Зʼїж книгу
09.05.202509:47
рубрика супер #ЗК_офтоп
Знайшла сьогодні свою книгу ось в такому стані (фото з місця злочину! підозра на мого трирічку). Думаю, як інтерпретувати цей знак:
«Видовищ там не буде, ось тобі хоча б хліб»
чи
«Зʼїж <strike>книгу</strike> хліба!»
🙂
Знайшла сьогодні свою книгу ось в такому стані (фото з місця злочину! підозра на мого трирічку). Думаю, як інтерпретувати цей знак:
«Видовищ там не буде, ось тобі хоча б хліб»
чи
«Зʼїж <strike>книгу</strike> хліба!»
🙂
08.05.202505:06
А хто знайде на цьому відео Марселя Пруста?😏
(в дописі нижче буде правильна відповідь)
(в дописі нижче буде правильна відповідь)
05.05.202517:48
Трошки приємних новин від Темпори💚
• «Сімейство Нетаньягу» Джошуа Коена вже можна придбати на сайті видавництва. З мого попереднього анонсу:
• додрукували обидва томи «Лабіринтів американського постмодернізму»
[якщо читаєте постмодерністів, раджу взяти, поки є!]
• «Дорога» Кормака Маккарті знов у наявності
[одна з найкращих книг, що я читала в минулому році! відгук є тут ]
• «Сімейство Нетаньягу» Джошуа Коена вже можна придбати на сайті видавництва. З мого попереднього анонсу:
Рубен Блум — єдиний єврей у коледжі Корбін у вигаданому американському містечку Корбіндейл. Завдяки своєму походженню він має стати членом комісії з найму єврейського історика Бенціона Нетаньяху (батька майбутнього премʼєр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху). Завдання комісії набуває несподіваного повороту, коли Бенціон приїжджає на обід до резиденції Блума не сам, а з дружиною та трьома дикуватими дітьми. Історія заснована на реальних подіях, а Рубен Блум — це відомий літературний критик Гарольд Блум. Роман отримав Пулітцерівську премію
• додрукували обидва томи «Лабіринтів американського постмодернізму»
[якщо читаєте постмодерністів, раджу взяти, поки є!]
• «Дорога» Кормака Маккарті знов у наявності
[одна з найкращих книг, що я читала в минулому році! відгук є тут ]
+3
01.05.202511:13
Що цікаво знати перед початком читання книги Філіпа Діка «Людина у високому замку»
• роман написаний у 1962 році, й описані в ньому події відбуваються також того ж року
• антиутопічний роман в жанрі альтернативної історії. Цікаво, що у 1963 році роман отримав найпрестижнішу нагороду у фантастиці «Гьюго» — попри те, що номінально книга не є фантастикою
• роман описує реалії альтернативної Америки 60-х років. Світ розділено між не зовсім примиримими Японією та Третім рейхом, інші культури стираються, а в героїв зароджуються думки, що їхня реальність аж надто вичурна, щоб бути справжньою
• для сюжету важливе значення має й інша книга — китайський філософсько-окультний трактат «Книга змін». За допомогою якої, герої використовуючи гексаграми та триграми, намагаються спрогнозувати власну долю й слідують за отриманими передбаченнями
• Філіп Дік писав «Людину в високому замку» також використовуючи ворожіння на «Книзі змін» для розвитку сюжету і зізнавався, що це стало одним з найгірших його рішень, бо він постійно себе обмежував
• роман має серіальну екранізацію. Однак вони між собою дуже відрізняються, і не лише сюжетними розбіжностями. Якщо Дік порушує більш філософські питання, то в основі серіалу здебільшого революційні настрої та конспірологія
• Дік впродовж багатьох років планував написати продовження, і навіть брався за нього, але так його і не дописав. А напрацьовані матеріали він використав для інших своїх книг
До кінця дня можна доєднатись до спільного читання роману в рамках книжкового клубу «Зʼїж книгу»
• роман написаний у 1962 році, й описані в ньому події відбуваються також того ж року
• антиутопічний роман в жанрі альтернативної історії. Цікаво, що у 1963 році роман отримав найпрестижнішу нагороду у фантастиці «Гьюго» — попри те, що номінально книга не є фантастикою
• роман описує реалії альтернативної Америки 60-х років. Світ розділено між не зовсім примиримими Японією та Третім рейхом, інші культури стираються, а в героїв зароджуються думки, що їхня реальність аж надто вичурна, щоб бути справжньою
• для сюжету важливе значення має й інша книга — китайський філософсько-окультний трактат «Книга змін». За допомогою якої, герої використовуючи гексаграми та триграми, намагаються спрогнозувати власну долю й слідують за отриманими передбаченнями
• Філіп Дік писав «Людину в високому замку» також використовуючи ворожіння на «Книзі змін» для розвитку сюжету і зізнавався, що це стало одним з найгірших його рішень, бо він постійно себе обмежував
• роман має серіальну екранізацію. Однак вони між собою дуже відрізняються, і не лише сюжетними розбіжностями. Якщо Дік порушує більш філософські питання, то в основі серіалу здебільшого революційні настрої та конспірологія
• Дік впродовж багатьох років планував написати продовження, і навіть брався за нього, але так його і не дописав. А напрацьовані матеріали він використав для інших своїх книг
До кінця дня можна доєднатись до спільного читання роману в рамках книжкового клубу «Зʼїж книгу»
29.04.202507:03
Друзі, запрошую вас до участі у травневих читаннях в книжковому клубі «Зʼїж книгу»!
