RecoWARy - Фахівцям
19.02.202516:59
Гіпербарична киснева терапія при посткомоційному синдромі
📄 У систематичному огляді Systematic Review and Dosage Analysis: Hyperbaric Oxygen Therapy Efficacy in Mild Traumatic Brain Injury Persistent Postconcussion Syndrome узагальнено докази щодо ефективності ГБО терапії (Hyperbaric oxygen therapy, HBOT) для пацієнтів з лЧМТ при стійкому посткомоційному синдромі.
📌 Огляд ґрунтується на науковому визначенні ГБО терапії як двокомпонентного впливу, що складається з підвищення барометричного тиску та гіпероксії.
▪️Авторами вперше проведений аналіз доз втручання, який довів користь ГБО терапії після лЧМТ.
▪️При аналізі дози кисню, тиску чи комбінованої дози кисню та тиску ГБО статистично значущі ефекти були досягнуті для пацієнтів з лЧМТ і стійким посткомоційним синдромом, які отримували 40 сеансів терапії при 1,5 атм. Симптоми також покращилися після 30 процедур при 1,3 атм.
▪️Зміни включали покращення сну, пам’яті та загального когнітивного функціонування, а також зниження рівня депресії та тривоги у військових і цивільних з посткомоційним синдромом після лЧМТ порівняно з контрольною групою.
▪️Поліпшення зберігалися щонайменше 2 місяці після 40-го сеансу терапії.
▪️При нижчих та вищих дозах кисню та тиску виникали як позитивні, так і негативні результати:
▫️позитивні та негативні результати були отримані при 1,2 атм,
▫️негативні – при 2,4 атм.
▪️Підвищення тиску у вузькому діапазоні виявляється більш важливим ефектом, ніж збільшення рівня кисню, яке діє в широкому діапазоні.
❗️Покращення були більш значущими для пацієнтів з лЧМТ та коморбідним ПТСР.
▪️Автори зазначають, що проаналізовані дослідження відповідають вимогам доказової медицини та заслуговують рекомендації класу A для лікування посткомоційного синдрому після лЧМТ при 1,5 атм кисню.
▪️Переконливі докази, отримані за результами однофотонної емісійної комп’ютерної томографії., демонструють, що ГБО дійсно може збільшити приплив крові до мозку, що може мати позитивний вплив на відновлення.
▪️Механізми впливу ГБО терапії при лЧМТ ще остаточно не визначені.
▪️Проте вважають, що при мітохондріальній дисфункції у клітинах мозку після лЧМТ, про яку свідчить зниження екстракції кисню та додаткові біомаркери візуалізації, ГБО терапія, ймовірно, пом’якшує негативні ефекти шляхом збільшення церебральної перфузії та оксигенації, одночасно зменшуючи залишкове запалення.
▪️Пацієнти, які брали участь у ГБО терапії, мали більш високий рівень нейротрофічного фактору головного мозку (Brain-derived neurotrophic factor, BDNF) та фактору росту ендотелію судин (Vascular endothelial growth factor, VEGF) – ключових білків, які необхідні для росту та функціонування нервів і кровоносних судин.
▪️Існують дані, що при застосуванні ГБО терапії у гострій стадії ЧМТ, можна запобігти розвитку вторинних травм мозку.
▪️Проте нечисленні лонгітюдні дослідження свідчать, що покращення симптомів після ГБО терапії не є тривалим.
▪️Докази щодо ГБО терапії (і докази щодо інших методів лікування, які мають подібні характеристики, наприклад, акупунктура для хронічного болю) свідчать про те, що терапевтичні впливи ГБО можуть діяти разом, створюючи умови для покращення симптомів пацієнта, принаймні в короткостроковій перспективі.
❗️Важливо зазначити, що навіть прихильники ГБО терапії не вважають, що вона корисна сама по собі.
▪️Натомість усі погоджуються, що ГБО найкраще використовувати разом із традиційними методами реабілітації.
▪️Більше інформації про ГБО після лЧМТ
➡️ у нашому матеріалі за посиланням
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📄 У систематичному огляді Systematic Review and Dosage Analysis: Hyperbaric Oxygen Therapy Efficacy in Mild Traumatic Brain Injury Persistent Postconcussion Syndrome узагальнено докази щодо ефективності ГБО терапії (Hyperbaric oxygen therapy, HBOT) для пацієнтів з лЧМТ при стійкому посткомоційному синдромі.
📌 Огляд ґрунтується на науковому визначенні ГБО терапії як двокомпонентного впливу, що складається з підвищення барометричного тиску та гіпероксії.
▪️Авторами вперше проведений аналіз доз втручання, який довів користь ГБО терапії після лЧМТ.
▪️При аналізі дози кисню, тиску чи комбінованої дози кисню та тиску ГБО статистично значущі ефекти були досягнуті для пацієнтів з лЧМТ і стійким посткомоційним синдромом, які отримували 40 сеансів терапії при 1,5 атм. Симптоми також покращилися після 30 процедур при 1,3 атм.
▪️Зміни включали покращення сну, пам’яті та загального когнітивного функціонування, а також зниження рівня депресії та тривоги у військових і цивільних з посткомоційним синдромом після лЧМТ порівняно з контрольною групою.
▪️Поліпшення зберігалися щонайменше 2 місяці після 40-го сеансу терапії.
▪️При нижчих та вищих дозах кисню та тиску виникали як позитивні, так і негативні результати:
▫️позитивні та негативні результати були отримані при 1,2 атм,
▫️негативні – при 2,4 атм.
▪️Підвищення тиску у вузькому діапазоні виявляється більш важливим ефектом, ніж збільшення рівня кисню, яке діє в широкому діапазоні.
❗️Покращення були більш значущими для пацієнтів з лЧМТ та коморбідним ПТСР.
▪️Автори зазначають, що проаналізовані дослідження відповідають вимогам доказової медицини та заслуговують рекомендації класу A для лікування посткомоційного синдрому після лЧМТ при 1,5 атм кисню.
▪️Переконливі докази, отримані за результами однофотонної емісійної комп’ютерної томографії., демонструють, що ГБО дійсно може збільшити приплив крові до мозку, що може мати позитивний вплив на відновлення.
▪️Механізми впливу ГБО терапії при лЧМТ ще остаточно не визначені.
▪️Проте вважають, що при мітохондріальній дисфункції у клітинах мозку після лЧМТ, про яку свідчить зниження екстракції кисню та додаткові біомаркери візуалізації, ГБО терапія, ймовірно, пом’якшує негативні ефекти шляхом збільшення церебральної перфузії та оксигенації, одночасно зменшуючи залишкове запалення.
▪️Пацієнти, які брали участь у ГБО терапії, мали більш високий рівень нейротрофічного фактору головного мозку (Brain-derived neurotrophic factor, BDNF) та фактору росту ендотелію судин (Vascular endothelial growth factor, VEGF) – ключових білків, які необхідні для росту та функціонування нервів і кровоносних судин.
▪️Існують дані, що при застосуванні ГБО терапії у гострій стадії ЧМТ, можна запобігти розвитку вторинних травм мозку.
▪️Проте нечисленні лонгітюдні дослідження свідчать, що покращення симптомів після ГБО терапії не є тривалим.
▪️Докази щодо ГБО терапії (і докази щодо інших методів лікування, які мають подібні характеристики, наприклад, акупунктура для хронічного болю) свідчать про те, що терапевтичні впливи ГБО можуть діяти разом, створюючи умови для покращення симптомів пацієнта, принаймні в короткостроковій перспективі.
❗️Важливо зазначити, що навіть прихильники ГБО терапії не вважають, що вона корисна сама по собі.
▪️Натомість усі погоджуються, що ГБО найкраще використовувати разом із традиційними методами реабілітації.
▪️Більше інформації про ГБО після лЧМТ
➡️ у нашому матеріалі за посиланням
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
13.02.202518:22
Зв'язок між запамороченням і сном
📄 Огляд The relationship between dizziness and sleep: a review of the literature описує співіснування скарг на запаморочення та розладів сну.
▪️Розлади сну та депресія частіше спостерігалися у пацієнтів із хворобою Меньєра, ніж у контрольній групі.
▪️У пілотному дослідженні Накаяма та ін. вивчали вплив постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (CPAP) на прояви хвороби Меньєра у пацієнтів із супутнім синдромом обструктивного апное сну (OSAS). Пацієнтам було призначено терапію CPAP, а оцінка стану проводилася через 6 місяців.
▪️Аудіометричне тестування, калорична проба та оцінка за шкалою Впливу запаморочення на повсякденне життя (DHI) проводилися до та після початку терапії.
▪️Результати показали, що показники калоричної проби не продемонстрували значних змін, але аудіометричне тестування та оцінка за шкалою DHI значно покращилися після терапії CPAP.
▪️Вестибулярна мігрень (ВМ) — захворювання, яке характеризується нападами запаморочення в поєднанні з головним болем.
▪️У дослідженні з групами пацієнтів із ВМ, мігренню та контрольною групою, у групі ВМ спостерігалася вища частота випадків низької якості сну, а також більша вираженість порушень сну; відзначалося зниження ефективності сну, а також зменшення частки фаз швидкого (REM) та повільнохвильового сну порівняно з іншими двома групами.
▪️Належне лікування порушень сну може сприяти зниженню тяжкості нападів у пацієнтів із вестибулярною мігренню.
▪️Пацієнти з доброякісним пароксизмальним позиційним запамороченням (ДППЗ) часто відчувають погіршення якості сну. Проте наявні дані не дають переконливих доказів того, що порушення сну є фактором ризику рецидиву ДППЗ.
▪️ Існує дослідження, яке оцінювало вплив якості сну на рівновагу та якість життя осіб із вестибулярною гіпофункцією. Виявлено, що у пацієнтів із поєднанням вестибулярної гіпофункції та порушень сну спостерігався підвищений ризик падінь.
▪️Серед численних скарг пацієнтів із синдромом обструктивного апное сну, запаморочення трапляється частіше, ніж у контрольних групах.
▪️Александріні та ін. оцінювали вплив терапії CPAP на постуральні та вестибулярні функції у пацієнтів із синдромом обструктивного апное сну. Вони виявили, що постуральна нестабільність і стани, пов’язані із запамороченням, можуть покращитися після 12 місяців терапії CPAP, хоча приріст вестибуло-окулярного рефлексу (VOR) не зазнав значних змін.
▪️У пацієнтів із запамороченням стрес і емоційний стан можуть відігравати значну роль у соматичних скаргах.
▪️Стрес і настрій можуть бути як основною причиною запаморочення, так і наслідком первинного вестибулярного розладу. Порушення сну також слід розглядати поряд із цими супутніми скаргами, оскільки стрес, настрій і сон тісно взаємопов’язані.
📌 На думку авторів, даний огляд свідчить про те, що порушення сну частіше зустрічаються у пацієнтів із вестибулярними розладами, а наявність порушень сну підвищує ймовірність виникнення запаморочення.
❗️ Опитування пацієнта щодо сну є важливим, так само як і дані про рівень стресу та емоційний стан пацієнта. Доцільно проводити терапію порушень сну паралельно із лікуванням вестибулярного розладу.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📄 Огляд The relationship between dizziness and sleep: a review of the literature описує співіснування скарг на запаморочення та розладів сну.
▪️Розлади сну та депресія частіше спостерігалися у пацієнтів із хворобою Меньєра, ніж у контрольній групі.
▪️У пілотному дослідженні Накаяма та ін. вивчали вплив постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (CPAP) на прояви хвороби Меньєра у пацієнтів із супутнім синдромом обструктивного апное сну (OSAS). Пацієнтам було призначено терапію CPAP, а оцінка стану проводилася через 6 місяців.
▪️Аудіометричне тестування, калорична проба та оцінка за шкалою Впливу запаморочення на повсякденне життя (DHI) проводилися до та після початку терапії.
▪️Результати показали, що показники калоричної проби не продемонстрували значних змін, але аудіометричне тестування та оцінка за шкалою DHI значно покращилися після терапії CPAP.
▪️Вестибулярна мігрень (ВМ) — захворювання, яке характеризується нападами запаморочення в поєднанні з головним болем.
▪️У дослідженні з групами пацієнтів із ВМ, мігренню та контрольною групою, у групі ВМ спостерігалася вища частота випадків низької якості сну, а також більша вираженість порушень сну; відзначалося зниження ефективності сну, а також зменшення частки фаз швидкого (REM) та повільнохвильового сну порівняно з іншими двома групами.
▪️Належне лікування порушень сну може сприяти зниженню тяжкості нападів у пацієнтів із вестибулярною мігренню.
▪️Пацієнти з доброякісним пароксизмальним позиційним запамороченням (ДППЗ) часто відчувають погіршення якості сну. Проте наявні дані не дають переконливих доказів того, що порушення сну є фактором ризику рецидиву ДППЗ.
▪️ Існує дослідження, яке оцінювало вплив якості сну на рівновагу та якість життя осіб із вестибулярною гіпофункцією. Виявлено, що у пацієнтів із поєднанням вестибулярної гіпофункції та порушень сну спостерігався підвищений ризик падінь.
▪️Серед численних скарг пацієнтів із синдромом обструктивного апное сну, запаморочення трапляється частіше, ніж у контрольних групах.
▪️Александріні та ін. оцінювали вплив терапії CPAP на постуральні та вестибулярні функції у пацієнтів із синдромом обструктивного апное сну. Вони виявили, що постуральна нестабільність і стани, пов’язані із запамороченням, можуть покращитися після 12 місяців терапії CPAP, хоча приріст вестибуло-окулярного рефлексу (VOR) не зазнав значних змін.
▪️У пацієнтів із запамороченням стрес і емоційний стан можуть відігравати значну роль у соматичних скаргах.
▪️Стрес і настрій можуть бути як основною причиною запаморочення, так і наслідком первинного вестибулярного розладу. Порушення сну також слід розглядати поряд із цими супутніми скаргами, оскільки стрес, настрій і сон тісно взаємопов’язані.
📌 На думку авторів, даний огляд свідчить про те, що порушення сну частіше зустрічаються у пацієнтів із вестибулярними розладами, а наявність порушень сну підвищує ймовірність виникнення запаморочення.
❗️ Опитування пацієнта щодо сну є важливим, так само як і дані про рівень стресу та емоційний стан пацієнта. Доцільно проводити терапію порушень сну паралельно із лікуванням вестибулярного розладу.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
09.02.202509:03
Чи покращує ольфакторний тренінг пам'ять і когнітивні функції?
📄 Метааналіз Does Olfactory Training Improve Brain Function and Cognition? A Systematic Review описує покращення когнітивних функцій, зокрема вербального навчання та пам’яті, в результаті ольфакторного тренінгу (ОТ) та його вплив на ольфакторні зони головного мозку й інші позитивні ефекти.
📌 Часткова втрата нюху (гіпосмія) або повна втрата нюху (аносмія) негативно впливає на якість життя (зокрема, втрата улюблених запахів, пов’язаних з їжею, активностями та сексом), створює загрозу безпеці (наприклад, споживання зіпсованої їжі, неможливість виявити шкідливі випари) і може бути виснажливою, особливо для тих, хто покладається на цю сенсорну функцію у професійній діяльності.
▪️Ольфакторні порушення є раннім маркером когнітивних порушень і нейродегенеративних захворювань.
▪️Метааналіз 12 досліджень за участю 788 пацієнтів із легкими когнітивними порушеннями (ЛКП) та 563 пацієнтів із хворобою Альцгеймера (ХА) показав, що порушення нюху, зокрема ідентифікації запахів, було вираженішим у хворих на ХА.
▪️Цей ефект спостерігається і при інших станах.
▪️Дослідження підтверджують зв’язок між порушенням нюху та когнітивними змінами у похилому віці.
▪️Це вказує на зв’язок між нюховою функцією та когнітивною.
📌 На відміну від інших сенсорних систем, які проходять через таламус, периферична ольфакторна система безпосередньо проєктує нейронні зв’язки до кортикальних областей, що підтримують когнітивні функції (орбітофронтальна кора, амігдала, пірформна кора та енторінальна кора).
▪️ Дані літератури свідчать, що цілеспрямований вплив запахів може як негативно, так і позитивно впливати на когнітивні функції.
▪️Дослідження показали, що вдихання ефірних олій у реальному часі може покращувати пам’ять, пильність, увагу, самооцінку, сприйняття болю та настрій.
▪️Запах лимона покращував, а запах ванілі погіршував низькорівневе візуальне сприйняття, що вказує на вроджені особливості впливу запахів на сприйняття та когнітивні функції.
▪️Відомо, що сенсорно збагачене середовище може підвищувати когнітивний резерв, який захищає від когнітивного спаду та деменції.
▪️Є гіпотеза, що сенсорна стимуляція, зокрема ольфакторний тренінг (ОТ), може активувати нейропластичність.
▪️У лонгітюдному дослідженні старіння було встановлено, що нюх (його погіршення), навіть більше, ніж зір і слух, є предиктором згасання когнітивної функції.
📌 В огляді 18 досліджень ольфакторного тренінгу (ОТ) автори виявили, що він покращує нюх порівняно з вихідним рівнем як в осіб із втратою нюху, так і без неї.
▪️Загалом це покращення було пов’язане з поліпшенням когнітивних функцій, а також змінами в нейрональних структурах і зв’язках.
▪️Зміни включали:
▫️покращення когнітивних функцій (зокрема, вербальної швидкості, пам’яті, загальної когніції)
▫️збільшення об’єму нюхової цибулини
▫️збільшення об’єму гіпокампа, мозочка та таламічних регіонів
▫️підвищення активності нейронних сигналів
▫️покращення функціональної зв’язності у хемосенсорних мережах
▫️активацію правої дорсальної передньої поясної кори
▫️посилену активацію у лівих лобових зонах, пов’язаних із мовленням
▫️збільшення амплітуди відповіді нюхового епітелію.
▪️Дослідження функціональної МРТ показали, що передня поясна кора та острівцева кора пов’язані з нюховою функцією, а підвищена активація в режимі BOLD (blood-oxygen-level-dependent) спостерігалася в мозочку у відповідь на ольфакторну стимуляцію.
▪️На основі цих даних можна припустити, що після ОТ повинні покращитися увага, пам’ять та виконавчі функції.
▪️Нейропластичні зміни після ОТ, ймовірно, спричиняють збільшення об’єму сірої речовини одразу у кількох ділянках мозку.
📌 На думку авторів, огляд надає додаткові докази того, що ОТ може сприяти як когнітивним, так і неврологічним покращенням.
З огляду на його низьку вартість і безпечність, клініцисти можуть рекомендувати ОТ пацієнтам, які бажають його спробувати.
➡️ Матеріал "Порушення нюху після вибухової лЧМТ"
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📄 Метааналіз Does Olfactory Training Improve Brain Function and Cognition? A Systematic Review описує покращення когнітивних функцій, зокрема вербального навчання та пам’яті, в результаті ольфакторного тренінгу (ОТ) та його вплив на ольфакторні зони головного мозку й інші позитивні ефекти.
📌 Часткова втрата нюху (гіпосмія) або повна втрата нюху (аносмія) негативно впливає на якість життя (зокрема, втрата улюблених запахів, пов’язаних з їжею, активностями та сексом), створює загрозу безпеці (наприклад, споживання зіпсованої їжі, неможливість виявити шкідливі випари) і може бути виснажливою, особливо для тих, хто покладається на цю сенсорну функцію у професійній діяльності.
▪️Ольфакторні порушення є раннім маркером когнітивних порушень і нейродегенеративних захворювань.
▪️Метааналіз 12 досліджень за участю 788 пацієнтів із легкими когнітивними порушеннями (ЛКП) та 563 пацієнтів із хворобою Альцгеймера (ХА) показав, що порушення нюху, зокрема ідентифікації запахів, було вираженішим у хворих на ХА.
▪️Цей ефект спостерігається і при інших станах.
▪️Дослідження підтверджують зв’язок між порушенням нюху та когнітивними змінами у похилому віці.
▪️Це вказує на зв’язок між нюховою функцією та когнітивною.
📌 На відміну від інших сенсорних систем, які проходять через таламус, периферична ольфакторна система безпосередньо проєктує нейронні зв’язки до кортикальних областей, що підтримують когнітивні функції (орбітофронтальна кора, амігдала, пірформна кора та енторінальна кора).
▪️ Дані літератури свідчать, що цілеспрямований вплив запахів може як негативно, так і позитивно впливати на когнітивні функції.
▪️Дослідження показали, що вдихання ефірних олій у реальному часі може покращувати пам’ять, пильність, увагу, самооцінку, сприйняття болю та настрій.
▪️Запах лимона покращував, а запах ванілі погіршував низькорівневе візуальне сприйняття, що вказує на вроджені особливості впливу запахів на сприйняття та когнітивні функції.
▪️Відомо, що сенсорно збагачене середовище може підвищувати когнітивний резерв, який захищає від когнітивного спаду та деменції.
