मनोविज्ञान
Spartak Subbota
मनोविज्ञान
14.11.202307:59
📌Цей стан з усіх боків виглядає нелогічним. Потрапляючи в нього людина відкидає нову інформацію, сильніше відстоює вже існуючі переконання, категорично відмовляється вірити в безглуздість свого заняття і нездатна зосередитися на чомусь іншому.
Гіперфіксація — це нескінченне прокручування в голові якогось діалогу, намагаючись знайти вирішення конфлікту або розжовування роками образи, яку зазнали дуже давно. Зацикленість буває різна, та її структура завжди однорідна. Роздуми ходять по колу і нічого нового в себе не пускають.
10.11.202308:02
Добрий ранок ☀️
Фобія — це надмірний і ірраціональний страх перед певним об'єктом, ситуацією або діяльністю. Люди з фобіями часто докладають великих зусиль, щоб уникнути подразника, який лякає, навіть якщо він взагалі не становить небезпеки. Фобії можуть значно заважати повсякденному життю та повноцінному функціонуванню.
Фобії класифікуються на три основні типи:
📍Специфічні фобії. Страх перед певним об’єктом, ситуацією або діяльністю.
📍Соціальна фобія (соціальний тривожний розлад). Включає в себе інтенсивний страх соціальних ситуацій або ситуацій продуктивності, коли людина піддається можливому контролю з боку інших.
📍Агорафобія. Страх опинитися в ситуаціях, коли важко втекти або допомога може бути недоступною в разі нападу паніки або інших симптомів тривоги.
Деякі з найпоширеніших специфічних фобій включають:
🕸Арахнофобія. Одна з найпоширеніших фобій, що характеризується інтенсивним і ірраціональним страхом перед павуками. Люди з арахнофобією часто відчувають тривогу, коли стикаються з павуками або при думці про зустріч з ними. Цей страх може призводити до різноманітних уникаючих дій, таких як перевірка кімнат на наявність павуків, відмова увійти в певні зони або переживання панічних атак.
🏔Акрофобія. Боязнь висоти — ще одна з найпоширеніших специфічних фобій. Люди з акрофобією відчувають сильну тривогу та страх під час перебування на висоті, навіть якщо висота за своєю суттю не є небезпечною. Симптоми акрофобії можуть варіюватися від легкої тривоги до серйозних панічних атак. Фізіологічні реакції можуть включати тремтіння, пітливість, прискорене серцебиття та відчуття запаморочення або нудоти.
✈️Аерофобія. Це боязнь польотів або авіаперельотів. Тривога, пов’язана з польотом, може проявлятися різними симптомами, такими як напади паніки, пітливість, тремтіння, нудота та непереборний страх розбитися. Розвитку аерофобії сприяють: страх висоти, боязнь закритих просторів, попередній травматичний досвід, страх втрати контролю.
🚪Клаустрофобія. Страх замкнутого простору або місць, з яких втеча може бути важкою чи неможливою. Люди з клаустрофобією часто відчувають напади паніки, коли перебувають у закритих приміщеннях, таких як ліфти, невеликі кімнати, тунелі або багатолюдні місця. Деякі теорії припускають, що страх перед замкнутим простором може мати еволюційне коріння, оскільки перебування у відкритому просторі давало кращі шанси на виживання нашим предкам.
🌩Астрафобія. Люди з астрафобією відчувають страх, коли стикаються з бурею або коли чують звуки грому та бачать блискавку. Гучні звуки та непередбачувана природа грози можуть викликати реакцію страху як частину наших еволюційних інстинктів виживання. Цей страх може призводити до різноманітних уникаючих дій, наприклад залишатися вдома під час шторму.
🌃Ніктофобія. Також відома як скотофобія, лігофобія або ахлуофобія — страх темряви або ночі. Люди з ніктофобією відчувають сильне занепокоєння, перебуваючи в темряві, і страх може поширюватися на нічний час або виникати в ситуаціях, коли видимість низька. Також може бути викликаний відсутністю світла, що призводить до уникаючої поведінки, такої як небажання виходити на вулицю вночі, сон з увімкненим світлом або уникнення темних кімнат.
📌Важливо зазначити, що фобії можуть сильно відрізнятися в різних людей, і те, чого одна людина сильно боїться, іншу може зовсім не викликати занепокоєння. Крім того, незважаючи на те, що конкретні фобії є поширеними, існує багато інших фобій, які можуть виникати у людей, і деякі люди можуть навіть мати кілька фобій.
Лікування фобії часто включає терапевтичні підходи, такі як когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) та медикаментозне лікування, щоб допомогти впоратися з симптомами тривоги. Наприклад, експозиційна терапія, тип КПТ, зазвичай використовується, щоб допомогти людям поступово протистояти страху та подолати його, піддаючи впливу джерела страху в контрольованому та сприятливому середовищі.
Якщо фобія суттєво впливає на чиєсь життя, радимо звернутися за професійною допомогою для правильної діагностики та лікування.
31.10.202307:01
Раночок ☀️
Давайте сьогодні поговоримо про ревнощі.
Ревнощі — почуття недовіри та сумнівів у коханні. Це природна людська емоція, яка може проявлятися різними способами, включаючи почуття заздрості, образи, невпевненості та почуття власності. Ревнощі можуть бути спрямовані на широкий спектр речей, наприклад, на романтичного партнера, успіх друга, підвищення колеги по службі або навіть чиюсь зовнішність.
Важливо розрізняти ревнощі і заздрість. Заздрість є різновидом ревнощів і зазвичай включає жагу до чужого майна, якостей або досягнень, не обов’язково створюючи загрозу цінним стосункам.
Існують такі види ревнощів:
📍Ревнощі в романтичних стосунках
📍Дружні ревнощі
📍Ревнощі між братами та сестрами
📍Ревнощі до матеріальних статків
📍Емоційні ревнощі
📍Патологічні ревнощі
📍Нарцисичні ревнощі
📍Спровоковані ревнощі
Причин для виникнення ревнощів чимало і всі вони відрізняються від людини до людини та від ситуації до ситуації.
Поширені причини, чому люди відчувають ревнощі:
🚩Невпевненість: Коли люди відчувають себе невпевненими або мають низьку самооцінку, вони більш схильні до ревнощів.
🚩Страх втрати: Люди часто починають ревнувати, коли бояться втратити щось або когось, кого вони цінують.
🚩Порівняння: Люди схильні порівнювати себе з іншими, і ревнощі можуть виникати, коли хтось вважає, що інші мають більше успіху, щастя чи переваг.
🚩Негативний досвід: В романтичних стосунках ревнощі можуть виникати через брак довіри, невирішені минулі проблеми або історію зради чи невірності.
🚩Власництво: Деякі люди мають сильне бажання володіти або контролювати речі чи людей, і коли вони відчувають, що втрачають цей контроль, можуть виникнути ревнощі.
🚩Особисті цінності та пріоритети: Ревнощі також виникають через відмінності в особистих цінностях і пріоритетах. Наприклад, одна людина може надавати більше значення успіху в кар’єрі, тоді як інша може надавати пріоритет сім’ї
та стосункам.
🚩Відсутність спілкування: Через труднощі в спілкуванні між людьми можуть виникнути непорозуміння і невирішені проблеми, які переростуть в ревнощі.
Важливо відзначити, що ревнощі — це поширена людська емоція, однак, вона починає створювати проблеми, коли надмірна, ірраціональна або призводить до деструктивної поведінки.
