ꖅ Січові Стрільці ☧
26.02.202518:49
Підполковник Богдан Кротевич на псевдо «Тавр» завершує службу і покидає посаду начальника штабу 12-ї бригади спеціального призначення Азов.
— йдеться у повідомленні.
Богдан Кротевич приєднався до Азову у 2014 році і пройшов шлях від піхотинця до командира взводу.
Він брав участь у ключових бойових операціях під час АТО та ООС, а також максимально сприяв розвитку підрозділу. У 2021 році він очолив штаб Азову, а після початку повномасштабного вторгнення керував обороною Маріуполя як помічник командира.
Після звільнення з полону у вересні 2022 року Богдан Кротевич зосередився на відновленні боєздатності підрозділу та його розширенні до 12-ї бригади Азов. Згодом координував дії бригади під час боїв на Запорізькому напрямку під час літнього контрнаступу 2023 року.
Повернувшись до виконання обовʼязків начальника штабу бригади, Тавр докладав зусиль для забезпечення успішної оборони та контрнаступальних дій Азову на Кремінському та Торецькому напрямках.
— йдеться у повідомленні Азову.
У бригаді наголосили:
— сказав Богдан Кротевич.
Честь і слава воїну, вся Україна вдячна йому за службу.
Січові Стрільці
«Командування та особовий склад 12-ї бригади Азов дякує другу Тавру за понад 10 років відданої служби»
— йдеться у повідомленні.
Богдан Кротевич приєднався до Азову у 2014 році і пройшов шлях від піхотинця до командира взводу.
Він брав участь у ключових бойових операціях під час АТО та ООС, а також максимально сприяв розвитку підрозділу. У 2021 році він очолив штаб Азову, а після початку повномасштабного вторгнення керував обороною Маріуполя як помічник командира.
Після звільнення з полону у вересні 2022 року Богдан Кротевич зосередився на відновленні боєздатності підрозділу та його розширенні до 12-ї бригади Азов. Згодом координував дії бригади під час боїв на Запорізькому напрямку під час літнього контрнаступу 2023 року.
Повернувшись до виконання обовʼязків начальника штабу бригади, Тавр докладав зусиль для забезпечення успішної оборони та контрнаступальних дій Азову на Кремінському та Торецькому напрямках.
«Друг Тавр не лише брав участь у ключових битвах війни, а й зробив внесок у реформування українського війська, надихаючи цивільних людей долучатися до Сил оборони»
— йдеться у повідомленні Азову.
У бригаді наголосили:
«Кротевич завжди буде невідʼємною частиною азовської родини».
«Азов сформував мене, в першу чергу, як чоловіка та патріота своєї держави, за що я завжди буду вдячний підрозділу та всьому його колективу».
— сказав Богдан Кротевич.
Честь і слава воїну, вся Україна вдячна йому за службу.
Січові Стрільці
Қайта жіберілді:![Нaціонал-консервативний Вісник [10/12/44] avatar](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic-storm.tglist.com%2Fda1b354b28a3cd215fbc5731e8fd06cb%2F7b36b3c8-1f36-4dc5-9d9e-9feeb4803a0e.jpg%3Fw%3D24%26h%3D24&w=48&q=75)
Нaціонал-консервативний Вісник [10/12/44]
25.02.202511:29
Збір на ремонт авто для 1 ОШБ Да-Вінчі - закрито!
https://t.me/zaliznyyharnisone
- підписуйтеся на канал "Залізного Гарнізону", щоб бути в курсі наступних зборів🐺🛡
Знаю, що були люди з каналу, що доклалися до цього. Ви найкращі 🤗https://t.me/zaliznyyharnisone
- підписуйтеся на канал "Залізного Гарнізону", щоб бути в курсі наступних зборів🐺🛡
23.02.202511:04
» Бастіон «
–•–
Презентуємо вам папку "Бастіон" - символ українськості та національного духу.
Це місце, де єднається віра у свою націю, воля до перемоги та пристрасна любов до держави.
У цій папці ви знайдете багато різноманітних каналів, що пропагують національну гордість, традиції та культуру.
–•–
Приєднуйтеся до папки "Бастіон" та станьте частиною великого українського національного руху, що живе сьогодні й завжди!
{ Приєднатися }
–•–
Презентуємо вам папку "Бастіон" - символ українськості та національного духу.
Це місце, де єднається віра у свою націю, воля до перемоги та пристрасна любов до держави.
У цій папці ви знайдете багато різноманітних каналів, що пропагують національну гордість, традиції та культуру.
–•–
Приєднуйтеся до папки "Бастіон" та станьте частиною великого українського національного руху, що живе сьогодні й завжди!
{ Приєднатися }
14.02.202508:27
14 лютого – День лінкора «Бісмарк».
Історія людства – це історія боротьби. Боротьби за національну ідентичність, за місце під сонцем, за велич і славу. Одним із найяскравіших символів такої боротьби у ХХ столітті став німецький лінкор «Бісмарк», спущений на воду 14 лютого 1939 року. Це був не просто військовий корабель, а символ державної могутності, технічного прогресу та волі нації до самоствердження.
Але чому саме «Бісмарк»? І яке значення він мав не лише для Німеччини, а й для всього світу?
Щоб зрозуміти значення «Бісмарка», потрібно повернутися на десятиліття назад, до фігури Отто Фон Бісмарка, на честь якого й було названо корабель. Бісмарк – це символ об’єднання Німеччини, символ державного прагматизму та сили. Він втілював концепцію «Realpolitik», де влада не залежала від гучних заяв, а ґрунтувалася на конкретних діях.
Сам лінкор «Бісмарк» був втіленням тієї ж ідеї: сила, самостійність, боротьба за панування на морі. Його спуск на воду став актом національної гордості, показником відродження могутності Німеччини після приниження Версальським договором.
На момент свого створення «Бісмарк» був одним із найпотужніших бойових кораблів у світі:
Це був не просто корабель, а втілення ідеї великої могутності армії Німеччини. Він мав контролювати Атлантику, бити ворожі конвої та нести страх британському флоту.
Однак доля «Бісмарка» – це нагадування про те, що навіть найсильніші можуть бути переможені. У травні 1941 року він знищив британський крейсер «Hood» – який був гордістю Королівського флоту, але через низку тактичних помилок та зраду союзників опинився сам на сам із цілим британським флотом.
Зрештою, після довгої гонитви, атак з повітря та торпедування, 27 травня 1941 року «Бісмарк» затонув, але не капітулював. Його екіпаж боровся до останнього, а капітан Ернст Ліндеман відмовився здаватися, наказавши затопити корабель самостійно, щоб не віддати його в руки ворога.
У цьому проявляється глибинна філософія боротьби: неважливо, чи виграєш ти бій – важливо, що ти не здаєшся.
14 лютого – це не лише дата спуску «Бісмарка» на воду. Це нагадування про силу національної ідеї, про необхідність боротися навіть тоді, коли обставини проти тебе.
Сьогодні, коли світ стоїть перед новими викликами, дух «Бісмарка» залишається актуальним:
●Технічний прогрес і самостійність – одна із основ державної могутності.
●Ворог ніколи не пробачає слабкості.
«Бісмарк» затонув, але став легендою. Він показав, що навіть у безнадійній ситуації можна боротися гордо, до останнього пострілу, до останнього наказу, до останнього подиху. І саме в цьому полягає справжня національна ідея.
14 лютого – день, коли на світ з’явився не просто корабель, а символ боротьби, величі та честі.
Січові Стрільці
Історія людства – це історія боротьби. Боротьби за національну ідентичність, за місце під сонцем, за велич і славу. Одним із найяскравіших символів такої боротьби у ХХ столітті став німецький лінкор «Бісмарк», спущений на воду 14 лютого 1939 року. Це був не просто військовий корабель, а символ державної могутності, технічного прогресу та волі нації до самоствердження.
Але чому саме «Бісмарк»? І яке значення він мав не лише для Німеччини, а й для всього світу?
Щоб зрозуміти значення «Бісмарка», потрібно повернутися на десятиліття назад, до фігури Отто Фон Бісмарка, на честь якого й було названо корабель. Бісмарк – це символ об’єднання Німеччини, символ державного прагматизму та сили. Він втілював концепцію «Realpolitik», де влада не залежала від гучних заяв, а ґрунтувалася на конкретних діях.
Сам лінкор «Бісмарк» був втіленням тієї ж ідеї: сила, самостійність, боротьба за панування на морі. Його спуск на воду став актом національної гордості, показником відродження могутності Німеччини після приниження Версальським договором.