🔥Читаємо роман:
«Людина у високому замку»
Філіпа Діка
Про що ця книга
Роман занурює читача у страхітливий альтернативний світ, де союзники зазнали поразки у Другій світовій війні. У цій кошмарній антиутопії нацисти захопили Нью-Йорк, японці контролюють Каліфорнію та все західне узбережжя колишніх Сполучених штатів, а африканський континент піддано жахливим експериментам і практично стерто з лиця землі. У нейтральній буферній зоні живе автор підпільного бестселера, знаний як “людина у високому замку”. Його книга пропонує нове бачення реальності – альтернативу світової історії, в якій держави Осі таки було переможено
Участь
• читаємо з 1.05 по 29.05
• дата обговорення 29 травня о 19:30, google meet
• у нас традиційно буде зручна тг-група для обговорення книги, спілкування, цікавинок навколо книги та автора від мене (це мінімум 10 унікальних дописів!), а також на зустрічі буде вже також традиційна лекційна частина від запрошеного спікера
• вартість участі 500 грн (тариф «активний учасник» з можливістю взяти участь в онлайн обговоренні) та 350 грн (тариф «активний слухач» з доступом до стріму засідання та відеозапису онлайн обговорення)
Приєднуйтесь!💚
Кількість мість обмежана. Для запису пишіть в особисті @krilistva #ЗК_букклаб
🔥Читаємо роман:
«Людина у високому замку»
Філіпа Діка
Про що ця книга
Роман занурює читача у страхітливий альтернативний світ, де союзники зазнали поразки у Другій світовій війні. У цій кошмарній антиутопії нацисти захопили Нью-Йорк, японці контролюють Каліфорнію та все західне узбережжя колишніх Сполучених штатів, а африканський континент піддано жахливим експериментам і практично стерто з лиця землі. У нейтральній буферній зоні живе автор підпільного бестселера, знаний як “людина у високому замку”. Його книга пропонує нове бачення реальності – альтернативу світової історії, в якій держави Осі таки було переможено
Участь
• читаємо з 1.05 по 29.05
• дата обговорення 29 травня о 19:30, google meet
• у нас традиційно буде зручна тг-група для обговорення книги, спілкування, цікавинок навколо книги та автора від мене (це мінімум 10 унікальних дописів!), а також на зустрічі буде вже також традиційна лекційна частина від запрошеного спікера
• вартість участі 500 грн (тариф «активний учасник» з можливістю взяти участь в онлайн обговоренні) та 350 грн (тариф «активний слухач» з доступом до стріму засідання та відеозапису онлайн обговорення)
Приєднуйтесь!💚
Кількість мість обмежана. Для запису пишіть в особисті @krilistva #ЗК_букклаб
09.05.202506:32
Анпекінг💚
Треба нарешті дізнатись, що ж краще книга чи екранізація)
Треба нарешті дізнатись, що ж краще книга чи екранізація)
07.05.202506:33
(початок вище⬆️)
Субʼєктивно
Як і будь-яку книгу, «Пошуки» можна читати на різних рівнях. Можна перечитати казки «Тисячі й однієї ночі», «Людську комедію» Бальзака, мемуари герцога де Сен-Сімона, мемуари економки Пруста та ще сто книжок і тільки потім читати «Пошуки», а можна нічого не читати, піймати потік і нестись разом з автором через Комбре та Париж, розглядаючи пейзажі, зазираючи у вікна (о, ви будете дуже здивовані, коли зазирнете у вікно до однієї дівчини разом із Марселем — цю сцену видавець навіть вмовляв Пруста прибрати з тексту), дивлячись на змальовані миті то під мікроскопом, то відходячи на пʼять кроків назад ніби споглядаючи пейзажі Моне чи портрети Ренуара
На завершення важливо зазначити, що для того, щоб оцінити «роман-собор» (як його називають), збагнути тему двіництва та побачити структуру у тому, що на перший погляд здається хаосом, треба читати весь роман, тобто всі сім томів, адже книгу розділено на томи, здебільшого, для зручності. «Пошуки» – це цілісний роман, в якому ~3000 сторінок, і намагатися повністю оцінити книгу, прочитавши лише першу частину — це те ж саме, що намагатися оцінити гіганський імпрессіоністичний поліптіх дивлячись тільки на 1/7 його частинку
Проте. Читати як мінимум перший том треба, до того ж обовʼязково! Щиро раджу надкусити цю епопею!