Тож, ревнощі мають певні негативні прояви:
💔Напруга в стосунках. Підозрілість, невпевненість і постійні запитання підривають довіру та призводять до конфліктів, ускладнюючи підтримку здорових та стабільних зв’язків з іншими.
💔Деструктивна поведінка. В романтичних стосунках це проявляється в контролі, надмірному нагляді за партнером і навіть емоційному чи фізичному насильстві. В інших контекстах це призводить до пліток, лихослів'я або спроб саботувати успіх іншої людини.
💔Знижена самооцінка. Порівняння себе з іншими та постійне відчуття неповноцінності чи негідності може призвести до почуття депресії, тривоги та зниження самовідчуття.
💔Стрес і тривога. Постійне занепокоєння про втрату чогось чи когось або страх бути неповноцінним можуть призвести до хронічного стресу, який має різноманітні негативні фізичні та психологічні наслідки.
💔Ізоляція. Ревнощі змушують людей відмовитися від соціальних взаємодій, щоб не викрити свою вразливість.
💔Втрачені можливості. Замість того, щоб зосередитися на особистому зростанні та розвитку, люди акцентують увагу на досягнутому іншим.
💔Шкода репутації. Негативна поведінка викликана ревнощами, наприклад поширення чуток або участь у деструктивних плітках, завдає шкоди репутації та призводить до соціального відчуження.
💔Підрив довіри. Коли ревнощі призводять до підглядання за особистою інформацією партнера або поширення конфіденційної інформації, це завдає довготривалої шкоди стосункам і ускладнює іншим можливість довіряти ревнивцю.
📌Важливо розпізнавати ревнощі та вирішувати їх здоровим і конструктивним способом. Це включає саморефлексію, спілкування з людьми, яким ви довіряєте, і звернення за професійною допомогою. Розвиток самосвідомості, самооцінки та стратегій керування ревнощами допомогає людям вести більш повноцінне та позитивне життя та будувати здоровіші стосунки.
26.10.202306:02
Добрісінький ранок ☀️
Агресія — інстинктивна індивідуальна поведінка, яка виражається в спробі завдати шкоди, нападі або загрозі нападу. Проявляється в різних формах, включаючи фізичне насильство, словесну ворожість або інші агресивні дії. Агресія — нормальна реакція в певних ситуаціях, як самозахист, але вона стає проблематичною, коли надмірна та неспровокована.
Існують різні види агресії:
⚡️Фізична агресія. Передбачає застосування фізичної сили з ціллю завдати шкоди. Це можуть бути удари, ляпаси, нанесення тілесних ушкоджень або будь-яка інша форма фізичного насильства.
⚡️Вербальна агресія. Включає використання слів або мови, щоб образити або зачепити. Сюди відносяться крики, лайка та погрози.
⚡️Реляційна агресія. Цей тип агресії спрямований на пошкодження соціальних стосунків. Часто включає таку поведінку, як поширення чуток, відчуження або маніпулювання соціальною динамікою.
⚡️Аутоагресія. Спрямована проти себе. Це нанесення собі тілесних ушкоджень, самоприниження, самозвинувачення, самогубство.
⚡️Інструментальна агресія. Інструментальна агресія є цілеспрямованою та розрахованою з метою досягнення конкретного результату чи мети. Це не обов’язково може бути викликано гнівом або ворожістю.
Агресія, хоч і може бути природною відповіддю в певних ситуаціях, але має численні негативні аспекти та наслідки.
💔Шкода іншим
💔Юридичні наслідки
💔Соціальна ізоляція
💔Шкода стосункам
💔Ескалація конфліктів
💔Зниження емпатії
💔Зміцнення негативних стереотипів
💔Труднощі у вирішенні конфліктів
Агресія, як правило, пов’язана з негативними наслідками, але в деяких ситуаціях вона має позитивні аспекти. Однак, ці випадки часто залежать від контексту та розглядаються як винятки, а не як норма.
Кілька потенційних позитивних аспектів агресії:
❤️Самозахист
❤️Мотивація та рішучість
❤️Наполегливість
❤️Швидке вирішення проблем
❤️Захист близьких
❤️Лідерство
❤️Реакція на надзвичайні ситуації
❤️Правосуддя та адвокація
❤️Соціальний вплив та реформи
❤️Творче вираження
📌Агресивна поведінка має бути крайнім заходом і використовуватися з обережністю, особливо коли є менш конфронтаційні засоби досягнення тих самих цілей. Ефективне керування гнівом і навички вирішення конфліктів є важливими для вирішення будь-яких проблем. В тому числі, коли агресія може бути необхідною, для забезпечення її конструктивного спрямування.
08.10.202306:01
Всім доброго ранку ☀️
Іпохондрія — це стан психічного здоров’я, що характеризується надмірним занепокоєнням і страхом щодо наявності серйозного захворювання, незважаючи на те, що медичних доказів на підтримку цього переконання мало або взагалі немає.
Основні ознаки іпохондрії:
📍Надмірне занепокоєння, пов’язане зі здоров’ям. Люди з іпохондрією занепокоєні своїм здоров’ям та можливість. серйозного захворювання, витрачають значну кількість часу на дослідження симптомів або повторні медичні консультації.
📍Неправильне тлумачення стану. Іпохондрики схильні неправильно тлумачити нормальні тілесні відчуття або незначний дискомфорт, як ознаки серйозного захворювання. Наприклад, легкий головний біль може сприйматися як пухлина головного мозку, або періодичний біль у грудях — як серцевий напад.
📍Постійні страхи, незважаючи на медичне заспокоєння. Навіть отримавши запевнення від лікарів, що вони не страждають від важкої хвороби, люди з іпохондрією продовжують сумніватися в діагнозі та бояться за своє здоров’я.
📍Порушення повсякденного життя. Іпохондрія суттєво заважає повсякденному функціонуванню людини, викликаючи дистрес, тривогу та поведінку уникнення.
📍Довготривалий характер. іпохондрія, як правило, є хронічним захворюванням, симптоми якого зберігаються протягом тривалого періоду.
Іпохондрія часто виникає внаслідок комбінації факторів, включаючи психологічний, біологічний вплив і вплив навколишнього середовища.
🧩Генетика. Особи, у сімейному анамнезі яких були тривожні розлади або пов’язані з ними захворювання, можуть мати більший ризик.
🧩Риси характеру. Перфекціоністи, дуже тривожні або схильні до катастрофічного мислення люди частіше мають цей стан.
🧩Побутове життя.Травматичні або стресові події, пов’язані зі здоров’ям, історія хвороби або сімейне оточення, де наголошувалося на проблемах зі здоров’ям також можуть зіграти певну роль у розвитку іпохондрії.
🧩Вплив Інтернету та ЗМІ. Легкий доступ до інформації про здоров’я в Інтернеті та ЗМІ спонукає людей до самодіагностики та надмірної стурбованості проблемами здоров’я.
🧩Стрес і життєві події. Стресові життєві події, зміни або травматичний досвід провокують або посилюють вже наявну іпохондрію.
🧩Біологічні фактори. Дисбаланс нейромедіаторів, наприклад серотоніну, може відігравати певну роль у розвитку тривожних розладів, включаючи іпохондрію.
Іпохондрія є справжнім станом психічного здоров’я, і люди, які її відчувають, не «симулюють» свої симптоми. Це може спричинити значні страждання та погіршення повсякденного життя.