На момент свого створення «Бісмарк» був одним із найпотужніших бойових кораблів у світі:
●Водотоннажність: понад 50 000 тонн.
●Броня: до 360 мм.
●Гармати: 8×380 мм, що могли пробити будь-яку тодішню броню.
●Швидкість: 30 вузлів, що робило його найшвидшим серед важких лінкорів.
Це був не просто корабель, а втілення ідеї великої могутності армії Німеччини. Він мав контролювати Атлантику, бити ворожі конвої та нести страх британському флоту.
Однак доля «Бісмарка» – це нагадування про те, що навіть найсильніші можуть бути переможені. У травні 1941 року він знищив британський крейсер «Hood» – який був гордістю Королівського флоту, але через низку тактичних помилок та зраду союзників опинився сам на сам із цілим британським флотом.
Зрештою, після довгої гонитви, атак з повітря та торпедування, 27 травня 1941 року «Бісмарк» затонув, але не капітулював. Його екіпаж боровся до останнього, а капітан Ернст Ліндеман відмовився здаватися, наказавши затопити корабель самостійно, щоб не віддати його в руки ворога.
У цьому проявляється глибинна філософія боротьби: неважливо, чи виграєш ти бій – важливо, що ти не здаєшся.
14 лютого – це не лише дата спуску «Бісмарка» на воду. Це нагадування про силу національної ідеї, про необхідність боротися навіть тоді, коли обставини проти тебе.
Сьогодні, коли світ стоїть перед новими викликами, дух «Бісмарка» залишається актуальним:
●Нація повинна мати право на свою силу та могутність, бо саме у могутності і проявляється повага з боку твоїх ворогів.
●Технічний прогрес і самостійність – одна із основ державної могутності.
●Ворог ніколи не пробачає слабкості.
«Бісмарк» затонув, але став легендою. Він показав, що навіть у безнадійній ситуації можна боротися гордо, до останнього пострілу, до останнього наказу, до останнього подиху. І саме в цьому полягає справжня національна ідея.
14 лютого – день, коли на світ з’явився не просто корабель, а символ боротьби, величі та честі.
Січові Стрільці
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
01.01.202516:03
» Національна папка «
–•–
Презентуємо вам папку "Національна Папка" - символ єдності та українського духу. Це місце, де єднається віра у свою країну, воля до перемоги та пристрасна любов до нації.
У цій папці ви знайдете багато різноманітних каналів, що пропагують національну гордість, традиції та культуру.
–•–
Приєднуйтеся до спільноти "Національна Папка" та станьте частиною великого українського національного голосу, що лунає сьогодні й завжди!
–•–
Презентуємо вам папку "Національна Папка" - символ єдності та українського духу. Це місце, де єднається віра у свою країну, воля до перемоги та пристрасна любов до нації.
У цій папці ви знайдете багато різноманітних каналів, що пропагують національну гордість, традиції та культуру.
–•–
Приєднуйтеся до спільноти "Національна Папка" та станьте частиною великого українського національного голосу, що лунає сьогодні й завжди!
13.07.202419:12
бГатци! Залишилося 1.5 тисяч. Сума невелика, якщо кожен закине по 5-10 грн збір буде закрито.
Тому кидайте донати, а я вам обіцяю зробити пару едитів та робити більше контенту на канал.
Якщо в когось нема змоги зробити донат, то репост зробити може кожен!!!
https://send.monobank.ua/jar/2dna2egqMM
Тому кидайте донати, а я вам обіцяю зробити пару едитів та робити більше контенту на канал.
Якщо в когось нема змоги зробити донат, то репост зробити може кожен!!!
https://send.monobank.ua/jar/2dna2egqMM
26.02.202516:11
▫️Певно, багато хто з вас цікавиться політикою. Тому хочу порекомендувати канал молодого політолога POLITpedia, де автор простою мовою, хоч і не завжди коротко, пояснює складні політичні терміни та явища.
▪️На цьому каналі ви знайдете все - від розбору різних політичних ідеологій, термінів, партій минулого і сучасності, до пояснення важливих новин та подій сьогодення для кращого розуміння стрімкозмінного світу.
Від себе ще додам, що сам читаю цей канал і особисто знайомий з його автором, політичний канал який підійде кожному, кому цікава тема політики та загалом політична аналітика, авторські статті та глибокі думки автора відчутні у його статтях, тому рекомендую підписатись аби не загубити.
▪️На цьому каналі ви знайдете все - від розбору різних політичних ідеологій, термінів, партій минулого і сучасності, до пояснення важливих новин та подій сьогодення для кращого розуміння стрімкозмінного світу.
Від себе ще додам, що сам читаю цей канал і особисто знайомий з його автором, політичний канал який підійде кожному, кому цікава тема політики та загалом політична аналітика, авторські статті та глибокі думки автора відчутні у його статтях, тому рекомендую підписатись аби не загубити.
25.02.202508:42
ТЕРОР – український право-мілітарний канал, який публікує кадри знищення російських комуністів.
Ми також публікуємо історичні довідки, які допоможуть вам дізнатися більше про українську війну за незалежність.
«Терор буде не тільки нашим засобом самооборони, але й агітації.», – Євген Коновалець
https://t.me/TerrorIsComing
https://t.me/TerrorIsComing
https://t.me/TerrorIsComing
Ми також публікуємо історичні довідки, які допоможуть вам дізнатися більше про українську війну за незалежність.
«Терор буде не тільки нашим засобом самооборони, але й агітації.», – Євген Коновалець
https://t.me/TerrorIsComing
https://t.me/TerrorIsComing
https://t.me/TerrorIsComing
20.02.202520:14
20 лютого – День Небесної сотні.
20 лютого у свідомості Української Нації набуло особливого значення – це день, коли пам’ять про героїчну жертву сотень українських патріотів, які віддали своє життя за волю України, оживає в наших серцях. Ця дата стала символом боротьби, глибокої любові до Батьківщини та непохитної віри в Українську Національну Ідею свободи.
Події, що розгорнулися під час Революції Гідності на Майдані Незалежності, стали переломним моментом в історії сучасної України. 20 лютого 2014 року – день, коли на центральних площах Києва відбулися жорстокі зіткнення між силами правопорядку та народними активістами. Сотні українців, які боролися за свободу та українські традиційні цінності, віддали свої життя. Їхня самовідданість і мужність стали каталізатором змін, надихаючи наступні покоління на боротьбу за ідею самостійності.
Історики, такі як О. Субтельний у своєму фундаментальному дослідженні «Ukraine: A History» та С. Плохий у праці «The Gates of Europe: A History of Ukraine», підкреслюють, що цей період став не просто політичним вибухом, а й початком відродження національної свідомості, коли Українська Нація усвідомила необхідність об’єднання навколо спільних цінностей та ідеалів.
Небесна сотня – це не лише група людей, що загинули за свою віру в кращу Україну; це символ, який втілює ідею, що справжня свобода потребує беззастережної відданості та самопожертви. Їхня кров, пролита на Майдані, стала дорогою ціною за національну ідентичність, самостійність та право на власне майбутнє.
Націоналістичний імпульс, що виник із цих подій, знаходить свої паралелі в історичній боротьбі Української Нації – від визвольних змагань козаків до літературної спадщини Тараса Шевченка. Як зазначає багато дослідників, цей дух самовідданості є наріжним каменем Української Національної Ідентичності, що формувався протягом століть у боротьбі проти чужоземного панування.
У цьому контексті Небесна сотня постає як сучасна версія історичних героїв, чия жертва надихає на нові акти відваги та патріотизму. Саме їхній приклад нагадує, що свобода – це не дар, а здобуток, який потребує постійної боротьби та самовідданості.
Філософський аналіз подій 20 лютого дозволяє поглянути на Небесну сотню як на прояв вічного протистояння між силою тиранії та прагненням до свободи. В контексті української думки ця жертва набуває трансцендентного значення – вона символізує пошук істини, сенсу буття та національного призначення.
Думки українських філософів і поетів, таких як Григорій Сковорода та Тарас Шевченко, наголошують на тому, що істинна свобода неможлива без внутрішнього очищення та самопожертви. Цей процес, за їхніми словами, є болісним, але водночас єдиним шляхом до духовного відродження Української Нації. У світлі цих ідей, пам’ять про Небесну сотню стає невід'ємною частиною культурного коду України – кодексу, в якому свобода, гідність і відданість своїй землі перетинаються з філософськими пошуками сенсу життя.