▪️Є гіпотеза, що сенсорна стимуляція, зокрема ольфакторний тренінг (ОТ), може активувати нейропластичність.
▪️У лонгітюдному дослідженні старіння було встановлено, що нюх (його погіршення), навіть більше, ніж зір і слух, є предиктором згасання когнітивної функції.
📌 В огляді 18 досліджень ольфакторного тренінгу (ОТ) автори виявили, що він покращує нюх порівняно з вихідним рівнем як в осіб із втратою нюху, так і без неї.
▪️Загалом це покращення було пов’язане з поліпшенням когнітивних функцій, а також змінами в нейрональних структурах і зв’язках.
▪️Зміни включали:
▫️покращення когнітивних функцій (зокрема, вербальної швидкості, пам’яті, загальної когніції)
▫️збільшення об’єму нюхової цибулини
▫️збільшення об’єму гіпокампа, мозочка та таламічних регіонів
▫️підвищення активності нейронних сигналів
▫️покращення функціональної зв’язності у хемосенсорних мережах
▫️активацію правої дорсальної передньої поясної кори
▫️посилену активацію у лівих лобових зонах, пов’язаних із мовленням
▫️збільшення амплітуди відповіді нюхового епітелію.
▪️Дослідження функціональної МРТ показали, що передня поясна кора та острівцева кора пов’язані з нюховою функцією, а підвищена активація в режимі BOLD (blood-oxygen-level-dependent) спостерігалася в мозочку у відповідь на ольфакторну стимуляцію.
▪️На основі цих даних можна припустити, що після ОТ повинні покращитися увага, пам’ять та виконавчі функції.
▪️Нейропластичні зміни після ОТ, ймовірно, спричиняють збільшення об’єму сірої речовини одразу у кількох ділянках мозку.
📌 На думку авторів, огляд надає додаткові докази того, що ОТ може сприяти як когнітивним, так і неврологічним покращенням.
З огляду на його низьку вартість і безпечність, клініцисти можуть рекомендувати ОТ пацієнтам, які бажають його спробувати.
➡️ Матеріал "Порушення нюху після вибухової лЧМТ"
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
05.02.202515:59
Йога та посттравматичний головний біль у ветеранів
📄 Публікація Strength and awareness in action: Feasibility of a yoga-based intervention for post-acute mild TBI headaches among veterans описує досвід проведення втручань на основі йоги в групі ветеранів із посттравматичним головним болем (ПТГБ) після лЧМТ.
📌 ПТГБ є найбільш часто зареєстрованим хронічним симптомом у військовослужбовців з історією лЧМТ, пов’язаної із бойовими діями.
▪️ПТГБ відомий не лише своєю стійкістю до медикаментозного лікування, а також асоціюється зі збільшенням м’язової напруги, униканням фізичної активності та тривожністю, пов’язаною з болем.
▪️Тому важливими є дослідження прийнятності та здійсненності (легкості впровадження) нових методів лікування для пом’якшення симптомів ПТГБ та покращення їхнього контролю.
▪️Дослідження підтверджують ефективність немедикаментозних методів лікування хронічного ПТГБ.
▪️Наприклад, у Клінічних настановах Міністерства у справах ветеранів/Міністерства оборони США щодо ведення пацієнтів із лЧМТ рекомендується використання «рекомендацій щодо модифікації способу життя, фізичної терапії та інтегративних медичних підходів (наприклад, акупунктури, терапії релаксації, майндфулнес-тренінгу)…» для лікування ПТГБ.
▪️Немедикаментозні стратегії ведення ПТГБ, які зосереджуються на: регуляції автономної нервової системи (АНС) через фізичну активність/дихальні вправи; зниженні м’язової напруги; а також стратегіях майндфулнес та прийняття, підтверджуються дослідженнями.
▪️Йога є комплементарним та інтегративним методом, який може впливати на ПТГБ шляхом зняття м’язової напруги та регуляції автономної нервової системи (АНС) через фізичну активність, дихальні вправи, а також стратегії майндфулнес та прийняття.
▪️Йога добре відповідає клінічним стратегіям ведення ПТГБ та показала багатообіцяючі результати у лікуванні різних типів хронічних больових станів.
▪️Навички майндфулнес також пов’язані з підвищенням стійкості до стресу, покращенням здатності справлятися з фізичним дискомфортом, а також зі зниженням тривожності, депресії та реактивності.
📌 Було використано стандартизований йога-протокол, заснований на майндфулнес-орієнтованій, травмоінформованій йозі, з акцентом на пози, спрямовані на зняття напруги в зоні голови, шиї та плечах.
▪️Загалом проводилося 16 йога-сесій, що поступово вибудовувалися одна на одній протягом 8 тижнів.
▪️Основні компоненти сесій включали:
▫️ Обговорення та перевірки стану для розвитку усвідомленого зв’язку між дихальними патернами, фізичними відчуттями та настроєм;
▫️Введення в тему майндфулнесу;
▫️Короткі керовані медитації майндфулнесу та дихальні вправи;
▫️Практика активних поз;
▫️Пози для "заминки";
▫️Керована фінальна релаксація;
▫️Вербальні перевірки в кінці для формування неупередженого усвідомлення того, як (або чи) змінилися дихальні патерни, фізичні відчуття та настрій після практики;
▫️Нагадування про домашню практику, що сприяли виконанню йоги поза заняттями та використанню онлайн-відео з йоги, створених для цього дослідження.
▪️Загалом ветерани з лЧМТ та хронічним ПТГБ, незалежно від кількості відвіданих сесій, були задоволені йога-інтервенцією, що підтверджує її прийнятність для осіб із ПТГБ.
▪️Учасники, які відвідали принаймні одну сесію, повідомили про зниження рівня дистресу до і після заняття з йоги, що свідчить про можливі як короткострокові переваги (які сприяють подальшій участі у випробуванні), так і довгострокові ефекти, пов’язані зі зменшенням ПТГБ та покращенням контролю симптомів.
▪️Кращий рівень залученості забезпечило скорочення числа очних сесій до 1 на тиждень (з 2) із заохоченням до самостійної практики вдома.
▪️ Більшість ветеранів відзначила зменшення частоти та сили нападів головного болю, а також покращення настрою.
▪️Вплив головного болю на повсякденне життя зменшувався між 3 та 4 тижнями участі в програмі.
📌 Загалом, ветерани відзначили високий ступінь задоволення програмою, що дозволяє авторам рекомендувати подальші дослідження в цій сфері.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📄 Публікація Strength and awareness in action: Feasibility of a yoga-based intervention for post-acute mild TBI headaches among veterans описує досвід проведення втручань на основі йоги в групі ветеранів із посттравматичним головним болем (ПТГБ) після лЧМТ.
📌 ПТГБ є найбільш часто зареєстрованим хронічним симптомом у військовослужбовців з історією лЧМТ, пов’язаної із бойовими діями.
▪️ПТГБ відомий не лише своєю стійкістю до медикаментозного лікування, а також асоціюється зі збільшенням м’язової напруги, униканням фізичної активності та тривожністю, пов’язаною з болем.
▪️Тому важливими є дослідження прийнятності та здійсненності (легкості впровадження) нових методів лікування для пом’якшення симптомів ПТГБ та покращення їхнього контролю.
▪️Дослідження підтверджують ефективність немедикаментозних методів лікування хронічного ПТГБ.
▪️Наприклад, у Клінічних настановах Міністерства у справах ветеранів/Міністерства оборони США щодо ведення пацієнтів із лЧМТ рекомендується використання «рекомендацій щодо модифікації способу життя, фізичної терапії та інтегративних медичних підходів (наприклад, акупунктури, терапії релаксації, майндфулнес-тренінгу)…» для лікування ПТГБ.
▪️Немедикаментозні стратегії ведення ПТГБ, які зосереджуються на: регуляції автономної нервової системи (АНС) через фізичну активність/дихальні вправи; зниженні м’язової напруги; а також стратегіях майндфулнес та прийняття, підтверджуються дослідженнями.
▪️Йога є комплементарним та інтегративним методом, який може впливати на ПТГБ шляхом зняття м’язової напруги та регуляції автономної нервової системи (АНС) через фізичну активність, дихальні вправи, а також стратегії майндфулнес та прийняття.
▪️Йога добре відповідає клінічним стратегіям ведення ПТГБ та показала багатообіцяючі результати у лікуванні різних типів хронічних больових станів.
▪️Навички майндфулнес також пов’язані з підвищенням стійкості до стресу, покращенням здатності справлятися з фізичним дискомфортом, а також зі зниженням тривожності, депресії та реактивності.
📌 Було використано стандартизований йога-протокол, заснований на майндфулнес-орієнтованій, травмоінформованій йозі, з акцентом на пози, спрямовані на зняття напруги в зоні голови, шиї та плечах.
▪️Загалом проводилося 16 йога-сесій, що поступово вибудовувалися одна на одній протягом 8 тижнів.
▪️Основні компоненти сесій включали:
▫️ Обговорення та перевірки стану для розвитку усвідомленого зв’язку між дихальними патернами, фізичними відчуттями та настроєм;
▫️Введення в тему майндфулнесу;
▫️Короткі керовані медитації майндфулнесу та дихальні вправи;
▫️Практика активних поз;
▫️Пози для "заминки";
▫️Керована фінальна релаксація;
▫️Вербальні перевірки в кінці для формування неупередженого усвідомлення того, як (або чи) змінилися дихальні патерни, фізичні відчуття та настрій після практики;
▫️Нагадування про домашню практику, що сприяли виконанню йоги поза заняттями та використанню онлайн-відео з йоги, створених для цього дослідження.
▪️Загалом ветерани з лЧМТ та хронічним ПТГБ, незалежно від кількості відвіданих сесій, були задоволені йога-інтервенцією, що підтверджує її прийнятність для осіб із ПТГБ.
▪️Учасники, які відвідали принаймні одну сесію, повідомили про зниження рівня дистресу до і після заняття з йоги, що свідчить про можливі як короткострокові переваги (які сприяють подальшій участі у випробуванні), так і довгострокові ефекти, пов’язані зі зменшенням ПТГБ та покращенням контролю симптомів.
▪️Кращий рівень залученості забезпечило скорочення числа очних сесій до 1 на тиждень (з 2) із заохоченням до самостійної практики вдома.
▪️ Більшість ветеранів відзначила зменшення частоти та сили нападів головного болю, а також покращення настрою.
▪️Вплив головного болю на повсякденне життя зменшувався між 3 та 4 тижнями участі в програмі.
📌 Загалом, ветерани відзначили високий ступінь задоволення програмою, що дозволяє авторам рекомендувати подальші дослідження в цій сфері.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
01.02.202516:59
Деменція у популяції військових та ветеранів: фактори ризику. Частина 1
📄 Публікація Dementia in military and veteran populations: a review of risk factors—traumatic brain injury, post-traumatic stress disorder, deployment, and sleep має на меті узагальнення досліджень щодо деменції у військовослужбовців та ветеранів з урахуванням таких факторів ризику як ЧМТ, ПТСР, перебування в зоні бойових дій, порушення сну.
▪️Деменція є узагальненим терміном, який охоплює декілька неврологічних станів і симптомів, тому багато досліджень використовують цей термін замість уточнення типів деменції.
▪️У цьому огляді термін "деменція" вжито там, де джерело не вказує конкретний тип. Хвороба Альцгеймера є найпоширенішою формою деменції, але також обговорюються фронтотемпоральна деменція, деменція при хворобі Паркінсона, деменція з тільцями Леві та судинна деменція.
▪️Існує низка факторів, які потенційно можуть впливати на ризик розвитку деменції після ЧМТ:
▫️когнітивний резерв,
▫️генотип ApoE
▫️вік на момент отримання травми.
▪️Крім того, ризик розвитку хвороби Альцгеймера може залежати від тяжкості ЧМТ.
▪️Згідно досліджень, пацієнти, які перенесли середньої тяжкості або тяжку ЧМТ, мали підвищений ризик розвитку деменції незалежно від віку, тоді як лЧМТ була достатньою для підвищення цього ризику у пацієнтів віком 65 років і старше. Це свідчить про те, що в літньому віці навіть незначне ушкодження може підвищити сприйнятливість до розвитку деменції.
❗️Масштабне когортне дослідження, що охоплювало 178 779 ветеранів, які отримали одну або більше ЧМТ, виявило, що ризик розвитку деменції був більш ніж удвічі вищим у осіб із лЧМТ без втрати свідомості (Hazard Ratio = 2,36), і ще вищим у тих, хто зазнав лЧМТ із втратою свідомості (HR = 2,51).
▪️Отримані результати можуть відображати різні механізми ушкодження, що залежать від ступеня тяжкості травми. Однак причини різниці результатів між лЧМТ із втратою свідомості та без неї залишаються нез’ясованими.
📌 Одним із ключових наслідків ЧМТ є пошкодження аксонів або дифузне аксональне ураження (ДАУ).
▪️Внаслідок ДАУ порушується нормальний аксональний транспорт, що може призводити до аномального накопичення білка-попередника амілоїду (АРР) у пошкоджених ділянках аксона. Одночасно активуються ферменти BACE1 і γ-секретазний комплекс, які розщеплюють APP з утворенням амілоїду β (Aβ).
▪️Це може спричинити патологічно швидке продукування та експресію Aβ, що, у свою чергу, може запускати каскад патологічних процесів, які ведуть до розвитку хвороби Альцгеймера.
Продовження — у наступному дописі.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📄 Публікація Dementia in military and veteran populations: a review of risk factors—traumatic brain injury, post-traumatic stress disorder, deployment, and sleep має на меті узагальнення досліджень щодо деменції у військовослужбовців та ветеранів з урахуванням таких факторів ризику як ЧМТ, ПТСР, перебування в зоні бойових дій, порушення сну.
▪️Деменція є узагальненим терміном, який охоплює декілька неврологічних станів і симптомів, тому багато досліджень використовують цей термін замість уточнення типів деменції.
▪️У цьому огляді термін "деменція" вжито там, де джерело не вказує конкретний тип. Хвороба Альцгеймера є найпоширенішою формою деменції, але також обговорюються фронтотемпоральна деменція, деменція при хворобі Паркінсона, деменція з тільцями Леві та судинна деменція.
▪️Існує низка факторів, які потенційно можуть впливати на ризик розвитку деменції після ЧМТ:
▫️когнітивний резерв,
▫️генотип ApoE
▫️вік на момент отримання травми.
▪️Крім того, ризик розвитку хвороби Альцгеймера може залежати від тяжкості ЧМТ.
▪️Згідно досліджень, пацієнти, які перенесли середньої тяжкості або тяжку ЧМТ, мали підвищений ризик розвитку деменції незалежно від віку, тоді як лЧМТ була достатньою для підвищення цього ризику у пацієнтів віком 65 років і старше. Це свідчить про те, що в літньому віці навіть незначне ушкодження може підвищити сприйнятливість до розвитку деменції.
❗️Масштабне когортне дослідження, що охоплювало 178 779 ветеранів, які отримали одну або більше ЧМТ, виявило, що ризик розвитку деменції був більш ніж удвічі вищим у осіб із лЧМТ без втрати свідомості (Hazard Ratio = 2,36), і ще вищим у тих, хто зазнав лЧМТ із втратою свідомості (HR = 2,51).
▪️Отримані результати можуть відображати різні механізми ушкодження, що залежать від ступеня тяжкості травми. Однак причини різниці результатів між лЧМТ із втратою свідомості та без неї залишаються нез’ясованими.
📌 Одним із ключових наслідків ЧМТ є пошкодження аксонів або дифузне аксональне ураження (ДАУ).
▪️Внаслідок ДАУ порушується нормальний аксональний транспорт, що може призводити до аномального накопичення білка-попередника амілоїду (АРР) у пошкоджених ділянках аксона. Одночасно активуються ферменти BACE1 і γ-секретазний комплекс, які розщеплюють APP з утворенням амілоїду β (Aβ).
▪️Це може спричинити патологічно швидке продукування та експресію Aβ, що, у свою чергу, може запускати каскад патологічних процесів, які ведуть до розвитку хвороби Альцгеймера.
Продовження — у наступному дописі.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
08.12.202415:45
Посткомоційний синдром та АНС (Ч.1)
Дані літератури свідчать, що дисфункція автономної нервової системи (АНС), яку також називають вегетативною дисфункцією, може бути одним із багатьох потенційних факторів, що спричиняють збереження симптомів після лЧМТ (контузії).
📄 Систематичний огляд Concussion and the autonomic nervous system: An introduction to the field and the results of a systematic review був першим, що проаналізував вплив лЧМТ на численні аспекти функціонування АНС.
▪️Докази, наведені авторами, підтверджують висновок про те, що, ймовірно, лЧМТ викликає аномалії АНС.
▪️Усвідомлення цього зв’язку, на їхню думку, покращує розуміння фізичних наслідків лЧМТ, частково пояснює збіг симптомів лЧМТ з іншими захворюваннями, відкриває можливості для подальших досліджень і має потенціал для суттєвого обґрунтування рішень щодо лікування.
▪️Розглядаючи питання про причинно-наслідковий зв’язок симптомів після лЧМТ, автори навели слова Iverson G. L. (2005): «Ті, хто шукає спрощених відповідей щодо природи посткомоційного синдрому (наприклад, «нейрогенна» проти «психогенної») можуть легко знайти в існуючій літературі поверхневу підтримку бінарних або переплетених етіологій. Література є об'ємною, заплутаною, методологічно недосконалою, а зроблені висновки часто виходять за рамки емпіричних даних. Досвідчені клініцисти та дослідники знають, що надзвичайно важко роз’єднати багато факторів, які можуть бути пов’язані з симптомами, про які повідомляють люди, які перенесли лЧМТ».
▪️Механізм взаємодії між лЧМТ та дисфункцією АНС з’ясований ще не повністю. Потенційно аномалії АНС після лЧМТ є прямим фізіологічним наслідком пошкодження центральних (структур в області середнього мозку, де знаходяться багато центральних вегетативних регуляторів) і периферичних структур АНС (шийний симпатичний ланцюг і блукаючий нерв та його гілки, які проходять через шийний відділ хребта).
▪️Пошкодження структур шийного відділу хребта при хлистовій травмі корелює з аномаліями АНС, зростаюча кількість досліджень підтверджує підвищену клінічну увагу до патології шиї у пацієнтів з лЧМТ.
▪️Виявлений зв’язок між лЧМТ та аномаліями АНС свідчить про зміну парадигми в цій галузі та включення у дослідження та клінічні моделі факторів, не пов’язаних з ЦНС, та урахування АНС та інших систем організму, які беруть участь в оптимізації фізіологічного функціонування відповідно до обставин, з якими стикається людина.
▪️Оскільки експериментальні та клінічні дані підтверджують ймовірний зв’язок між дисфункцією АНС і лЧМТ та посткомоційним синдромом, не дивно, що симптоми інших захворювань, пов’язаних з аномаліями АНС (хронічний біль, ортостатична гіпотензія, хронічна втома, тривога, депресія, хлистова травма, безсоння тощо) збігаються з лЧМТ.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Дані літератури свідчать, що дисфункція автономної нервової системи (АНС), яку також називають вегетативною дисфункцією, може бути одним із багатьох потенційних факторів, що спричиняють збереження симптомів після лЧМТ (контузії).
📄 Систематичний огляд Concussion and the autonomic nervous system: An introduction to the field and the results of a systematic review був першим, що проаналізував вплив лЧМТ на численні аспекти функціонування АНС.
▪️Докази, наведені авторами, підтверджують висновок про те, що, ймовірно, лЧМТ викликає аномалії АНС.
▪️Усвідомлення цього зв’язку, на їхню думку, покращує розуміння фізичних наслідків лЧМТ, частково пояснює збіг симптомів лЧМТ з іншими захворюваннями, відкриває можливості для подальших досліджень і має потенціал для суттєвого обґрунтування рішень щодо лікування.
▪️Розглядаючи питання про причинно-наслідковий зв’язок симптомів після лЧМТ, автори навели слова Iverson G. L. (2005): «Ті, хто шукає спрощених відповідей щодо природи посткомоційного синдрому (наприклад, «нейрогенна» проти «психогенної») можуть легко знайти в існуючій літературі поверхневу підтримку бінарних або переплетених етіологій. Література є об'ємною, заплутаною, методологічно недосконалою, а зроблені висновки часто виходять за рамки емпіричних даних. Досвідчені клініцисти та дослідники знають, що надзвичайно важко роз’єднати багато факторів, які можуть бути пов’язані з симптомами, про які повідомляють люди, які перенесли лЧМТ».
▪️Механізм взаємодії між лЧМТ та дисфункцією АНС з’ясований ще не повністю. Потенційно аномалії АНС після лЧМТ є прямим фізіологічним наслідком пошкодження центральних (структур в області середнього мозку, де знаходяться багато центральних вегетативних регуляторів) і периферичних структур АНС (шийний симпатичний ланцюг і блукаючий нерв та його гілки, які проходять через шийний відділ хребта).