💔Хронічна тривога. Іпохондрики часто відчувають постійну та інтенсивну тривогу, пов’язану зі своїм здоров’ям, яка призводить до підвищеного рівня стресу, що сприяє проблемам із фізичним здоров’ям.
💔Надмірні витрати. Люди з іпохондрією проходять численні медичні тести та відвідують лікаря, шукаючи заспокоєння та підтвердження своїх проблем зі здоров’ям.
💔Зниження якості життя. Іпохондрія призводить до уникнення соціальної активності, подорожей і можливостей роботи через страх захворіти, що стає наслідком ізоляції та зниження задоволеності життям.
💔Напружені стосунки. Постійні пошуки заспокоєння або висловлення стурбованості здоров’ям погіршують стосунки з родиною, друзями та романтичними партнерами та змушує відчувати розчарування або втому.
💔Зловживання ліками. В деяких випадках люди з іпохондрією можуть займатися самолікуванням або зловживати ліками у спробі полегшити свої передбачувані симптоми або занепокоєння.
💔Депресія. Іпохондрія може виникати разом з іншими психічними захворюваннями, такими як депресія. Постійна тривога та страх, пов’язані зі здоров’ям призводять до втрати надії та смутку.
💔Поведінка уникнення. Люди з іпохондрією можуть уникати певної їжі, місць або видів діяльності, які вони сприймають як ризиковані для свого здоров’я. Це призводить до обмеженого способу життя.
📌Однак, іпохондрія є виліковним станом. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) часто ефективна та допомагає людям зрозуміти та подолати свої страхи і тривоги, пов’язані зі здоров’ям .
28.09.202306:00
Доброго ранку всім ☀️
Про негативне мислення частина 1.
Негативне мислення відноситься до моделі мислення, яка характеризується зосередженістю на потенційних проблемах, невдачах або несприятливих результатах. Це часто передбачає зациклення на песимістичних думках і передбачення найгірших можливих сценаріїв.
Зазвичай, негативізм проявляється наступним чином:
🔺Катастрофізація. Передбачає автоматичне припущення найгіршого сценарію в будь-якій ситуації, навіть якщо є мало доказів на підтримку такого висновку. Наприклад, хтось може подумати: «Якщо я зроблю помилку на роботі, я втрачу роботу і стану бездомним».
🔺Надмірне узагальнення. Використання однієї негативної події до всіх сфер свого життя, вважаючи, що одна невдача означає повну невдачу. Наприклад, хтось, хто не склав жодного іспиту, може зробити висновок: «Я повний провал у всьому, що роблю».
🔺Чорно-біле мислення. Також відоме як мислення «все або нічого» передбачає бачення речей у крайніх термінах. Наприклад, думати: «Якщо я не ідеальний, то я повний невдаха».
🔺Фільтрування. Тенденція зосереджуватися виключно на негативних аспектах ситуації, ігноруючи або не враховуючи будь-які позитивні елементи. Це може створити спотворене сприйняття реальності.
🔺Персоналізація. Люди, які займаються персоналізацією, схильні звинувачувати себе в подіях, які знаходяться поза їх контролем, навіть якщо немає раціональних підстав для самозвинувачення. Наприклад, хтось може звинувачувати себе в чужій хворобі, думаючи: «Це я винен, що ця людина захворіла».
🔺Читання думок. Передбачає припущення, що людина знає, що про неї думають інші, і зазвичай припущення, що думки негативні. Наприклад, людина вірить, що колеги критикують її ефективність на роботі.
🔺Заяви «треба». Використання таких слів, як «треба», «повинні» або «треба», щоб нав’язати собі нереалістичні очікування, що призводить до почуття провини або невдачі, якщо ці очікування не виправдаються.
🔺Знецінення позитивного. Це означає відкидання позитивних відгуків або досягнень як незначних або нерелевантних. Навіть коли інші хвалять, той, хто нехтує позитивом, все одно може відчувати себе негідним або неуспішним.
🔺Навішування ярликів. Навішування ярликів передбачає використання різких, негативних ярликів для опису себе чи інших на основі конкретної поведінки чи помилок. Наприклад, називати себе «дурнем» або клеймувати когось «егоїстом» на основі однієї дії.
🔺Вибіркова увага. Вибіркова увага виникає, коли хтось зосереджується виключно на негативній інформації, вибірково ігноруючи будь-яку позитивну чи нейтральну інформацію. Це може посилити негативні переконання та емоції.
🔺Емоційне мислення. Це когнітивне викривлення передбачає припущення, що почуття мають відображати реальність. Наприклад, така думка: «Я відчуваю тривогу, отже, повинно статися щось жахливе».
🔺Гіперболізація та мінімізація. Передбачає перебільшення важливості негативних подій (гіперболізація) і применшення значення позитивних подій (мінімізація). Це призводить до спотворення сприйняття реальності.
Негативне мислення може мати різні причини, і воно часто є результатом комбінації факторів, включаючи особистий досвід, когнітивні моделі та зовнішні впливи.
13.11.202308:38
Добрий ранок☀️
Сьогодні ми продовжимо тему експерименту😌
Тож, для чого проводився такий експеримент?
СУТЬ ЕКСПЕРИМЕНТУ:
📍Спостереження за агресивною поведінкою: Діти зіткнулися з дорослою моделлю, яка демонструвала агресивну поведінку по відношенню до ляльки Бобо, як-от удари, в тому числі ногами, та використання агресивної лексики.
📍Моделювання агресивної поведінки: Доросла модель слугувала взірцем для дітей. Ідея полягала в тому, щоб перевірити, чи будуть діти імітувати агресивні дії, свідками яких вони стали, навіть якщо вони не отримали чітких вказівок це робити.
📍Тестування імітації: Після спостереження за поведінкою дорослого дітей помістили в кімнату з лялькою Бобо та іншими іграшками та спостерігали за їх взаємодією з лялькою, щоб визначити, чи будуть вони імітувати агресивні дії, які бачили.
ГОЛОВНА МЕТА:
Бандура мав на меті дослідити, чи будуть діти імітувати агресивні дії, які вони спостерігали у дорослих, і зрозуміти механізми, за допомогою яких навчання через спостереження може сприяти розвитку агресивних тенденцій.
🔻Демонстрація навчання за допомогою спостереження
🔻Тестування теорії соціального навчання
🔻Розуміння узагальнення агресії
🔻Дослідження ролі факторів навколишнього середовища
🔻Формулювання та підтримка теорії соціального навчання
ВИСНОВКИ:
Експеримент із лялькою Бобо, проведений Альбертом Бандурою, привів до кількох важливих висновків:
🧩Навчання за допомогою спостереження. Експеримент надав переконливі докази концепції навчання за допомогою спостереження, припускаючи, що люди, особливо діти, можуть навчитися нової поведінки, спостерігаючи за діями інших.
🧩Роль моделювання. Дослідження підкреслило вплив рольових моделей у формуванні поведінки. Діти з більшою ймовірністю імітували агресивні дії, коли спостерігали за дорослою моделлю, яка має подібну поведінку. Це підкреслило важливість соціальних моделей у процесі навчання.
🧩Узагальнення агресії. Експеримент продемонстрував, що агресивна поведінка, яка спостерігалася в одному контексті, може бути узагальнена та відтворена в іншому контексті. Це свідчить про те, що навчання за допомогою спостереження може призвести до узагальнення поведінки в різних ситуаціях.
🧩Імітація певної поведінки. Висновки Бандури показали, що діти не тільки імітували загальне поняття агресії, але й повторювали конкретні дії та фрази, які вони спостерігали у дорослої моделі. Це підкреслило точність і ефективність навчання за допомогою спостереження.
