Сьогодні православний світ оплакує втрату великого архіпастиря, справжнього служителя Христового — Блаженнішого Архієпископа Тиранського, Дурресського і всієї Албанії Анастасія.
Предстоятель Церкви Албанії став взірцем християнина, в якому ми ніколи не бачили жодної тіні самолюбства чи гордості. Він був тим, хто випромінював світло Христове, яке торкалося кожного, хто приходив до нього. Його серце було сповнене любові — не лише до своєї пастви, а й до всього людства.
Цей світлий пастир прийшов до Албанії в часи, коли Православна Церква цієї країни лежала в руїнах після десятиліть гонінь. Завдяки своїй мудрості, мужності та молитві, він зумів не лише відновити зруйновані храми, а й зібрати розпорошену паству, подарувавши їй надію та віру у відродження.
Незмінною рисою Архієпископа Анастасія була його відданість канонічному порядку Церкви. Він твердо стояв на сторожі церковної єдності, відкидаючи будь-які спроби порушити встановлений порядок. Його приклад нагадує нам про те, що справжній мир у Церкві можливий лише тоді, коли він базується на любові, вірності та істині.
Життя Архієпископа Анастасія стало свідченням того, що означає бути справжнім учнем Христовим. Я мав можливість двічі в своєму житті зустрітися із цим видатним пастирем. І можу на власному досвіді засвідчити, що його слова та мудрі поради до цього часу надихають мене.
Але ще більше надихали його вчинки — прості, але наповнені благодатною любовʼю до Бога та ближнього.
Він дійсно був людиною, яка втілила Євангельські слова: «Ви — світло світу» (Мф. 5:14).
Сьогодні Албанська Церква втратила свого Предстоятеля, а православний світ — великого ієрарха та молитовника. Але ми знаємо, що його молитви за свою паству, за Церкву та за весь світ не припиняться навіть тепер.
Нехай Господь упокоїть його душу в оселях праведників, де немає ні болю, ні печалі, ні зітхання, а життя безкінечне. Вічна йому пам'ять!