▪️Пошкодження структур шийного відділу хребта при хлистовій травмі корелює з аномаліями АНС, зростаюча кількість досліджень підтверджує підвищену клінічну увагу до патології шиї у пацієнтів з лЧМТ.
▪️Виявлений зв’язок між лЧМТ та аномаліями АНС свідчить про зміну парадигми в цій галузі та включення у дослідження та клінічні моделі факторів, не пов’язаних з ЦНС, та урахування АНС та інших систем організму, які беруть участь в оптимізації фізіологічного функціонування відповідно до обставин, з якими стикається людина.
▪️Оскільки експериментальні та клінічні дані підтверджують ймовірний зв’язок між дисфункцією АНС і лЧМТ та посткомоційним синдромом, не дивно, що симптоми інших захворювань, пов’язаних з аномаліями АНС (хронічний біль, ортостатична гіпотензія, хронічна втома, тривога, депресія, хлистова травма, безсоння тощо) збігаються з лЧМТ.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
18.02.202515:45
Емоційна резильєнтність та збереження мікроструктури білої речовини після лЧМТ
📄 У дослідженні Emotional Resilience Predicts Preserved White Matter Microstructure Following Mild Traumatic Brain Injury перевірено гіпотезу, що мікроструктура білої речовини після лЧМТ краще зберігається у осіб з фенотипом емоційної резильєнтності (ЕР) порівняно з фенотипом нейропсихіатричного дистресу (НД).
▪️Резильєнтність є важливою темою досліджень у нейронауці, психології та соціології, охоплюючи здатність адаптуватися, зберігати гнучкість і наполегливість у відповідь на несприятливі життєві та медичні обставини.
▪️Відомо, що дифузійно-тензорна трактографія (DTI),завдяки її чутливості до дифузного аксонального ушкодження, може бути як короткостроковим, так і довгостроковим біомаркером резильєнтності.
▪️Виявили, що фактори, які сприяють резильєнтності (наприклад, підтримка громади, тісні міжособистісні стосунки), пов’язані зі збереженням мікроструктурної цілісності білої речовини після лЧМТ. Водночас у людей із психіатричними діагнозами або вищим рівнем психіатричних симптомів спостерігається знижена цілісність трактів білої речовини.
▪️Таким чином, мікроструктура білої речовини є перспективним біологічним маркером для розрізнення ЕР та НД після лЧМТ.
▪️У дослідженні із 1767 учасниками порівняння параметрів DTI для фенотипів з посттравматичним НД та з ЕР на глобальному, регіональному та воксельному рівнях показало, що пацієнти з ЕР мали вищій показник аксіальної дифузії порівняно з пацієнтами з НД вже на ранньому етапі після лЧМТ.
▪️Через 2 тижні після травми значущі відмінності були переважно в центральних регіонах. Протягом наступних 6 місяців вони поширилися з 2 до 13 основних трактів білої речовини, зокрема на більш периферичні та задні області.
▪️Група EР показала кращі функціональні, клінічні і якісні результати через 6 місяців після травми, тоді як група НД мала гірший прогноз та виражені залишкові симптоми.
▪️Фенотипи EР і НД після ЧМТ відрізнялися як за внутрішніми психіатричними симптомами (депресія, тривога, страх), так і соматичними факторами (проблеми зі сном, фізичні труднощі, біль).
❗️Отримані результати підтримують новий підхід, згідно з яким ефективніша реабілітація після ЧМТ потребує розуміння не лише того, «що травма приносить у мозок», але й того, «що мозок приносить у травму».
▪️Результати вказують на те, що більший НД взаємодіє з процесами, пов’язаними з травмою, та спричиняє гірші біологічні наслідки лЧМТ, тоді як вища ЕР може виконувати захисну функцію як на ранніх, так і на пізніших етапах відновлення після травми.
▪️Окремі преморбідні фактори (наприклад, зловживання психоактивними речовинами до травми, підвищений рівень тривожності та інвалідизаціЇ) пов’язані зі зниженою резильєнтністю протягом першого року після травми.
▪️Резильєнтність може існувати до ЧМТ як преморбідний фактор або розвиватися як відповідь на травму при менших порушеннях трактів білої речовини у поєднанні з якісною підтримкою з боку сім’ї та соціального середовища.
❗️Відповідно, резильєнтність може бути гнучкою та не лише вродженою. Завдання-орієнтовані стратегії подолання труднощів та сприйняття соціальної підтримки підвищували резильєнтність пацієнтів після ЧМТ.
📌 Автори вважають, що отриманні результати можуть покращити діагностику та лікування пацієнтів з лЧМТ.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📄 У дослідженні Emotional Resilience Predicts Preserved White Matter Microstructure Following Mild Traumatic Brain Injury перевірено гіпотезу, що мікроструктура білої речовини після лЧМТ краще зберігається у осіб з фенотипом емоційної резильєнтності (ЕР) порівняно з фенотипом нейропсихіатричного дистресу (НД).
▪️Резильєнтність є важливою темою досліджень у нейронауці, психології та соціології, охоплюючи здатність адаптуватися, зберігати гнучкість і наполегливість у відповідь на несприятливі життєві та медичні обставини.
▪️Відомо, що дифузійно-тензорна трактографія (DTI),завдяки її чутливості до дифузного аксонального ушкодження, може бути як короткостроковим, так і довгостроковим біомаркером резильєнтності.
▪️Виявили, що фактори, які сприяють резильєнтності (наприклад, підтримка громади, тісні міжособистісні стосунки), пов’язані зі збереженням мікроструктурної цілісності білої речовини після лЧМТ. Водночас у людей із психіатричними діагнозами або вищим рівнем психіатричних симптомів спостерігається знижена цілісність трактів білої речовини.
▪️Таким чином, мікроструктура білої речовини є перспективним біологічним маркером для розрізнення ЕР та НД після лЧМТ.
▪️У дослідженні із 1767 учасниками порівняння параметрів DTI для фенотипів з посттравматичним НД та з ЕР на глобальному, регіональному та воксельному рівнях показало, що пацієнти з ЕР мали вищій показник аксіальної дифузії порівняно з пацієнтами з НД вже на ранньому етапі після лЧМТ.
▪️Через 2 тижні після травми значущі відмінності були переважно в центральних регіонах. Протягом наступних 6 місяців вони поширилися з 2 до 13 основних трактів білої речовини, зокрема на більш периферичні та задні області.
▪️Група EР показала кращі функціональні, клінічні і якісні результати через 6 місяців після травми, тоді як група НД мала гірший прогноз та виражені залишкові симптоми.
▪️Фенотипи EР і НД після ЧМТ відрізнялися як за внутрішніми психіатричними симптомами (депресія, тривога, страх), так і соматичними факторами (проблеми зі сном, фізичні труднощі, біль).
❗️Отримані результати підтримують новий підхід, згідно з яким ефективніша реабілітація після ЧМТ потребує розуміння не лише того, «що травма приносить у мозок», але й того, «що мозок приносить у травму».
▪️Результати вказують на те, що більший НД взаємодіє з процесами, пов’язаними з травмою, та спричиняє гірші біологічні наслідки лЧМТ, тоді як вища ЕР може виконувати захисну функцію як на ранніх, так і на пізніших етапах відновлення після травми.
▪️Окремі преморбідні фактори (наприклад, зловживання психоактивними речовинами до травми, підвищений рівень тривожності та інвалідизаціЇ) пов’язані зі зниженою резильєнтністю протягом першого року після травми.
▪️Резильєнтність може існувати до ЧМТ як преморбідний фактор або розвиватися як відповідь на травму при менших порушеннях трактів білої речовини у поєднанні з якісною підтримкою з боку сім’ї та соціального середовища.
❗️Відповідно, резильєнтність може бути гнучкою та не лише вродженою. Завдання-орієнтовані стратегії подолання труднощів та сприйняття соціальної підтримки підвищували резильєнтність пацієнтів після ЧМТ.
📌 Автори вважають, що отриманні результати можуть покращити діагностику та лікування пацієнтів з лЧМТ.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
12.02.202519:39
Краніоцервікальні розлади внаслідок лЧМТ
📄 Публікація Post-Traumatic Craniocervical Disorders From a Postural Control Perspective: A Narrative Review аналізує, як посткомоційний синдром (ПКС) або розлад, що пов’язаний з хлистовою травмою (РХТ), можуть впливати на окулосенсомоторну, вестибулярну та пріоцептивну системи.
▪️Пацієнти, які перенесли хлистову травму (ХТ) та легку черепно-мозкову травму (лЧМТ), мають широкий спектр скарг із незначними відмінностями між цими двома станами.
▪️Внаслідок цього розвиваються такі стани, як посткомоційний синдром (ПКС) і розлад, що пов’язаний з хлистовою травмою (РХТ).
▪️Вони включають суб’єктивні скарги, такі як запаморочення, порушення зору, когнітивні розлади, головний біль і больові відчуття в ділянці шиї. ПКС є поширеним станом після лЧМТ, яка є найчастішим типом ЧМТ.
▪️30%–80% пацієнтів виявляють симптоми упродовж днів після травми, а до 20% – навіть через 10 років після травми. Подібні спостереження були зафіксовані й у пацієнтів із РХТ.
📌 Посттравматичні окулосенсомоторні порушення та пов’язані зорові скарги
▪️Зорові симптоми можуть виникати внаслідок первинного дефіциту зору, порушень рухів очей і більш складних зорово-асоційованих функцій.
▪️Після травми голови та шиї (ТГШ) повідомлялося про такі симптоми, як диплопія, втрата гостроти зору, затуманений зір, світлобоязнь, втрата кольорового зору, порушення стереопсису, порушення акомодації та обмеження полів зору.
📌 Окулосенсомоторні порушення після травми голови та шиї:
▫️Погіршення гостроти зору та звуження полів зору
▫️Порушення рухів очей: порушення акомодації та вергенції, саккад та плавного стеження, парези черепних нервів (III, IV, VI), ністагм
▫️Акомодаційні та зіничні дисфункції, псевдоміопія
▫️Порушення зорового сприйняття, сприйняття руху та візуально-просторових функцій.
▫️ Порушення стабілізації погляду та динамічної гостроти зору.
▪️Недостатність конвергенції є найпоширенішим окуломоторним дефіцитом після лЧМТ, який виявляється у до 42% пацієнтів. Вона може бути раннім клінічним маркером після ЧМТ.
▪️Недостатність конвергенції може бути наслідком порушення кортикальних, підкіркових або стовбурових візуально-окуломоторних мереж.
▪️Множинні окулосенсомоторні порушення також можуть виникати після ХТ або інших ушкоджень шиї.
▪️Існує взаємозв’язок між шийним болем, який є частим наслідком ХТ, і суб’єктивними зоровими скаргами.
▪️Після ХТ зафіксовані порушення плавного стеження, стабілізації погляду, конвергенції, саккадичних рухів і координації рухів голови. Однак особливу увагу слід приділяти вестибулярним структурам, оскільки їхня дисфункція також може спричиняти окуломоторні розлади.
▪️Порушення функцій вестибулярної та зорової систем, у свою чергу, можуть обмежувати обсяг рухів шийного відділу хребта та спричиняти м’язово-скелетний біль у шиї.
▪️Посттравматичний головний біль є найпоширенішим наслідком ЧМТ і може зберігатися роками. Значною мірою цей стан може бути наслідком ХТ і проявлятися у вигляді головного болю напруги або мігренеподібних симптомів.
▪️Очні (окулярні) причини головного болю включають:
▫️рефракційні порушення,
▫️недостатність конвергенції,
▫️спазм акомодації.
📌 Вестибулярні порушення після травми голови та шиї
▫️Доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення
▫️Ушкодження лабіринту та вестибулярного нерва
▫️Вестибулярна мігрень
▫️Перилімфатична фістула
▫️Хвороба Меньєра
▫️Синдром розширення верхнього півколового каналу
▪️Вестибуло-окулярний рефлекс відіграє ключову роль у стабілізації погляду, динамічній гостроті зору та розвитку візуально-просторового сприйняття. Цей рефлекс порушується приблизно у 50% пацієнтів із лЧМТ.
▪️Ушкодження скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) має приблизно третина пацієнтів після ХТ.
▪️Скарги:
▫️відчуття закладеності у вусі, біль у вусі, оталгія, шум у вухах, втрата слуху
▫️запаморочення та вертиго
▫️мігрень, головний біль напруги, біль у шиї або обмеження обсягу рухів.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📄 Публікація Post-Traumatic Craniocervical Disorders From a Postural Control Perspective: A Narrative Review аналізує, як посткомоційний синдром (ПКС) або розлад, що пов’язаний з хлистовою травмою (РХТ), можуть впливати на окулосенсомоторну, вестибулярну та пріоцептивну системи.
▪️Пацієнти, які перенесли хлистову травму (ХТ) та легку черепно-мозкову травму (лЧМТ), мають широкий спектр скарг із незначними відмінностями між цими двома станами.
▪️Внаслідок цього розвиваються такі стани, як посткомоційний синдром (ПКС) і розлад, що пов’язаний з хлистовою травмою (РХТ).
▪️Вони включають суб’єктивні скарги, такі як запаморочення, порушення зору, когнітивні розлади, головний біль і больові відчуття в ділянці шиї. ПКС є поширеним станом після лЧМТ, яка є найчастішим типом ЧМТ.
▪️30%–80% пацієнтів виявляють симптоми упродовж днів після травми, а до 20% – навіть через 10 років після травми. Подібні спостереження були зафіксовані й у пацієнтів із РХТ.
📌 Посттравматичні окулосенсомоторні порушення та пов’язані зорові скарги
▪️Зорові симптоми можуть виникати внаслідок первинного дефіциту зору, порушень рухів очей і більш складних зорово-асоційованих функцій.
▪️Після травми голови та шиї (ТГШ) повідомлялося про такі симптоми, як диплопія, втрата гостроти зору, затуманений зір, світлобоязнь, втрата кольорового зору, порушення стереопсису, порушення акомодації та обмеження полів зору.
📌 Окулосенсомоторні порушення після травми голови та шиї:
▫️Погіршення гостроти зору та звуження полів зору
▫️Порушення рухів очей: порушення акомодації та вергенції, саккад та плавного стеження, парези черепних нервів (III, IV, VI), ністагм
▫️Акомодаційні та зіничні дисфункції, псевдоміопія
▫️Порушення зорового сприйняття, сприйняття руху та візуально-просторових функцій.
▫️ Порушення стабілізації погляду та динамічної гостроти зору.
▪️Недостатність конвергенції є найпоширенішим окуломоторним дефіцитом після лЧМТ, який виявляється у до 42% пацієнтів. Вона може бути раннім клінічним маркером після ЧМТ.
▪️Недостатність конвергенції може бути наслідком порушення кортикальних, підкіркових або стовбурових візуально-окуломоторних мереж.
▪️Множинні окулосенсомоторні порушення також можуть виникати після ХТ або інших ушкоджень шиї.
▪️Існує взаємозв’язок між шийним болем, який є частим наслідком ХТ, і суб’єктивними зоровими скаргами.
▪️Після ХТ зафіксовані порушення плавного стеження, стабілізації погляду, конвергенції, саккадичних рухів і координації рухів голови. Однак особливу увагу слід приділяти вестибулярним структурам, оскільки їхня дисфункція також може спричиняти окуломоторні розлади.
▪️Порушення функцій вестибулярної та зорової систем, у свою чергу, можуть обмежувати обсяг рухів шийного відділу хребта та спричиняти м’язово-скелетний біль у шиї.
▪️Посттравматичний головний біль є найпоширенішим наслідком ЧМТ і може зберігатися роками. Значною мірою цей стан може бути наслідком ХТ і проявлятися у вигляді головного болю напруги або мігренеподібних симптомів.
▪️Очні (окулярні) причини головного болю включають:
▫️рефракційні порушення,
▫️недостатність конвергенції,
▫️спазм акомодації.
📌 Вестибулярні порушення після травми голови та шиї
▫️Доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення
▫️Ушкодження лабіринту та вестибулярного нерва
▫️Вестибулярна мігрень
▫️Перилімфатична фістула
▫️Хвороба Меньєра
▫️Синдром розширення верхнього півколового каналу
▪️Вестибуло-окулярний рефлекс відіграє ключову роль у стабілізації погляду, динамічній гостроті зору та розвитку візуально-просторового сприйняття. Цей рефлекс порушується приблизно у 50% пацієнтів із лЧМТ.
▪️Ушкодження скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) має приблизно третина пацієнтів після ХТ.
▪️Скарги:
▫️відчуття закладеності у вусі, біль у вусі, оталгія, шум у вухах, втрата слуху
▫️запаморочення та вертиго
▫️мігрень, головний біль напруги, біль у шиї або обмеження обсягу рухів.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
08.02.202516:02
Вплив лЧМТ на характеристики мігрені
📄 Стаття Mild traumatic brain injury affects the features of migraine показує, як історія лЧМТ пов’язана із фенотипом, клінічним перебігом та супутніми захворюваннями у пацієнтів із мігренню, а також підкреслює важливість з’ясування анамнезу лЧМТ у пацієнтів, які звертаються з приводу мігрені.
▪️Пацієнти з історією лЧМТ частіше повідомляють про
▫️запаморочення та алодинію під час нападів головного болю (ГБ),
▫️ГБ, спричинений недосипанням і читанням,
▫️вищий тягар ГБ та непрацездатність
▫️симптоми тривожності та депресії.
▪️Мігрень в анамнезі до ЧМТ є фактором ризику розвитку стійкого посттравматичного головного болю (ПТГБ).
▪️На думку авторів, вплив ЧМТ на характеристики головного болю, супутні симптоми, тригери та коморбідності серед пацієнтів із мігренню недостатньо вивчений.
❗️Анамнез травми голови чи шиї є фактором ризику хроніфікації мігрені.
▪️Головний біль є одним із найпоширеніших посткомоційних симптомів, який виникає до 80% випадків, і понад 60% мають характеристики головного болю, що відповідають мігрені або ймовірній мігрені.
▪️Вибірка даного дослідження у пацієнтів з American Registry for Migraine Research становила 413 осіб в групі з анамнезом лЧМТ і 641 — без, переважно (88%) жіночої статі.
▪️ Характеристики ПТГБ:
▫️47,7% мали нудоту, 7,0% — блювання,
▫️41,0% відчували головний біль із запамороченням без вертиго, 18,7% мали запаморочення по типу вертиго,
74,8% відзначали світлочутливість, 71,1% — чутливість до шуму, 48,9% — чутливість до запахів,
▫️36,8% мали труднощі з підбором слів принаймні в половині або більше нападів головного болю.
▪️Частка пацієнтів із діагнозом хронічної мігрені (ХМ) у групі лЧМТ була вищою, ніж у групі без ЧМТ: 74,3% проти 65,8%.
▪️ Пацієнти з групи лЧМТ мали значно вищі показники аллодинії.
▪️У групі з лЧМТ статистично частіше тригерами мігрені виступали недосипання та читання.
▪️Група лЧМТ мала значно вищий рівень непрацездатності, пов’язаної з головним болем, за останні 3 місяці, а також більшу втрату продуктивності праці за останні 7 днів.
▪️Це аргумент на користь того, що анамнез лЧМТ асоціюється з більш тяжким клінічним фенотипом мігрені, який може зберігатися протягом багатьох років після травми, незалежно від наявності діагнозу хронічної мігрені.
▪️Навіть давня ЧМТ (медіана — 14,4 роки) може мати тривалий вплив на мігрень, включаючи її тяжкість, вплив на працездатність та супутні прояви, такі як вертиго, когнітивна дисфункція, аллодинія та психологічні коморбідності.
▪️Дослідження, яке спостерігало за ветеранами з бойовою ЧМТ протягом 4–11 років після травми, зафіксувало у них частіші та тяжчі головні болі порівняно з ветеранами без ЧМТ. Крім того, переважна більшість цих ветеранів (89%) відчували ПТГБ за фенотипом мігрені.
▪️Автори дійшли висновку, що поширеність та частота головного болю не зменшувалися з часом, що вказує на те, що патологічний процес, спровокований ЧМТ, або залишався активним, або спричинив незворотні зміни у функціонуванні мозку, які провокували головний біль протягом тривалого періоду.
▪️Це додатково підтверджується даними біомаркерів крові, які демонструють стійке підвищення NfL до 22 років після первинної лЧМТ. (NfL – це білок, що є частиною цитоскелету нейронів і виконує важливу роль у підтримці їхньої структури та функціональної цілісності. Він вивільняється в міжклітинне середовище при пошкодженні або дегенерації нейронів).