🧩Важливість факторів навколишнього середовища. Дослідження підкреслило важливість впливу навколишнього середовища. Це дозволило припустити, що вплив агресивних моделей у навколишньому середовищі може сприяти розвитку агресивних тенденцій в майбутньому.
🧩Теорія соціального навчання. Роботи Бандури заклали основу для його теорії соціального навчання, яка розширила традиційні біхевіористські погляди, включивши когнітивні процеси та підкресливши роль соціальних факторів у формуванні поведінки.
📌Таким чином, експеримент із лялькою Бобо значно сприяв розумінню того, як поведінка набувається шляхом спостереження, моделювання та процесів соціального навчання. Роботи Бандури справили значний вплив на галузі психології та освіти, вплинувши на теорії соціального навчання та підкресливши важливість факторів середовища у формуванні поведінки.
06.11.202307:22
30.10.202318:31
25.10.202306:13
Всім доброго ранку 😌
Що таке симпатія?
Чи бувало у вас так, що дивишся на людину і вона чомусь подобається? Бачиш людину вперше, говориш лише пару хвилин, а відчуття, наче все життя знайомі. Подібний стан, люди часто описують такими словами, як «комфортно», «тепло», «приємно», «своя людина».
Тож, поговорим про симпатію.
Для того, щоб добре зрозуміти природу симпатії до інших, потрібно почати з простого - визначення.
Симпатія, як кажуть лише деякі джерела, це почуття стійкої емоційної схильності людини до інших людей. Теплі, ніжні почуття приязні, прихильності, доброзичливості до кого-небудь або чого-небудь.
Як правило, симпатія виникає на основі спільних цінностей, світогляду, інтересів чи моральних принципів. Але, важливо враховувати, що зовнішність теж не пасе задню і відіграє чималу роль. Поведінка, риси характеру, погляди - це все лише закріплює це тепле почуття певної спорідненості між двома, навіть якщо це суто дружня симпатія.
Як явище, симпатія, давно привернула до себе увагу філософів. Зокрема стоїки трактували її так: «Духовна об'єктивна спільність усіх речей, у силу якої люди співчувають один одному.» Також, Ф. Ларошфуко справедливо зазначав, що «одні люди відштовхують, незважаючи на всі їхні переваги, а інші привертають при всіх їх недоліках».
Однак, впродовж століть симпатія розглядалась як емпатія. Наприклад, у словнику соціально-психологічних понять «Колектив, особистість, спілкування» (1987) говориться, що близькою симпатії виступає емпатія і що «...іноді симпатія веде до альтруїстичної допомоги.»
Тож, природа виникнення симпатії, здебільшого, залишається загадковою і сьогодні. Але, дещо точно зрозуміло, симпатія - важливий компонент побудови комунікації в соціумі і це почуття не залежить від віку, соціального статусу та статі.
07.10.202306:38
Добрий ранок☀️
Стресостійкість — здатність людини підтримувати психологічне та емоційне благополуччя та ефективно адаптуватися та справлятися зі стресовими факторами, негараздами та складними ситуаціями. Стресостійкі люди швидко відновлюються після важких обставин і зберігають відчуття рівноваги та стабільності.
Ключові компоненти стресостійкості включають:
🫶Емоційна регуляція. Такі люди вміють керувати своїми емоціями та зберігати спокій під тиском. Вони можуть відчувати негативні емоції, не будучи подавленими ними.
🫶Навички вирішення проблем. Передбачає здатність виявляти та конструктивно вирішувати проблеми. Стресостійкі люди більш схильні шукати рішення, а не зупинятися на невдачах.
🫶Гнучкість і адаптивність. Відкритість до змін і здатність адаптуватися до нових обставин є важливим аспектом стійкості. Гнучкість дозволяє коригувати цілі та стратегії у відповідь на негаразди.
🫶Соціальна підтримка. Підтримка друзів, сім’ї чи інших довірених осіб може надати ресурси під час стресових ситуацій. Стійкі до стресу люди вміють шукати та приймати допомогу, коли вона потрібна.
🫶Позитивне мислення. Позитивний світогляд, оптимізм і віра у свою здатність подолати виклики пов’язані зі стійкістю. Позитивне мислення допомагає людям зберегти надію та мотивацію у важкі часи.
🫶Турбота про себе: Тренування, здорове харчування, достатній сон, медитація та інші способи релаксації сприяють фізичному та психічному благополуччю, що впливає на стресостійкість.
🫶Мета. Відчуття мети та сенсу життя підвищує стійкість до стресу. Люди, які відчувають сильну цілеспрямованість, більш мотивовані долати виклики.
🫶Навчання на негараздах: Стресотійкість часто передбачає навчання та особистісне зростання через складний досвід. Люди можуть використовувати негаразди як можливість для самопізнання та розвитку.
Стійкість до стресу є якістю, необхідною в різних аспектах життя, щоб ефективно справлятися з проблемами, невдачами та стресовими факторами.
📍Робота. Стресостійкість допомагає людям залишатися продуктивними, адаптуватися до мінливих умов роботи та справлятися з ситуаціями високого тиску. Також запобігає виснаженню та сприяє успіху в кар’єрі.
📍Особисті стосунки. Відіграє життєво важливу роль у підтримці здорових і позитивних особистих стосунків. Дозволяє врегулювати конфлікти, ефективно спілкуватися та відновлюватися після труднощів у стосунках.
📍Здоров’я та благополуччя. Допомагає людям впоратися з хворобами, керувати симптомами тривоги та депресії, вчасно звертатися за допомогою та зробити вибір в користь здоровому способу життя, незважаючи на стресові фактори.
📍Освіта. Студенти отримують користь від стресостійкості, оскільки це допомагає їм справлятися з академічним тиском, залишатися мотивованими та адаптуватися до вимог навчання.
📍Виховання дітей. Стресостійкі батьки краще підготовлені для того, щоб справлятися з проблемами виховання дітей, зокрема безсонними ночами, істериками та підлітковим бунтом. Це дозволяє їм зберігати терпіння та забезпечує стабільне та сприятливе середовище.
📍Особистісний ріст. Сприяє особистісному зростанню та самовдосконаленню, також дозволяє сприймати виклики як можливості для навчання та розвитку.
📍Спільнота та соціальна залученість. Сприяє залученню до громади та соціальній активності. Це дозволяє людям вирішувати суспільні проблеми, брати участь у волонтерській діяльності та робити позитивний внесок у суспільство.
📍Надзвичайні ситуації. У надзвичайних ситуаціях і кризах стресостійкість може врятувати життя. Це допомагає людям зберігати спокій, приймати раціональні рішення та вживати необхідних заходів для захисту себе та інших.
📍Життєві зміни. Під час великих життєвих змін, таких як переїзд на нове місце, початок нової роботи, одруження або вихід на пенсію стресостійкість сприяє адаптації до змін.
📌По суті, стресостійкість є цінним активом, який сприяє загальному добробуту людини та успіху в різних сферах життя. Це дає людям змогу протистояти труднощам із більшою силою та здатністю до адаптації, що зрештою покращує їхні можливості процвітати та жити повноцінним життям.
27.09.202306:30
Доброго ранку ☀️
Синдром самозванця — це психологічна модель, за якої люди сумніваються у своїх досягненнях і мають постійний страх бути викритими як самозванці, незважаючи на докази своєї компетентності та успіху. Люди з синдромом самозванця часто вважають, що не заслуговують на визнання чи успіх, яких досягли, і пояснюють свої досягнення вдачею.
