![Український Арт Дайджест від [esthète] Газети avatar](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic-storm.tglist.com%2Fcec00b3405abffe6ba3d1426a4670a4162ecf33ffa4e67b81867c10371515281%2Ff147503b-efb7-416a-8bad-013ddd51f371.jpg%3Fw%3D128%26h%3D128&w=256&q=75)
![Український Арт Дайджест від [esthète] Газети avatar](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic-storm.tglist.com%2Fcec00b3405abffe6ba3d1426a4670a4162ecf33ffa4e67b81867c10371515281%2Ff147503b-efb7-416a-8bad-013ddd51f371.jpg%3Fw%3D64%26h%3D64&w=128&q=75)
Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
11.02.202512:04
Ірена Носик, без перебільшень, була дуже популярною науковицею і public figure в Канаді у 1960-х роках. Така собі cover girl. Її любила камера, казали про Ірену сучасники. Поява на токшоу Tabloid 1957 року саме науковиці й взагалі стала фурором, бо доти до студії запрошували здебільшого акторок та дружин відомих діячів
Ірена Носик мала ще й дуже хороше колекціонерське чуття. Її неймовірна харизма та комунікабельність дали їй змогу зібрати чудову колекцію творів українського мистецтва. У її збірці були твори Якова Гніздовського, Олекси Грищенка, Івана Іванця, Олекси Новаківського, Миколи Кричевського, Олени Кульчицької, Павла Ковжуна та багатьох інших знакових українських митців і мисткинь
частина її колекції, як заповіла сама Ірена Носик, після її смерті була передана до НМЛ та Чортківського краєзнавчого музею
Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета
Ірена Носик мала ще й дуже хороше колекціонерське чуття. Її неймовірна харизма та комунікабельність дали їй змогу зібрати чудову колекцію творів українського мистецтва. У її збірці були твори Якова Гніздовського, Олекси Грищенка, Івана Іванця, Олекси Новаківського, Миколи Кричевського, Олени Кульчицької, Павла Ковжуна та багатьох інших знакових українських митців і мисткинь
частина її колекції, як заповіла сама Ірена Носик, після її смерті була передана до НМЛ та Чортківського краєзнавчого музею
Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета
31.01.202510:19
може, податись на якийсь грант, щоб її перевидати українською, англійською 🤔😉
23.01.202521:02
16.01.202514:09
26.12.202415:33
про вінницьку "миру-мирну" мозаїку
історію зникнення цієї мозаїки можна прочитати на теренах інтернету. Якщо дуже коротко, то Нова Пошта орендувала приміщення під відділення у Вінниці та в ході його ремонту збила мозаїку, що була в екстер'єрі будівлі. Мозаїка зображала, ймовірно, іноземних студентів і візуально інтерпретувала радянський агітпроп лозунг "Миру — мир" та "дружба народов"
далі, суто на мою думку, таймлайн розвивався приблизно так:
- кілька блогерів з великою кількістю підписників виклали дописи про руйнування мозаїки;
- блогери дорікають й корять Нову Пошту на весь твіттер і інстаграм за руйнування українського мистецького спадку радянського часу (по-простому, садять і катають НП на шакалячому експресі);
- Нова Пошта, будучи гіперчутливою до позиціювання компанії саме у соцмережах, намагається мінімалізувати репутаційні втрати і каже, що оплатить створення якоїсь нової мозаїки;
- їм в коментах пояснюють, що це рішення — мимо;
- шакалячий експрес їде далі;
- Нова Пошта заявляє, що готова відновити знищену мозаїку (тобто оплатить створення копії)
мені виглядає так, наче нажахані хвилею негативу у соцмережах піарники і комунікаційники Нової Пошти ладні були погодитися вже на будь-що, аби лише це все припинилося (не хочете якусь іншу мозаїку на місці тої, то ми вам зробимо таку саму, тільки дайте вже нам зійти з цього експреса на найближчій зупинці)
щодо художньої та культурної цінності конкретно цього Вінницького твору, звісно, треба слухати експертів сфери: мистецтвознавців, істориків мистецтва, архітекторів. Як на мене, панно мало такий собі легкий "совіцько-ідеологічних" флер, але чи треба було мозаїку руйнувати? Ні. Ну, але вже коли таке сталося (все, нема її) чи доцільно вкладати (немалі) гроші саме у фізичне відновлення конкретно цього мозаїчного панно? Питання відкрите до обговорення