▪️Такі результати свідчать про можливість тривалої нейрозапальної реакції та патологічних каскадів, що зберігаються після лЧМТ. Окрім структурних та біохімічних змін у мозку, психічні розлади внаслідок ЧМТ, такі як депресія, тривожність і ПТСР, також можуть постійно посилювати тяжкість симптомів.
📌 Автори підкреслюють, що симптоми, що вказують на анамнез лЧМТ, повинні бути невід'ємною частиною діагностики пацієнтів із мігренню, особливо тих, хто має тяжкий фенотип, включаючи хронічну мігрень.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📄 Стаття Mild traumatic brain injury affects the features of migraine показує, як історія лЧМТ пов’язана із фенотипом, клінічним перебігом та супутніми захворюваннями у пацієнтів із мігренню, а також підкреслює важливість з’ясування анамнезу лЧМТ у пацієнтів, які звертаються з приводу мігрені.
▪️Пацієнти з історією лЧМТ частіше повідомляють про
▫️запаморочення та алодинію під час нападів головного болю (ГБ),
▫️ГБ, спричинений недосипанням і читанням,
▫️вищий тягар ГБ та непрацездатність
▫️симптоми тривожності та депресії.
▪️Мігрень в анамнезі до ЧМТ є фактором ризику розвитку стійкого посттравматичного головного болю (ПТГБ).
▪️На думку авторів, вплив ЧМТ на характеристики головного болю, супутні симптоми, тригери та коморбідності серед пацієнтів із мігренню недостатньо вивчений.
❗️Анамнез травми голови чи шиї є фактором ризику хроніфікації мігрені.
▪️Головний біль є одним із найпоширеніших посткомоційних симптомів, який виникає до 80% випадків, і понад 60% мають характеристики головного болю, що відповідають мігрені або ймовірній мігрені.
▪️Вибірка даного дослідження у пацієнтів з American Registry for Migraine Research становила 413 осіб в групі з анамнезом лЧМТ і 641 — без, переважно (88%) жіночої статі.
▪️ Характеристики ПТГБ:
▫️47,7% мали нудоту, 7,0% — блювання,
▫️41,0% відчували головний біль із запамороченням без вертиго, 18,7% мали запаморочення по типу вертиго,
74,8% відзначали світлочутливість, 71,1% — чутливість до шуму, 48,9% — чутливість до запахів,
▫️36,8% мали труднощі з підбором слів принаймні в половині або більше нападів головного болю.
▪️Частка пацієнтів із діагнозом хронічної мігрені (ХМ) у групі лЧМТ була вищою, ніж у групі без ЧМТ: 74,3% проти 65,8%.
▪️ Пацієнти з групи лЧМТ мали значно вищі показники аллодинії.
▪️У групі з лЧМТ статистично частіше тригерами мігрені виступали недосипання та читання.
▪️Група лЧМТ мала значно вищий рівень непрацездатності, пов’язаної з головним болем, за останні 3 місяці, а також більшу втрату продуктивності праці за останні 7 днів.
▪️Це аргумент на користь того, що анамнез лЧМТ асоціюється з більш тяжким клінічним фенотипом мігрені, який може зберігатися протягом багатьох років після травми, незалежно від наявності діагнозу хронічної мігрені.
▪️Навіть давня ЧМТ (медіана — 14,4 роки) може мати тривалий вплив на мігрень, включаючи її тяжкість, вплив на працездатність та супутні прояви, такі як вертиго, когнітивна дисфункція, аллодинія та психологічні коморбідності.
▪️Дослідження, яке спостерігало за ветеранами з бойовою ЧМТ протягом 4–11 років після травми, зафіксувало у них частіші та тяжчі головні болі порівняно з ветеранами без ЧМТ. Крім того, переважна більшість цих ветеранів (89%) відчували ПТГБ за фенотипом мігрені.
▪️Автори дійшли висновку, що поширеність та частота головного болю не зменшувалися з часом, що вказує на те, що патологічний процес, спровокований ЧМТ, або залишався активним, або спричинив незворотні зміни у функціонуванні мозку, які провокували головний біль протягом тривалого періоду.
▪️Це додатково підтверджується даними біомаркерів крові, які демонструють стійке підвищення NfL до 22 років після первинної лЧМТ. (NfL – це білок, що є частиною цитоскелету нейронів і виконує важливу роль у підтримці їхньої структури та функціональної цілісності. Він вивільняється в міжклітинне середовище при пошкодженні або дегенерації нейронів).
▪️Такі результати свідчать про можливість тривалої нейрозапальної реакції та патологічних каскадів, що зберігаються після лЧМТ. Окрім структурних та біохімічних змін у мозку, психічні розлади внаслідок ЧМТ, такі як депресія, тривожність і ПТСР, також можуть постійно посилювати тяжкість симптомів.
📌 Автори підкреслюють, що симптоми, що вказують на анамнез лЧМТ, повинні бути невід'ємною частиною діагностики пацієнтів із мігренню, особливо тих, хто має тяжкий фенотип, включаючи хронічну мігрень.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
04.02.202515:59
Деменція у популяції військових та ветеранів. Частина 4. Сон
Це фінальна частина матеріалу, підготовленого за об'ємним оглядом
📄 Dementia in military and veteran populations: a review of risk factors—traumatic brain injury, post-traumatic stress disorder, deployment, and sleep
▪️Військовослужбовці та ветерани відомі як група високого ризику проблем, пов’язаних зі сном.
▪️У дослідженні когорти військовослужбовців операції «Свобода Іраку» було встановлено, що 72% із 2738 учасників спали 6 годин або менше, що відповідає критеріям короткої тривалості сну.
▪️Тривалість сну менше 6 годин є найбільш значущим предиктором посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
▪️ Близько 75% учасників дослідження з Повітряних сил США повідомили, що відзначили погіршення якості сну після повернення із зони бойових дій, порівняно з періодом до.
▪️ Інше дослідження також показало, що серед військовослужбовців, які повернулися із зони БД з порушеннями сну, 88,2% мали клінічно значущий розлад сну, а 63,6% відповідали діагностичним критеріям безсоння (інсомнії).
📌 ЧМТ та сон
▪️В одному з досліджень 46% учасників із ЧМТ також мали розлади сну, причому у 23% групи було діагностовано обструктивне апное сну.
▪️В іншому дослідженні до 50% учасників мали симптоми інсомнії.
❗️Тяжкість порушень сну та частота безсоння зростають із накопиченням множинних ЧМТ.
▪️Одним із чинників є те, що після ЧМТ рівень вироблення мелатоніну значно нижчий, ніж у контрольній групі.
▪️Підвищений ризик деменції після ЧМТ може бути пов’язаний не лише з розладами сну, а й із методами їх лікування.
▪️Дослідження використання гіпнотиків для лікування безсоння у пацієнтів із ЧМТ показало, що ризик деменції зростав у тих, хто мав ЧМТ та безсоння і приймав гіпнотики, тоді як у пацієнтів із ЧМТ та безсонням, які їх не приймали, такого підвищення ризику не спостерігалося.
▪️Однак, сам по собі факт призначення гіпнотиків може свідчити про більшу тяжкість ЧМТ та супутні коморбідні стани.
📌 ПТСР та сон
▪️Частота порушень сну при ПТСР є високою, причому ці порушення можуть відігравати роль як на ранніх стадіях розвитку ПТСР, так і впливати на його тяжкість.
▪️Метааналіз 20 полісомнографічних досліджень показав, що в осіб із ПТСР більша тривалість сну у першій фазі, знижена частка повільнохвильового сну та зміни у частці REM-сну.
▪️В іншому дослідженні 39,6% учасників із ПТСР відповідали діагностичним критеріям безсоння, а без ПТСР цей показник становив лише 6,5%.
▪️ Існує гіпотезу про можливий зв’язок між сном, ПТСР і деменцією через пошкодження гіпокампа.
▪️Об’єм гіпокампа знижений при ПТСР.
Хронічна депривація сну також асоціюється зі зменшенням об’єму гіпокампа.
▪️Проте для визначення точного ступеня та ефекту змін у гіпокампі при з'ясуванні зв’язку між сном і деменцією у пацієнтів із ПТСР необхідні подальші дослідження.
❗️Розлади сну як фактор ризику деменції
▪️Збільшення фрагментованості сну призводило до підвищеного ризику розвитку хвороби Альцгеймера (ХА). Особи з найвищим рівнем фрагментованості сну мали на 50% вищий ризик розвитку ХА порівняно з тими, у кого фрагментованість сну була найнижчою.
▪️Це свідчить про можливий зв’язок між тяжкістю симптомів порушень сну та підвищеною ймовірністю ризику деменції.
▪️За даними метааналізу, особи з порушеннями сну мали в 1,19 раза вищий ризик розвитку деменції будь-якої етіології порівняно з тими, хто не мав таких порушень.
▪️Ретроспективне когортне дослідження на основі даних 179 738 ветеранів-чоловіків із США встановило, що ветерани віком понад 55 років, які мали порушення сну, мали на 27% вищий ризик розвитку деменції порівняно з тими, хто таких порушень не мав.
Це дослідження є одним із небагатьох, що розглядає зв’язок між сном і деменцією серед військовослужбовців і ветеранів.
▪️На думку авторів огляду, потрібно проведення подальших досліджень, які враховуватимуть інтереси великої кількості військовослужбовців і ветеранів, що мають проблеми зі сном.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Це фінальна частина матеріалу, підготовленого за об'ємним оглядом
📄 Dementia in military and veteran populations: a review of risk factors—traumatic brain injury, post-traumatic stress disorder, deployment, and sleep
▪️Військовослужбовці та ветерани відомі як група високого ризику проблем, пов’язаних зі сном.
▪️У дослідженні когорти військовослужбовців операції «Свобода Іраку» було встановлено, що 72% із 2738 учасників спали 6 годин або менше, що відповідає критеріям короткої тривалості сну.
▪️Тривалість сну менше 6 годин є найбільш значущим предиктором посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
▪️ Близько 75% учасників дослідження з Повітряних сил США повідомили, що відзначили погіршення якості сну після повернення із зони бойових дій, порівняно з періодом до.
▪️ Інше дослідження також показало, що серед військовослужбовців, які повернулися із зони БД з порушеннями сну, 88,2% мали клінічно значущий розлад сну, а 63,6% відповідали діагностичним критеріям безсоння (інсомнії).
📌 ЧМТ та сон
▪️В одному з досліджень 46% учасників із ЧМТ також мали розлади сну, причому у 23% групи було діагностовано обструктивне апное сну.
▪️В іншому дослідженні до 50% учасників мали симптоми інсомнії.
❗️Тяжкість порушень сну та частота безсоння зростають із накопиченням множинних ЧМТ.
▪️Одним із чинників є те, що після ЧМТ рівень вироблення мелатоніну значно нижчий, ніж у контрольній групі.
▪️Підвищений ризик деменції після ЧМТ може бути пов’язаний не лише з розладами сну, а й із методами їх лікування.
▪️Дослідження використання гіпнотиків для лікування безсоння у пацієнтів із ЧМТ показало, що ризик деменції зростав у тих, хто мав ЧМТ та безсоння і приймав гіпнотики, тоді як у пацієнтів із ЧМТ та безсонням, які їх не приймали, такого підвищення ризику не спостерігалося.
▪️Однак, сам по собі факт призначення гіпнотиків може свідчити про більшу тяжкість ЧМТ та супутні коморбідні стани.
📌 ПТСР та сон
▪️Частота порушень сну при ПТСР є високою, причому ці порушення можуть відігравати роль як на ранніх стадіях розвитку ПТСР, так і впливати на його тяжкість.
▪️Метааналіз 20 полісомнографічних досліджень показав, що в осіб із ПТСР більша тривалість сну у першій фазі, знижена частка повільнохвильового сну та зміни у частці REM-сну.
▪️В іншому дослідженні 39,6% учасників із ПТСР відповідали діагностичним критеріям безсоння, а без ПТСР цей показник становив лише 6,5%.
▪️ Існує гіпотезу про можливий зв’язок між сном, ПТСР і деменцією через пошкодження гіпокампа.
▪️Об’єм гіпокампа знижений при ПТСР.
Хронічна депривація сну також асоціюється зі зменшенням об’єму гіпокампа.
▪️Проте для визначення точного ступеня та ефекту змін у гіпокампі при з'ясуванні зв’язку між сном і деменцією у пацієнтів із ПТСР необхідні подальші дослідження.
❗️Розлади сну як фактор ризику деменції
▪️Збільшення фрагментованості сну призводило до підвищеного ризику розвитку хвороби Альцгеймера (ХА). Особи з найвищим рівнем фрагментованості сну мали на 50% вищий ризик розвитку ХА порівняно з тими, у кого фрагментованість сну була найнижчою.
▪️Це свідчить про можливий зв’язок між тяжкістю симптомів порушень сну та підвищеною ймовірністю ризику деменції.
▪️За даними метааналізу, особи з порушеннями сну мали в 1,19 раза вищий ризик розвитку деменції будь-якої етіології порівняно з тими, хто не мав таких порушень.
▪️Ретроспективне когортне дослідження на основі даних 179 738 ветеранів-чоловіків із США встановило, що ветерани віком понад 55 років, які мали порушення сну, мали на 27% вищий ризик розвитку деменції порівняно з тими, хто таких порушень не мав.
Це дослідження є одним із небагатьох, що розглядає зв’язок між сном і деменцією серед військовослужбовців і ветеранів.
▪️На думку авторів огляду, потрібно проведення подальших досліджень, які враховуватимуть інтереси великої кількості військовослужбовців і ветеранів, що мають проблеми зі сном.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
31.01.202517:03
Вплив множинних лЧМТ на лімбічну систему та психіатричні симптоми
📄 Новітнє дослідження Association of concussion history with psychiatric symptoms, limbic system structure, and kynurenine pathway metabolites in healthy, collegiate-aged athletes вивчало можливий зв'язок метаболітів кінуренінового ланцюга із лімбічними порушеннями внаслідок лЧМТ.
▪️Кінуреніновий ланцюг/шлях – це метаболічний ланцюг продукції нікотинамідаденіндинуклеотиду (NAD+). Метаболіти, які беруть участь у кінуреніновому ланцюгу (КЛ), включають триптофан, кінуренін, кінуренову кислоту, ксантуренову кислоту, хінолінову кислоту та 3-гідроксикінуренін.
Кінуреніновий ланцюг відповідає за приблизно 95% загального катаболізму триптофану.
▪️Одним із потенційних механізмів, що зв’язують струс мозку з психіатричними симптомами, є індукована запаленням активація КЛ, який, як вважають, відіграє певну роль у патогенезі розладів настрою.
▪️Недоліками більш ранніх досліджень множинних струсів мозку у спортсменів було те, що більша їх частина була зосереджена на спортсменах, які завершили кар'єру, не визначала зв'язок наслідків зі статтю і не досліджувала потенційні процеси, що лежать в основі такого зв'язку.
▪️Автори досліджували зв’язок попереднього струсу мозку з кількома психіатричними наслідками у здорових чоловіків і жінок студентського віку, які є спортсменами (N = 212) з різним анамнезом лЧМТ.
▪️Зокрема, перевірялися гіпотези про те, що струс мозку в анамнезі пов’язаний із гіршими психіатричними симптомами, структурними аномаліями лімбічної системи (об’єм гіпокампу, мікроструктура білої речовини), а також підвищенням рівня метаболітів КЛ.
▪️За результатами, більша кількість лЧМТ в анамнезі була пов’язана з сильнішими симптомами депресії, тривоги та ангедонії у спортсменок і сильнішими симптомами депресії у спортсменів.
▪️Більша кількість лЧМТ була пов’язана з меншим двобічним об’ємом хвоста гіпокампа і тіла лівого гіпокампа у спортсменів і чоловіків, і жінок.
▪️ Анамнез лЧМТ також був пов’язаний із підвищенням індексу орієнтаційної дисперсії (ODI) та зниженням внутрішньоклітинної об’ємної частки в кількох відділах білої речовини, з ознаками специфічних для жінок асоціацій у даних регіонах.
▪️У питанні зв'язку сироваткових метаболітів КЛ — більша кількість лЧМТ в анамнезі була пов’язана із підвищеним рівнем QuinA у жінок і нижчим рівнем триптофану у чоловіків.
📌 Ці дані свідчать про те, що кумулятивний ефект лЧМТ пов’язаний із психіатричними симптомами та структурою лімбічної системи у здорових спортсменів, із підвищеною чутливістю до цих ефектів у спортсменок.
▪️Крім того, асоціації результатів із сироватковими метаболітами КЛ підкреслюють роль КЛ як одного із потенційних молекулярних шляхів, що лежить в основі виявлених зв'язків.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📄 Новітнє дослідження Association of concussion history with psychiatric symptoms, limbic system structure, and kynurenine pathway metabolites in healthy, collegiate-aged athletes вивчало можливий зв'язок метаболітів кінуренінового ланцюга із лімбічними порушеннями внаслідок лЧМТ.
▪️Кінуреніновий ланцюг/шлях – це метаболічний ланцюг продукції нікотинамідаденіндинуклеотиду (NAD+). Метаболіти, які беруть участь у кінуреніновому ланцюгу (КЛ), включають триптофан, кінуренін, кінуренову кислоту, ксантуренову кислоту, хінолінову кислоту та 3-гідроксикінуренін.
Кінуреніновий ланцюг відповідає за приблизно 95% загального катаболізму триптофану.
▪️Одним із потенційних механізмів, що зв’язують струс мозку з психіатричними симптомами, є індукована запаленням активація КЛ, який, як вважають, відіграє певну роль у патогенезі розладів настрою.
▪️Недоліками більш ранніх досліджень множинних струсів мозку у спортсменів було те, що більша їх частина була зосереджена на спортсменах, які завершили кар'єру, не визначала зв'язок наслідків зі статтю і не досліджувала потенційні процеси, що лежать в основі такого зв'язку.
▪️Автори досліджували зв’язок попереднього струсу мозку з кількома психіатричними наслідками у здорових чоловіків і жінок студентського віку, які є спортсменами (N = 212) з різним анамнезом лЧМТ.
▪️Зокрема, перевірялися гіпотези про те, що струс мозку в анамнезі пов’язаний із гіршими психіатричними симптомами, структурними аномаліями лімбічної системи (об’єм гіпокампу, мікроструктура білої речовини), а також підвищенням рівня метаболітів КЛ.
▪️За результатами, більша кількість лЧМТ в анамнезі була пов’язана з сильнішими симптомами депресії, тривоги та ангедонії у спортсменок і сильнішими симптомами депресії у спортсменів.
▪️Більша кількість лЧМТ була пов’язана з меншим двобічним об’ємом хвоста гіпокампа і тіла лівого гіпокампа у спортсменів і чоловіків, і жінок.
▪️ Анамнез лЧМТ також був пов’язаний із підвищенням індексу орієнтаційної дисперсії (ODI) та зниженням внутрішньоклітинної об’ємної частки в кількох відділах білої речовини, з ознаками специфічних для жінок асоціацій у даних регіонах.
▪️У питанні зв'язку сироваткових метаболітів КЛ — більша кількість лЧМТ в анамнезі була пов’язана із підвищеним рівнем QuinA у жінок і нижчим рівнем триптофану у чоловіків.
📌 Ці дані свідчать про те, що кумулятивний ефект лЧМТ пов’язаний із психіатричними симптомами та структурою лімбічної системи у здорових спортсменів, із підвищеною чутливістю до цих ефектів у спортсменок.
▪️Крім того, асоціації результатів із сироватковими метаболітами КЛ підкреслюють роль КЛ як одного із потенційних молекулярних шляхів, що лежить в основі виявлених зв'язків.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
07.12.202415:29
Сприятливий вплив різних типів вправ на рухові та когнітивні функції. Ч.2
📄 Огляд The beneficial effects of different types of exercise interventions on motor and cognitive functions in older age: a systematic review аналізує дослідження останнього десятиліття щодо впливу різних типів фізичних вправ як на когнітивні, так і на рухові функції.
📌 Розглянуті дослідження поділялися на 3 типи за видами тренувань:
▫️багатокомпонентні фізичні тренування, наприклад, аеробне тренування з наступним силовим та/або рівноваги;
▫️комбіновані фізично-когнітивні тренування, де фізичні вправи були одночасно з когнітивним завданням у вигляді подвійних завдань або супроводжувалися окремими когнітивними втручаннями (когнітивно-психомоторним тренуванням, тренуванням пам’яті, відеогрою, комп’ютеризованим когнітивним тренуванням уваги);
▫️тренування з одним видом вправ: аеробні або силові або рівноваги.
▪️Жодне з досліджень не вивчало дрібну моторику чи рухове навчання.
▪️Втручання тривали від 8 до 12 тижнів і включали у середньому 24 заняття тривалістю від 15-20 хв для одного виду вправ до 60-70 хв для комбінацій.