На цьому все💚
#ЗК_відгук 125 (19)
Субʼєктивно
Як і будь-яку книгу, «Пошуки» можна читати на різних рівнях. Можна перечитати казки «Тисячі й однієї ночі», «Людську комедію» Бальзака, мемуари герцога де Сен-Сімона, мемуари економки Пруста та ще сто книжок і тільки потім читати «Пошуки», а можна нічого не читати, піймати потік і нестись разом з автором через Комбре та Париж, розглядаючи пейзажі, зазираючи у вікна (о, ви будете дуже здивовані, коли зазирнете у вікно до однієї дівчини разом із Марселем — цю сцену видавець навіть вмовляв Пруста прибрати з тексту), дивлячись на змальовані миті то під мікроскопом, то відходячи на пʼять кроків назад ніби споглядаючи пейзажі Моне чи портрети Ренуара
На завершення важливо зазначити, що для того, щоб оцінити «роман-собор» (як його називають), збагнути тему двіництва та побачити структуру у тому, що на перший погляд здається хаосом, треба читати весь роман, тобто всі сім томів, адже книгу розділено на томи, здебільшого, для зручності. «Пошуки» – це цілісний роман, в якому ~3000 сторінок, і намагатися повністю оцінити книгу, прочитавши лише першу частину — це те ж саме, що намагатися оцінити гіганський імпрессіоністичний поліптіх дивлячись тільки на 1/7 його частинку
Проте. Читати як мінимум перший том треба, до того ж обовʼязково! Щиро раджу надкусити цю епопею!
На цьому все💚
#ЗК_відгук 125 (19)
06.05.202509:46
+1
05.05.202517:48
30.04.202506:43
«В пошуках втраченого часу. На Свановій стороні» Пруста у вигляді графічного роману💚
Головний герой Сван був великим поцінувачем мистецтва. Дивіться (на фото 5), як цікаво обіграно момент, коли він виявляв в картинах великих майстрів індивідуальні риси знайомих йому людей!
Загалом графічний роман достатньо точно повторює сюжет, звісно ця версія абсолютно ніяк не замінить книгу, проте, як доповнення це цікаво. Крім того, у кінці окремо представлено всіх персонажів та карту
(в бажанки😏)
Головний герой Сван був великим поцінувачем мистецтва. Дивіться (на фото 5), як цікаво обіграно момент, коли він виявляв в картинах великих майстрів індивідуальні риси знайомих йому людей!
