'єрамоска. Зрештою Ф'єрамоска виявився майстернішим і полонив Ля Мотта.
До кінця бою французи залишилися в меншості: троє на конях і один пішки проти дев'яти італійців. Здавалося, їхня доля була вирішена, але П'єр де Шаль продовжував битися, як лев. Він відмовлявся здаватися і відбивався від атак, поки судді не втрутилися та не відтягли його з арени. Хоробрий лицар вижив, але іншому французу, Гражану д'Асту, не пощастило — він помер від отриманих поранень.
Перемога 13 італійських лицарів стала приводом для тривалих святкувань. Цей поєдинок увійшов в історію як символ національної гордості. Багато століть потому, під час Рісорджименто, про Барлеттський виклик згадували як про джерело натхнення. А у XX столітті режим Муссоліні активно використовував цю подію у своїй пропаганді.
@istorium_ua
18.02.202510:07
Палестинська ікона на черепі крокодила із зображенням Хрещення Господнього, XVIII століття
@istorium_ua
@istorium_ua
15.02.202514:04
Римська імперія на піку своєї могутності була величезною державою, що простягалася від Британії на півночі до кордону з Нубією на південних рубежах, а також від Іберії на заході до Месопотамії на сході. Але, виявляється, були і більш віддалені римські форпости, що довела одна цікава і порівняно недавня знахідка.
Наприкінці 1990-х двоє туристів гуляли островом Фарасан, розташованим у Саудівській Аравії - недалеко від Ємену. Там вони виявили кам'яну плиту зі стародавніми написами. Текст був розшифрований лише 2004 року і свідчив буквально наступне:
Знахідка дає змогу впевнено стверджувати, що 144 року н. е. на островах був римський гарнізон - це, якщо що, за 4000 кілометрів від Риму. Для порівняння: це аналогічно відстані від Риму до Гренландії. Тут же почалися розкопки, під час яких було виявлено залишки кераміки та обладунків.
Так навіщо ж римляни побудували фортецю так далеко? - Найімовірніше, річ у торгівлі з Індією: Червоним морем уже тоді проходили важливі торгові маршрути, а порт Фарасан, мабуть, був важливою перевалочною базою.
@istorium_ua
Наприкінці 1990-х двоє туристів гуляли островом Фарасан, розташованим у Саудівській Аравії - недалеко від Ємену. Там вони виявили кам'яну плиту зі стародавніми написами. Текст був розшифрований лише 2004 року і свідчив буквально наступне:
Імператору Цезарю Титу Елію Адріану Антоніну Августу Пію, великому понтифіку, у сьомий рік його трибуна, тричі консулу, батькові батьківщини, від імені вексілляції 2-го легіону Траяна Фортіса та його допоміжних військ Кастрицій Апрін, син Публія, префект порту Ферресана і моря Геркулеса, створив і присвятив цей пам'ятник.
Знахідка дає змогу впевнено стверджувати, що 144 року н. е. на островах був римський гарнізон - це, якщо що, за 4000 кілометрів від Риму. Для порівняння: це аналогічно відстані від Риму до Гренландії. Тут же почалися розкопки, під час яких було виявлено залишки кераміки та обладунків.
Так навіщо ж римляни побудували фортецю так далеко? - Найімовірніше, річ у торгівлі з Індією: Червоним морем уже тоді проходили важливі торгові маршрути, а порт Фарасан, мабуть, був важливою перевалочною базою.
@istorium_ua
11.02.202516:04
Слони та верблюди під Хотином: екзотична зброя Османської імперії у Хотинській війні
У вересні 1621 року під стінами Хотинської фортеці розгорнулася одна з найважливіших битв XVII століття між військами Османської імперії та об'єднаним польсько-козацьким військом під командуванням Яна Кароля Ходкевича і Петра Сагайдачного. Султан Осман II, намагаючись здолати відважних захисників, вдався до нетрадиційних засобів ведення війни — бойових слонів та верблюжої кавалерії. Цей крок мав на меті деморалізувати противника та внести хаос у його лави.
Бойові слони не були звичними для європейських полів битв. Цих гігантів використовували ще у Давньому Римі, але в Центральній та Східній Європі вони лишалися рідкісним явищем. Осман II привів під Хотин чотири таких бойових "машини".
Слонів спеціально навчали для війни. Вони могли топтати ворога, ламати укріплення та хапати солдатів хоботом, жбурляючи їх на землю. Для ще більшої агресії тварин обприскували червоним вином або тутовим соком. Турки сподівалися, що ці велетні налякають польських та козацьких воїнів і знищать їхню кінноту, оскільки коні панічно боялися слонів.
Однак ця стратегія провалилася. Місцевість під Хотином була непридатною для маневрів слонів: тут переважали яри, горби та нерівні береги Дністра. Ба більше, козаки вже зустрічали слонів під час своїх морських походів на Османську імперію. Поява гігантських тварин їх не злякала.