📌 Результати оцінювали за
▪️4 показниками моторних функцій:
– функціональна рухливість нижніх кінцівок і характеристики ходи;
– статична та/або динамічна рівновага;
– сила м’язів;
– психомоторні показники
▪️та 5 показниками когнітивних результатів:
– швидкість обробки;
– робоча пам’ять;
– швидкість реакції;
– увага;
– успішність подвійного завдання.
▪️Показники обрано за їх вирішальним значенням для функціонування як крупної, так і дрібної моторики, пересування, контролю рівноваги, часу реакції та координації.
▪️Було виявлено:
– багатокомпонентні фізичні вправи або комбіновані фізично-когнітивні тренування покращують більшу кількість показників фізичних, рухових і когнітивних результатів, ніж окремі втручання;
– багатокомпонентні фізичні тренування корисні для покращення ходи та швидкості обробки, тоді як комбіновані фізично-когнітивні тренування є найбільш корисними для швидкості рухів, швидкості обробки, уваги та успішності подвійного завдання;
— покращення рухливості було тісно пов’язане з покращенням процесів обробки інформації та успішністю подвійних завдань, більшою мірою це проявлялося при комбінованих фізично-когнітивних тренуваннях.
▪️Не вдалося забезпечити надійну оцінку впливу на когнітивні та рухові функції протоколів з одним видом вправ.
❗️Таким чином, фізично-когнітивне тренування було визнано найкращою стратегією втручання.
Такий результат не є дивним.
▪️Посилений ефект фізично-когнітивного тренування можна пояснити його сприянням кращому управлінню ресурсами мозку, а також паралельним поліпшенням обробки та уваги, особливо коли виконується подвійне завдання, яке вимагає постійної уваги до зорових або слухових стимулів, ефективної обробки сенсорної інформації та ефективної передачі інформації між сенсорними центрами мозку.
📌 Таким чином, цей тип втручання покращує функції базальних гангліїв і префронтальної кори, залучає центри виконавчого контролю високого рівня та сенсомоторні центри, викликаючи більш глобальні нейропластичні зміни у різних областях мозку, порівняно з іншими типами втручань.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📄 Огляд The beneficial effects of different types of exercise interventions on motor and cognitive functions in older age: a systematic review аналізує дослідження останнього десятиліття щодо впливу різних типів фізичних вправ як на когнітивні, так і на рухові функції.
📌 Розглянуті дослідження поділялися на 3 типи за видами тренувань:
▫️багатокомпонентні фізичні тренування, наприклад, аеробне тренування з наступним силовим та/або рівноваги;
▫️комбіновані фізично-когнітивні тренування, де фізичні вправи були одночасно з когнітивним завданням у вигляді подвійних завдань або супроводжувалися окремими когнітивними втручаннями (когнітивно-психомоторним тренуванням, тренуванням пам’яті, відеогрою, комп’ютеризованим когнітивним тренуванням уваги);
▫️тренування з одним видом вправ: аеробні або силові або рівноваги.
▪️Жодне з досліджень не вивчало дрібну моторику чи рухове навчання.
▪️Втручання тривали від 8 до 12 тижнів і включали у середньому 24 заняття тривалістю від 15-20 хв для одного виду вправ до 60-70 хв для комбінацій.
📌 Результати оцінювали за
▪️4 показниками моторних функцій:
– функціональна рухливість нижніх кінцівок і характеристики ходи;
– статична та/або динамічна рівновага;
– сила м’язів;
– психомоторні показники
▪️та 5 показниками когнітивних результатів:
– швидкість обробки;
– робоча пам’ять;
– швидкість реакції;
– увага;
– успішність подвійного завдання.
▪️Показники обрано за їх вирішальним значенням для функціонування як крупної, так і дрібної моторики, пересування, контролю рівноваги, часу реакції та координації.
▪️Було виявлено:
– багатокомпонентні фізичні вправи або комбіновані фізично-когнітивні тренування покращують більшу кількість показників фізичних, рухових і когнітивних результатів, ніж окремі втручання;
– багатокомпонентні фізичні тренування корисні для покращення ходи та швидкості обробки, тоді як комбіновані фізично-когнітивні тренування є найбільш корисними для швидкості рухів, швидкості обробки, уваги та успішності подвійного завдання;
— покращення рухливості було тісно пов’язане з покращенням процесів обробки інформації та успішністю подвійних завдань, більшою мірою це проявлялося при комбінованих фізично-когнітивних тренуваннях.
▪️Не вдалося забезпечити надійну оцінку впливу на когнітивні та рухові функції протоколів з одним видом вправ.
❗️Таким чином, фізично-когнітивне тренування було визнано найкращою стратегією втручання.
Такий результат не є дивним.
▪️Посилений ефект фізично-когнітивного тренування можна пояснити його сприянням кращому управлінню ресурсами мозку, а також паралельним поліпшенням обробки та уваги, особливо коли виконується подвійне завдання, яке вимагає постійної уваги до зорових або слухових стимулів, ефективної обробки сенсорної інформації та ефективної передачі інформації між сенсорними центрами мозку.
📌 Таким чином, цей тип втручання покращує функції базальних гангліїв і префронтальної кори, залучає центри виконавчого контролю високого рівня та сенсомоторні центри, викликаючи більш глобальні нейропластичні зміни у різних областях мозку, порівняно з іншими типами втручань.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
17.02.202516:39
Інтимність, сексуальність та стосунки після ЧМТ: реабілітаційні настанови. Частина 4, фінальна
🔟 Під час амбулаторних візитів слід навчати навичкам, які можуть підвищити рівень особистої безпеки та сприяти успішному формуванню стосунків у осіб із ЧМТ, які наразі не перебувають у романтичних відносинах, але прагнуть цього.
▪️Особи, які пережили ЧМТ, часто стикаються з труднощами в соціальній когніції та поведінці, що є ключовими для формування емоційних і інтимних зв’язків з іншими.
▪️До цих труднощів належать, зокрема, порушене розпізнавання емоцій у себе та інших, згладжений афект, зниження рівня емпатії та слабкі навички соціальної комунікації.
▪️Хоча ці проблеми можуть негативно впливати на всі типи стосунків (наприклад, з родиною та друзями), вони є особливими бар’єрами, які ускладнюють розвиток нових романтичних відносин.
▪️Щоб підвищити ймовірність успішного формування романтичних стосунків, слід оцінювати та коригувати соціально-когнітивні навички та поведінкові аспекти під час реабілітації.
▪️Терапевти повинні навчати пацієнтів використовувати перспективу іншої людини, брати до уваги її точку зору, демонструвати турботу, підтримку та емоційне розуміння, а також визначати й виражати власні емоції та потреби.
▪️Крім того, особам із ЧМТ слід викладати основи когнітивної комунікації та соціальної когніції, зокрема:
▫️Експресивні навички (наприклад, ввічливе вираження думок і почуттів, прояви прихильності, дотримання соціальних норм).
▫️Рецептивні навички (наприклад, уважне й шанобливе слухання, розуміння думок і емоцій інших людей, інтерпретація соціальних сигналів).
▪️Якщо особа з ЧМТ має труднощі з емоційною або поведінковою дисрегуляцією, гігієною, здатністю до адекватного судження, розгальмованістю чи імпульсивністю, що можуть впливати на успішність або безпеку у встановленні нових стосунків, ці аспекти слід обов’язково враховувати та коригувати в межах реабілітаційного процесу.
1⃣1⃣ Особи з ЧМТ, які не відзначають змін у лібідо, все ж можуть стикатися з проблемами у сфері сексуальності та стосунків.
▪️Програми з просвіти щодо стосунків надають інформацію з різних аспектів, зокрема психоосвіти, позитивної комунікації, емоційної регуляції, стратегій подолання труднощів і встановлення відповідних та шанобливих взаємин.
▪️Дослідження показали, що такі програми сприяють покращенню комунікації, навичок подолання труднощів, а також загальної задоволеності та якості стосунків як для осіб із ЧМТ, так і для їхніх партнерів.
1⃣2⃣ Втручання та освіта щодо сексуальності в осіб із ЧМТ мають враховувати культурні чинники, культурну ідентичність, гендер, вік, стать, сексуальну орієнтацію і гендерну ідентичність.
▪️У обговореннях клініцистам варто застосовуючи людиноцентричний підхід, зокрема використовуючи термінологію та мову пацієнта при обговоренні анатомії, партнерів і вподобань, поважаючи культурні особливості щодо часу, способу та учасників обговорення питань сексуальності та інтимності, а також надаючи більш загальні освітні матеріали, які підходять для всіх сексуальних ідентичностей і гендерів.
📌INTIMACY-TBI є однією з перших комплексних настанов із клінічної практики, спрямованих на допомогу клініцистам у підтримці здорових стосунків, інтимності та сексуальності осіб із ЧМТ та їхніх партнерів.
▪️Необхідні емпіричні дослідження з суворим дослідницьким дизайном для визначення оптимального часу та формату обговорення питань інтимності та сексуальності в умовах стаціонарної та амбулаторної допомоги.
▪️Додаткові дослідження у цій сфері є вкрай важливими, оскільки більшість наявної літератури зосереджена на вивченні сексуальності у чоловіків, які перенесли ЧМТ.
📌 Майбутні освітні програми щодо стосунків і сексуальності повинні враховувати культурні, емоційні та соціальні аспекти сексуальності.
➡️ Частини 1, 2, 3
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
🔟 Під час амбулаторних візитів слід навчати навичкам, які можуть підвищити рівень особистої безпеки та сприяти успішному формуванню стосунків у осіб із ЧМТ, які наразі не перебувають у романтичних відносинах, але прагнуть цього.
▪️Особи, які пережили ЧМТ, часто стикаються з труднощами в соціальній когніції та поведінці, що є ключовими для формування емоційних і інтимних зв’язків з іншими.
▪️До цих труднощів належать, зокрема, порушене розпізнавання емоцій у себе та інших, згладжений афект, зниження рівня емпатії та слабкі навички соціальної комунікації.
▪️Хоча ці проблеми можуть негативно впливати на всі типи стосунків (наприклад, з родиною та друзями), вони є особливими бар’єрами, які ускладнюють розвиток нових романтичних відносин.
▪️Щоб підвищити ймовірність успішного формування романтичних стосунків, слід оцінювати та коригувати соціально-когнітивні навички та поведінкові аспекти під час реабілітації.
▪️Терапевти повинні навчати пацієнтів використовувати перспективу іншої людини, брати до уваги її точку зору, демонструвати турботу, підтримку та емоційне розуміння, а також визначати й виражати власні емоції та потреби.
▪️Крім того, особам із ЧМТ слід викладати основи когнітивної комунікації та соціальної когніції, зокрема:
▫️Експресивні навички (наприклад, ввічливе вираження думок і почуттів, прояви прихильності, дотримання соціальних норм).
▫️Рецептивні навички (наприклад, уважне й шанобливе слухання, розуміння думок і емоцій інших людей, інтерпретація соціальних сигналів).
▪️Якщо особа з ЧМТ має труднощі з емоційною або поведінковою дисрегуляцією, гігієною, здатністю до адекватного судження, розгальмованістю чи імпульсивністю, що можуть впливати на успішність або безпеку у встановленні нових стосунків, ці аспекти слід обов’язково враховувати та коригувати в межах реабілітаційного процесу.
1⃣1⃣ Особи з ЧМТ, які не відзначають змін у лібідо, все ж можуть стикатися з проблемами у сфері сексуальності та стосунків.
▪️Програми з просвіти щодо стосунків надають інформацію з різних аспектів, зокрема психоосвіти, позитивної комунікації, емоційної регуляції, стратегій подолання труднощів і встановлення відповідних та шанобливих взаємин.
▪️Дослідження показали, що такі програми сприяють покращенню комунікації, навичок подолання труднощів, а також загальної задоволеності та якості стосунків як для осіб із ЧМТ, так і для їхніх партнерів.
1⃣2⃣ Втручання та освіта щодо сексуальності в осіб із ЧМТ мають враховувати культурні чинники, культурну ідентичність, гендер, вік, стать, сексуальну орієнтацію і гендерну ідентичність.
▪️У обговореннях клініцистам варто застосовуючи людиноцентричний підхід, зокрема використовуючи термінологію та мову пацієнта при обговоренні анатомії, партнерів і вподобань, поважаючи культурні особливості щодо часу, способу та учасників обговорення питань сексуальності та інтимності, а також надаючи більш загальні освітні матеріали, які підходять для всіх сексуальних ідентичностей і гендерів.
📌INTIMACY-TBI є однією з перших комплексних настанов із клінічної практики, спрямованих на допомогу клініцистам у підтримці здорових стосунків, інтимності та сексуальності осіб із ЧМТ та їхніх партнерів.
▪️Необхідні емпіричні дослідження з суворим дослідницьким дизайном для визначення оптимального часу та формату обговорення питань інтимності та сексуальності в умовах стаціонарної та амбулаторної допомоги.
▪️Додаткові дослідження у цій сфері є вкрай важливими, оскільки більшість наявної літератури зосереджена на вивченні сексуальності у чоловіків, які перенесли ЧМТ.
📌 Майбутні освітні програми щодо стосунків і сексуальності повинні враховувати культурні, емоційні та соціальні аспекти сексуальності.
➡️ Частини 1, 2, 3
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
11.02.202515:59
Втручання на основі майндфулнес. Частина 2
▪️Окрім усталених стандартизованих програм ВОМ у дослідженнях застосовували їх окремі елементи та/або поєднання з іншими терапіями.
▪️Майндфулнес включали у відомий протокол лікування ПТСР – Cognitive Processing Therapy (КПТ). Учасники проходили інтенсивну амбулаторну програму, що включала щоденне лікування, сфокусоване на травмі, у вигляді індивідуальних і групових сеансів КПТ, а також щоденні групові інтегративні оздоровчі заходи, що включали майндфулнес на основі програми MBSR та йогу.
▪️60-хвилинні заняття в умовах стаціонарної реабілітації військових ветеранів поєднували майндфулнес-практики та йогу, а також обговорення та застосування отриманих навичок.
▪️Одноразовий 90-хвилинний майндфулнес-тренінг проводили в амбулаторних умовах.
▪️Після початкового навчання учасникам рекомендували практикувати майндфулнес вдома по 10 хвилин щодня протягом трьох місяців, з 30-хвилинною підтримувальною сесією через 4 тижні.
▪️У одній з програм 6 щотижневих 60-хвилинних індивідуальних сесій містили методики, адаптовані із наявних програм.
📌Результати
▪️Зазначається, що найсильніші докази в літературі на сьогоднішній день стосуються застосування ВОМ для зменшення симптомів ПТСР.
▪️При використанні для лікування симптомів ПТСР усталених програм MBSR (як у форматі очних, так і віртуальних сесій), MBCT, PCBMT, MBET, а також КПТ із додаванням майндфулнес-практик у переважній більшості досліджень зафіксовано покращення симптомів ПТСР.
▪️Загалом, середній ефект від втручань був значним.
Щодо окремих симптомів ПТСР, встановлено, що збільшення рівня майндфулнес-практик було найбільш тісно пов’язане зі зменшенням гіперактивності та «емоційного оніміння (emotional numbing)».
▪️Після MBSR поліпшення симптомів ПТСР залишалося стійким та статистично значущим після 3- та 6-місячного періодів спостереження.
▪️Пілотне дослідження PCBMT не виявило покращення симптомів ПТСР, однак показники прийнятності та здійсненності втручання свідчили про позитивне сприйняття цієї методики серед військових ветеранів.
▪️У більшості досліджень MBCT, MBSR, модифікації MBSR, а також при поєднанні майндфулнес із іншими доказовими методами лікування спостерігалося значне зменшення симптомів депресії.
▪️Деякі дослідження також показали покращення симптомів тривожності, болю, стресу, однак дослідження, які б спеціально вивчали вплив ВОМ на депресивні або тривожні розлади чи на хронічний біль серед ветеранів, за даними авторів огляду, наразі відсутні.
▪️Попри переважно позитивні результати, література про ВОМ для ветеранів має обмеження щодо узагальнення результатів через переважну частку (85%) чоловіків у дослідженнях.
📌 Рекомендації
У підсумку автори огляду зазначають, що на даний момент:
▪️можна рекомендувати програми MBSR, PCBMT та MBCT як допоміжні комплементарні втручання для зменшення симптомів ПТСР (відповідають рівню доказовості 2);
❗️жодне з цих втручань не може бути рекомендовано як монотерапія.
▪️У цілому, ВОМ мають перспективи як додаткові комплементарні втручання для ветеранів з ПТСР і, можливо, іншими психічними розладами.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
▪️Окрім усталених стандартизованих програм ВОМ у дослідженнях застосовували їх окремі елементи та/або поєднання з іншими терапіями.
▪️Майндфулнес включали у відомий протокол лікування ПТСР – Cognitive Processing Therapy (КПТ). Учасники проходили інтенсивну амбулаторну програму, що включала щоденне лікування, сфокусоване на травмі, у вигляді індивідуальних і групових сеансів КПТ, а також щоденні групові інтегративні оздоровчі заходи, що включали майндфулнес на основі програми MBSR та йогу.
▪️60-хвилинні заняття в умовах стаціонарної реабілітації військових ветеранів поєднували майндфулнес-практики та йогу, а також обговорення та застосування отриманих навичок.
▪️Одноразовий 90-хвилинний майндфулнес-тренінг проводили в амбулаторних умовах.
▪️Після початкового навчання учасникам рекомендували практикувати майндфулнес вдома по 10 хвилин щодня протягом трьох місяців, з 30-хвилинною підтримувальною сесією через 4 тижні.
▪️У одній з програм 6 щотижневих 60-хвилинних індивідуальних сесій містили методики, адаптовані із наявних програм.
📌Результати
▪️Зазначається, що найсильніші докази в літературі на сьогоднішній день стосуються застосування ВОМ для зменшення симптомів ПТСР.
▪️При використанні для лікування симптомів ПТСР усталених програм MBSR (як у форматі очних, так і віртуальних сесій), MBCT, PCBMT, MBET, а також КПТ із додаванням майндфулнес-практик у переважній більшості досліджень зафіксовано покращення симптомів ПТСР.
▪️Загалом, середній ефект від втручань був значним.
Щодо окремих симптомів ПТСР, встановлено, що збільшення рівня майндфулнес-практик було найбільш тісно пов’язане зі зменшенням гіперактивності та «емоційного оніміння (emotional numbing)».
▪️Після MBSR поліпшення симптомів ПТСР залишалося стійким та статистично значущим після 3- та 6-місячного періодів спостереження.
▪️Пілотне дослідження PCBMT не виявило покращення симптомів ПТСР, однак показники прийнятності та здійсненності втручання свідчили про позитивне сприйняття цієї методики серед військових ветеранів.
▪️У більшості досліджень MBCT, MBSR, модифікації MBSR, а також при поєднанні майндфулнес із іншими доказовими методами лікування спостерігалося значне зменшення симптомів депресії.
▪️Деякі дослідження також показали покращення симптомів тривожності, болю, стресу, однак дослідження, які б спеціально вивчали вплив ВОМ на депресивні або тривожні розлади чи на хронічний біль серед ветеранів, за даними авторів огляду, наразі відсутні.
▪️Попри переважно позитивні результати, література про ВОМ для ветеранів має обмеження щодо узагальнення результатів через переважну частку (85%) чоловіків у дослідженнях.
📌 Рекомендації
У підсумку автори огляду зазначають, що на даний момент:
▪️можна рекомендувати програми MBSR, PCBMT та MBCT як допоміжні комплементарні втручання для зменшення симптомів ПТСР (відповідають рівню доказовості 2);
❗️жодне з цих втручань не може бути рекомендовано як монотерапія.
▪️У цілому, ВОМ мають перспективи як додаткові комплементарні втручання для ветеранів з ПТСР і, можливо, іншими психічними розладами.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
07.02.202515:59
Концептуальна модель фізичної терапії після лЧМТ. Частина 2
Початок — у попередньому дописі
(Втручання для шийного відділу хребта)
📌 Нейром’язовий контроль
▪️Раптове прискорення/гальмування голови може призводити до травматичного впливу на механорецептори шийного відділу хребта.
▪️Глибокі шийні згиначі багаті на м’язові веретена, які забезпечують пропріоцептивний та кінестетичний зворотний зв’язок.
▪️Змінене пропріоцепція шийного відділу може спричиняти порушене сприйняття положення голови. У пацієнтів із хронічним хлистовим синдромом реєструються вищі показники помилки у визначенні положення суглобів порівняно з контрольною групою.
▪️Терапія порушень нейром’язового контролю має включати вправи, спрямовані на координацію м’язового скорочення для підтримання оптимальної постави шийного відділу.
▪️Краніоцервікальна флексія (CCF) із використанням біологічного зворотного зв’язку за тиском є методом вправ низького навантаження, що допомагає удосконалювати контроль активності глибоких згиначів шиї (m. longus capitis та m. longus colli), пригнічуючи при цьому надмірну активність грудинно-ключично-соскоподібного та переднього драбинчастого м’язів.