Як зазначають філософські дослідження сучасників, кожна жертва, що була принесена заради вищих ідеалів, відкриває нові горизонти для розуміння сутності людської природи, її прагнення до самовираження та пошуку справедливості. Ця глибока рефлексія допомагає нащадкам усвідомити, що історія – це не просто набір дат і подій, а жива мудрість, яка формує майбутнє Нації.
Після подій Революції Гідності в українському суспільстві відбувся глибокий процес переосмислення національної ідентичності. Пам’ять про Небесну сотню була закарбована не лише в історичних документах і меморіалах, а й у культурній свідомості Української Нації.
Сьогодні ця дата стає місцем зустрічі, де люди висловлюють свою вдячність, сум і надію, згадуючи тих, хто віддав своє життя за майбутнє України.
Істинне значення цієї пам’яті полягає в її здатності об’єднувати різні верстви суспільства навколо спільної ідеї. Вона стає основою для побудови нової національної парадигми, де кожен українець відчуває свою відповідальність за подальший розвиток і процвітання держави.
Шануймо їхню пам’ять вчинками в ім'я України, продовжимо нашу боротьбу за спільну ідею!
Січові Стрільці
20 лютого у свідомості Української Нації набуло особливого значення – це день, коли пам’ять про героїчну жертву сотень українських патріотів, які віддали своє життя за волю України, оживає в наших серцях. Ця дата стала символом боротьби, глибокої любові до Батьківщини та непохитної віри в Українську Національну Ідею свободи.
Події, що розгорнулися під час Революції Гідності на Майдані Незалежності, стали переломним моментом в історії сучасної України. 20 лютого 2014 року – день, коли на центральних площах Києва відбулися жорстокі зіткнення між силами правопорядку та народними активістами. Сотні українців, які боролися за свободу та українські традиційні цінності, віддали свої життя. Їхня самовідданість і мужність стали каталізатором змін, надихаючи наступні покоління на боротьбу за ідею самостійності.
Історики, такі як О. Субтельний у своєму фундаментальному дослідженні «Ukraine: A History» та С. Плохий у праці «The Gates of Europe: A History of Ukraine», підкреслюють, що цей період став не просто політичним вибухом, а й початком відродження національної свідомості, коли Українська Нація усвідомила необхідність об’єднання навколо спільних цінностей та ідеалів.
Небесна сотня – це не лише група людей, що загинули за свою віру в кращу Україну; це символ, який втілює ідею, що справжня свобода потребує беззастережної відданості та самопожертви. Їхня кров, пролита на Майдані, стала дорогою ціною за національну ідентичність, самостійність та право на власне майбутнє.
Націоналістичний імпульс, що виник із цих подій, знаходить свої паралелі в історичній боротьбі Української Нації – від визвольних змагань козаків до літературної спадщини Тараса Шевченка. Як зазначає багато дослідників, цей дух самовідданості є наріжним каменем Української Національної Ідентичності, що формувався протягом століть у боротьбі проти чужоземного панування.
У цьому контексті Небесна сотня постає як сучасна версія історичних героїв, чия жертва надихає на нові акти відваги та патріотизму. Саме їхній приклад нагадує, що свобода – це не дар, а здобуток, який потребує постійної боротьби та самовідданості.
Філософський аналіз подій 20 лютого дозволяє поглянути на Небесну сотню як на прояв вічного протистояння між силою тиранії та прагненням до свободи. В контексті української думки ця жертва набуває трансцендентного значення – вона символізує пошук істини, сенсу буття та національного призначення.
Думки українських філософів і поетів, таких як Григорій Сковорода та Тарас Шевченко, наголошують на тому, що істинна свобода неможлива без внутрішнього очищення та самопожертви. Цей процес, за їхніми словами, є болісним, але водночас єдиним шляхом до духовного відродження Української Нації. У світлі цих ідей, пам’ять про Небесну сотню стає невід'ємною частиною культурного коду України – кодексу, в якому свобода, гідність і відданість своїй землі перетинаються з філософськими пошуками сенсу життя.
Як зазначають філософські дослідження сучасників, кожна жертва, що була принесена заради вищих ідеалів, відкриває нові горизонти для розуміння сутності людської природи, її прагнення до самовираження та пошуку справедливості. Ця глибока рефлексія допомагає нащадкам усвідомити, що історія – це не просто набір дат і подій, а жива мудрість, яка формує майбутнє Нації.
Після подій Революції Гідності в українському суспільстві відбувся глибокий процес переосмислення національної ідентичності. Пам’ять про Небесну сотню була закарбована не лише в історичних документах і меморіалах, а й у культурній свідомості Української Нації.
Сьогодні ця дата стає місцем зустрічі, де люди висловлюють свою вдячність, сум і надію, згадуючи тих, хто віддав своє життя за майбутнє України.
Істинне значення цієї пам’яті полягає в її здатності об’єднувати різні верстви суспільства навколо спільної ідеї. Вона стає основою для побудови нової національної парадигми, де кожен українець відчуває свою відповідальність за подальший розвиток і процвітання держави.
Шануймо їхню пам’ять вчинками в ім'я України, продовжимо нашу боротьбу за спільну ідею!
Січові Стрільці
25.01.202516:06
Плани німецького штабу на Великоросію у часи Першої світової війни: геополітичні амбіції, стратегічні розрахунки та національні виклики.
Під час Першої світової війни Великоросія «одна з назв території Російської імперії» стала однією з ключових арен боротьби за контроль над Європою. Геополітичні амбіції Німецької імперії щодо Росії формувалися під впливом військово-стратегічних планів, економічних потреб та ідеологічного підґрунтя, яке трактувало східну Європу як простір для домінування німецької цивілізації.
Геополітичний контекст: на східному рубежі Європи.
На початку ХХ століття Німецька імперія, як провідна європейська держава, прагнула зміцнити своє панування в Європі, водночас послабивши своїх геополітичних конкурентів, а саме — Францію, Британію та Росію. Російська імперія була не лише великим військовим противником, але й важливим економічним конкурентом, який мав у своєму розпорядженні величезні природні ресурси, багатомільйонне населення і стратегічне розташування між Європою та Азією.
Плани німецького штабу щодо Великоросії спиралися на два ключові чинники:
Після поразки Російської імперії Німеччина планувала розчленувати її, створивши залежні маріонеткові держави, які мали б служити буфером між Німеччиною та залишками російської держави.
Плани окупації та економічної експлуатації.
Один із головних стратегічних документів того часу — так звана програма «Міттельєвропа» — передбачав створення зони німецького впливу, що охоплювала б Центральну та Східну Європу, включно з українськими, білоруськими та балтійськими землями.
У 1915–1916 роках Німецький Генеральний штаб розробляв плани, які передбачали:
Це включало швидкі наступи на ключових фронтах, захоплення Варшави, Риги та інших стратегічних міст.
●Розділення Росії.
Планувалося відокремити національні окраїни, такі як Україна, Литва, Білорусь і терени Кавказу, створивши формально незалежні, але під контролем Німецької держави. Особливо важливим елементом було встановлення контролю над Україною як «житницею Європи».
●Економічна експлуатація. Німеччина прагнула використати сільськогосподарські ресурси Великоросії, насамперед зерно, нафту та інші природні багатства для поповнення втраченого.
Брест-Литовський мир: перший крок до реалізації планів.
Підписання Брест-Литовського мирного договору у 1918 році стало кульмінацією цих планів. Німеччина, скориставшись внутрішньою кризою в Росії після революції, змогла диктувати свої умови. Договір передбачав вихід Росії з війни, передачу Німеччині величезних територій, включно з Україною, Білоруссю, Балтією та частиною Кавказу.
Україна, зокрема, стала ключовою ціллю німецьких планів. За допомогою адміністрації Німеччина розпочала вивезення українського зерна, продовольства та інших ресурсів, одночасно підтримуючи Гетьманат Павла Скоропадського як лояльний режим.
Національні виклики та опір.
Однак плани Німеччини не були сприйняті як остаточна перемога. У самій Великоросії, незважаючи на розпад імперії та більшовицьку революцію, національна ідея залишалася живою. Більшовики, апелюючи до класової боротьби, змогли мобілізувати населення на боротьбу з так званими «імперіалістичними окупантами». Водночас антибільшовицькі рухи, такі як «Білий рух», також виступали проти німецьких планів, адже бачили в них загрозу для єдності Росії.
Підсумок.
Плани німецького штабу на Великоросію у часи Першої світової війни були амбіційними, але були приречені на провал. Попри тимчасові успіхи, такі як Брест-Литовський мир, Німеччина не змогла реалізувати свої геополітичні цілі через власні внутрішні проблеми, опір місцевого населення та розпад Російської імперії, який породив непередбачувані виклики.