Загалом графічний роман достатньо точно повторює сюжет, звісно ця версія абсолютно ніяк не замінить книгу, проте, як доповнення це цікаво. Крім того, у кінці окремо представлено всіх персонажів та карту
(в бажанки😏)
+3
29.04.202506:31
В рамках книжкового клубу «Зʼїж книгу» прочитали книгу «Синя Борода» та прослухали лекцію Максима Нестелєєва про Курта Воннеґута, принесла вам декілька цікавинок в тезах:
• існує хороша свіжа (2022) документалка про Воннеґута Unstuck In Time [треба дивитись!], ось трейлер
(фото 2)
• «якщо ви хочете зрозуміти Америку 19 століття, треба читати Марка Твена, а щоб зрозуміти Америку 20 століття, треба читати Курта Воннеґута»
• цікаво, що Воннеґут завжди погано вчився; зрештою він отримав магістерський ступінь за роман «Колиска для кішки»
• по тексту книги «Синя Борода»: прототипом головного героя Рабо Карабекяна є реальний художник Аршиль Горкі
(фото 3)
• по тексту книги «Синя Борода»: головний герой Рабо Карабекян згадується і в двох інших романах Воннеґута: «Сніданок Чемпіонів» та «Dead-Eye Dick»
(фото 4)
• «весь роман [«Синя Борода»] про те, як тіло шукає душу»
• по тексту книги «Синя Борода»: в тексті є фрагмент, де гг каже, що уявляє душу, як гнучку неонову трубку всередині, так от цей фрагмент натяк на роботи американського художника Дена Флавіна
(фото 5)
• по тексту книги «Синя Борода»: гг Рабо Карабекян є також (як і персонаж романів Курта Кілґор Траут) альтер его Воннеґута
• в текстах Воннеґута зазвичай життя невеселе, єдине, що рятує світ – це музика, мистецтво, кохання
(мій відгук на книгу «Синя Борода»)
#ЗК_букклаб
• існує хороша свіжа (2022) документалка про Воннеґута Unstuck In Time [треба дивитись!], ось трейлер
(фото 2)
• «якщо ви хочете зрозуміти Америку 19 століття, треба читати Марка Твена, а щоб зрозуміти Америку 20 століття, треба читати Курта Воннеґута»
• цікаво, що Воннеґут завжди погано вчився; зрештою він отримав магістерський ступінь за роман «Колиска для кішки»
• по тексту книги «Синя Борода»: прототипом головного героя Рабо Карабекяна є реальний художник Аршиль Горкі
(фото 3)
• по тексту книги «Синя Борода»: головний герой Рабо Карабекян згадується і в двох інших романах Воннеґута: «Сніданок Чемпіонів» та «Dead-Eye Dick»
(фото 4)
• «весь роман [«Синя Борода»] про те, як тіло шукає душу»
• по тексту книги «Синя Борода»: в тексті є фрагмент, де гг каже, що уявляє душу, як гнучку неонову трубку всередині, так от цей фрагмент натяк на роботи американського художника Дена Флавіна
(фото 5)
• по тексту книги «Синя Борода»: гг Рабо Карабекян є також (як і персонаж романів Курта Кілґор Траут) альтер его Воннеґута
• в текстах Воннеґута зазвичай життя невеселе, єдине, що рятує світ – це музика, мистецтво, кохання
(мій відгук на книгу «Синя Борода»)
#ЗК_букклаб
08.05.202512:02
Прослухала подкаст про Пруста, його творчість та його бачення памʼяті (ведучі Тетяна Огаркова та Володимир Єрмоленко)
Декілька коротких тез з прослуханого (але раджу прослухати повністю!):
• «В пошуках втраченого часу» прагне віднайти не лише час, а й істину про світ
• це текст який або промовляє до людини, або залишає її абсолютно байдужою
• чому книга актуальна і сьогодні – тому що Пруст висвітлює екзистенційні теми – життєві та цікаві будь-якій людині
• коли у Пруста померла мати, він за один ранок написав текст на сім сторінок під назвою «Спроба вступу» і цей текст наче конспект «Пошуків»
• до Першої світової Пруст завершив свій роман, поставив крапку, там було 1500 сторінок. Проте він вирішив розширити роман з середини (тобто початок і кінець залишились незмінними), так книга збільшилась вдвічі. Можливо якби автор не помер в 1922, то ми б читали сьогодні ще більше томів
• до «Пошуків» Пруст написав текст під назвою «Проти Сент-Бева». Сент-Бев свого часу започаткував біографічний метод письма (він писав те, що ми б сьогодні назвали сторітелінгом). Пруст же вирішив звести рахунки з Сент-Бевом та довести думку, що саме творчість (творчий текст) має право на безсмертя, а не просто опис життя
• у Пруста було доволі звичайне життя для своїх часів, незвичайним це життя робить саме його талант до письма (тобто він так описує своє звичайне життя, що це стає шедевром)
• три «особливості» Пруста:
- у нього була Астма
- він був євреєм [в другому томі вже дійшла до згадок справи Дрейфуса]
- він був гомосексуалом
• Пруст відкриває нескінченність людської памʼяті
• концепція памʼяті Пруста: так, памʼять це палімпсест, але більшість з того, що ми памʼятаємо це безнадійно втрачене і забуте; і саме цим можна пояснити це щастя, коли нам вдається врятувати із небуття якісь фрагменти й з них відтворити якісь минулі світи