▪️Рандомізоване контрольоване дослідження показало ефективність цього підходу в лікуванні цервікогенного ГБ.
▪️Ще одним ключовим елементом відновлення нормальної функції шийного відділу є відчуття позиції суглобів.
▪️Для оцінки точності переміщення голови після активних горизонтальних рухів можна використовувати лазерний пристрій, закріплений на голові, та цільовий орієнтир.
▪️У пацієнтів із хронічним болем у шиї покращення цервікальної кінестезії (точність переміщення голови) корелювало зі зменшенням болю, покращенням діапазону рухів шийного відділу та покращенням самооцінювання функціонального стану.
▪️Напруження підпотиличних м’язів та м’язів передньої стінки грудної клітки необхідно коригувати шляхом розтягування.
▪️Слід враховувати ергономіку під час повсякденних завдань та професійної діяльності для зменшення навантаження на хребет.
📌 Зміцнення
▪️Останнім компонентом терапії є зміцнення м’язів шийного відділу та періскапулярних структур.
▪️Тест на витривалість глибоких згиначів шиї дозволяє оцінити силу стабілізаторів шийного відділу.
▪️Тривалість утримання позиції у цьому тесті була статистично нижчою у пацієнтів із болем у шиї.
▪️Для чоловіків та жінок без симптомів встановлено нормативні показники: чоловіки – 39 секунд, жінки – 29 секунд.
📌 Стратегії організації аеробних навантажень у фізичній терапії
▪️Фізичні терапевти можуть використовувати три основні стратегії для організації аеробних навантажень:
▫️Легкі та помірні аеробні вправи
▫️Контрольоване градуйоване аеробне навантаження
▫️Використання фізичних вправ для корекції тривожності, депресії та порушень сну
📌 Легкі та помірні аеробні вправи.
У студентів-атлетів легка та помірна фізична активність виявилася безпечною та ефективною допоміжною стратегією реабілітації.
📌 Градуйоване аеробне навантаження
▪️Деякі спортсмени можуть відчувати непереносимість фізичних навантажень після струсу мозку, що не минає протягом 7-10 днів. Це може бути пов’язано з дисфункцією АНС.
▪️Leddy запропонував систему порогового тренування: фізичні навантаження на рівні 80% від ЧСС, при якій загострювалися симптоми під час тестування.
▪️Згодом Leddy модифікував цей підхід. Протокол отримав назву Buffalo Concussion Treadmill Test і рекомендується для пацієнтів з лЧМТ і з порушеннями регуляції АНС або непереносимістю фізичних навантажень.
📌 Фізичні вправи для корекції тривожності, депресії та порушень сну
▪️Огляд Cochrane Review щодо впливу фізичних вправ на депресію у дорослих продемонстрував їхній невеликий, але статистично значущий позитивний ефект. (Однак не вищий за стандартні психологічні або фармакологічні методи терапії).
Водночас, вправи визнані корисним допоміжним засобом.
▪️Оскільки після лЧМТ депресія може бути спричинена втратою звичних щоденних активностей, фізична терапія є важливим компонентом комплексного підходу до відновлення.
Початок — у попередньому дописі
(Втручання для шийного відділу хребта)
📌 Нейром’язовий контроль
▪️Раптове прискорення/гальмування голови може призводити до травматичного впливу на механорецептори шийного відділу хребта.
▪️Глибокі шийні згиначі багаті на м’язові веретена, які забезпечують пропріоцептивний та кінестетичний зворотний зв’язок.
▪️Змінене пропріоцепція шийного відділу може спричиняти порушене сприйняття положення голови. У пацієнтів із хронічним хлистовим синдромом реєструються вищі показники помилки у визначенні положення суглобів порівняно з контрольною групою.
▪️Терапія порушень нейром’язового контролю має включати вправи, спрямовані на координацію м’язового скорочення для підтримання оптимальної постави шийного відділу.
▪️Краніоцервікальна флексія (CCF) із використанням біологічного зворотного зв’язку за тиском є методом вправ низького навантаження, що допомагає удосконалювати контроль активності глибоких згиначів шиї (m. longus capitis та m. longus colli), пригнічуючи при цьому надмірну активність грудинно-ключично-соскоподібного та переднього драбинчастого м’язів.
▪️Рандомізоване контрольоване дослідження показало ефективність цього підходу в лікуванні цервікогенного ГБ.
▪️Ще одним ключовим елементом відновлення нормальної функції шийного відділу є відчуття позиції суглобів.
▪️Для оцінки точності переміщення голови після активних горизонтальних рухів можна використовувати лазерний пристрій, закріплений на голові, та цільовий орієнтир.
▪️У пацієнтів із хронічним болем у шиї покращення цервікальної кінестезії (точність переміщення голови) корелювало зі зменшенням болю, покращенням діапазону рухів шийного відділу та покращенням самооцінювання функціонального стану.
▪️Напруження підпотиличних м’язів та м’язів передньої стінки грудної клітки необхідно коригувати шляхом розтягування.
▪️Слід враховувати ергономіку під час повсякденних завдань та професійної діяльності для зменшення навантаження на хребет.
📌 Зміцнення
▪️Останнім компонентом терапії є зміцнення м’язів шийного відділу та періскапулярних структур.
▪️Тест на витривалість глибоких згиначів шиї дозволяє оцінити силу стабілізаторів шийного відділу.
▪️Тривалість утримання позиції у цьому тесті була статистично нижчою у пацієнтів із болем у шиї.
▪️Для чоловіків та жінок без симптомів встановлено нормативні показники: чоловіки – 39 секунд, жінки – 29 секунд.
📌 Стратегії організації аеробних навантажень у фізичній терапії
▪️Фізичні терапевти можуть використовувати три основні стратегії для організації аеробних навантажень:
▫️Легкі та помірні аеробні вправи
▫️Контрольоване градуйоване аеробне навантаження
▫️Використання фізичних вправ для корекції тривожності, депресії та порушень сну
📌 Легкі та помірні аеробні вправи.
У студентів-атлетів легка та помірна фізична активність виявилася безпечною та ефективною допоміжною стратегією реабілітації.
📌 Градуйоване аеробне навантаження
▪️Деякі спортсмени можуть відчувати непереносимість фізичних навантажень після струсу мозку, що не минає протягом 7-10 днів. Це може бути пов’язано з дисфункцією АНС.
▪️Leddy запропонував систему порогового тренування: фізичні навантаження на рівні 80% від ЧСС, при якій загострювалися симптоми під час тестування.
▪️Згодом Leddy модифікував цей підхід. Протокол отримав назву Buffalo Concussion Treadmill Test і рекомендується для пацієнтів з лЧМТ і з порушеннями регуляції АНС або непереносимістю фізичних навантажень.
📌 Фізичні вправи для корекції тривожності, депресії та порушень сну
▪️Огляд Cochrane Review щодо впливу фізичних вправ на депресію у дорослих продемонстрував їхній невеликий, але статистично значущий позитивний ефект. (Однак не вищий за стандартні психологічні або фармакологічні методи терапії).
Водночас, вправи визнані корисним допоміжним засобом.
▪️Оскільки після лЧМТ депресія може бути спричинена втратою звичних щоденних активностей, фізична терапія є важливим компонентом комплексного підходу до відновлення.
03.02.202515:30
Деменція у популяції військових та ветеранів. Частина 3
📌 Кореляція ПТСР та деменції
▪️ЧМТ і ПТСР є різними розладами, проте вони мають певні спільні симптоми, такі як порушення уваги чи пам’яті, дратівливість і розлади сну. Обидва розлади поширені серед військовослужбовців і ветеранів, і їх може бути важко розрізнити, особливо коли вони виникають одночасно.
▪️Дослідження показали взаємозв'язок між ПТСР і ЧМТ, отриманими під час служби, щодо об'єму мозку. ЧМТ спричиняє зменшення об'єму обох півкуль гіпокампу та правої медіальної орбітофронтальної кори. Дослідники також виявили, що якщо людина зазнала ЧМТ, сама травма може впливати на те, як ПТСР впливає на об’єм мигдалеподібного тіла.
▪️ПТСР пов’язаний із підвищеним ризиком розвитку деменції.
▪️Ретроспективне когортне дослідження, яке охоплювало 181 093 ветеранів США (віком ≥ 55 років), показало, що ветерани з діагнозом ПТСР мали майже вдвічі вищий ризик розвитку деменції порівняно з тими, хто не страждав на ПТСР.
▪️Найсильніший зв’язок було виявлено між ПТСР і фронтотемпоральною (лобно-скроневою) деменцією.
▪️Дослідження 417 172 ветеранів США, також розглядало використання психотропних препаратів і діагноз деменції серед ветеранів США.
▪️Було зафіксовано сильніший позитивний зв’язок між діагнозом ПТСР і діагнозом деменції у групі, що приймала психотропні препарати, у порівнянні з групою, яка не приймала.
▪️Пацієнти, яким було діагностовано ПТСР і які приймали селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, новітні антидепресанти або атипові антипсихотики, мали вищий ризик отримати діагноз деменції у порівнянні з тими, хто мав ПТСР, але не приймав ці препарати.
▪️Такі результати свідчать про те, що зв’язок між кількістю психотропних препаратів і ризиком деменції може відображати вищу тяжкість ПТСР, а також наявність інших психіатричних коморбідностей. Для більш детального опису природи цього зв’язку необхідні додаткові дослідження.
❗️Важливо, що початок деменції може значно загострити прояви ПТСР.
Дослідження показали, що у людей, які раніше пережили ПТСР, із розвитком хвороби Альцгеймера може спостерігатися рецидив або погіршення симптомів, що свідчить про двосторонній зв’язок між деменцією та ПТСР.
📌 Перебування у зоні бойових дій та деменція
▪️Проблеми з пам’яттю були зафіксовані у військовослужбовців, які брали участь у бойових діях: нижчі показники загального засвоєння, збереження та відстроченого відтворення інформації.
▪️Набутий центральний розлад обробки слухової інформації є порушенням, пов’язаним із перебуванням в зоні БД через кілька можливих факторів, таких як вплив вибухової хвилі, черепно-мозкові травми (ЧМТ), вплив шкідливого шуму та ототоксичних хімічних речовин.
Ознаки центральної слухової дисфункції також були виявлені у пацієнтів із легкою ймовірною хворобою Альцгеймера.
▪️Тому надалі доцільно дослідити роль перебування у зоні БД у розвитку деменції у зв’язку зі слуховою дисфункцією.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📌 Кореляція ПТСР та деменції
▪️ЧМТ і ПТСР є різними розладами, проте вони мають певні спільні симптоми, такі як порушення уваги чи пам’яті, дратівливість і розлади сну. Обидва розлади поширені серед військовослужбовців і ветеранів, і їх може бути важко розрізнити, особливо коли вони виникають одночасно.
▪️Дослідження показали взаємозв'язок між ПТСР і ЧМТ, отриманими під час служби, щодо об'єму мозку. ЧМТ спричиняє зменшення об'єму обох півкуль гіпокампу та правої медіальної орбітофронтальної кори. Дослідники також виявили, що якщо людина зазнала ЧМТ, сама травма може впливати на те, як ПТСР впливає на об’єм мигдалеподібного тіла.
▪️ПТСР пов’язаний із підвищеним ризиком розвитку деменції.
▪️Ретроспективне когортне дослідження, яке охоплювало 181 093 ветеранів США (віком ≥ 55 років), показало, що ветерани з діагнозом ПТСР мали майже вдвічі вищий ризик розвитку деменції порівняно з тими, хто не страждав на ПТСР.
▪️Найсильніший зв’язок було виявлено між ПТСР і фронтотемпоральною (лобно-скроневою) деменцією.
▪️Дослідження 417 172 ветеранів США, також розглядало використання психотропних препаратів і діагноз деменції серед ветеранів США.
▪️Було зафіксовано сильніший позитивний зв’язок між діагнозом ПТСР і діагнозом деменції у групі, що приймала психотропні препарати, у порівнянні з групою, яка не приймала.
▪️Пацієнти, яким було діагностовано ПТСР і які приймали селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, новітні антидепресанти або атипові антипсихотики, мали вищий ризик отримати діагноз деменції у порівнянні з тими, хто мав ПТСР, але не приймав ці препарати.
▪️Такі результати свідчать про те, що зв’язок між кількістю психотропних препаратів і ризиком деменції може відображати вищу тяжкість ПТСР, а також наявність інших психіатричних коморбідностей. Для більш детального опису природи цього зв’язку необхідні додаткові дослідження.
❗️Важливо, що початок деменції може значно загострити прояви ПТСР.
Дослідження показали, що у людей, які раніше пережили ПТСР, із розвитком хвороби Альцгеймера може спостерігатися рецидив або погіршення симптомів, що свідчить про двосторонній зв’язок між деменцією та ПТСР.
📌 Перебування у зоні бойових дій та деменція
▪️Проблеми з пам’яттю були зафіксовані у військовослужбовців, які брали участь у бойових діях: нижчі показники загального засвоєння, збереження та відстроченого відтворення інформації.
▪️Набутий центральний розлад обробки слухової інформації є порушенням, пов’язаним із перебуванням в зоні БД через кілька можливих факторів, таких як вплив вибухової хвилі, черепно-мозкові травми (ЧМТ), вплив шкідливого шуму та ототоксичних хімічних речовин.
Ознаки центральної слухової дисфункції також були виявлені у пацієнтів із легкою ймовірною хворобою Альцгеймера.
▪️Тому надалі доцільно дослідити роль перебування у зоні БД у розвитку деменції у зв’язку зі слуховою дисфункцією.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
30.01.202515:04
Набуте заїкання у ветеранів: роль ЧМТ, ПТСР та ліків
📄 Стаття Acquired Stuttering in Veterans of the Wars in Iraq and Afghanistan: The Role of Traumatic Brain Injury, Post-Traumatic Stress Disorder, and Medications визначає зв’язок між набутим заїканням (НЗ), ЧМТ і ПТСР у когорті з 309 675 американських ветеранів.
▪️За механізмом зазвичай розрізняють:
▫️нейрогенне заїкання – збігається з розвитком неврологічних захворювань (таких як хвороба Альцгеймера) або з початком неврологічних подій (таких як ЧМТ)
▫️психогенне заїкання – пов’язане із соматичними або психіатричними захворюваннями.
▪️ЧМТ є фактором ризику розладів мови – люди з лЧМТ мали підвищений ризик діагностування НЗ у порівнянні з особами без діагнозу ЧМТ.
▪️Відрізнити нейрогенне та психогенне заїкання складно, оскільки багато випадків НЗ мають психологічний компонент.
▪️Імовірність діагнозу НЗ була більшою для ветеранів із супутньою ЧМТ і ПТСР порівняно з ветеранами без цих діагнозів.
▪️Оскільки розвиток НЗ пов’язаний з тривожними розладами, які мають спільні клінічні та біологічні ознаки з ПТСР, а також те, що випадки ПТСР і випадки психогенного заїкання пов’язані з раптовою подією, клінічно важливо визначити, чи існує зв'язок між ПТСР і заїканням.
❗️Це особливо актуально для пацієнтів із високим рівнем поширеності ПТСР – учасників бойових дій.
▪️Встановлено, що люди з НЗ при коморбідних ПТСР і ЧМТ відчувають порушення плавності мовлення stuttering-type dysfluencies, подібні до заїкання (повторення, пролонгації та блокування) як в результаті фізичних змін, пов’язаних із ЧМТ, так і/або через збільшення стресу, пов’язаного з ПТСР.
▪️Також встановлено, що НЗ може бути додатково ускладненим впливом на ЦНС препаратів, призначених для лікування симптомів, пов’язаних із ЧМТ і ПТСР.
▪️Заїкання, спричинене прийомом ліків, хоча й не таке поширене, як нейрогенне або психогенне, визначено у літературі як побічний ефект, пов’язаний зі зміною режиму лікування, та описано у зв’язку з кількома класами ліків, зокрема антидепресантами, протиепілептичними препарати та нейролептиками.
▪️Рекомендації експертів щодо клінічної практики логопедів, які працюють з військовими США, стверджують, що визначення причини заїкання у військових і ветеранів є складним і, ймовірно, обумовлено взаємодією неврологічних змін, емоційної травми, індивідуальної реакції на стрес і прийому ліків.
▪️Понад 66% пацієнтам із заїканням (порівняно з 35% осіб без НЗ) у когорті дослідження був призначений принаймні один препарат, який впливав на плавність мовлення – антидепресант, анксіолітик або протиепілептичний препарат.
▪️Ветеранам із ЧМТ і ПТСР частіше призначали антипсихотичні препарати порівняно з тими, хто мав лише ПТСР.
▪️Крім того, ветерани мали ризик отримати декілька ліків (поліпрагмазія) у процесі звичайної медичної допомоги.
▪️Зв’язок НЗ і ліків може мати ятрогенну основу – ліки, які регулярно використовуються для лікування супутніх захворювань фізичного та психічного здоров’я, сприяють симптомам заїкання.
▪️Особливий інтерес становлять ті ліки, механізм дії яких включає підвищення рівня дофаміну, зниження рівня ГАМК або препарати з антихолінергічними властивостями – факторами, які, як відомо, сприяють симптомам заїкання.
▪️У підсумку автори відзначають, що у ветеранів із коморбідним діагнозом ЧМТ і ПТСР частіше діагностували НЗ і з більшою ймовірністю призначали ліки, які, як відомо, впливають на мовлення.
▪️Клініцисти, які лікують ветеранів із цими складними супутніми захворюваннями, повинні враховувати вплив ліків на мовлення.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📄 Стаття Acquired Stuttering in Veterans of the Wars in Iraq and Afghanistan: The Role of Traumatic Brain Injury, Post-Traumatic Stress Disorder, and Medications визначає зв’язок між набутим заїканням (НЗ), ЧМТ і ПТСР у когорті з 309 675 американських ветеранів.
▪️За механізмом зазвичай розрізняють:
▫️нейрогенне заїкання – збігається з розвитком неврологічних захворювань (таких як хвороба Альцгеймера) або з початком неврологічних подій (таких як ЧМТ)
▫️психогенне заїкання – пов’язане із соматичними або психіатричними захворюваннями.
▪️ЧМТ є фактором ризику розладів мови – люди з лЧМТ мали підвищений ризик діагностування НЗ у порівнянні з особами без діагнозу ЧМТ.
▪️Відрізнити нейрогенне та психогенне заїкання складно, оскільки багато випадків НЗ мають психологічний компонент.
▪️Імовірність діагнозу НЗ була більшою для ветеранів із супутньою ЧМТ і ПТСР порівняно з ветеранами без цих діагнозів.
▪️Оскільки розвиток НЗ пов’язаний з тривожними розладами, які мають спільні клінічні та біологічні ознаки з ПТСР, а також те, що випадки ПТСР і випадки психогенного заїкання пов’язані з раптовою подією, клінічно важливо визначити, чи існує зв'язок між ПТСР і заїканням.
❗️Це особливо актуально для пацієнтів із високим рівнем поширеності ПТСР – учасників бойових дій.
▪️Встановлено, що люди з НЗ при коморбідних ПТСР і ЧМТ відчувають порушення плавності мовлення stuttering-type dysfluencies, подібні до заїкання (повторення, пролонгації та блокування) як в результаті фізичних змін, пов’язаних із ЧМТ, так і/або через збільшення стресу, пов’язаного з ПТСР.
▪️Також встановлено, що НЗ може бути додатково ускладненим впливом на ЦНС препаратів, призначених для лікування симптомів, пов’язаних із ЧМТ і ПТСР.
▪️Заїкання, спричинене прийомом ліків, хоча й не таке поширене, як нейрогенне або психогенне, визначено у літературі як побічний ефект, пов’язаний зі зміною режиму лікування, та описано у зв’язку з кількома класами ліків, зокрема антидепресантами, протиепілептичними препарати та нейролептиками.
▪️Рекомендації експертів щодо клінічної практики логопедів, які працюють з військовими США, стверджують, що визначення причини заїкання у військових і ветеранів є складним і, ймовірно, обумовлено взаємодією неврологічних змін, емоційної травми, індивідуальної реакції на стрес і прийому ліків.
▪️Понад 66% пацієнтам із заїканням (порівняно з 35% осіб без НЗ) у когорті дослідження був призначений принаймні один препарат, який впливав на плавність мовлення – антидепресант, анксіолітик або протиепілептичний препарат.
▪️Ветеранам із ЧМТ і ПТСР частіше призначали антипсихотичні препарати порівняно з тими, хто мав лише ПТСР.
▪️Крім того, ветерани мали ризик отримати декілька ліків (поліпрагмазія) у процесі звичайної медичної допомоги.