Також Схід, попри його загальну та відверту слабкість на той час, став полем бою різноманітних ідей та національних амбіцій, які формували історію ХХ століття.
Січові Стрільці
Під час Першої світової війни Великоросія «одна з назв території Російської імперії» стала однією з ключових арен боротьби за контроль над Європою. Геополітичні амбіції Німецької імперії щодо Росії формувалися під впливом військово-стратегічних планів, економічних потреб та ідеологічного підґрунтя, яке трактувало східну Європу як простір для домінування німецької цивілізації.
Геополітичний контекст: на східному рубежі Європи.
На початку ХХ століття Німецька імперія, як провідна європейська держава, прагнула зміцнити своє панування в Європі, водночас послабивши своїх геополітичних конкурентів, а саме — Францію, Британію та Росію. Російська імперія була не лише великим військовим противником, але й важливим економічним конкурентом, який мав у своєму розпорядженні величезні природні ресурси, багатомільйонне населення і стратегічне розташування між Європою та Азією.
Плани німецького штабу щодо Великоросії спиралися на два ключові чинники:
●Військовий розгром Росії на полі бою та економічну експлуатацію її територій.
Після поразки Російської імперії Німеччина планувала розчленувати її, створивши залежні маріонеткові держави, які мали б служити буфером між Німеччиною та залишками російської держави.
Плани окупації та економічної експлуатації.
Один із головних стратегічних документів того часу — так звана програма «Міттельєвропа» — передбачав створення зони німецького впливу, що охоплювала б Центральну та Східну Європу, включно з українськими, білоруськими та балтійськими землями.
У 1915–1916 роках Німецький Генеральний штаб розробляв плани, які передбачали:
●Військову нейтралізацію Росії.
Це включало швидкі наступи на ключових фронтах, захоплення Варшави, Риги та інших стратегічних міст.
●Розділення Росії.
Планувалося відокремити національні окраїни, такі як Україна, Литва, Білорусь і терени Кавказу, створивши формально незалежні, але під контролем Німецької держави. Особливо важливим елементом було встановлення контролю над Україною як «житницею Європи».
●Економічна експлуатація. Німеччина прагнула використати сільськогосподарські ресурси Великоросії, насамперед зерно, нафту та інші природні багатства для поповнення втраченого.
Брест-Литовський мир: перший крок до реалізації планів.
Підписання Брест-Литовського мирного договору у 1918 році стало кульмінацією цих планів. Німеччина, скориставшись внутрішньою кризою в Росії після революції, змогла диктувати свої умови. Договір передбачав вихід Росії з війни, передачу Німеччині величезних територій, включно з Україною, Білоруссю, Балтією та частиною Кавказу.
Україна, зокрема, стала ключовою ціллю німецьких планів. За допомогою адміністрації Німеччина розпочала вивезення українського зерна, продовольства та інших ресурсів, одночасно підтримуючи Гетьманат Павла Скоропадського як лояльний режим.
Національні виклики та опір.
Однак плани Німеччини не були сприйняті як остаточна перемога. У самій Великоросії, незважаючи на розпад імперії та більшовицьку революцію, національна ідея залишалася живою. Більшовики, апелюючи до класової боротьби, змогли мобілізувати населення на боротьбу з так званими «імперіалістичними окупантами». Водночас антибільшовицькі рухи, такі як «Білий рух», також виступали проти німецьких планів, адже бачили в них загрозу для єдності Росії.
Підсумок.
Плани німецького штабу на Великоросію у часи Першої світової війни були амбіційними, але були приречені на провал. Попри тимчасові успіхи, такі як Брест-Литовський мир, Німеччина не змогла реалізувати свої геополітичні цілі через власні внутрішні проблеми, опір місцевого населення та розпад Російської імперії, який породив непередбачувані виклики.
Також Схід, попри його загальну та відверту слабкість на той час, став полем бою різноманітних ідей та національних амбіцій, які формували історію ХХ століття.
Січові Стрільці
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
27.12.202420:32
Демократія: Свобода чи Маніпуляція?
У світлі сучасних політичних процесів виникає питання: чи є демократія справжнім інструментом свободи, чи це лише механізм маніпуляції, що веде до деградації національних ідентичностей та підпорядковує суспільства однорідним, часто неприродним стандартам? Відповідь на це питання вимагає аналізу філософії демократії, її витоків та сучасних тенденцій, а також впливу лівих ідеологій на демократію, що часто підриває основи національної ідентичності.
Демократія як форма маніпуляції.
Демократія на перший погляд може здатися формою правління, яка дає народові свободу вибору та самовизначення. Однак з погляду націоналістичної філософії, демократія, як її розуміють у сучасному світі, не є втіленням справжньої свободи. Вона створює фасад народовладдя, що насправді служить інтересам транснаціональних еліт і великих корпорацій, які через медіа, політичні партії та організації відкрито маніпулюють громадською думкою.
Реальна свобода, з точки зору націоналізму, полягає не в абсолютній можливості вибору, а в можливості вибору, який відповідає національним інтересам, традиціям та історичним цінностям. Демократія в її сучасному вигляді часто призводить до «космополітичного» і «безнаціонального» мислення, яке послаблює зв’язок індивідуума з Нацією. В результаті відбувається згладжування культурних, етнічних та історичних особливостей, що веде до втрати ідентичності та культурної гомогенізації.
Лівий поворот та деградація.
Сучасна демократія значною мірою схиляється до лівих ідеологій, що з’явились у контексті марксистських та неомарксистських течій. Це можна пояснити кількома чинниками.
По-перше, ліві ідеї, які акцентують увагу на інклюзивності та рівності, є привабливими для ширших мас. Вони забезпечують утвердження ідеї, що кожна людина, незалежно від її культури чи історії, повинна мати однакові права та можливості. Проте, насправді, ці ідеї часто призводять до витіснення національних цінностей, заміщуючи їх універсальними стандартами, що не відповідають реальним потребам ідентичності окремих народів.
Лівий поворот у демократичних суспільствах сьогодні виявляється не лише у сфері економіки чи соціальних прав, але й в ідеологічних атаках на традиційні інститути національної культури. Замість того, щоб просувати національні інтереси, ліві рухи сприяють мультикультуралізму, який, є лише маскою для знищення національної самобутності. Така політика веде до створення суспільств, де національні держави стають не більше ніж політичними утвореннями без глибоких коренів і цінностей.
Неомарксизм, який є основою для багатьох сучасних лівих течій, сприяє поширенню маразматичних ідей, таких як гендерна ідентичність без реальних біологічних основ або боротьба з будь-якими формами традиційного мислення, які відрізняються від лівого так званого «прогресивного» дискурсу. Ці ідеї є частиною ширшого процесу знищення природних, біологічних та культурних основ любої Нації, що призводить до моральної, культурної та політичної деградації.
Січові Стрільці
У світлі сучасних політичних процесів виникає питання: чи є демократія справжнім інструментом свободи, чи це лише механізм маніпуляції, що веде до деградації національних ідентичностей та підпорядковує суспільства однорідним, часто неприродним стандартам? Відповідь на це питання вимагає аналізу філософії демократії, її витоків та сучасних тенденцій, а також впливу лівих ідеологій на демократію, що часто підриває основи національної ідентичності.
Демократія як форма маніпуляції.
Демократія на перший погляд може здатися формою правління, яка дає народові свободу вибору та самовизначення. Однак з погляду націоналістичної філософії, демократія, як її розуміють у сучасному світі, не є втіленням справжньої свободи. Вона створює фасад народовладдя, що насправді служить інтересам транснаціональних еліт і великих корпорацій, які через медіа, політичні партії та організації відкрито маніпулюють громадською думкою.
Реальна свобода, з точки зору націоналізму, полягає не в абсолютній можливості вибору, а в можливості вибору, який відповідає національним інтересам, традиціям та історичним цінностям. Демократія в її сучасному вигляді часто призводить до «космополітичного» і «безнаціонального» мислення, яке послаблює зв’язок індивідуума з Нацією. В результаті відбувається згладжування культурних, етнічних та історичних особливостей, що веде до втрати ідентичності та культурної гомогенізації.
Лівий поворот та деградація.
Сучасна демократія значною мірою схиляється до лівих ідеологій, що з’явились у контексті марксистських та неомарксистських течій. Це можна пояснити кількома чинниками.