наприклад, на місці цієї зруйнованої мозаїки, замість недешевого "новоділу", можна було б розмістити куди бюджетнішу інформаційну панель про неї (in memoriam, так сказати) де розповісти, до речі, й про ідеологічні прийоми такі як "дружба народов" і "миру мир", а решту коштів направити на фіксацію, каталогізацію і документально-дослідницькі проєкти про ще "живі" мозаїки міста/України. З наголосом на "дослідницькі", а не просто фото, постики та типові тексти про унікальний український мистецький спадок радянської доби. Користь таких проєктів буде куди більша, ніж користь від одиничної ситуативної копії
і перед тим, як в мене полетять капці (адептів юкрейніан модернізму і дітей соціалізму) 😅, скажу, що свого часу саме Естет Газета реалізувала документально-дослідницький проєкт про маріупольські мозаїки, більшість з яких вже знищені. І я, як ніхто, розумію скільки такі проєкти коштують, скільки ресурсів потребують і наскільки їхні результати важливі, аби ті самі мозаїки жили далі (деякі навіть після смерті)
історію зникнення цієї мозаїки можна прочитати на теренах інтернету. Якщо дуже коротко, то Нова Пошта орендувала приміщення під відділення у Вінниці та в ході його ремонту збила мозаїку, що була в екстер'єрі будівлі. Мозаїка зображала, ймовірно, іноземних студентів і візуально інтерпретувала радянський агітпроп лозунг "Миру — мир" та "дружба народов"
далі, суто на мою думку, таймлайн розвивався приблизно так:
- кілька блогерів з великою кількістю підписників виклали дописи про руйнування мозаїки;
- блогери дорікають й корять Нову Пошту на весь твіттер і інстаграм за руйнування українського мистецького спадку радянського часу (по-простому, садять і катають НП на шакалячому експресі);
- Нова Пошта, будучи гіперчутливою до позиціювання компанії саме у соцмережах, намагається мінімалізувати репутаційні втрати і каже, що оплатить створення якоїсь нової мозаїки;
- їм в коментах пояснюють, що це рішення — мимо;
- шакалячий експрес їде далі;
- Нова Пошта заявляє, що готова відновити знищену мозаїку (тобто оплатить створення копії)
мені виглядає так, наче нажахані хвилею негативу у соцмережах піарники і комунікаційники Нової Пошти ладні були погодитися вже на будь-що, аби лише це все припинилося (не хочете якусь іншу мозаїку на місці тої, то ми вам зробимо таку саму, тільки дайте вже нам зійти з цього експреса на найближчій зупинці)
щодо художньої та культурної цінності конкретно цього Вінницького твору, звісно, треба слухати експертів сфери: мистецтвознавців, істориків мистецтва, архітекторів. Як на мене, панно мало такий собі легкий "совіцько-ідеологічних" флер, але чи треба було мозаїку руйнувати? Ні. Ну, але вже коли таке сталося (все, нема її) чи доцільно вкладати (немалі) гроші саме у фізичне відновлення конкретно цього мозаїчного панно? Питання відкрите до обговорення
наприклад, на місці цієї зруйнованої мозаїки, замість недешевого "новоділу", можна було б розмістити куди бюджетнішу інформаційну панель про неї (in memoriam, так сказати) де розповісти, до речі, й про ідеологічні прийоми такі як "дружба народов" і "миру мир", а решту коштів направити на фіксацію, каталогізацію і документально-дослідницькі проєкти про ще "живі" мозаїки міста/України. З наголосом на "дослідницькі", а не просто фото, постики та типові тексти про унікальний український мистецький спадок радянської доби. Користь таких проєктів буде куди більша, ніж користь від одиничної ситуативної копії
і перед тим, як в мене полетять капці (адептів юкрейніан модернізму і дітей соціалізму) 😅, скажу, що свого часу саме Естет Газета реалізувала документально-дослідницький проєкт про маріупольські мозаїки, більшість з яких вже знищені. І я, як ніхто, розумію скільки такі проєкти коштують, скільки ресурсів потребують і наскільки їхні результати важливі, аби ті самі мозаїки жили далі (деякі навіть після смерті)
29.11.202420:12
моя профдеформація
11.02.202511:53
11 лютого, відзначають міжнародний день жінок та дівчат у науці. Ця дата покликана підкреслити внесок жінок у науку та надихнути нові покоління дослідниць
сьогодні хочу згадати сама і розповісти Вам про, як на мене, дуже цікаву мисткиню та науковицю Ірену Носик. Дізналася я про пані Носик завдяки проєкту, над яким працювала у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького 2021 року. Тоді музей експонував камерну виставку малярських робіт українських митців з приватної колекції Ірени Носик, які вона заповіла Національному музею
Ірена Носик (1928–2016) - українсько-канадська художниця, культурна діячка й артколекціонерка, ілюстраторка наукових фахових видань у галузі біології та зоології.