• Пруст в тексті накладає одну реальність на іншу. Наприклад, коли він описує обличчя Альбертини, то крізь нього проступає десять різних облич, або, наприклад, коли Пруст описує море, він фактично бачить та описує гори. Ведучі називають це терміном сюрімпрессіонізм [і це дуже цікава думка! особисто мені це візуально нагадує більше не сюрреалістичні картини, а фото з подвійною експозицією]
• і на завершення, обрамляючи розмову, ведучі повертаються до того, що пригадування минулого є дуже важливим у пошуку істини. Пруст фактично говорить нам, що ми є тим, що про себе памʼятаємо і ми є тим, яку історію ми про себе розповідаємо
Декілька коротких тез з прослуханого (але раджу прослухати повністю!):
• «В пошуках втраченого часу» прагне віднайти не лише час, а й істину про світ
• це текст який або промовляє до людини, або залишає її абсолютно байдужою
• чому книга актуальна і сьогодні – тому що Пруст висвітлює екзистенційні теми – життєві та цікаві будь-якій людині
• коли у Пруста померла мати, він за один ранок написав текст на сім сторінок під назвою «Спроба вступу» і цей текст наче конспект «Пошуків»
• до Першої світової Пруст завершив свій роман, поставив крапку, там було 1500 сторінок. Проте він вирішив розширити роман з середини (тобто початок і кінець залишились незмінними), так книга збільшилась вдвічі. Можливо якби автор не помер в 1922, то ми б читали сьогодні ще більше томів
• до «Пошуків» Пруст написав текст під назвою «Проти Сент-Бева». Сент-Бев свого часу започаткував біографічний метод письма (він писав те, що ми б сьогодні назвали сторітелінгом). Пруст же вирішив звести рахунки з Сент-Бевом та довести думку, що саме творчість (творчий текст) має право на безсмертя, а не просто опис життя
• у Пруста було доволі звичайне життя для своїх часів, незвичайним це життя робить саме його талант до письма (тобто він так описує своє звичайне життя, що це стає шедевром)
• три «особливості» Пруста:
- у нього була Астма
- він був євреєм [в другому томі вже дійшла до згадок справи Дрейфуса]
- він був гомосексуалом
• Пруст відкриває нескінченність людської памʼяті
• концепція памʼяті Пруста: так, памʼять це палімпсест, але більшість з того, що ми памʼятаємо це безнадійно втрачене і забуте; і саме цим можна пояснити це щастя, коли нам вдається врятувати із небуття якісь фрагменти й з них відтворити якісь минулі світи
• Пруст в тексті накладає одну реальність на іншу. Наприклад, коли він описує обличчя Альбертини, то крізь нього проступає десять різних облич, або, наприклад, коли Пруст описує море, він фактично бачить та описує гори. Ведучі називають це терміном сюрімпрессіонізм [і це дуже цікава думка! особисто мені це візуально нагадує більше не сюрреалістичні картини, а фото з подвійною експозицією]
• і на завершення, обрамляючи розмову, ведучі повертаються до того, що пригадування минулого є дуже важливим у пошуку істини. Пруст фактично говорить нам, що ми є тим, що про себе памʼятаємо і ми є тим, яку історію ми про себе розповідаємо
07.05.202506:32
Світ під збільшувальним склом. Світ, де мадленка розмʼякшена чаєм чи сонатна фраза можуть перенести у далекі спогади і змусити ніби переглянути плівку з записом свого минулого, контролюючи швидкість перемотки. Про чуттєвість, про <strike>кохання</strike> божевільні ревнощі, про час, про нас усіх
«У пошуках втраченого часу. На Свановій стороні»
Марсель Пруст
Перша книга семитомного нетлінного роману, текст якого, більшою мірою, списано з життя автора. Так само як і Пруст, головний герой – хворобливий хлопець, який мріє стати письменником. Перша частина занурює у маленьке французьке містечко Комбре (назва справжнього міста, з якого було списано образ – Ільє; цікаво, що зараз це містечко називається Ільє-Комбе) та розповідає про його жителів і родичів оповідача. Пруст в своєму тексті наче керує часом, розтягуючи маленькі непомітні миті на десятки сторінок. Що відчуває хлопчик в очікуванні поцілунку матері перед сном? А що він відчує, коли зрозуміє, що мати не прийде та на яку брехню здатний заради поцілунку
Друга частина першого тому – це окрема історія у «всесвіті» Пруста під романтичною назвою «Кохання Свана», хоч і романтика там триватиме недовго. Парижский аристократ та колекціонер творів мистецтва Шарль Сван закохується в жінку, в якій бачить риси Сепфори з фрески Боттічеллі, проте читач бачить в Одетті лише жінку невеликого розуму з достатньо сумнівною репутацією. Що відчуває <strike>закоханий</strike> самообманутий Сван, який підозрює свою кохану в зраді? А що він відчуває, коли вже у розпачі чує фрагмент їхньої з Одеттою мелодії, сонатної фрази (вигаданого композитора) Вентея.