▪️Зв’язок НЗ і ліків може мати ятрогенну основу – ліки, які регулярно використовуються для лікування супутніх захворювань фізичного та психічного здоров’я, сприяють симптомам заїкання.
▪️Особливий інтерес становлять ті ліки, механізм дії яких включає підвищення рівня дофаміну, зниження рівня ГАМК або препарати з антихолінергічними властивостями – факторами, які, як відомо, сприяють симптомам заїкання.
▪️У підсумку автори відзначають, що у ветеранів із коморбідним діагнозом ЧМТ і ПТСР частіше діагностували НЗ і з більшою ймовірністю призначали ліки, які, як відомо, впливають на мовлення.
▪️Клініцисти, які лікують ветеранів із цими складними супутніми захворюваннями, повинні враховувати вплив ліків на мовлення.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
06.12.202415:35
Сприятливий вплив різних типів вправ на рухові та когнітивні функції. Ч.1
📄 Огляд The beneficial effects of different types of exercise interventions on motor and cognitive functions in older age: a systematic review аналізує дослідження останнього десятиліття щодо впливу різних типів фізичних вправ як на когнітивні, так і на рухові функції у літніх людей.
Команда RecoWARy вважає, що висновки авторів будуть корисними для тих, хто відновлюється після вибухової легкої черепно-мозкової травми (контузії).
📌 У Ч.1 допису розглянуто стан проблеми – основні фізіологічні підґрунтя зв’язку когнітивних і моторних функцій.
У Ч.2 запропоновано можливі шляхи покращення.
▪️Зміни в структурі та функції мозку з віком можуть спричинити низку когнітивних і моторних погіршень.
▪️Дослідження останніх десятиліть довели, що ці зниження можна відстрочити і навіть відновити навички, займаючись різними видами спорту та ведучи активний спосіб життя.
▪️Повідомлялося, що у здорових літніх людей регулярні фізичні вправи покращують настрій, знижують тривожність і депресію, покращують когнітивні функції: пам’ять, увагу, швидкості реакції та обробки, а також покращують рухливість, рівновагу і тонкий контроль над рухами верхніх кінцівок.
▪️Вплив фізичних тренувань на когнітивні та рухові функції, як правило, досліджувався окремо. На думку авторів огляду, це дивно, оскільки, рухові та когнітивні функції мають схожі мережеві системи мозку, і, таким чином, очікується, що на них впливають паралельні нейродегенеративні процеси.
▪️Повідомляється, що вікові зміни структурної та функціональної цілісності субструктур префронтальних і базальних гангліїв асоціюються з погіршенням пам’яті, швидкості обробки інформації, швидкості реакції.
▪️Структурні зміни в тих самих підструктурах також можуть передбачити широкий діапазон рухових порушень: погане виконання складних координаційних завдань, довший час вибору дії, погіршення рухливості і втрату рівноваги.
▪️Було показано, що регулярні фізичні вправи зменшують потребу в префронтальних ресурсах виконавчої функції та уваги, пов’язаних із інтенсивною ходьбою.
▪️Це, у свою чергу, дозволяє людині приділяти більше уваги процесам, пов’язаним з контролем балансу.
▪️Зростає кількість доказів, що загальне фізичне тренування збільшує об’єм сірої та білої речовини в префронтальних мережах мозку, які погіршуються процесами старіння до більшої міри, ніж інші ділянки мозку.
▪️У сукупності ці дані свідчать про те, що фізичне тренування може бути ефективним засобом для запобігання атрофії мозку та підтримки (або навіть покращення) когнітивних і рухових функцій як у здоровому старінні, так і при патологічних станах, пов’язаних із віком.
📌 Альтернативна робоча гіпотеза авторів припустила двосторонній позитивний вплив фізичних вправ як на когнітивні, так і на рухові функції.
Продовження та практичні висновки — у наступному дописі.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📄 Огляд The beneficial effects of different types of exercise interventions on motor and cognitive functions in older age: a systematic review аналізує дослідження останнього десятиліття щодо впливу різних типів фізичних вправ як на когнітивні, так і на рухові функції у літніх людей.
Команда RecoWARy вважає, що висновки авторів будуть корисними для тих, хто відновлюється після вибухової легкої черепно-мозкової травми (контузії).
📌 У Ч.1 допису розглянуто стан проблеми – основні фізіологічні підґрунтя зв’язку когнітивних і моторних функцій.
У Ч.2 запропоновано можливі шляхи покращення.
▪️Зміни в структурі та функції мозку з віком можуть спричинити низку когнітивних і моторних погіршень.
▪️Дослідження останніх десятиліть довели, що ці зниження можна відстрочити і навіть відновити навички, займаючись різними видами спорту та ведучи активний спосіб життя.
▪️Повідомлялося, що у здорових літніх людей регулярні фізичні вправи покращують настрій, знижують тривожність і депресію, покращують когнітивні функції: пам’ять, увагу, швидкості реакції та обробки, а також покращують рухливість, рівновагу і тонкий контроль над рухами верхніх кінцівок.
▪️Вплив фізичних тренувань на когнітивні та рухові функції, як правило, досліджувався окремо. На думку авторів огляду, це дивно, оскільки, рухові та когнітивні функції мають схожі мережеві системи мозку, і, таким чином, очікується, що на них впливають паралельні нейродегенеративні процеси.
▪️Повідомляється, що вікові зміни структурної та функціональної цілісності субструктур префронтальних і базальних гангліїв асоціюються з погіршенням пам’яті, швидкості обробки інформації, швидкості реакції.
▪️Структурні зміни в тих самих підструктурах також можуть передбачити широкий діапазон рухових порушень: погане виконання складних координаційних завдань, довший час вибору дії, погіршення рухливості і втрату рівноваги.
▪️Було показано, що регулярні фізичні вправи зменшують потребу в префронтальних ресурсах виконавчої функції та уваги, пов’язаних із інтенсивною ходьбою.
▪️Це, у свою чергу, дозволяє людині приділяти більше уваги процесам, пов’язаним з контролем балансу.
▪️Зростає кількість доказів, що загальне фізичне тренування збільшує об’єм сірої та білої речовини в префронтальних мережах мозку, які погіршуються процесами старіння до більшої міри, ніж інші ділянки мозку.
▪️У сукупності ці дані свідчать про те, що фізичне тренування може бути ефективним засобом для запобігання атрофії мозку та підтримки (або навіть покращення) когнітивних і рухових функцій як у здоровому старінні, так і при патологічних станах, пов’язаних із віком.
📌 Альтернативна робоча гіпотеза авторів припустила двосторонній позитивний вплив фізичних вправ як на когнітивні, так і на рухові функції.
Продовження та практичні висновки — у наступному дописі.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
14.02.202515:58
Інтимність, сексуальність та стосунки після ЧМТ: реабілітаційні настанови. Частина 1
📄 Публікація INTIMASY-TBI Guideline: Optimization of INTIMAcy, SexualitY, and Relationships Among Adults With Traumatic Brain Injury описує процес та результати розробки 12 рекомендацій для фахівців, залучених до реабілітації пацієнтів з ЧМТ.
▪️Черепно-мозкова травма (ЧМТ) може негативно впливати на інтимність, стосунки та сексуальну функцію через зміни у фізичній, ендокринній, когнітивній, поведінковій та емоційній сферах.
▪️Без відповідного втручання зниження рівня інтимності та/або сексуальної функції у осіб із ЧМТ може зберігатися протягом тривалого часу.
▪️Попри те, що більшість фахівців визнають значущість питань сексуальності та інтимності у міжособистісних стосунках, ці аспекти зазвичай не обговорюються під час реабілітаційного процесу пацієнтів із ЧМТ.
▪️Для усунення цієї прогалини група клініцистів і науковців з Північної Америки розробила рекомендації, засновані на доказах, щоб надати фахівцям рамкові підходи та настанови.
📌 Було розроблено загалом 12 рекомендацій щодо:
▫️підготовки команди фахівців,
▫️раннього інформування про вплив ЧМТ на інтимність, стосунки та сексуальність,
▫️розробки індивідуалізованих втручань,
▫️просвіти, оцінювання та менеджменту причин сексуальної дисфункції,
▫️надання письмових матеріалів і консультування для осіб із ЧМТ та їхніх партнерів.
▪️Сексуальні порушення можуть призводити до негативного сприйняття власної сексуальності, зниження рівня збудження та лібідо, еректильної дисфункції, передчасної еякуляції, диспареунії, труднощів із досягненням оргазму, незадоволеності сексуальним життям, а також до розвитку депресії, тривожності, болю та втоми.
▪️Соціальні, когнітивні та поведінкові зміни після ЧМТ, зокрема труднощі із соціальною комунікацією, егоцентричність, порушення розпізнавання та регуляції емоцій, можуть ускладнювати встановлення та підтримку міжособистісних стосунків. Емоційні та поведінкові зміни можуть проявлятися перепадами настрою, вербальними спалахами, імпульсивністю та апатією.
▪️Внаслідок цього, навіть за умови збереження стосунків, серед осіб із ЧМТ та їхніх партнерів високий рівень незадоволеності якістю стосунків.
📌 Рекомендації
1⃣ Усі члени мультидисциплінарної команди повинні мати базове розуміння та підготовку щодо впливу ЧМТ на інтимність і сексуальність. Клініцистам слід надати ключові фрази для спілкування з пацієнтами з ЧМТ та їхніми партнерами, а також рекомендації щодо безпечного обговорення цієї теми.
▪️Важливо усвідомлювати спільну відповідальність медичної команди у вирішенні питань, пов’язаних з інтимністю та сексуальністю.
▪️Корисним є використання моделі PLISSIT (Дозвіл (Permission), Обмежена інформація (Limited Information), Конкретні рекомендації (Specific Suggestions), Інтенсивна терапія (Intensive Therapy) у спілкуванні щодо сексуальності з особами, які пережили ЧМТ.
▪️Модель PLISSIT була розроблена у 1967 році у сексології, а пізніше розширена Taylor і Davis (2007) до моделі Ex-PLISSIT для підтримки сексуального благополуччя осіб із набутою інвалідністю або хронічним захворюванням.
(➡️ Опис цієї моделі наведено, зокрема, у публікації
The Extended PLISSIT Model for Addressing the Sexual Wellbeing of Individuals with an Acquired Disability or Chronic Illness)
▪️Модель використовує поетапний підхід для ініціювання розмов про сексуальність.
▪️Ефективними після ЧМТ є, принаймні, втручання на етапах надання дозволу (Permission), обмеженої інформації (Limited Information) та конкретних рекомендацій (Specific Suggestions).
Продовження у наступному дописі.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📄 Публікація INTIMASY-TBI Guideline: Optimization of INTIMAcy, SexualitY, and Relationships Among Adults With Traumatic Brain Injury описує процес та результати розробки 12 рекомендацій для фахівців, залучених до реабілітації пацієнтів з ЧМТ.
▪️Черепно-мозкова травма (ЧМТ) може негативно впливати на інтимність, стосунки та сексуальну функцію через зміни у фізичній, ендокринній, когнітивній, поведінковій та емоційній сферах.
▪️Без відповідного втручання зниження рівня інтимності та/або сексуальної функції у осіб із ЧМТ може зберігатися протягом тривалого часу.
▪️Попри те, що більшість фахівців визнають значущість питань сексуальності та інтимності у міжособистісних стосунках, ці аспекти зазвичай не обговорюються під час реабілітаційного процесу пацієнтів із ЧМТ.
▪️Для усунення цієї прогалини група клініцистів і науковців з Північної Америки розробила рекомендації, засновані на доказах, щоб надати фахівцям рамкові підходи та настанови.
📌 Було розроблено загалом 12 рекомендацій щодо:
▫️підготовки команди фахівців,
▫️раннього інформування про вплив ЧМТ на інтимність, стосунки та сексуальність,
▫️розробки індивідуалізованих втручань,
▫️просвіти, оцінювання та менеджменту причин сексуальної дисфункції,
▫️надання письмових матеріалів і консультування для осіб із ЧМТ та їхніх партнерів.
▪️Сексуальні порушення можуть призводити до негативного сприйняття власної сексуальності, зниження рівня збудження та лібідо, еректильної дисфункції, передчасної еякуляції, диспареунії, труднощів із досягненням оргазму, незадоволеності сексуальним життям, а також до розвитку депресії, тривожності, болю та втоми.
▪️Соціальні, когнітивні та поведінкові зміни після ЧМТ, зокрема труднощі із соціальною комунікацією, егоцентричність, порушення розпізнавання та регуляції емоцій, можуть ускладнювати встановлення та підтримку міжособистісних стосунків. Емоційні та поведінкові зміни можуть проявлятися перепадами настрою, вербальними спалахами, імпульсивністю та апатією.
▪️Внаслідок цього, навіть за умови збереження стосунків, серед осіб із ЧМТ та їхніх партнерів високий рівень незадоволеності якістю стосунків.
📌 Рекомендації
1⃣ Усі члени мультидисциплінарної команди повинні мати базове розуміння та підготовку щодо впливу ЧМТ на інтимність і сексуальність. Клініцистам слід надати ключові фрази для спілкування з пацієнтами з ЧМТ та їхніми партнерами, а також рекомендації щодо безпечного обговорення цієї теми.
▪️Важливо усвідомлювати спільну відповідальність медичної команди у вирішенні питань, пов’язаних з інтимністю та сексуальністю.
▪️Корисним є використання моделі PLISSIT (Дозвіл (Permission), Обмежена інформація (Limited Information), Конкретні рекомендації (Specific Suggestions), Інтенсивна терапія (Intensive Therapy) у спілкуванні щодо сексуальності з особами, які пережили ЧМТ.
▪️Модель PLISSIT була розроблена у 1967 році у сексології, а пізніше розширена Taylor і Davis (2007) до моделі Ex-PLISSIT для підтримки сексуального благополуччя осіб із набутою інвалідністю або хронічним захворюванням.
(➡️ Опис цієї моделі наведено, зокрема, у публікації
The Extended PLISSIT Model for Addressing the Sexual Wellbeing of Individuals with an Acquired Disability or Chronic Illness)
▪️Модель використовує поетапний підхід для ініціювання розмов про сексуальність.
▪️Ефективними після ЧМТ є, принаймні, втручання на етапах надання дозволу (Permission), обмеженої інформації (Limited Information) та конкретних рекомендацій (Specific Suggestions).
Продовження у наступному дописі.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
10.02.202515:58
Втручання на основі майндфулнес для ветеранів. Частина 1
Упродовж останніх років застосування втручань на основі майндфулнес (ВОМ) швидко зростає.
Військові ветерани є унікальною популяцією через професійні компетенції, військову етику, високий рівень супутніх захворювань та бар'єри в доступі до лікування, тому застосування для ветеранів стандартних програм ВОМ або їх комбінації потребує окремого вивчення.
📄 Огляд Mindfulness-based interventions for military veterans: A systematic review and analysis of the literature узагальнює результати 27 досліджень із застосування ВОМ серед військових ветеранів.
📌Втручання
▪️Проаналізовані ВОМ проводилися переважно у медичних центрах Департаменту у справах ветеранів США у щотижневому форматі сеансів лікування.
▪️Тривалість сеансів залежала від конкретної програми і коливалася від 20 до 150 хвилин.
▪️Характеристики досліджених вибірок значно варіювалися. Розмір вибірки складав від 9 до 391 осіб, із середнім значенням 80 учасників у всіх дослідженнях.
▪️Найпоширенішою була програма Mindfulness-Based Stress Reduction (MBSR) – розроблена для пацієнтів із хронічним болем та є доведено ефективною для широкого спектра фізичних і психічних станів.
▪️Основу програми становлять майндфулнес-медитації – як формальні (наприклад, сканування тіла, медитація сидячи, рухова медитація), так і неформальні (наприклад, усвідомлення приємних і неприємних подій, усвідомлення щоденних активностей) практики, спрямовані на розвиток навички перебування в теперішньому моменті.
▪️Стандартний формат – 8 щотижневих сесій, зазвичай із додатковим одноденним ретрітом. Існують приклади використання цієї програми у віртуальному форматі.
▪️Mindfulness-Based Cognitive Therapy (MBCT) – стандартизована 8-тижнева програма групового тренінгу, основана на MBSR, – поєднує елементи традиційних когнітивних терапій з медитативними практиками, спрямованими на розвиток усвідомлення.
▪️Учасників навчали усвідомлювати й змінювати ставлення до своїх думок, емоцій та тілесних відчуттів з основною увагою на розпізнаванні та перериванні автоматичних дисфункціональних когнітивних процесів, що сприяють рецидивам депресії.
▪️Primary Care Brief Mindfulness Training (PCBMT) – стандартизована програма, розроблена для пацієнтів первинної ланки з симптомами ПТСР у діагностичних або підпорогових межах.
▪️Програма має 4 щотижневі 1,5-годинні групові сесії з різними практиками (такими як медитація сидячи, сканування тіла, рухова медитація, м’яка йога), а також групові дискусії з питань прийняття без осуду, терпіння, довіри, прийняття та відпускання.
▪️Mindfulness-Based Exposure Therapy (MBET) – 16-тижнева програма з 2-голинними сесіями, не сфокусована на травмі – поєднує майндфулнес-тренування з MBCT, психоосвіту щодо ПТСР, in vivo впливи експозиційної терапії та вправи з самоспівчуття.
▪️Важливо, що MBET включала лише in vivo експозиції до об’єктивно безпечних ситуацій або активностей, яких пацієнти уникали, але не передбачала уявної експозиції чи обробки травматичних спогадів.
Продовження у наступному дописі.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Упродовж останніх років застосування втручань на основі майндфулнес (ВОМ) швидко зростає.
Військові ветерани є унікальною популяцією через професійні компетенції, військову етику, високий рівень супутніх захворювань та бар'єри в доступі до лікування, тому застосування для ветеранів стандартних програм ВОМ або їх комбінації потребує окремого вивчення.
📄 Огляд Mindfulness-based interventions for military veterans: A systematic review and analysis of the literature узагальнює результати 27 досліджень із застосування ВОМ серед військових ветеранів.
📌Втручання
▪️Проаналізовані ВОМ проводилися переважно у медичних центрах Департаменту у справах ветеранів США у щотижневому форматі сеансів лікування.
▪️Тривалість сеансів залежала від конкретної програми і коливалася від 20 до 150 хвилин.
▪️Характеристики досліджених вибірок значно варіювалися. Розмір вибірки складав від 9 до 391 осіб, із середнім значенням 80 учасників у всіх дослідженнях.
▪️Найпоширенішою була програма Mindfulness-Based Stress Reduction (MBSR) – розроблена для пацієнтів із хронічним болем та є доведено ефективною для широкого спектра фізичних і психічних станів.
▪️Основу програми становлять майндфулнес-медитації – як формальні (наприклад, сканування тіла, медитація сидячи, рухова медитація), так і неформальні (наприклад, усвідомлення приємних і неприємних подій, усвідомлення щоденних активностей) практики, спрямовані на розвиток навички перебування в теперішньому моменті.
▪️Стандартний формат – 8 щотижневих сесій, зазвичай із додатковим одноденним ретрітом. Існують приклади використання цієї програми у віртуальному форматі.
▪️Mindfulness-Based Cognitive Therapy (MBCT) – стандартизована 8-тижнева програма групового тренінгу, основана на MBSR, – поєднує елементи традиційних когнітивних терапій з медитативними практиками, спрямованими на розвиток усвідомлення.
▪️Учасників навчали усвідомлювати й змінювати ставлення до своїх думок, емоцій та тілесних відчуттів з основною увагою на розпізнаванні та перериванні автоматичних дисфункціональних когнітивних процесів, що сприяють рецидивам депресії.
▪️Primary Care Brief Mindfulness Training (PCBMT) – стандартизована програма, розроблена для пацієнтів первинної ланки з симптомами ПТСР у діагностичних або підпорогових межах.
▪️Програма має 4 щотижневі 1,5-годинні групові сесії з різними практиками (такими як медитація сидячи, сканування тіла, рухова медитація, м’яка йога), а також групові дискусії з питань прийняття без осуду, терпіння, довіри, прийняття та відпускання.
▪️Mindfulness-Based Exposure Therapy (MBET) – 16-тижнева програма з 2-голинними сесіями, не сфокусована на травмі – поєднує майндфулнес-тренування з MBCT, психоосвіту щодо ПТСР, in vivo впливи експозиційної терапії та вправи з самоспівчуття.
▪️Важливо, що MBET включала лише in vivo експозиції до об’єктивно безпечних ситуацій або активностей, яких пацієнти уникали, але не передбачала уявної експозиції чи обробки травматичних спогадів.
Продовження у наступному дописі.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
06.02.202515:53
Концептуальна модель фізичної терапії після лЧМТ. Частина 1
📄 Публікація A conceptual model for physical therapists treating athletes with protracted recovery following a concussion описує фреймворк та загальну логіку втручань у спортсменів зі стійкими симптомами після спортивного струсу мозку.