після еміґрації до Канади 1948 року, Ірена навчалася в Онтарійському коледжі мистецтв, від 1951 року працювала як художниця-ілюстраторка в Департаменті зоології / біології у Торонтському університеті
найбільшу популярність і визнання вона здобула саме за свої високоякісні праці, створені під час роботи в університеті. У 1960–1970 роках біологічні ілюстрації художниці привертали постійну увагу канадської преси. Крім нішевих наукових видань, про Носик писали й найпопулярніші канадські часописи «Toronto Daily Star» та «Toronto Tribune». У 1957 році ілюстрований щотижневий журнал «Star Weekly» розмістив на обкладинці кольорову світлину наукової ілюстраторки з мікроскопом на тлі картини з нетлею, підписавши фото: «Cover Girl with Unusual Job». Того самого року мережа CBC запросила Ірену Носик продемонструвати свої праці в телевізійному ток-шоу «Tabloid»
упродовж 26 років роботи в університеті Ірена Носик створила понад дві тисячі настінних ілюстрованих таблиць великого формату для університетських лекцій, а також чимало ілюстрацій для підручників і наукових статей. Багато таких робіт вона малювала з живих «моделей» за допомогою мікроскопів. Близько 700 широкоформатних таблиць, виконаних олією на полотні, нині зберігаються в архівах Торонтського університету
Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета
сьогодні хочу згадати сама і розповісти Вам про, як на мене, дуже цікаву мисткиню та науковицю Ірену Носик. Дізналася я про пані Носик завдяки проєкту, над яким працювала у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького 2021 року. Тоді музей експонував камерну виставку малярських робіт українських митців з приватної колекції Ірени Носик, які вона заповіла Національному музею
Ірена Носик (1928–2016) - українсько-канадська художниця, культурна діячка й артколекціонерка, ілюстраторка наукових фахових видань у галузі біології та зоології.
після еміґрації до Канади 1948 року, Ірена навчалася в Онтарійському коледжі мистецтв, від 1951 року працювала як художниця-ілюстраторка в Департаменті зоології / біології у Торонтському університеті
найбільшу популярність і визнання вона здобула саме за свої високоякісні праці, створені під час роботи в університеті. У 1960–1970 роках біологічні ілюстрації художниці привертали постійну увагу канадської преси. Крім нішевих наукових видань, про Носик писали й найпопулярніші канадські часописи «Toronto Daily Star» та «Toronto Tribune». У 1957 році ілюстрований щотижневий журнал «Star Weekly» розмістив на обкладинці кольорову світлину наукової ілюстраторки з мікроскопом на тлі картини з нетлею, підписавши фото: «Cover Girl with Unusual Job». Того самого року мережа CBC запросила Ірену Носик продемонструвати свої праці в телевізійному ток-шоу «Tabloid»
упродовж 26 років роботи в університеті Ірена Носик створила понад дві тисячі настінних ілюстрованих таблиць великого формату для університетських лекцій, а також чимало ілюстрацій для підручників і наукових статей. Багато таких робіт вона малювала з живих «моделей» за допомогою мікроскопів. Близько 700 широкоформатних таблиць, виконаних олією на полотні, нині зберігаються в архівах Торонтського університету
Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ подкаст ▪️ [естéт] газета
31.01.202506:43
Український Музей у Нью-Йорку почав монтаж нової виставки "Татлін: Київ". Вернісаж відбудеться 7 лютого
проєкт детально розповідатиме про два з половиною роки з життя Володимира Татліна, які митець провів у Києві. Тоді він викладав у Київському художньому інституті та починав працювати над найбільш знаковими своїми артоб'єктами, наприклад "летатліним"
більше про цю виставку та діяльність Українського Музею у Нью-Йорку слухайте у першому епізоді англомовного подкасту Ukrainian Art Dispatch
🎧 Youtube
🎧 Spotify
🎧 Apple podcasts
проєкт детально розповідатиме про два з половиною роки з життя Володимира Татліна, які митець провів у Києві. Тоді він викладав у Київському художньому інституті та починав працювати над найбільш знаковими своїми артоб'єктами, наприклад "летатліним"
більше про цю виставку та діяльність Українського Музею у Нью-Йорку слухайте у першому епізоді англомовного подкасту Ukrainian Art Dispatch
🎧 Youtube
🎧 Spotify
🎧 Apple podcasts
16.01.202513:03
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
17.12.202417:04
ось ще - керамічний слон Параски Плитки-Горицвіт
🐘
🐘
29.11.202413:55
«Комедіант» - все
11.02.202511:53