Синдром самозванця проявляється наступним чином:
📍Невпевненість у собі
📍Надмірна праця
📍Страх перед невдачею
📍Важко прийняти похвалу
📍Перфекціонізм
📍Порівняння з іншими
📍Приховування недоліків
Синдром самозванця не обмежується статтю, віковою групою чи професією. На появу синдрому впливає сукупність факторів, включаючи риси характеру, виховання, очікування суспільства та культуру на робочому місці.
🔺Риси особистості. Перфекціонізм, висока самокритика і схильність до тривоги, можуть зробити людей більш сприйнятливими до синдрому самозванця. Дуже цілеспрямовані та амбітні встановлюють для себе нереалістично високі стандарти, що призводить до вигорання та відчуття власної неспроможності до дій.
🔺Виховання в родині. Якщо людина виросла в середовищі, де її досягнення постійно порівнювали з іншими, або якщо вона отримувала умовну любов і схвалення на основі своїх досягнень, у неї формується страх не виправдати очікувань.
🔺Культурні та суспільні очікування. У культурах, де високо цінуються досягнення, люди можуть відчувати тиск і боятися, що їх викриють у невідповідності цим високим стандартам.
🔺Навчальне та робоче середовище. Конкуренція серед колег або однолітків, які є такими ж успішними, призводить до порівнянь і сумнівів у собі. Крім того, культура на робочому місці, яка підкреслює перфекціонізм або висуває нереалістичні вимоги до працівників, може сприяти прояву синдрому самозванця.
🔺Уявна відсутність прикладів для наслідування. Відсутність чи наставників, які стикалися з подібними проблемами та відкрито обговорювали свої проблеми з невпевненістю у собі, може посилити синдром самозванця. Бачити, як інші досягають успіху без зусиль, може викликати відчуття неадекватності.
🔺Упередження атрибуції. Це когнітивне упередження зміцнює переконання про некомпетентність, адже люди з синдромом самозванця схильні приписувати свої успіхи зовнішнім факторам, таким як удача чи допомога інших.
🔺Страх перед оцінкою та відмовою. Люди з синдромом самозванця часто бояться, що їх оцінять інші, і хвилюються через відмову чи критику. Це перешкоджає їм ризикувати або шукати можливості.
В результаті, зʼявляються такі наслідки:
💔Підірвана самооцінка
💔Тривога
💔Вигорання
💔Зволікання та уникання
💔Упущені можливості
💔Порушені стосунки
💔Застій у кар’єрі
💔Самосаботаж
💔Ізоляція
💔Зменшення задоволеності роботою
Подолання синдрому самозванця – процес, який потребує часу та зусиль, але є кілька способів, які можуть допомогти людям впоратися.
🩹Визнання та прийняття стану
🩹Виклик негативним думкам
🩹Реалістичні стандарти та цілі
🩹Відзнака досягнень та похвала
🩹Позитивні відгуки від довірених наставників, колег або друзів
🩹Визнання помилок
🩹Практика співчуття до себе
🩹Встановлення меж
🩹Професійна допомога спеціаліста
📌Синдром самозванця не є раціональною чи точною оцінкою здібностей і досягнень людини. Це когнітивне спотворення, модель негативного мислення, яку можна вирішити за допомогою самосвідомості, терапії та особистого розвитку. Визнання факторів, які сприяють синдрому самозванця, є важливим першим кроком у його подоланні та формуванні впевненості в собі.
12.11.202308:38
Добрий ранок☀️
Експеримент з лялькою Бобо був проведений Альбертом Бандурою в 1961 році, щоб дослідити роль соціального навчання та був спрямований на вивчення впливу моделей поведінки з прикладу дій інших людей. Під час експерименту діти спостерігали, як дорослі спілкуються з лялькою Бобо. Метою було перевірити, чи будуть діти імітувати агресивну поведінку, свідками якої вони були.
УЧАСНИКИ:
🔺Група А (експериментальна група): Ці діти спостерігали агресивну поведінку по відношенню до ляльки Бобо.
🔺Група Б (експериментальна група): Ці діти не були свідками не агресивної поведінки.
🔺Група С (контрольна група): Діти з цієї групи нічого не дивились.
ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ:
Дітей окремо приводили в експериментальну кімнату, в одному кутку якої дитина сідала займатися іграми та творчістю, виділеними як найцікавіші для дітей у ході спостереження за ними у дитячому садку. Дорослого, який виконував роль поведінкової моделі, проводжали в протилежний кут кімнати, де були іграшковий молоток, надувна лялька «Бобо» і конструктор на столику. Сказавши, що це іграшки для дорослої моделі, експериментатор віддалявся.
В групі з демонстрацією неагресивної поведінки дорослий просто спокійно грав із конструктором.
В групі з демонстрацією агресивної поведінки дорослий грав із конструктором протягом першої хвилини, а потім починав виявляти агресію по відношенню до ляльки та продовжував агресивні дії до завершення часу, виділеного на цю частину експерименту.
Загалом, експеримент проводили три рази: 1960 рік, 1963 рік та 1965 рік.
Декілька фактів:
📍Для експерименту кожна дитина піддавалася впливу сценарію індивідуально, щоб уникнути відволікання або впливу від інших дітей.
📍В 1963р році Бандура змінив своє дослідження, та додав кіно-версію людини та мультиплікаційного кота, які проявляли агресію по відношенню до ляльки.
📍Експеримент демонструє, що люди вчаться не тільки коли їх винагороджують чи карають, але вони також можуть вчитись, коли спостерігають за тим, як винагороджують чи карають інших.
Тож, для чого дослідники провели такий експеримент, залучивши загалом 234 дитини дошкільного віку та які висновки було зроблено?
Про це ми поговоримо в наступному дописі.
05.11.202313:33
Важливо!!!
Для ССО, де служить мій близький товариш.
Треба закрити збір.
Приціли купили, тепер ремонтуємо кілька матриць для них, аби ефективно працювати на полі бою.
Посилання на банку 🫡
https://send.monobank.ua/jar/3wUkUsoBcv
Номер 💳:
5375 4112 0868 3750
29.10.202307:55
Добрий ранок ☀️
Комплекси — сукупність психічних явищ, непідконтрольних свідомості та які спотворюють сприйняття себе та навколишнього світу. Поняття «комплекс» в психоаналіз ввів Карл Густав Юнг.
Загалом, комплекси можна поділити на декілька типів:
📍Фізичні
📍Вікові
📍Психологічні
📍Соціальні
Ось кілька основних типів комплексів
🚩Комплекс Едіпа. Концепція розроблена Зигмундом Фрейдом і є ключовим елементом психоаналітичної теорії та описує стосунки, потяг та почуття, які формуються у дитини до батьків протилежної статі і ревнощів до батьків своєї статі.
🚩Комплекс меншовартості. Альфред Адлер ввів концепцію, яка стосується постійного почуття неповноцінності та незахищеності людини. Часто виникає через негативний досвід з раннього дитинства або уявний брак компетентності. Люди з комплексом неповноцінності різними способами прагнуть до переваги, щоб компенсувати ці почуття.
🚩Комплекс бога. Включає в себе перебільшене відчуття власної значущості та непогрішності. Люди з цим комплексом не визнають свої помилки, навіть якщо є беззаперечні докази. Іноді такі люди можуть ігнорувати вимоги соціуму та встановлювати свої правила. Першим, хто використовував термін «комплекс бога», був Ернест Джонс.