По-перше, ліві ідеї, які акцентують увагу на інклюзивності та рівності, є привабливими для ширших мас. Вони забезпечують утвердження ідеї, що кожна людина, незалежно від її культури чи історії, повинна мати однакові права та можливості. Проте, насправді, ці ідеї часто призводять до витіснення національних цінностей, заміщуючи їх універсальними стандартами, що не відповідають реальним потребам ідентичності окремих народів.
Лівий поворот у демократичних суспільствах сьогодні виявляється не лише у сфері економіки чи соціальних прав, але й в ідеологічних атаках на традиційні інститути національної культури. Замість того, щоб просувати національні інтереси, ліві рухи сприяють мультикультуралізму, який, є лише маскою для знищення національної самобутності. Така політика веде до створення суспільств, де національні держави стають не більше ніж політичними утвореннями без глибоких коренів і цінностей.
Неомарксизм, який є основою для багатьох сучасних лівих течій, сприяє поширенню маразматичних ідей, таких як гендерна ідентичність без реальних біологічних основ або боротьба з будь-якими формами традиційного мислення, які відрізняються від лівого так званого «прогресивного» дискурсу. Ці ідеї є частиною ширшого процесу знищення природних, біологічних та культурних основ любої Нації, що призводить до моральної, культурної та політичної деградації.
Січові Стрільці
25.02.202520:03
Частина 1
Маловідомі гілки ОУН: історія, ідеологія та філософія.
Організація українських націоналістів «ОУН» стала символом організованої боротьби за Українську державність і культурну самобутність у складних історичних обставинах ХХ століття. Загальновідомими є дві основні течії, що розвинулися в рамках ОУН, а саме ОУН-М та ОУН-Р, однак за їх межами існували менш популярні гілки, які зосереджувалися на інтелектуальному, культурному та філософському осмисленні національної ідеї. Ці «маловідомі гілки» не лише доповнювали політичну боротьбу, а й формували глибоку естетику, моральну базу та духовну концепцію українського націоналізму.
На рубежі XIX–XX століть українське суспільство переживало складний період національного пробудження, коли ідеї самовизначення, культури та свободи набули особливої сили. У цьому контексті українські мислителі та діячі черпали натхнення з європейських романтичних традицій, ідей Просвітництва, а також класичних філософських концепцій. Організація Українських Націоналістів, як головна ланка цього процесу, виникла не лише як політичний рух, а і як носій глибоких духовних і культурних пошуків.
В історичних дослідженнях зазвичай виділяють дві головні течії, а саме – Бандерівців та Мельниківців. Бандерівська група характеризувалася більш радикальним та революційним підходом до боротьби за державність, а Мельниківці – прагненням до поступового, зваженого відродження Української державності в умовах міжнародних компромісів.
Однак, окрім цих помітних політичних ліній, в структурі ОУН існували менш помітні, але надзвичайно важливі для формування національної свідомості, напрямки:
Деякі українські діячі, здебільшого з-поміж представників козацької спадщини, письменників і мислителів, шукали відповіді на питання національної ідентичності через культурно-естетичну призму. Вони досліджували традиції, мову, народні звичаї, вбачаючи в них основу для духовного відродження Нації. Цей напрямок набував характеру своєрідного «філософського клубу», в якому розглядали питання моралі, мистецтва і культури як запоруку свободи народу.
●Духовно-релігійна гілка.
Для деяких мислителів національна боротьба нерозривно пов’язувалася з релігійними цінностями. Пошуки «національної душі» та відродження православних традицій стали однією з тем, що проникали в дискурси окремих підгруп ОУН. Такі діячі вважали, що духовне відродження є основою для політичної самостійності, адже тільки народ, об’єднаний спільними моральними і релігійними цінностями, здатний стійко протистояти зовнішньому гніту.
●Регіональні осередки.
У деяких регіонах, зокрема в Галичині та Волині, існували невеликі організовані групи, які акцентували увагу не лише на політичній боротьбі, але й на збереженні локальних традицій, ремесел, фольклору та освіти. Їх діяльність часто мала амбітний культурний характер і стала важливим елементом у формуванні сучасного уявлення про Українську Націю.
Ці підгрупи, хоч і не отримали широкої популярності, але сформували специфічну ідеологічну базу, яка підтримувала глибоке усвідомлення історичної місії українського народу.
Інтелектуальна діяльність маловідомих течій ОУН спрямовувалася на осмислення поняття «національної душі» – концепту, який уявлявся як невидима сила, що об’єднує покоління, культуру та історичну пам’ять народу. У цьому контексті деякі діячі черпали натхнення з філософських концепцій Григорія Сковороди, що пропагував ідею внутрішньої свободи та гармонії людини з природою, традиціями та духовними цінностями.
Січові Стрільці
Маловідомі гілки ОУН: історія, ідеологія та філософія.
Організація українських націоналістів «ОУН» стала символом організованої боротьби за Українську державність і культурну самобутність у складних історичних обставинах ХХ століття. Загальновідомими є дві основні течії, що розвинулися в рамках ОУН, а саме ОУН-М та ОУН-Р, однак за їх межами існували менш популярні гілки, які зосереджувалися на інтелектуальному, культурному та філософському осмисленні національної ідеї. Ці «маловідомі гілки» не лише доповнювали політичну боротьбу, а й формували глибоку естетику, моральну базу та духовну концепцію українського націоналізму.
На рубежі XIX–XX століть українське суспільство переживало складний період національного пробудження, коли ідеї самовизначення, культури та свободи набули особливої сили. У цьому контексті українські мислителі та діячі черпали натхнення з європейських романтичних традицій, ідей Просвітництва, а також класичних філософських концепцій. Організація Українських Націоналістів, як головна ланка цього процесу, виникла не лише як політичний рух, а і як носій глибоких духовних і культурних пошуків.
В історичних дослідженнях зазвичай виділяють дві головні течії, а саме – Бандерівців та Мельниківців. Бандерівська група характеризувалася більш радикальним та революційним підходом до боротьби за державність, а Мельниківці – прагненням до поступового, зваженого відродження Української державності в умовах міжнародних компромісів.
Однак, окрім цих помітних політичних ліній, в структурі ОУН існували менш помітні, але надзвичайно важливі для формування національної свідомості, напрямки:
●Інтелігенційний осередок ОУН.
Деякі українські діячі, здебільшого з-поміж представників козацької спадщини, письменників і мислителів, шукали відповіді на питання національної ідентичності через культурно-естетичну призму. Вони досліджували традиції, мову, народні звичаї, вбачаючи в них основу для духовного відродження Нації. Цей напрямок набував характеру своєрідного «філософського клубу», в якому розглядали питання моралі, мистецтва і культури як запоруку свободи народу.
●Духовно-релігійна гілка.
Для деяких мислителів національна боротьба нерозривно пов’язувалася з релігійними цінностями. Пошуки «національної душі» та відродження православних традицій стали однією з тем, що проникали в дискурси окремих підгруп ОУН. Такі діячі вважали, що духовне відродження є основою для політичної самостійності, адже тільки народ, об’єднаний спільними моральними і релігійними цінностями, здатний стійко протистояти зовнішньому гніту.
●Регіональні осередки.
У деяких регіонах, зокрема в Галичині та Волині, існували невеликі організовані групи, які акцентували увагу не лише на політичній боротьбі, але й на збереженні локальних традицій, ремесел, фольклору та освіти. Їх діяльність часто мала амбітний культурний характер і стала важливим елементом у формуванні сучасного уявлення про Українську Націю.
Ці підгрупи, хоч і не отримали широкої популярності, але сформували специфічну ідеологічну базу, яка підтримувала глибоке усвідомлення історичної місії українського народу.
Інтелектуальна діяльність маловідомих течій ОУН спрямовувалася на осмислення поняття «національної душі» – концепту, який уявлявся як невидима сила, що об’єднує покоління, культуру та історичну пам’ять народу. У цьому контексті деякі діячі черпали натхнення з філософських концепцій Григорія Сковороди, що пропагував ідею внутрішньої свободи та гармонії людини з природою, традиціями та духовними цінностями.
Січові Стрільці
24.02.202513:48
«Супротиви, які зустрінемо на нашому шляху, будуть велетенські. Бо ж віднова Соборної Української держави сама собою однозначна з ліквідацією московської імперії, як і польського історичного імперіалізму, спричинить таку докорінну перебудову цілого Сходу Європи і великої частини Азії, що це з конечности вплине не менш глибоко й на політичний вигляд всієї решти світу»
— полковник Євген Коновалець
Три роки повномасштабного вторгнення, 11 рік боротьби за існування України.