Қайта жіберілді:![Український Арт Дайджест від [esthète] Газети avatar](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic-storm.tglist.com%2Fcec00b3405abffe6ba3d1426a4670a4162ecf33ffa4e67b81867c10371515281%2Ff147503b-efb7-416a-8bad-013ddd51f371.jpg%3Fw%3D24%26h%3D24&w=48&q=75)
Український Арт Дайджест від [esthète] Газети
29.01.202516:10
«Битва під Крутами», 1961
Микола Бідняк
Микола Бідняк
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
21.01.202511:10
12.01.202516:57
01.12.202411:19
сьогодні такий от настрій в адміна
🇬🇪
🇬🇪
29.11.202410:26
⬆️ допис до учорашнього Дня Подяки
05.02.202510:52
"Аж пуща зашумить волинська, й на оксамит і златоглав, в сап’янцях легких Лятуринська виходить годувати пав". Євген Маланюк
1 лютого — день народження мисткині, яку більшість знають насамперед як поетесу, і набагато менше знають її як скульпторку та художницю
сама Лятуринська вважала скульптуру своїм головним фахом. Надавала перевагу великоформатним роботам, творення яких було не дешевим. Через скрутне фінансове становище скульптуру Оксана Михайлівна полишила. "Занадто мені дорога скульптура, щоб партачити її будь-як", — писала в одному зі своїх листів Лятуринська. Більшість її робіт були втрачені у вихорі Другої світової війни
про "першу справжню любов" Лятуринської — скульптуру читайте та дивіться у матеріалі на сайті
1 лютого — день народження мисткині, яку більшість знають насамперед як поетесу, і набагато менше знають її як скульпторку та художницю
сама Лятуринська вважала скульптуру своїм головним фахом. Надавала перевагу великоформатним роботам, творення яких було не дешевим. Через скрутне фінансове становище скульптуру Оксана Михайлівна полишила. "Занадто мені дорога скульптура, щоб партачити її будь-як", — писала в одному зі своїх листів Лятуринська. Більшість її робіт були втрачені у вихорі Другої світової війни
про "першу справжню любов" Лятуринської — скульптуру читайте та дивіться у матеріалі на сайті
24.01.202517:41
16.01.202516:02
ще зазначу, що особисто дуже радію майбутній виставці Татліна в NY і її контексту, вважаю, що це буде дуже "на часі", бо на середину 2025 виставку про Татліна також анонсував московський Зотов Центр
у Москві, судячи з деяких інтерв'ю й анонсів, дуже пристойні бюджети будуть і на експозицію, і на каталоги, і на паралельну програму, і навіть на нову монографію і реконструкцію летатліна... звісно, це все буде "зцементовувати" Татліна у пантеоні великих російських митців. Попри поступове закриття росії від зовнішнього світу, продукти таких проєктів все ж будуть проникати крізь нову "залізну завісу" й у поле уваги зацікавленої аудиторії. Тому добре підготований й присвячений саме українському періоду Татліна проєкт як ніколи вчасний. І той факт, що майданчиком для цього проєкту стане саме Нью-Йорк, мегаполіс, де перетинається багато потоків найрізноманітніших аудиторій, теж дуже добре
у Москві, судячи з деяких інтерв'ю й анонсів, дуже пристойні бюджети будуть і на експозицію, і на каталоги, і на паралельну програму, і навіть на нову монографію і реконструкцію летатліна... звісно, це все буде "зцементовувати" Татліна у пантеоні великих російських митців. Попри поступове закриття росії від зовнішнього світу, продукти таких проєктів все ж будуть проникати крізь нову "залізну завісу" й у поле уваги зацікавленої аудиторії. Тому добре підготований й присвячений саме українському періоду Татліна проєкт як ніколи вчасний. І той факт, що майданчиком для цього проєкту стане саме Нью-Йорк, мегаполіс, де перетинається багато потоків найрізноманітніших аудиторій, теж дуже добре
Медиа контентке
қол жеткізе алмадық
қол жеткізе алмадық
31.12.202407:57
побудемо трохи таблоїдом 😅
Максим Галкін відвідав виставки про український модернізм і Олександру Екстер у Нью Йорку. Виклав це в себе в інстаграмі
(коментарі під тим його дописом, як то кажуть, окремий вид мистецтва, русня рубашку на собі рве, мовляв, що це таке там в тих Америках показують, Екстер же — "исконно русская художница")
Максим Галкін відвідав виставки про український модернізм і Олександру Екстер у Нью Йорку. Виклав це в себе в інстаграмі
(коментарі під тим його дописом, як то кажуть, окремий вид мистецтва, русня рубашку на собі рве, мовляв, що це таке там в тих Америках показують, Екстер же — "исконно русская художница")
30.11.202409:33
Андрія, по-новому, - сьогодні😉
дуже не збиткуйте))
дуже не збиткуйте))
29.11.202410:06
Індичка, 1963
Яків Гніздовський
(дереворит, репродукція з каталогу-резоне 1987)
Яків Гніздовський
(дереворит, репродукція з каталогу-резоне 1987)
Көрсетілген 1 - 24 арасынан 99
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.