🚩Комплекс провини вцілілого. Проявляється у вигляді надмірного почуття провини або самозвинувачення, яке виникає внаслідок невирішених конфліктів або травматичного досвіду.
🚩Комплекс переслідування. Люди з комплексом переслідування вірять, що інші хочуть отримати їх або змовляються проти них. Цей комплекс може призвести до параної та схильності інтерпретувати нейтральні або добрі події та наміри, як докази переслідування.
У людей виникають комплекси з різних причин, і на ці складні психологічні явища часто впливає поєднання біологічних, екологічних і міжособистісних факторів.
🧩Раннє дитинство. Травматичні або емоційно значущі події в період дитинства можуть призвести до формування комплексів. Наприклад, почуття зневаги, жорстоке поводження чи непослідовне виховання може сприяти розвитку різноманітних комплексів.
🧩Вплив батьків. Поведінка, погляди та переконання батьків або опікунів формують розвиток дитини та самооцінку. Певні надії або критика від батьків призводить до комплексів, пов’язаних з перфекціонізмом, почуттям неповноцінності або потребою в схваленні.
🧩Соціокультурні фактори. Суспільні норми, цінності та очікування впливають на розвиток комплексів. Наприклад, очікування, пов’язані з культурою або статтю, можуть сприяти комплексам, пов’язаним із ідентичністю, самооцінкою та зовнішністю.
🧩Невирішені конфлікти. Комплекси часто виникають через невирішені психологічні конфлікти. Ці конфлікти можуть бути неусвідомленими і пов’язаними з пригніченими або придушеними емоціями, бажаннями або страхами та проявляються у вигляді повторюваних моделей думок, емоцій і поведінки.
🧩Адаптивні стратегії. Інколи комплекси служать адаптивними стратегіями, щоб впоратися зі складними або тривожними переживаннями. Наприклад, комплекс неповноцінності може розвинутися як спосіб захистити свою самооцінку.
🧩Механізми подолання. Комплекси також можна розглядати як механізми подолання, які допомагають людям керувати складними емоціями чи ситуаціями.
Розвиток комплексів є складним і багатогранним процесом. Специфічна природа та походження комплексів сильно відрізняються у різних людей, однак всі вони мають однаково негативний вплив на психологічний стан, стосунки та якість життя.
💔Знижена самооцінка
💔Емоційний дистрес
💔Міжособистісні проблеми
💔Неадаптивне подолання проблем
💔Саморуйнівні моделі поведінки
💔Зниження якості життя
💔Проблеми з психічним здоров’ям
💔Повільний особистісний розвиток
💔Самосаботаж
📌Важливо усвідомлювати негативний вплив комплексів на самопочуття та якість життя і шукати підтримки та допомоги, коли це необхідно. Психотерапія та консультування досить ефективні та допомагають людям визначити свої комплекси і подолати їх, що зрештою призводить до покращення психічного та емоційного благополуччя та розвитку позитивного самосприйняття.
21.10.202306:31
Добрий ранок ☀️
Евристика доступності — інтуїтивний процес, в якому людина оцінює подію як частішу та ймовірнішу. За такої оцінки людина покладається на обмежену кількість прикладів або випадків. Евристика доступності може призвести до упередженого або ірраціонального прийняття рішень, оскільки вона не обов’язково відображає справжню ймовірність або обґрунтованість події чи переконання.
📍Актуальність і яскравість. Недавні або емоційно насичені події частіше спадають на думку, тому вони здаються більш ймовірними або актуальними, ніж вони можуть бути.
📍Вплив ЗМІ. Події, які широко висвітлюються в засобах масової інформації, можуть змусити людей повірити, що вони більш поширені або важливіші, ніж є насправді.
📍Особистий досвід. Люди також можуть покладатися на свій особистий досвід під час застосування евристики доступності.
📍Ігнорування базових ставок. Евристика доступності змушує людей ігнорувати статистичні базові ставки або ймовірності.
📍Упередження підтвердженням. Люди активно шукають та запам’ятовують інформацію, яка підтверджує їх існуючі переконання, посилюючи евристику доступності.
Евристика доступності може бути як корисною, так і шкідливою, залежно від контексту та способу її використання.
💔Упереджене прийняття рішень. Коли люди надто покладаються на евристику доступності, вони приймають упереджені та ірраціональні рішення, що призводить до переоцінки ймовірності тієї чи іншої події.
💔Неправильна оцінка ризику. Евристика доступності призводить до неправильного оцінювання ризику або повного уникання.
💔Підтвердження упередженості. Евристика, дійсно, доступна та підкріплює вже існуючі переконання та упередження. Люди можуть пригадувати випадки, які підтверджують їх існуючі переконання, і ігнорувати ті, які їх оскаржують, що призводить до упередженого підтвердження, яке може перешкоджати відкритому мисленню.
💔Емоційне прийняття рішень. Евристика доступності часто використовує емоції, і люди можуть приймати рішення, керуючись страхом, тривогою або хвилюванням, а не раціональним аналізом.
Однак, евристика доступності також може мати деякі позитивні аспекти:
❤️Ефективність. В деяких ситуаціях евристика доступності може бути швидким і ефективним способом прийняття рішень. Коли вам потрібно швидко зробити вибір, покладаючись на готову інформацію, можна заощадити час.
❤️Навчання на досвіді. Особистий досвід, який легко запам’ятовується завдяки евристичній доступності, іноді може стати цінним уроком. Наприклад, якщо хтось яскраво пам’ятає минулу помилку, у нього менше шансів повторити її.
Щоб пом’якшити потенційні негативні наслідки евристики доступності та прийняти більш раціональні й обґрунтовані рішення, варто розглянути наступні стратегії.
🧩Обізнаність про проблему
🧩Пошук різноманітної інформації
🧩Перевірка фактів
🧩Відкладання рішення
🧩Використання критичного мислення
🧩Розглядання кількох сценаріїв
🧩Баланс емоцій та логіки
🧩Урізноманітнення джерел інформації
05.10.202307:52
24.09.202306:02
Доброго ранку ☀️
Ефект страуса — когнітивне викривлення, яке проявляється у схильності людей ігнорувати або уникати інформації чи ситуацій, які вони сприймають як потенційно негативні чи загрозливі. Назва «ефект страуса» походить від поширеного міфу про те, що страуси ховають голову в пісок, коли стикаються з небезпекою.
📍Уникнення емоційного дискомфорту. Люди схильні уникати ситуації, які викликають негативні емоції, такі як страх, тривога або сум.
📍Надмірна самовпевненість і оптимістичне упередження. Схильність до оптимізму, змушує вірити, що негативні події менш імовірні. Це призводить до недооцінювання ризиків.
📍Когнітивний дисонанс. Інформація, яка суперечить поточним переконанням чи рішенням, змушує ігнорувати або применшувати важливість цієї інформації, щоб зберегти відчуття послідовності.
📍Відраза до втрат. Відчуття болю від втрат може бути настільки сильніше, ніж задоволення від еквівалентних здобутків, що змушує уникати втрати.
📍Інформаційне перевантаження. Відчуття перевантаженості великим обсягом доступної інформації, призводить до вибірково ігнору певної інформації, особливо якщо вона виглядає складною.
📍Тимчасове дисконтування. Тенденція надання більшої ваги короткостроковим перевагам, ніж довгостроковим, змушує ігнорувати або відкладати вирішення проблем, які мають віддалені негативні наслідки.