У віках, коли земля наша була ареною героїчних протистоянь, кожне серце українця билося в ритмі боротьби за волю та свою самостійність. Сьогодні, коли три роки минули від початку повномасштабного вторгнення, а боротьба триває вже 11 рік проти московської нечисті, ми спостерігаємо не просто військовий конфлікт, а справжню епопею, де історія, культура та філософія сплітаються в єдине ціле.
Як колись Руські князі об'єднували сили для захисту Священної Української Землі, так і сьогодні Українська Нація, черпаючи духовну та інтелектуальну силу з праць Михайла Грушевського, Тараса Шевченка, Лесі Українки та Василя Стуса, які були згортовані навколо національної ідеї відродження Української Нації. Відлуння минулих битв, описаних у «Історії України-Русі», надихає нас на подвиги, адже кожен новий день – це підтвердження вікової правди: там, де живе дух свободи, ворог не має сили перемогти.
У спалахах сучасних боїв, коли кожен крок супроводжується відгуками історії, ми бачимо, як стародавні принципи борців за волю знаходять своє відображення у сьогоденні. Кожне місто, кожне село стає осередком пам’яті про героїзм предків і майданчиком для сучасного опору. Від кроків вільних людей на пагорбах Карпат до пульсу життя у серцях мешканців широких степів – наша Нація вічно живе, не згинаючись перед натиском агресора.
Боротьба за волю – це не лише протистояння з мечем чи зброєю, але й суцільна філософія, що вимагає глибокого усвідомлення сенсу існування. Як писав Тарас Шевченко:
Воля – це полум’я, що палає в кожній душі.
А в творах Лесі Українки знаходиться незгасимий заклик до боротьби за ідеали. Сьогодні, коли ми протистоїмо московській нечисті, наша битва набуває нового змісту – вона є свідченням того, що ідеали свободи та Української Національної Ідеї не можуть бути знищені. Це випробування духу, яке кожен українець відчуває на собі, усвідомлюючи, що свобода – це не подарунок долі, а здобуток, за який варто боротися до останнього подиху.
Кожна перемога, кожен день опору – це ще одна сторінка великої епопеї, яка живе в серцях наших предків та нинішніх героїв. Наші землі, які колись були роздроблені між різними ворожими силами, сьогодні знову мусять стикнутись із новим протистоянням. Як у давнину Київ вистояв проти чисельних сил ворогів, так і сьогодні наші міста, села та окремі особистості стають символами боротьби за свободу. Вони нагадують усім нам, що самостійність – це право, за яке потрібно боротися, і що кожен український меч, піднятий проти агресії, несе в собі вічний голос історії.
Сьогодні, коли три роки повномасштабного вторгнення вже залишили свій слід в історії, а 11 рік боротьби підтверджує силу національного духу, кожен з нас має пам’ятати: боротьба за волю – це спадщина, що передається з покоління в покоління. Наша історія говорить про те, що свобода не дається легко, але кожен її здобутий крок стає каменем фундаменту для майбутнього. У кожному подиху, у кожному ударі серця лунає заклик до вічності – заклик, щоб ніхто не забув, що там, де живе українська душа, немає місця для гноблення.
Ставайте частиною цієї великої битви. Нехай пам’ять про наших предків надихає на нові звершення, а світло волі, запалене в серцях героїв, вказує шлях до справедливого та вільного майбутнього.
Пам'ятаймо всіх героїв України та продовжуймо їхню боротьбу. Бог! Україна! Свобода!
Січові Стрільці
16.02.202519:37
Річниця проголошення Української Кубані.
Сьогодні, у день річниці проголошення Кубанської Народної Республіки, ми з повагою звертаємося до пам’яті про одну з найсміливіших спроб Української Нації утвердити свою державність у ті буремні часи революцій та змін. Ця подія, що стала символом національного самовизначення на далекій Кубані, є не просто історичним фактом, а духовним орієнтиром для тих, хто вірить у силу Української Національнрї Ідеї та вічну жагу до свободи.
На порозі нової епохи, коли імперські системи почали тріщати під тиском революційних зрушень, Українська Нація не залишилась осторонь пошуків своєї національної сутності. У Кубанському регіоні, традиційно населеному козаками, що зберегли пам’ять про гетьманські часи та українські традиції, змогли виникнути передумови для створення власної державності. Архівні документи Центрального державного архіву України та дослідження Михайла Грушевського свідчать, що саме тут, на стику західних і південних просторів, українці відчули поклик серця до відродження Нації. Проголошення Кубанської Народної Республіки стало відповіддю на глобальні виклики епохи, прагненням до встановлення справедливого ладу, де кожен українець міг би вільно розвивати свій дух та культуру.
А глибокі ідеологічні підґрунтя цієї події сягають коренів у праці видатних українських мислителів. Так, Дмитро Донцов у своїх працях наголошував, що справжня держава – це не лише політична структура, а живий організм, у якому кожна частина відчуває свою історичну місію. Проголошення Кубанської Народної Республіки було спробою створити простір, де українська національна ідентичність, духовність та культура стануть основою для побудови нового, вільного суспільства. Українська думка того часу була сповнена віри у право на самовизначення, що відображалося не тільки в політичних лозунгах, а й у щоденних побутових, культурних та освітніх починаннях.
В історичних працях Михайла Грушевського та численних статтях у видавництві «Національна історична газета» підкреслюється, що українці на Кубані не лише відстоювали свої політичні права, а й культивували ідеали свободи, гідності та братерства. Цей приклад свідчить про те, що Нація завжди прагне до самовираження, а її дух не може бути зламлений навіть у найтемніші миті історії.
Філософський вимір цієї історичної події не обмежується лише політичними прагненнями. Він стосується глибоких екзистенціальних пошуків, які об’єднали українців на рубежі століть. Розмірковуючи над сенсом національного буття, українські мислителі бачили державність як прояв вічних цінностей, де свобода, самоповага та духовна спадщина є основою для майбутнього.
Як писав Михайло Грушевський:
Ці слова набули особливого значення під час революційних подій, коли кожен крок до встановлення нової державності був вираженням прагнення до істинної свободи. Кубанська Народна Республіка стала символом того, що навіть у найскладніші часи український дух залишається міцним як ніколи, а віра у власну боротьбу немає меж.
Душевність цієї події полягає не лише у політичному маніфесті, а й у людських долях, які переплітались на теренах Кубані. Пам’ять про тих, хто віддав своє життя за ідеали свободи та української державності, надихає сучасників на нові звершення. Відродження української культури, мови та традицій завжди супроводжувалося боротьбою за ідеали, які об’єднують серця. Саме тому, у цей знаменний день, історики та філософи наголошують на тому, що кожен з нас має берегти спадщину предків, адже в ній – відповіді на найскладніші питання буття.
Річниця проголошення Української Кубані – це більше, ніж історична дата. Це символ войовничого духу українців, віри у боротьбу своєї ідеї та непохитної волі до свободи. Цей день нагадує нам, що історія створена кожним із нас, а майбутнє – у наших руках.
Січові Стрільці
Сьогодні, у день річниці проголошення Кубанської Народної Республіки, ми з повагою звертаємося до пам’яті про одну з найсміливіших спроб Української Нації утвердити свою державність у ті буремні часи революцій та змін. Ця подія, що стала символом національного самовизначення на далекій Кубані, є не просто історичним фактом, а духовним орієнтиром для тих, хто вірить у силу Української Національнрї Ідеї та вічну жагу до свободи.
На порозі нової епохи, коли імперські системи почали тріщати під тиском революційних зрушень, Українська Нація не залишилась осторонь пошуків своєї національної сутності. У Кубанському регіоні, традиційно населеному козаками, що зберегли пам’ять про гетьманські часи та українські традиції, змогли виникнути передумови для створення власної державності. Архівні документи Центрального державного архіву України та дослідження Михайла Грушевського свідчать, що саме тут, на стику західних і південних просторів, українці відчули поклик серця до відродження Нації. Проголошення Кубанської Народної Республіки стало відповіддю на глобальні виклики епохи, прагненням до встановлення справедливого ладу, де кожен українець міг би вільно розвивати свій дух та культуру.
А глибокі ідеологічні підґрунтя цієї події сягають коренів у праці видатних українських мислителів. Так, Дмитро Донцов у своїх працях наголошував, що справжня держава – це не лише політична структура, а живий організм, у якому кожна частина відчуває свою історичну місію. Проголошення Кубанської Народної Республіки було спробою створити простір, де українська національна ідентичність, духовність та культура стануть основою для побудови нового, вільного суспільства. Українська думка того часу була сповнена віри у право на самовизначення, що відображалося не тільки в політичних лозунгах, а й у щоденних побутових, культурних та освітніх починаннях.