Дуже цікаво, як Пруст в своєму тексті наче виводить формулу кохання. Сван закохується в Одетту через образ Ботічеллі, Оповідач закохується в Жільберту через асоціацію з описами соборів. Марсель Пруст натякає на те, що ми любимо не лише одну людину, а й те, що вона для нас уособлює
Третя (остання) частина першого тому це три зовсім невеличкі замальовки (автор хотів би написати більше, проте видавець не погоджувався на роман в 800 сторінок). В цій частині оповідач згадує свою дитячу закоханість у Жільберту, їхні зустрічі на Єлисейських полях, крім того він розмірковує про міста, назви яких знає з дитинства та в яких мріє побувати. Роман закінчується поетичним описом Булонського лісу
Попри велику кількість героїв, заплутатись в персонажах Пруста просто неможливо, адже автор вимальовує чіткі візуальні образи, які своєю чергою точно відповідають внутрішнім світам героїв, які з легкістю спливають в памʼяті читача, ніби гравюри.
Ось світловолосий єврей інтелектуал та поцінувач мистецтва Шарль Сван, ось вагітна служниця наче з картини «Милосердя» Джотто, а ось мадам Вердюрен, яка «настільки приймала за чисту монету переносне значення своїх емоцій», що якось доктор Коттар був змушений «виправляти [їй] щелепу, вивернуту після бурхливого нападу сміху». Всього в романі (у всіх семи частинах) більше ніж 500 персонажів, цікаво, що головні герої книги мають своїх реальних прототипів
Проте, здається, що в тексті Пруста головними героями є не тільки люди, а й натюрморти, інтерʼєри, будівлі, вулиці, міста. Автор наче пише імпрессіоністичну картину, де пензель може наносити на холст не лише олійну фарбу з будь-яким кольором, а й звуки, смаки та запахи. Для опису персонажа, пейзажа, події тощо автор вдається до оригінальних метафор та порівнянь, у Пруста герої не займаються сексом, а «займаються катлеями [орхідеями]», а коли головний герой дописує свій перший текст та народжується як письменник, він описує свій стан так, наче він «сам був куркою та зніс яйце»
(продовження нижче ⬇️) #ЗК_відгук
«У пошуках втраченого часу. На Свановій стороні»
Марсель Пруст
Перша книга семитомного нетлінного роману, текст якого, більшою мірою, списано з життя автора. Так само як і Пруст, головний герой – хворобливий хлопець, який мріє стати письменником. Перша частина занурює у маленьке французьке містечко Комбре (назва справжнього міста, з якого було списано образ – Ільє; цікаво, що зараз це містечко називається Ільє-Комбе) та розповідає про його жителів і родичів оповідача. Пруст в своєму тексті наче керує часом, розтягуючи маленькі непомітні миті на десятки сторінок. Що відчуває хлопчик в очікуванні поцілунку матері перед сном? А що він відчує, коли зрозуміє, що мати не прийде та на яку брехню здатний заради поцілунку
Друга частина першого тому – це окрема історія у «всесвіті» Пруста під романтичною назвою «Кохання Свана», хоч і романтика там триватиме недовго. Парижский аристократ та колекціонер творів мистецтва Шарль Сван закохується в жінку, в якій бачить риси Сепфори з фрески Боттічеллі, проте читач бачить в Одетті лише жінку невеликого розуму з достатньо сумнівною репутацією. Що відчуває <strike>закоханий</strike> самообманутий Сван, який підозрює свою кохану в зраді? А що він відчуває, коли вже у розпачі чує фрагмент їхньої з Одеттою мелодії, сонатної фрази (вигаданого композитора) Вентея.