📍Соціальний вплив. Якщо оточення має тенденцію уникати обговорення певних тем або зіткнення з негативними ситуаціями, така поведінка стає звичною для людини.
📍Підтвердження упередженості. Пошук та надання більшої ваги інформації, яка підтверджує існуючі переконання чи упередження та ігнорування суперечливої думки, призводить до вибіркової уваги та умисного уникнення важливої інформації.
Ефект страуса — проблематичне явище, оскільки спонукає людей приймати упередженні рішення на основі неповної інформації.
💔Упущені можливості для вдосконалення. Ігнорування негативної інформації, критики, скарг, відгуків та рекомендацій призводить до втрати можливостей для вдосконалення та завдає шкоди репутації.
💔Фінансові втрати. Через відсутність моніторингу ознак економічного спаду можна зазнати значних фінансових невдач.
💔Відкладене вирішення проблеми. Уникаюча поведінка затримує вирішення нагайних проблем, які згодом переростають у більш значні та дорогі питання.
💔Стрес та занепокоєння. Через уникання тривожної інформації, може тимчасово зменшити стрес, але в довгостроковій перспективі, сприяє підвищенню рівня тривожності, а ігнор потенційних загроз створює відчуття невизначеності та безпорадності.
💔Погіршення стосунків. В особистих і професійних стосунках уникнення складних розмов, невирішені конфлікти чи непорозуміння погіршують стосунки та знижують рівень довіри.
Хоча, ефект страуса пов’язаний з негативними наслідками, іноді тимчасове уникнення негативу може мати деякі обмежені позитивні аспекти.
❣️Збереження психічного здоров’я. При травмі або важких життєвих подіях, таких як втрата близької людини, тимчасове уникнення певних емоційних тригерів може бути механізмом подолання. Це допоможе керувати своїми емоціями та поступово, у власному темпі, пережити горе.
❣️Зосередження на безпосередніх пріоритетах. В ситуаціях високого тиску людям може знадобитися зосередити свою увагу на пріоритетних задачах, а не загрузнути в периферійній або негативній інформації. Це підвищує здатність вживати швидких дій.
❣️Уникнення інформаційного перевантаження. В епоху медіа, вибіркове ігнорування менш актуальної або нетермінової інформації допомагає людям зберегти концентрацію та запобігти когнітивному перевантаженню.
❣️Збереження впевненості. Для деяких людей тимчасовий підхід «невігластво — це щастя» допомагає зберегти впевненість і мотивацію в досягненні своїх цілей. Віра в те, що все йде добре, може підвищити самооцінку та продуктивність у певних ситуаціях.
📌Часто буває корисніше зіткнутися з основними проблемами та вирішити їх, а не уникати їх. Здорові механізми подолання, емоційна підтримка та ефективні стратегії вирішення проблем, як правило, є більш стійкими та корисними підходами до вирішення складних ситуацій .
10.11.202308:09
І невеличке опитування для наступного запису.
Про комплекси…
https://docs.google.com/forms/d/1Dtg1ccEBrYzsBwIHXtnFW5ti1E_UrONqy9O1F2fuL0A/edit#settings
01.11.202307:02
Добрий ранок 😌
Діти в день посміхаються 400 разів і 10 разів — сміються.
Дорослі посміхаються всього 15 разів в день, а сміються — 6.
Сміх — спосіб вираження емоційного стану людини. Це складна і багатогранна соціальна та емоційна поведінка при переживанні неоднозначної та смішної ситуації.
Декілька причин для сміху:
🧩Соціальний зв’язок. Сміх разом з іншими часто означає спільне розуміння або почуття зв’язку. Це сприяє співпраці та згуртованості в середині групи чи між окремими людьми.
🧩Спілкування. Сміх є формою невербального спілкування, яка передає, що ситуація є безпечною або доброякісною, розсіює напругу або сигналізувати про те, що щось мається на увазі в ігровій чи жартівливій формі. Сміх також може служити соціальною ознакою, яка вказує на те, що щось має бути смішним.
🧩Гра. Грайлива поведінка важлива для навчання, творчості та вирішення проблем, і сміх може бути частиною цієї гри.
🧩Когнітивна обробка. Існує припущення, що сміх для мозку може бути способом обробляти та інтегрувати інформацію.
🧩Еволюційна точка зору. З точки зору еволюції, сміх міг розвинутися як спосіб сигналізувати про безпеку та співпрацю, що допомогло людям сформувати соціальні зв’язки та підвищило їх шанси на виживання.
Крім того, існує декілька теорій, чому виник сміх:
📍Теорія невідповідності. Згідно з цією теорією, сміх виникає, коли відбувається щось дивовижне, абсурдне, таке, що порушує очікування ,існує невідповідність або непослідовність в розумінні ситуації чи події.
📍Теорія переваги. Ця теорія припускає, що сміх часто виникає через почуття переваги над іншими, включаючи пошук гумору в чиємусь нещасті, помилках або нерозумній поведінці.
📍Нейробіологія. Дослідження показали, що сміх має нейробіологічну основу. Ось чому сміх асоціюється з відчуттям благополуччя та зменшенням болю.
Сміх — складна поведінка, яка залежить від культури та відіграє вирішальну роль у соціальній взаємодії людей, емоційному вираженні та благополуччі. Те, що одній людині здається смішним, іншій — ні. Окрім того, сміх має значний вплив на психіку людини, впливаючи на стани та емоції:
❤️Поліпшення настрою
❤️Зменшення рівня стресу
❤️Полегшення болю
❤️Покращення стосунків
❤️Механізм подолання
❤️Креативність
❤️Зняття напруги та тривоги
❤️Покращення комунікативних навичок
❤️Задоволення та насолода
❤️Поліпшення психічного здоров’я
❤️Підвищення енергії
❤️Зміцнення впевненості в собі
📌Сміх — важлива складова повсякденного життя та природний спосіб покращити загальне самопочуття. Гумор, соціальні взаємодії чи діяльність, яка змушує сміятися сприяють щасливішому та здоровішому життю.
27.10.202306:01
Добрий ранок всім.
Залишаю інформацію по онлайн лекції на тему «маніпуляції».
Онлайн лекція: Маніпуляції та провокації
Більшість людей впевнені, що вони ухвалюють незалежні рішення, проте їхні думки, емоції та дії багато в чому залежать від зовнішніх маніпулятивних впливів, які вони не завжди усвідомлюють. Безперечно, вкрай важливою соціальною навичкою є здатність розпізнавати маніпуляції та ефективно протистояти їм.
І вже цієї суботи ви дізнаєтесь:
⁃ що таке маніпуляції;
⁃ у чому різниця між маніпуляціями та провокаціями;
⁃ які існують види та способи маніпуляцій;
⁃ які цілі маніпулятора у соціальному полі;
⁃ як розпізнати маніпуляцію та успішно протистояти маніпулятивним впливам;
⁃ які є позитивні аспекти маніпуляцій.
📌Як взяти участь у заході?
Придбати квиток за посиланням: https://secure.wayforpay.com/payment/lecture2810
Як буде проходити захід?
- після оплати на пошту, вказану при реєстрації, надійде лист із запрошенням в телеграм-спільноту, в котрій в день заходу буде опубліковано лінк на конференцію.
Нагадаємо, що лекція - інтеркативна, у вас буде можливістть задавати питання та отримувати на них відповіді.