На думку команди RecoWARy, це бачення може бути з користю застосовано і при роботі з військовими та ветеранами.
📌 Роль фізичної терапії
Особи із неповним відновленням після струсу мозку можуть відчувати симптоми, порушення та функціональні обмеження, які підлягають корекції засобами фізичної терапії.
▪️До них належать головний біль, запаморочення, біль у шиї, підвищена втомлюваність, порушення рівноваги, зміни окуломоторної функції та знижена координація рухів.
▪️Фізичні терапевти є частиною мультидисциплінарної команди, яка забезпечує ведення пацієнтів із застосуванням
▫️вестибулярної реабілітації,
▫️реабілітації шийного відділу хребта та
▫️контрольованого нарощування фізичної активності.
📌 Вестибуло-окулярна реабілітація
▪️Ударні сили, що спричиняють струс мозку, можуть порушувати функціонування нейронів, які проходять уздовж вестибулоспінальних трактів, контролюють вестибуло-окулярний рефлекс і зв’язують центральні вестибулярні шляхи.
▪️Крім того, периферичні вестибулярні рецептори також можуть зазнавати ушкоджень унаслідок струсу мозку.
▪️Фізичні терапевти можуть проводити втручання, спрямовані на корекцію дисфункцій рівноваги, стабілізацію погляду, вестибулярну адаптацію та репозицію каналітів.
▪️Окуломоторний контроль може бути порушений через аксональне ушкодження або тупу травму структур, що регулюють зоровий контроль.
▪️Фізичні терапевти можуть застосовувати методи, спрямовані на корекцію окуломоторних порушень, зокрема порушень конвергенції, плавних слідкуючих рухів, саккад і фіксації погляду.
📌 Цервікальна реабілітація
▪️Дисфункції шийного відділу хребта, особливо його верхніх сегментів, можуть спричиняти біль у шиї та головний біль, запаморочення, окуломоторні порушення та порушення постави.
▪️Після струсу мозку в шийному відділі можуть існувати різні ізольовані порушення, кожне з яких здатне викликати один або декілька із зазначених симптомів.
▪️Фізичні терапевти можуть побудувати свою терапевтичну тактику для цервікального відділу хребта, фокусуючись на трьох основних компонентах:
▫️Порушення мобільності шийного відділу
▫️Нейром’язовий контроль
▫️Зміцнення м’язів
📌 Порушення мобільності шийного відділу хребта
▪️Першим компонентом терапії є мобільність шийного відділу хребта, яка може бути порушена як внутрішньосуглобовими, так і позасуглобовими факторами.
▪️Хоча всі сегменти шийного відділу хребта слід оцінювати, особливу увагу необхідно приділяти рухливості сегмента C1/C2.
▪️Ця зона верхнього шийного відділу може спричиняти біль, втрату ротаційної рухливості, головний біль та зміну постурального контролю.
▪️Доведено, що мануальні втручання мають позитивний вплив на гіпомобільні сегменти шийного та грудного відділів хребта у пацієнтів після струсу мозку та хлистової травми.
▪️Оскільки грудний відділ хребта може впливати на шийний, його також слід враховувати під час оцінки та лікування шийного відділу.
Продовження — у наступному дописі.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
📄 Публікація A conceptual model for physical therapists treating athletes with protracted recovery following a concussion описує фреймворк та загальну логіку втручань у спортсменів зі стійкими симптомами після спортивного струсу мозку.
На думку команди RecoWARy, це бачення може бути з користю застосовано і при роботі з військовими та ветеранами.
📌 Роль фізичної терапії
Особи із неповним відновленням після струсу мозку можуть відчувати симптоми, порушення та функціональні обмеження, які підлягають корекції засобами фізичної терапії.
▪️До них належать головний біль, запаморочення, біль у шиї, підвищена втомлюваність, порушення рівноваги, зміни окуломоторної функції та знижена координація рухів.
▪️Фізичні терапевти є частиною мультидисциплінарної команди, яка забезпечує ведення пацієнтів із застосуванням
▫️вестибулярної реабілітації,
▫️реабілітації шийного відділу хребта та
▫️контрольованого нарощування фізичної активності.
📌 Вестибуло-окулярна реабілітація
▪️Ударні сили, що спричиняють струс мозку, можуть порушувати функціонування нейронів, які проходять уздовж вестибулоспінальних трактів, контролюють вестибуло-окулярний рефлекс і зв’язують центральні вестибулярні шляхи.
▪️Крім того, периферичні вестибулярні рецептори також можуть зазнавати ушкоджень унаслідок струсу мозку.
▪️Фізичні терапевти можуть проводити втручання, спрямовані на корекцію дисфункцій рівноваги, стабілізацію погляду, вестибулярну адаптацію та репозицію каналітів.
▪️Окуломоторний контроль може бути порушений через аксональне ушкодження або тупу травму структур, що регулюють зоровий контроль.
▪️Фізичні терапевти можуть застосовувати методи, спрямовані на корекцію окуломоторних порушень, зокрема порушень конвергенції, плавних слідкуючих рухів, саккад і фіксації погляду.
📌 Цервікальна реабілітація
▪️Дисфункції шийного відділу хребта, особливо його верхніх сегментів, можуть спричиняти біль у шиї та головний біль, запаморочення, окуломоторні порушення та порушення постави.
▪️Після струсу мозку в шийному відділі можуть існувати різні ізольовані порушення, кожне з яких здатне викликати один або декілька із зазначених симптомів.
▪️Фізичні терапевти можуть побудувати свою терапевтичну тактику для цервікального відділу хребта, фокусуючись на трьох основних компонентах:
▫️Порушення мобільності шийного відділу
▫️Нейром’язовий контроль
▫️Зміцнення м’язів
📌 Порушення мобільності шийного відділу хребта
▪️Першим компонентом терапії є мобільність шийного відділу хребта, яка може бути порушена як внутрішньосуглобовими, так і позасуглобовими факторами.
▪️Хоча всі сегменти шийного відділу хребта слід оцінювати, особливу увагу необхідно приділяти рухливості сегмента C1/C2.
▪️Ця зона верхнього шийного відділу може спричиняти біль, втрату ротаційної рухливості, головний біль та зміну постурального контролю.
▪️Доведено, що мануальні втручання мають позитивний вплив на гіпомобільні сегменти шийного та грудного відділів хребта у пацієнтів після струсу мозку та хлистової травми.
▪️Оскільки грудний відділ хребта може впливати на шийний, його також слід враховувати під час оцінки та лікування шийного відділу.
Продовження — у наступному дописі.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
02.02.202515:49
Деменція у популяції військових та ветеранів: фактори ризику. Частина 2
Початок у попередньому дописі
▪️Зважаючи на значні докази, які підтверджують зв'язок між ЧМТ та деменцією, ще однією областю для дослідження є з'ясування, чи можуть ЧМТ спричиняти більш ранній розвиток деменції.
▪️Одне з досліджень вивчало ризик розвитку деменції у 188 764 ветеранів США віком від 55 років.
Протягом періоду спостереження у 9 років було виявлено, що деменція розвинулася у 16% в групі з ЧМТ — порівняно з 10% в групі без ЧМТ.
▪️Було зроблено висновок, що протягом 9 років ризик розвитку деменції зріс на 60%, а вік початку деменції зменшився на 2 роки порівняно з ветеранами, які не мали ЧМТ.
▪️Менш поширений тип деменції, фронтотемпоральна деменція (ФТД, FTD), також був пов'язаний з ЧМТ.
▪️Дослідження ветеранів США (вибірка з 554 пацієнтів), виявило, що ЧМТ є незалежним фактором ризику для ФТД.
▪️Поширеність ФТД була в 4,4 рази вищою серед тих, хто мав ЧМТ, порівняно з тими, хто не мав.
▪️Існує кілька можливих гіпотез щодо механізму розвитку ФТД внаслідок ЧМТ.
Одна з них полягає в тому, що лобні та скроневі долі більш схильні до травматичних ушкоджень через їх близькість до поверхні черепа.
▪️Іншою причиною може бути значне зниження рівнів програнуліну (PGRN), що може статися внаслідок ЧМТ через активацію мікроглії.
📌 Існує кілька досліджень, які повідомляють про зв'язок між ЧМТ та підвищеним ризиком розвитку деменції, однак важливо зазначити, що цей зв'язок ще не є повністю підтвердженим, оскільки є дослідження, які показують суперечливі результати.
▪️Ризик деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера, зазвичай асоціюється з середньої тяжкості або тяжкими ЧМТ, але конкретний рівень ризику все ще не визначений, оскільки більшість ранніх досліджень ґрунтувалася лише на клінічних діагнозах за Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ), і не використовувала жодних з недавно розроблених біомаркерів або нейропатологічних досліджень для підтвердження етіології.
📌 Наразі існує дуже мало досліджень з тривалим періодом спостереження.
▪️Це пояснює відсутність однозначних висновків щодо природи зв'язку між ЧМТ і деменцією, оскільки в дослідженнях з коротким періодом спостереження є більша ймовірність помилкових діагнозів або зворотного причинного зв'язку.
▪️Результати нещодавнього дослідження показали, що зв'язок між ЧМТ і підвищеним ризиком діагнозу деменції був найсильнішим у перші роки після ЧМТ, і хоча ризик зменшувався з часом, він залишався значно вищим більше ніж через 30 років.
▪️Хоча тяжчі ЧМТ визнані факторами ризику для розвитку деменції, важче встановити, чи є лЧМТ також фактором ризику.
▪️Нещодавно проведений метааналіз 21 роботи, дійшов висновку, що лЧМТ справді можуть підвищити ризик деменції — особи з лЧМТ в анамнезі мали в 1,96 рази вищу ймовірність розвитку деменції.
Продовження у наступному дописі
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Початок у попередньому дописі
▪️Зважаючи на значні докази, які підтверджують зв'язок між ЧМТ та деменцією, ще однією областю для дослідження є з'ясування, чи можуть ЧМТ спричиняти більш ранній розвиток деменції.
▪️Одне з досліджень вивчало ризик розвитку деменції у 188 764 ветеранів США віком від 55 років.
Протягом періоду спостереження у 9 років було виявлено, що деменція розвинулася у 16% в групі з ЧМТ — порівняно з 10% в групі без ЧМТ.
▪️Було зроблено висновок, що протягом 9 років ризик розвитку деменції зріс на 60%, а вік початку деменції зменшився на 2 роки порівняно з ветеранами, які не мали ЧМТ.
▪️Менш поширений тип деменції, фронтотемпоральна деменція (ФТД, FTD), також був пов'язаний з ЧМТ.
▪️Дослідження ветеранів США (вибірка з 554 пацієнтів), виявило, що ЧМТ є незалежним фактором ризику для ФТД.
▪️Поширеність ФТД була в 4,4 рази вищою серед тих, хто мав ЧМТ, порівняно з тими, хто не мав.
▪️Існує кілька можливих гіпотез щодо механізму розвитку ФТД внаслідок ЧМТ.
Одна з них полягає в тому, що лобні та скроневі долі більш схильні до травматичних ушкоджень через їх близькість до поверхні черепа.
▪️Іншою причиною може бути значне зниження рівнів програнуліну (PGRN), що може статися внаслідок ЧМТ через активацію мікроглії.
📌 Існує кілька досліджень, які повідомляють про зв'язок між ЧМТ та підвищеним ризиком розвитку деменції, однак важливо зазначити, що цей зв'язок ще не є повністю підтвердженим, оскільки є дослідження, які показують суперечливі результати.
▪️Ризик деменції, спричиненої хворобою Альцгеймера, зазвичай асоціюється з середньої тяжкості або тяжкими ЧМТ, але конкретний рівень ризику все ще не визначений, оскільки більшість ранніх досліджень ґрунтувалася лише на клінічних діагнозах за Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ), і не використовувала жодних з недавно розроблених біомаркерів або нейропатологічних досліджень для підтвердження етіології.
📌 Наразі існує дуже мало досліджень з тривалим періодом спостереження.
▪️Це пояснює відсутність однозначних висновків щодо природи зв'язку між ЧМТ і деменцією, оскільки в дослідженнях з коротким періодом спостереження є більша ймовірність помилкових діагнозів або зворотного причинного зв'язку.
▪️Результати нещодавнього дослідження показали, що зв'язок між ЧМТ і підвищеним ризиком діагнозу деменції був найсильнішим у перші роки після ЧМТ, і хоча ризик зменшувався з часом, він залишався значно вищим більше ніж через 30 років.
▪️Хоча тяжчі ЧМТ визнані факторами ризику для розвитку деменції, важче встановити, чи є лЧМТ також фактором ризику.
▪️Нещодавно проведений метааналіз 21 роботи, дійшов висновку, що лЧМТ справді можуть підвищити ризик деменції — особи з лЧМТ в анамнезі мали в 1,96 рази вищу ймовірність розвитку деменції.
Продовження у наступному дописі
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
24.12.202415:02
Шановні друзі!
💛 Дякуємо вам за цей рік разом, за вашу цікавість до теми вибухової легкої черепно-мозкової травми, за ваші реакції, запитання та коментарі.
💙 Дякуємо Силам Оборони за можливість працювати.
✨ Бажаємо вам тепла та добра у прийдешнім році.
Щиро ваші, RecoWARy 🩶
🎄Команда RecoWARy йде на різдвяні канікули. Чекатимемо на зустріч з вами у січні!
💛 Дякуємо вам за цей рік разом, за вашу цікавість до теми вибухової легкої черепно-мозкової травми, за ваші реакції, запитання та коментарі.
💙 Дякуємо Силам Оборони за можливість працювати.
✨ Бажаємо вам тепла та добра у прийдешнім році.
Щиро ваші, RecoWARy 🩶
🎄Команда RecoWARy йде на різдвяні канікули. Чекатимемо на зустріч з вами у січні!
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
05.12.202415:28
Аутоімунні наслідки ЧМТ
ЧМТ все частіше розглядається фахівцями як мультимодальний патологічний процес.
(Детально про первинні та вторинні механізми травми — за посиланням)
📄 Робота The role of autoimmunity after traumatic brain injury присвячена аналізу ролі аутоімунних механізмів після ЧМТ.
▪️ЧМТ викликає системні та місцеві запальні реакції. Внаслідок порушення ГЕБ імунні клітини мігрують у мозок і отримують доступ до паренхіми.
▪️Пошкоджені або зруйновані клітини, витіснені з них білки або їх метаболіти, хоча і мають «власне» походження, розпізнаються імунними клітинами як аутоантигени.
▪️Антитіла, вироблені проти власних антигенів, є аутоантитілами (autoantibodies, aAbs).
▪️За нормальних фізіологічних умов вони відповідають за першу лінію захисту від патогенів та гомеостаз імунної системи, але після ЧМТ можуть викликати патологічне пошкодження органів.
▪️Розвинений після травми аутоімунний механізм має тривалий вплив і може бути спрямований на мозок, викликаючи нейродегенеративні або системні аутоімунні розлади.
▪️Наразі зростає інтерес до aAbs як біомаркерів, які можна пов’язати з кількома видами травм або захворювань, їх проявами та тяжкістю, навіть за роки до появи симптомів.
▪️Цінність цих нових класів біомаркерів у тому, що на відміну від аутоантигенів (клітинних білків та продуктів їх розпаду) – біомаркерів гострого ушкодження, aAbs, створені проти цих антигенів, зберігаються в біорідинах тривалий час і можуть бути специфічними біомаркерами прогресуючого або хронічного посттравматичного стану.
▪️Специфічний для тканин мозку гліальний фібрилярний кислий білок GFAP – одна з основних мішеней аутоімунітету.
▪️За наявними даними, 67% пацієнтів з ЧМТ мали у середньому 3,77-кратне збільшення GFAP aAbs на 7-10-й день після травми.
▪️Ці aAbs викликали гліальну цитотоксичність і були потенційно патогенним під час фази відновлення.
▪️6-місячне спостереження показало, що пацієнти з вищими рівнями GFAP aAbs мали гірший результат.
📌 Отже, GFAP aAbs є потенційним біомаркером для оцінки стану мозку протягом тривалого часу після ЧМТ.
▪️Зазначається, що вже тривалий час науковці припускають, що ЧМТ може провокувати початок або загострення розсіяного склерозу (РС) – аутоімунного захворювання, при якому aAbs спрямовані проти антигену основного мієлінового білку ЦНС.
▪️ЧМТ посилює вироблення прозапальних цитокінів і оксиду азоту, що викликає симптоми РС, а основний мієліновий білок може синтезуватися після ЧМТ через пошкодження мієлінових оболонок. ЧМТ і РС мають подібні патології, включаючи демієлінізацію, гліоз і втрату аксонів.
▪️ЧМТ призводить до глобальних імунологічних змін в організмі. Одним із основних патофізіологічних наслідків ЧМТ є гіпопітуїтаризм, в якості основного можливого механізму якого запропоновано стійке нейрозапалення та аутоімунні процеси, особливо у генетично схильних пацієнтів.
▪️За даними авторів, 11-69% дорослих страждають на гіпопітуїтаризм, спричинений ЧМТ, з ним також часто пов’язана повторна лЧМТ. Аутоімунну концепцію гіпопітуїтаризму вперше запропонували ще у 1962 році, але лише нещодавно розроблені рекомендації щодо відповідного скринінгу та лікування.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
ЧМТ все частіше розглядається фахівцями як мультимодальний патологічний процес.
(Детально про первинні та вторинні механізми травми — за посиланням)
📄 Робота The role of autoimmunity after traumatic brain injury присвячена аналізу ролі аутоімунних механізмів після ЧМТ.
▪️ЧМТ викликає системні та місцеві запальні реакції. Внаслідок порушення ГЕБ імунні клітини мігрують у мозок і отримують доступ до паренхіми.
▪️Пошкоджені або зруйновані клітини, витіснені з них білки або їх метаболіти, хоча і мають «власне» походження, розпізнаються імунними клітинами як аутоантигени.
▪️Антитіла, вироблені проти власних антигенів, є аутоантитілами (autoantibodies, aAbs).
▪️За нормальних фізіологічних умов вони відповідають за першу лінію захисту від патогенів та гомеостаз імунної системи, але після ЧМТ можуть викликати патологічне пошкодження органів.
▪️Розвинений після травми аутоімунний механізм має тривалий вплив і може бути спрямований на мозок, викликаючи нейродегенеративні або системні аутоімунні розлади.
▪️Наразі зростає інтерес до aAbs як біомаркерів, які можна пов’язати з кількома видами травм або захворювань, їх проявами та тяжкістю, навіть за роки до появи симптомів.
▪️Цінність цих нових класів біомаркерів у тому, що на відміну від аутоантигенів (клітинних білків та продуктів їх розпаду) – біомаркерів гострого ушкодження, aAbs, створені проти цих антигенів, зберігаються в біорідинах тривалий час і можуть бути специфічними біомаркерами прогресуючого або хронічного посттравматичного стану.
▪️Специфічний для тканин мозку гліальний фібрилярний кислий білок GFAP – одна з основних мішеней аутоімунітету.
▪️За наявними даними, 67% пацієнтів з ЧМТ мали у середньому 3,77-кратне збільшення GFAP aAbs на 7-10-й день після травми.
▪️Ці aAbs викликали гліальну цитотоксичність і були потенційно патогенним під час фази відновлення.
▪️6-місячне спостереження показало, що пацієнти з вищими рівнями GFAP aAbs мали гірший результат.
📌 Отже, GFAP aAbs є потенційним біомаркером для оцінки стану мозку протягом тривалого часу після ЧМТ.
▪️Зазначається, що вже тривалий час науковці припускають, що ЧМТ може провокувати початок або загострення розсіяного склерозу (РС) – аутоімунного захворювання, при якому aAbs спрямовані проти антигену основного мієлінового білку ЦНС.
▪️ЧМТ посилює вироблення прозапальних цитокінів і оксиду азоту, що викликає симптоми РС, а основний мієліновий білок може синтезуватися після ЧМТ через пошкодження мієлінових оболонок. ЧМТ і РС мають подібні патології, включаючи демієлінізацію, гліоз і втрату аксонів.
▪️ЧМТ призводить до глобальних імунологічних змін в організмі. Одним із основних патофізіологічних наслідків ЧМТ є гіпопітуїтаризм, в якості основного можливого механізму якого запропоновано стійке нейрозапалення та аутоімунні процеси, особливо у генетично схильних пацієнтів.
▪️За даними авторів, 11-69% дорослих страждають на гіпопітуїтаризм, спричинений ЧМТ, з ним також часто пов’язана повторна лЧМТ. Аутоімунну концепцію гіпопітуїтаризму вперше запропонували ще у 1962 році, але лише нещодавно розроблені рекомендації щодо відповідного скринінгу та лікування.
🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням
Көрсетілген 1 - 24 арасынан 61
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.