Дуже цікаво, як Пруст в своєму тексті наче виводить формулу кохання. Сван закохується в Одетту через образ Ботічеллі, Оповідач закохується в Жільберту через асоціацію з описами соборів. Марсель Пруст натякає на те, що ми любимо не лише одну людину, а й те, що вона для нас уособлює
Третя (остання) частина першого тому це три зовсім невеличкі замальовки (автор хотів би написати більше, проте видавець не погоджувався на роман в 800 сторінок). В цій частині оповідач згадує свою дитячу закоханість у Жільберту, їхні зустрічі на Єлисейських полях, крім того він розмірковує про міста, назви яких знає з дитинства та в яких мріє побувати. Роман закінчується поетичним описом Булонського лісу
Попри велику кількість героїв, заплутатись в персонажах Пруста просто неможливо, адже автор вимальовує чіткі візуальні образи, які своєю чергою точно відповідають внутрішнім світам героїв, які з легкістю спливають в памʼяті читача, ніби гравюри.
Ось світловолосий єврей інтелектуал та поцінувач мистецтва Шарль Сван, ось вагітна служниця наче з картини «Милосердя» Джотто, а ось мадам Вердюрен, яка «настільки приймала за чисту монету переносне значення своїх емоцій», що якось доктор Коттар був змушений «виправляти [їй] щелепу, вивернуту після бурхливого нападу сміху». Всього в романі (у всіх семи частинах) більше ніж 500 персонажів, цікаво, що головні герої книги мають своїх реальних прототипів
Проте, здається, що в тексті Пруста головними героями є не тільки люди, а й натюрморти, інтерʼєри, будівлі, вулиці, міста. Автор наче пише імпрессіоністичну картину, де пензель може наносити на холст не лише олійну фарбу з будь-яким кольором, а й звуки, смаки та запахи. Для опису персонажа, пейзажа, події тощо автор вдається до оригінальних метафор та порівнянь, у Пруста герої не займаються сексом, а «займаються катлеями [орхідеями]», а коли головний герой дописує свій перший текст та народжується як письменник, він описує свій стан так, наче він «сам був куркою та зніс яйце»
(продовження нижче ⬇️) #ЗК_відгук
06.05.202506:29
Анпекінг💚
Коли я засумнівалась, чи потрібні мені всі ці книги, один мудрець мені сказав: «головне: купити і поставити на поличку, а там якось дійдеш😊». Наразі стадія: 2 том, 200-та сторінка
Коли я засумнівалась, чи потрібні мені всі ці книги, один мудрець мені сказав: «головне: купити і поставити на поличку, а там якось дійдеш😊». Наразі стадія: 2 том, 200-та сторінка
05.05.202506:31
Друзі, що зараз читаєте? Діліться в коментарях. (Рубрика по понеділках)
Починаю читати книгу, яку обрали учасники мого книжкового клубу (до речі, у нас справжня демократія, я голосувала за іншу😁)💚
Починаю читати книгу, яку обрали учасники мого книжкового клубу (до речі, у нас справжня демократія, я голосувала за іншу😁)💚
+3
30.04.202506:43
29.04.202506:31
08.05.202506:33
На чорно-білій кінозйомці весільної процесії, зробленій 1904 року, на мить з’являється чоловік років тридцяти — з акуратними вусами, в котелку та перлово-сірому святковому костюмі, який поспіхом спускається сходами наодинці. Більшість інших гостей ідуть парами
Жан-П'єр Сіруа-Траян, професор Університету Лаваля в Квебеку, вважає, що на плівці, яку він знайшов у Національному центрі кіно у Парижі, може бути зафіксоване єдине відоме зображення письменника Марселя Пруста в русі
Цей фільм знятий на весіллі Елен Ґрефюль, доньки графині Ґрефюль, яка була близькою подругою Пруста й головним натхненням для створення персонажа Оріани де Ґермант у романі «У пошуках втраченого часу»
Повне відео тут
Стаття про знахідку від Нью Йоркера тут
Жан-П'єр Сіруа-Траян, професор Університету Лаваля в Квебеку, вважає, що на плівці, яку він знайшов у Національному центрі кіно у Парижі, може бути зафіксоване єдине відоме зображення письменника Марселя Пруста в русі
Цей фільм знятий на весіллі Елен Ґрефюль, доньки графині Ґрефюль, яка була близькою подругою Пруста й головним натхненням для створення персонажа Оріани де Ґермант у романі «У пошуках втраченого часу»
Повне відео тут
Стаття про знахідку від Нью Йоркера тут
06.05.202518:18
(всі ми іноді трошки
Педро Паскаль🙂)
Педро Паскаль🙂)
06.05.202505:08
🏆Пулітцерівську премію 2025 отримав Персіваль Еверетт за роман «Джеймс» (який скоро має вийти українською мовою!)