Османська армія також привела під Хотин кілька тисяч верблюдів. Ці тварини зазвичай використовувалися для транспортування вантажів, але входили і до складу спеціальних бойових підрозділів. Верблюди мали значну перевагу в швидкості пересування, витривалості та могли долати великі відстані без води. Для бойових дій переважно використовували верблюдиць, які були спритнішими за самців.
Попри очікування турків, верблюди теж не виправдали себе під Хотином. Важкі погодні умови, артилерійський вогонь козацького війська та хаотична ситуація на полі бою призвели до масової загибелі цих тварин. Польський посол Криштоф Збаражський згадував, що після Хотинської битви турки втратили велику кількість верблюдів та коней, що сильно послабило їхню армію.
Попри екзотичну та "страшну" зброю турків, українські козаки не розгубилися. Місцевість, бойовий досвід та хоробрість захисників фортеці звели нанівець спроби турків залякати їх. Відомо, що після підписання мирної угоди один із бойових слонів навіть став подарунком для польського королевича Владислава, а решту повернули до Туреччини.
Цікаво, що слони з Хотинської війни залишилися в пам’яті козаків і навіть увійшли до сюжетів народного мистецтва. На кахлях, знайдених на Уманщині, було зображено слона з погоничем і пояснювальний напис «слон». Дата «16...», ймовірно, вказує саме на події 1621 року.
@istorium_ua
У вересні 1621 року під стінами Хотинської фортеці розгорнулася одна з найважливіших битв XVII століття між військами Османської імперії та об'єднаним польсько-козацьким військом під командуванням Яна Кароля Ходкевича і Петра Сагайдачного. Султан Осман II, намагаючись здолати відважних захисників, вдався до нетрадиційних засобів ведення війни — бойових слонів та верблюжої кавалерії. Цей крок мав на меті деморалізувати противника та внести хаос у його лави.
Бойові слони не були звичними для європейських полів битв. Цих гігантів використовували ще у Давньому Римі, але в Центральній та Східній Європі вони лишалися рідкісним явищем. Осман II привів під Хотин чотири таких бойових "машини".
Слонів спеціально навчали для війни. Вони могли топтати ворога, ламати укріплення та хапати солдатів хоботом, жбурляючи їх на землю. Для ще більшої агресії тварин обприскували червоним вином або тутовим соком. Турки сподівалися, що ці велетні налякають польських та козацьких воїнів і знищать їхню кінноту, оскільки коні панічно боялися слонів.
Однак ця стратегія провалилася. Місцевість під Хотином була непридатною для маневрів слонів: тут переважали яри, горби та нерівні береги Дністра. Ба більше, козаки вже зустрічали слонів під час своїх морських походів на Османську імперію. Поява гігантських тварин їх не злякала.
Османська армія також привела під Хотин кілька тисяч верблюдів. Ці тварини зазвичай використовувалися для транспортування вантажів, але входили і до складу спеціальних бойових підрозділів. Верблюди мали значну перевагу в швидкості пересування, витривалості та могли долати великі відстані без води. Для бойових дій переважно використовували верблюдиць, які були спритнішими за самців.
Попри очікування турків, верблюди теж не виправдали себе під Хотином. Важкі погодні умови, артилерійський вогонь козацького війська та хаотична ситуація на полі бою призвели до масової загибелі цих тварин. Польський посол Криштоф Збаражський згадував, що після Хотинської битви турки втратили велику кількість верблюдів та коней, що сильно послабило їхню армію.
Попри екзотичну та "страшну" зброю турків, українські козаки не розгубилися. Місцевість, бойовий досвід та хоробрість захисників фортеці звели нанівець спроби турків залякати їх. Відомо, що після підписання мирної угоди один із бойових слонів навіть став подарунком для польського королевича Владислава, а решту повернули до Туреччини.
Цікаво, що слони з Хотинської війни залишилися в пам’яті козаків і навіть увійшли до сюжетів народного мистецтва. На кахлях, знайдених на Уманщині, було зображено слона з погоничем і пояснювальний напис «слон». Дата «16...», ймовірно, вказує саме на події 1621 року.
@istorium_ua
24.02.202516:01
О четвертій ранку над нашою країною знову пролунали вибухи. З того моменту минуло три роки. Три роки незламного спротиву, болю, втрат і тріумфів. Ми вже не ті. Всі ми змінилися.
Наша країна стала першою в багатьох речах. Вперше по нас били міжконтинентальними ракетами. Вперше «Кинджали» й «Іскандери» падали у такій кількості. Наші міста перетворилися на полігони для випробування дронів, ракет і найновішого озброєння.