В історичних працях Михайла Грушевського та численних статтях у видавництві «Національна історична газета» підкреслюється, що українці на Кубані не лише відстоювали свої політичні права, а й культивували ідеали свободи, гідності та братерства. Цей приклад свідчить про те, що Нація завжди прагне до самовираження, а її дух не може бути зламлений навіть у найтемніші миті історії.
Філософський вимір цієї історичної події не обмежується лише політичними прагненнями. Він стосується глибоких екзистенціальних пошуків, які об’єднали українців на рубежі століть. Розмірковуючи над сенсом національного буття, українські мислителі бачили державність як прояв вічних цінностей, де свобода, самоповага та духовна спадщина є основою для майбутнього.
Як писав Михайло Грушевський:
«Історія – це не просто низка дат та подій, а живий організм, у якому кожна нація лишає свій незгладимий слід. Саме через пам’ять про минуле ми творимо майбутнє»
Ці слова набули особливого значення під час революційних подій, коли кожен крок до встановлення нової державності був вираженням прагнення до істинної свободи. Кубанська Народна Республіка стала символом того, що навіть у найскладніші часи український дух залишається міцним як ніколи, а віра у власну боротьбу немає меж.
Душевність цієї події полягає не лише у політичному маніфесті, а й у людських долях, які переплітались на теренах Кубані. Пам’ять про тих, хто віддав своє життя за ідеали свободи та української державності, надихає сучасників на нові звершення. Відродження української культури, мови та традицій завжди супроводжувалося боротьбою за ідеали, які об’єднують серця. Саме тому, у цей знаменний день, історики та філософи наголошують на тому, що кожен з нас має берегти спадщину предків, адже в ній – відповіді на найскладніші питання буття.
Річниця проголошення Української Кубані – це більше, ніж історична дата. Це символ войовничого духу українців, віри у боротьбу своєї ідеї та непохитної волі до свободи. Цей день нагадує нам, що історія створена кожним із нас, а майбутнє – у наших руках.
Січові Стрільці
25.01.202515:04
📜 Доторкнися до історії та відчуй дух патріотизму! 🇺🇦
🔔 Шукаєш натхнення в героїчному минулому? Хочеш краще зрозуміти, як формувалася наша нація? Тоді твій ідеальний вибір — Телеграм-папка історичних і патріотичних каналів!
🔥 Тут ти знайдеш:
✅ Цікаві факти про видатні події та особистості.
✅ Неймовірні історії боротьби та перемог.
✅ Цитати й фото, що нагадують, ким ми є.
✅ Розбір подій, які формують нашу ідентичність.
📖 Вивчай, надихайся та ділися з іншими, щоб ми разом зберігали нашу історію та зміцнювали нашу патріотичну свідомість!
💙 Долучайся до нашої спільноти, щоб дізнатися більше про силу, мужність та спадок наших предків! 💛
🌟 Посилання на папку чекає на тебе тут! ⬇️
https://t.me/addlist/GLqK8yxdLrc2Yzky
🔔 Шукаєш натхнення в героїчному минулому? Хочеш краще зрозуміти, як формувалася наша нація? Тоді твій ідеальний вибір — Телеграм-папка історичних і патріотичних каналів!
🔥 Тут ти знайдеш:
✅ Цікаві факти про видатні події та особистості.
✅ Неймовірні історії боротьби та перемог.
✅ Цитати й фото, що нагадують, ким ми є.
✅ Розбір подій, які формують нашу ідентичність.
📖 Вивчай, надихайся та ділися з іншими, щоб ми разом зберігали нашу історію та зміцнювали нашу патріотичну свідомість!
💙 Долучайся до нашої спільноти, щоб дізнатися більше про силу, мужність та спадок наших предків! 💛
🌟 Посилання на папку чекає на тебе тут! ⬇️
https://t.me/addlist/GLqK8yxdLrc2Yzky
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
11.07.202412:05
ЄДНІСТЬ NАЦІЇ — ПРАВА КОНСЕРВАТИВНА СПІЛЬНОТА
Ми – обʼєднання тих, хто поважає Україну, її звичаї, та її культуру. Доєднуйся до сучасного націоналістичного руху.
- Підписатися до Єдність Nації
- Підписатися до Єдність Nації
- Підписатися до Єдність Nації
Єдність Naції ꑭ Підписатися
Ми – обʼєднання тих, хто поважає Україну, її звичаї, та її культуру. Доєднуйся до сучасного націоналістичного руху.
- Підписатися до Єдність Nації
- Підписатися до Єдність Nації
- Підписатися до Єдність Nації
Єдність Naції ꑭ Підписатися
25.02.202516:19
Націоналістично-Патріотична Папка
Ця папка представляє собою збірку найбільш націоналістичних каналів, які вам розкажуть про Український Націоналізм та його мету.
Тут ви знайдете героїчні сторінки нашої історії з різних часів. Ви дізнаєтесь про славні подвиги предків наших.
Ви дізнаєтесь чин України та нашу національну мету, яку викривляють вороги наші.
Україна є невід'ємною частиною нашого серця, як і Нація за яку ми боремось.
Разом ми зможемо зробити будь-що!
Якщо бентежить доля України та її Нації приєднуйся до папки та разом з нами популяризуй ідею і чин України та її славетне минуле!
Звеличимо Націю РАЗОМ!
Приєднатися
Приєднатися
Приєднатися
Ця папка представляє собою збірку найбільш націоналістичних каналів, які вам розкажуть про Український Націоналізм та його мету.
Тут ви знайдете героїчні сторінки нашої історії з різних часів. Ви дізнаєтесь про славні подвиги предків наших.
Ви дізнаєтесь чин України та нашу національну мету, яку викривляють вороги наші.
Україна є невід'ємною частиною нашого серця, як і Нація за яку ми боремось.
Разом ми зможемо зробити будь-що!
Якщо бентежить доля України та її Нації приєднуйся до папки та разом з нами популяризуй ідею і чин України та її славетне минуле!
Звеличимо Націю РАЗОМ!
Приєднатися
Приєднатися
Приєднатися
23.02.202514:49
Всіх з 23 лютого!
Історичний день перемоги військ імператора Вільгельма над неомаркситськими дикунами під Псковом та Нарвою.
23 лютого для справжнього сина вільної землі набуває особливого значення.Це не просто дата в календарі–це символічна межа, коли сила національного духу,воля до свободи й ідеали високої цивілізації здобули перемогу над хаосом і варварством.У цій битві,що відбулася під Псковом та Нарвою,дружні війська українців,під проводом величного імператора Вільгельма,стали невід'ємною частиною великої історичної драми,яка переповнена як героїчними діями,так і глибокими філософськими роздумами про сутність Нації,державності та людської долі.
На початку ХХ століття,коли буремні події революцій змінювали обличчя Європи,Українська Нація знаходилась на перехресті історичних викликів.У той час,коли більшовицькі ідеології прагнули поглинути всю цивілізаційну спадщину в крові та ненависті,постала ідея відродження національної самосвідомості.Серед численних спроб визволити душу нації з кайданів іноземного панування, в історичних документах і пам’ятках культурної спадщини з’являється згадка про славну перемогу, яку сьогодні сприймають як символічний акт відновлення національної ідентичності.
Відомий історик Михайло Грушевський у своїх працях наголошував, що Нація формується в момент випробувань, коли її представники, борючись із силою варварства, відкривають нові горизонти для майбутнього. Саме в цьому контексті перемога під Псковом та Нарвою набуває особливого значення. Вона є не просто військовою перемогою, а символом того, як дух свободи може протистояти руйнівній силі більшовицького тоталітаризму та тиранії, який у своїй основі позбавлений людяності та моральних цінностей.
Імператор Вільгельм, що носив титул «Його імператорської і королівської величності», у цьому наративі виступає не стільки як військовий лідер, скільки як символ ідеальної гармонії між традиціями стародавніх імперій і прагненням до нової, самостійної державності. Його участь у битві символізує синтез європейських культурних цінностей і Української Національної Ідеї.
Подібні ідеї знаходять відображення в працях Івана Франка, який неодноразово писав про важливість духовного підйому Нації, коли зовнішні загрози спонукають Націю до єдності та самовизначення. Для українців цей день є нагадуванням, що справжня сила Нації криється не лише у чисельності чи озброєнні, а у високій моральній позиції, глибокій культурній традиції та незламній вірі в свою ідентичність.