«Джеймс» – переосмислена версія класичного твору Марка Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна», подана з точки зору раба Джима
Джим дізнається, що його господиня, міс Ватсон, планує продати його на Південь, що означає розлуку з родиною. У відчаї він тікає на острів Джексона, де зустрічає Гека Фінна, який інсценував власну смерть, щоб уникнути жорстокого батька. Разом вони вирушають у подорож по Міссісіпі, стикаючись із шахраями, небезпеками та моральними дилемами
Роман досліджує теми расизму, свободи, ідентичності та гідності. В тексті автор використовує гумор, іронію та філософські роздуми, щоб підкреслити абсурдність расових стереотипів
Крім Пулітцера книга отримала Національну книжкову премію США та Kirkus Prize. Роман також був фіналістом Букерівської премії (але перемогла книга Саманти Харві «Orbital», ви памʼятаєте цю історію) та увійшла до списку найкращих книг 2024 року за версією Time
Вже планується екранізація роману, де продюсером має бути Стівен Спілберг, а режисером – Тайка [❤️🔥] Вайтіті
«Джеймс» – переосмислена версія класичного твору Марка Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна», подана з точки зору раба Джима
Джим дізнається, що його господиня, міс Ватсон, планує продати його на Південь, що означає розлуку з родиною. У відчаї він тікає на острів Джексона, де зустрічає Гека Фінна, який інсценував власну смерть, щоб уникнути жорстокого батька. Разом вони вирушають у подорож по Міссісіпі, стикаючись із шахраями, небезпеками та моральними дилемами
Роман досліджує теми расизму, свободи, ідентичності та гідності. В тексті автор використовує гумор, іронію та філософські роздуми, щоб підкреслити абсурдність расових стереотипів
Крім Пулітцера книга отримала Національну книжкову премію США та Kirkus Prize. Роман також був фіналістом Букерівської премії (але перемогла книга Саманти Харві «Orbital», ви памʼятаєте цю історію) та увійшла до списку найкращих книг 2024 року за версією Time
Вже планується екранізація роману, де продюсером має бути Стівен Спілберг, а режисером – Тайка [❤️🔥] Вайтіті
02.05.202508:26
Анонс від Вавілонської бібліотеки!💚
Роман «Рецидивіст» мого улюбленого письменника Курта Воннеґута вже в друкарні💚, першоджерело
З тексту анонсу, про що книга
Роман «Рецидивіст» мого улюбленого письменника Курта Воннеґута вже в друкарні💚, першоджерело
З тексту анонсу, про що книга
У «Рецидивісті» Курт Воннегут розповідає про Волтера Старбака колишнього ідеаліста, який пережив війну, працював у Білому домі, а потім потрапив у в'язницю через свою причетність до Вотерґейтського скандалу.
Його життя — це суміш політичного цинізму, втраченої надії та крихких спроб зберегти людяність у світі, де великі ідеї часто служать прикриттям для цілковитого абсурду. Воннегут із властивим йому гумором і болючою щирістю проводить Старбака крізь карикатурні, але впізнавані реалії американської політики й капіталізму, змушуючи нас запитати: а що ж залишиться, коли все важливе втрачено?
Це роман про падіння і прощення, про те, як навіть найменші вчинки можуть мати великі наслідки.
29.04.202507:03
28.04.202513:53
Көрсетілген 1 - 24 арасынан 186
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.