Але ми теж стали першими. Першими довели, що дрони змінюють хід війни. Ми навчилися бити ворога далеко за лінією фронту — без флоту, без стратегічної авіації, без ядерного щита.
Ми — перші у світі, хто, не маючи флоту, потопив ворожий підводний човен. Ми — перші, хто без авіаносців і есмінців знищив стільки кораблів, що Чорноморський флот Росії фактично перестав існувати як сила.
Але ця війна — це не лише бої. Росія принесла сюди нелюдські звірства. Буча, Ізюм, Маріуполь, Оленівка — символи геноциду, катувань, масових убивств. Наших дітей викрадали. Наших людей катували, розстрілювали лише за те, що вони українці. Вони хотіли знищити нас як націю.
Ми могли зламатися. І були моменти, коли ми втрачали міста, коли здавалося, що далі не витримаємо. Але ми вставали. Раз за разом. Бо наша воля виявилася сильнішою.
За ці три роки ми стали іншими. Сильнішими. Вільнішими від страху.
І знаєте що? Росія програла цю війну ще в перші 72 години. Вони мріяли взяти Київ за три дні. Але наші хлопці зустріли їх у Гостомелі, на околицях столиці, і зупинили. Вони недооцінили нашу волю.
Низький уклін усім героям. Тим, хто загинув у перші години вторгнення. Тим, хто тримав Маріуполь 86 днів. Тим, хто стояв на «Азовсталі» до кінця. Тим, хто зараз на передовій, хто лагодить техніку, керує дронами, вивозить поранених, тримає оборону.
Ми втратили багато. Але не маємо права відступити. Війна ще не закінчена. І ми повинні перемогти.
Найближчими тижнями не шукайте світла в новинах.
Шукайте в близьких та в тому, що можете зробити для них і для сил оборони України.
І памʼятайте, що в кінці все буде добре, і якщо ще не добре, значить це ще не кінець.
Слава Україні!
Слава героям!
Вистояли тоді. Вистоїмо і зараз 🇺🇦
@istorium_ua
Наша країна стала першою в багатьох речах. Вперше по нас били міжконтинентальними ракетами. Вперше «Кинджали» й «Іскандери» падали у такій кількості. Наші міста перетворилися на полігони для випробування дронів, ракет і найновішого озброєння.
Але ми теж стали першими. Першими довели, що дрони змінюють хід війни. Ми навчилися бити ворога далеко за лінією фронту — без флоту, без стратегічної авіації, без ядерного щита.
Ми — перші у світі, хто, не маючи флоту, потопив ворожий підводний човен. Ми — перші, хто без авіаносців і есмінців знищив стільки кораблів, що Чорноморський флот Росії фактично перестав існувати як сила.
Але ця війна — це не лише бої. Росія принесла сюди нелюдські звірства. Буча, Ізюм, Маріуполь, Оленівка — символи геноциду, катувань, масових убивств. Наших дітей викрадали. Наших людей катували, розстрілювали лише за те, що вони українці. Вони хотіли знищити нас як націю.
Ми могли зламатися. І були моменти, коли ми втрачали міста, коли здавалося, що далі не витримаємо. Але ми вставали. Раз за разом. Бо наша воля виявилася сильнішою.
За ці три роки ми стали іншими. Сильнішими. Вільнішими від страху.
І знаєте що? Росія програла цю війну ще в перші 72 години. Вони мріяли взяти Київ за три дні. Але наші хлопці зустріли їх у Гостомелі, на околицях столиці, і зупинили. Вони недооцінили нашу волю.
Низький уклін усім героям. Тим, хто загинув у перші години вторгнення. Тим, хто тримав Маріуполь 86 днів. Тим, хто стояв на «Азовсталі» до кінця. Тим, хто зараз на передовій, хто лагодить техніку, керує дронами, вивозить поранених, тримає оборону.
Ми втратили багато. Але не маємо права відступити. Війна ще не закінчена. І ми повинні перемогти.
Найближчими тижнями не шукайте світла в новинах.
Шукайте в близьких та в тому, що можете зробити для них і для сил оборони України.
І памʼятайте, що в кінці все буде добре, і якщо ще не добре, значить це ще не кінець.
Слава Україні!
Слава героям!
Вистояли тоді. Вистоїмо і зараз 🇺🇦
@istorium_ua
25.02.202508:06
Приголомшливі вітражі собору Паризької Богоматері
У середньовіччі майстри ще не вміли робити скло великих розмірів, тому виготовляли прозорі мозаїчні картини, які не тільки пропускали світло в приміщення, а й замінювали настінний живопис.
@istorium_ua
У середньовіччі майстри ще не вміли робити скло великих розмірів, тому виготовляли прозорі мозаїчні картини, які не тільки пропускали світло в приміщення, а й замінювали настінний живопис.
@istorium_ua
Көбүрөөк функцияларды ачуу үчүн кириңиз.