Битва під Псковом та Нарвою – це арена, де зіткнулися дві протилежні сили: цивілізований світ, високодуховна Нація, що прагне до істинної свободи, і більшовицькі дикуни, чиї ідеології спираються на примітивне насильство та знищення культурних цінностей. Філософ Гегель у своїй праці «Феноменології духу» розглядав історію як процес розвитку абсолютного духу, де кожна епоха відзначається боротьбою протилежностей, що в кінцевому підсумку приводить до синтезу вищого рівня свободи й самосвідомості.
В цьому сенсі перемога військ імператора Вільгельма є втіленням цього діалектичного закону: попри всю жорстокість і примітивність сил, що несли руйнування, Нація завжди знаходила в собі сили для відродження, для піднесення над обмеженнями часу та простору. Фіхте, акцентуючи увагу на свободі як найвищій меті людського буття, писав, що саме через боротьбу за свою ідентичність Нація набуває справжнього сенсу існування. І саме ця боротьба була відлунням у далеких просторах битви під Псковом та Нарвою.
Уявлення про «дружні війська українців» несе в собі подвійний символізм. По-перше, це історичний феномен, що став проявом незламної волі Української Нації до самоідентифікації й державності. По-друге, це метафора нової ери, в якій національний дух піднімається з руїн попередніх історичних епох, щоб засвідчити всесвітню силу правди,честі та свободи.
Тому «Всіх з 23 лютого!» звучить як заклик до кожного, хто вірить у велич своєї Нації, до тих, хто розуміє, що історія – це не лише вічний потік кровопролиття, але й джерело безмежної мудрості, яке надихає на подвиги, творчість і незламність духу.
Січові Стрільці
Історичний день перемоги військ імператора Вільгельма над неомаркситськими дикунами під Псковом та Нарвою.
23 лютого для справжнього сина вільної землі набуває особливого значення.Це не просто дата в календарі–це символічна межа, коли сила національного духу,воля до свободи й ідеали високої цивілізації здобули перемогу над хаосом і варварством.У цій битві,що відбулася під Псковом та Нарвою,дружні війська українців,під проводом величного імператора Вільгельма,стали невід'ємною частиною великої історичної драми,яка переповнена як героїчними діями,так і глибокими філософськими роздумами про сутність Нації,державності та людської долі.
На початку ХХ століття,коли буремні події революцій змінювали обличчя Європи,Українська Нація знаходилась на перехресті історичних викликів.У той час,коли більшовицькі ідеології прагнули поглинути всю цивілізаційну спадщину в крові та ненависті,постала ідея відродження національної самосвідомості.Серед численних спроб визволити душу нації з кайданів іноземного панування, в історичних документах і пам’ятках культурної спадщини з’являється згадка про славну перемогу, яку сьогодні сприймають як символічний акт відновлення національної ідентичності.
Відомий історик Михайло Грушевський у своїх працях наголошував, що Нація формується в момент випробувань, коли її представники, борючись із силою варварства, відкривають нові горизонти для майбутнього. Саме в цьому контексті перемога під Псковом та Нарвою набуває особливого значення. Вона є не просто військовою перемогою, а символом того, як дух свободи може протистояти руйнівній силі більшовицького тоталітаризму та тиранії, який у своїй основі позбавлений людяності та моральних цінностей.
Імператор Вільгельм, що носив титул «Його імператорської і королівської величності», у цьому наративі виступає не стільки як військовий лідер, скільки як символ ідеальної гармонії між традиціями стародавніх імперій і прагненням до нової, самостійної державності. Його участь у битві символізує синтез європейських культурних цінностей і Української Національної Ідеї.
Подібні ідеї знаходять відображення в працях Івана Франка, який неодноразово писав про важливість духовного підйому Нації, коли зовнішні загрози спонукають Націю до єдності та самовизначення. Для українців цей день є нагадуванням, що справжня сила Нації криється не лише у чисельності чи озброєнні, а у високій моральній позиції, глибокій культурній традиції та незламній вірі в свою ідентичність.
Битва під Псковом та Нарвою – це арена, де зіткнулися дві протилежні сили: цивілізований світ, високодуховна Нація, що прагне до істинної свободи, і більшовицькі дикуни, чиї ідеології спираються на примітивне насильство та знищення культурних цінностей. Філософ Гегель у своїй праці «Феноменології духу» розглядав історію як процес розвитку абсолютного духу, де кожна епоха відзначається боротьбою протилежностей, що в кінцевому підсумку приводить до синтезу вищого рівня свободи й самосвідомості.
В цьому сенсі перемога військ імператора Вільгельма є втіленням цього діалектичного закону: попри всю жорстокість і примітивність сил, що несли руйнування, Нація завжди знаходила в собі сили для відродження, для піднесення над обмеженнями часу та простору. Фіхте, акцентуючи увагу на свободі як найвищій меті людського буття, писав, що саме через боротьбу за свою ідентичність Нація набуває справжнього сенсу існування. І саме ця боротьба була відлунням у далеких просторах битви під Псковом та Нарвою.
Уявлення про «дружні війська українців» несе в собі подвійний символізм. По-перше, це історичний феномен, що став проявом незламної волі Української Нації до самоідентифікації й державності. По-друге, це метафора нової ери, в якій національний дух піднімається з руїн попередніх історичних епох, щоб засвідчити всесвітню силу правди,честі та свободи.
Тому «Всіх з 23 лютого!» звучить як заклик до кожного, хто вірить у велич своєї Нації, до тих, хто розуміє, що історія – це не лише вічний потік кровопролиття, але й джерело безмежної мудрості, яке надихає на подвиги, творчість і незламність духу.
Січові Стрільці
14.02.202516:38
Націоналістично-Патріотична Папка
Ця папка представляє собою збірку найбільш націоналістичних каналів, які вам розкажуть про Український Націоналізм та його мету.
Тут ви знайдете героїчні сторінки нашої історії з різних часів. Ви дізнаєтесь про славні подвиги предків наших.
Ви дізнаєтесь чин України та нашу національну мету, яку викривляють вороги наші.
Україна є невід'ємною частиною нашого серця, як і Нація за яку ми боремось.
Разом ми зможемо зробити будь-що!
Якщо бентежить доля України та її Нації приєднуйся до папки та разом з нами популяризуй ідею і чин України та її славетне минуле!
Звеличимо Націю РАЗОМ!
Приєднатися
Приєднатися
Приєднатися
Ця папка представляє собою збірку найбільш націоналістичних каналів, які вам розкажуть про Український Націоналізм та його мету.
Тут ви знайдете героїчні сторінки нашої історії з різних часів. Ви дізнаєтесь про славні подвиги предків наших.
Ви дізнаєтесь чин України та нашу національну мету, яку викривляють вороги наші.
Україна є невід'ємною частиною нашого серця, як і Нація за яку ми боремось.
Разом ми зможемо зробити будь-що!
Якщо бентежить доля України та її Нації приєднуйся до папки та разом з нами популяризуй ідею і чин України та її славетне минуле!
Звеличимо Націю РАЗОМ!
Приєднатися
Приєднатися
Приєднатися
25.01.202510:05
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
15.07.202409:04
Лицарський Орден Січових Стрільців.ꑭ
— полковник Євген Коновалець
Долучайся до нашого Інтеграл-націоналістичного Лицарського Ордену Січових Стрільців який прагне продовжити справу легіону Українських Січових Стрільців.
Тут ти зустрінеш: здоровий націоналістичний світогляд, історію про Січових Стрільців, авторські статті, антимосковські ідеї та ідеологічне роз'яснення нашого Українського інтегрального націоналізму.
Тільки здоровий націоналістичний світогляд та жага до боротьби!
«Супротив, який зустрінемо на нашому шляху, буде велетенський. Бо ж віднова Соборної Української держави сама собою однозначна з ліквідацією московської імперії, як і польського історичного імперіалізму, спричинить таку докорінну перебудову цілого Сходу Європи і великої частини Азії, що це з конечности вплине не менш глибоко й на політичний вигляд всієї решти світу.»
— полковник Євген Коновалець
Долучайся до нашого Інтеграл-націоналістичного Лицарського Ордену Січових Стрільців який прагне продовжити справу легіону Українських Січових Стрільців.
Тут ти зустрінеш: здоровий націоналістичний світогляд, історію про Січових Стрільців, авторські статті, антимосковські ідеї та ідеологічне роз'яснення нашого Українського інтегрального націоналізму.
Тільки здоровий націоналістичний світогляд та жага до боротьби!
10.07.202420:11
Обіцяний едіт.
Гітлер трішки фальшивий
Залізна Січ
Гітлер трішки фальшивий
Залізна Січ
Көрсетілген 1 - 24 арасынан 30
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.