Отже:
Дата/час: 28.10, 20:00 - 22:00;
Локація: ОНЛАЙН;
До зустрічі !
18.10.202306:02
Доброго ранку ☀️
Адреналін, також відомий як епінефрин, є гормоном і нейромедіатором, який відіграє важливу роль у реакції організму на стрес або небезпеку. Вплив адреналіну на психіку людини залежить від контексту. У надзвичайній ситуації або під час фізичної загрози викид адреналіну може врятувати життя. Однак у повсякденному житті хронічний стрес або надмірний викид адреналіну може мати негативні наслідки для психічного здоров’я та самопочуття.
Декілька основних реакцій організму на адреналін:
📍Підвищення пильності і зосередженості
📍Загострення почуттів
📍Покращена пам'ять
📍Покращення настрою
📍Пригнічення болю
📍Підвищення агресії
📍Тривога та паніка
📍Порушення сну
📍Дратівливість і емоційна нестабільність
Залежність від адреналіну відноситься до психологічного явища, коли люди прагнуть переживати сильні емоції. Залежні від адреналіну, часто займаються екстремальними видами спорту, необережним водінням, азартними іграми або іншою ризикованою поведінкою, щоб стимулювати викид адреналіну.
💔Толерантність до адреналіну. Переживання більш інтенсивного та небезпечного досвіду, щоб досягти бажаного рівня викиду адреналіну.
💔Ризикована поведінка. Діяльність, яка створює реальний ризик для фізичного чи емоційного благополуччя та розширення межі до небезпечних крайнощів.
💔Відсутність страху або усвідомлення небезпеки. Недооцінювання ризиків, пов’язаних з активною діяльністю та зосередженість на хвилюванні в моменті.
💔Імпульсивність. Імпульсивні дії, труднощі з самоконтролем і відкладеним задоволенням призводять як до конфліктних ситуацій, так і до фінансових втрат.
💔Пошук новизни. Тяга до нових стимулів та вражень призводить до того, що звичайні або повсякденні справи стають не цікаві.
💔Нехтування обов’язками. Залежність від адреналіну призводить до нехтування важливими життєвими завданнями та зобов’язаннями та наданню пріоритету своїй діяльності, пов’язаній із пошуком гострих відчуттів.
💔Симптоми абстиненції. В деяких ситуаціях, коли не проявляються гострі відчуття, можуть виникнути симптоми абстиненції, такі як дратівливість, неспокій і перепади настрою.
💔Соціальна ізоляція. Залежність призводить до ізоляції себе від людей, які не поділяють інтересів або які висловлюють стурбованість.
Причини адреналінової залежності, як і багатьох інших аддиктивних форм поведінки, складні й відрізняються від людини до людини. Розвитку адреналінової залежності можуть сприяти кілька факторів:
🧩Біологічні фактори: Деякі люди можуть мати генетичну схильність або відмінності в хімії мозку, що робить їх більш чутливими до приємних ефектів адреналіну.
🧩Система винагороди: Система винагороди мозку, включаючи вивільнення дофаміну, відіграє важливу роль у зміцненні адиктивної поведінки. Повторний вплив активності, що викликає адреналін, призводить до посилення цієї поведінки.
🧩Особисті риси: Люди з імпульсивністю більш схильні до пошуку захоплюючих вражень і розвитку залежності від адреналіну.
🧩Ескапізм: Деякі люди використовують діяльність, що викликає адреналін, як спосіб втекти від стресу чи емоційного болю.
🧩Ранній досвід: Люди, які рано стикалися з діяльністю з високим ризиком через своє виховання чи сімейне оточення, більш схильні продовжувати шукати цю діяльність, коли вони дорослішають.
🧩Самооцінка та ідентичність: Досягнення успіху або визнання в діяльності з високим рівнем ризику може підвищити самооцінку та сприяти почуттю ідентичності. Деякі люди можуть стати залежними від підтвердження, яке вони отримують від участі в цих заходах.
📌Залежність від адреналіну — це не лише про хвилювання, а ще й відображення глибинних емоційних, психологічних та соціальних проблем. Ефективне лікування зазвичай передбачає усунення першопричин, розробку більш здорових механізмів подолання та пошук підтримки через терапію чи консультування .
04.10.202305:53
Сподіваюсь, ви виспались ☀️
Сон — базова потреба людини та є необхідним для багатьох фізіологічних, когнітивних і емоційних функцій. Повнота, глибина, фазовість сну необхідні для відновлення і коригування всіх функцій життєдіяльності.
Сон має фундаментальне значення для психічного та фізичного здоров’я людини. Ось деякі з них:
😴 Відновлення організму
😴 Консолідація пам’яті
😴 Емоційна регуляція
😴 Вплив на фізичне здоров’я
😴 Регуляція гормонів
😴 Енергозбереження
Постійний та якісний сон має важливе значення для підтримки психологічного здоров’я та стійкості до стресу.
✅Емоційне регулювання. Під час глибокого сну мозок обробляє та консолідує емоційні переживання дня. Це допомагає людям справлятися з емоційними переживаннями та осмислювати їх.
✅Настрій. Достатній сон допомагає стабілізувати настрій і сприяти позитивному настрою.
✅Управління стресом. Коли люди добре відпочили, вони краще готові справлятися зі стресовими ситуаціями та мають більш збалансований погляд на життєві виклики.
✅Когнітивні функції. Якісний сон впливає на вирішення проблем, прийняття рішень, увагу, концентрацію, покращує навчання та запам’ятовування інформації, допомагаючи краще виконувати завдання, які вимагають гостроти розуму.
✅Креативність. Часто люди після хорошого нічного сну знаходять творчі ідеї або рішення проблем, адже хороший сон впливає на творчі здібності, дозволяючи мозку консолідувати та реорганізовувати інформацію.
✅Психологічна стійкість. Достатній сон сприяє психологічній стійкості, допомагаючи людям краще справлятися з життєвими викликами та невдачами.
Недосипання має значний вплив як на фізичне, так і на психічне здоров’я, порушуючи фізіологічні та когнітивні процеси в організмі.
🚩Змінена мозкова діяльність. Брак сну впливає на роботу мозку, змінюючи патерни мозкових хвиль. При недосипанні, мозок демонструє більш високий рівень бета-хвиль, пов’язаних із неспанням, навіть у періоди, коли має бути в повільніша стадіях сну. Це призводить до труднощів із зосередженням та зниження пильності.
🚩Когнітивні порушення. Поганий сон призводить до погіршення пам’яті, уваги, здатності приймати рішення, розв’язувати проблеми. Складні завдання стають складнішими, а швидкість реакції сповільнюється, що збільшує ризик нещасних випадків і помилок.
🚩Емоційна нестабільність. Брак сну призводить до підвищеної дратівливості, перепадів настрою та негативного емоційного сприйняття. Людям важко впоратися зі стресом і вони більш схильні до симптомів тривоги та депресії.
🚩Наслідки для фізичного здоров’я. Недосипання згубно впливає на фізичне здоров’я. Послаблює імунну систему, роблячи людей більш сприйнятливими до інфекцій і хвороб, провокує розвиток ожиріння, діабету, хвороб серця.
🚩Гормональний дисбаланс. Нестача сну порушує баланс гормонів в організмі. Це призводить до збільшення викиду гормонів стресу, таких як кортизол, що має негативний вплив на настрій, імунну функцію та загальний стан здоров’я. Крім того, дефіцит сну зменшує вивільнення гормону росту, який необхідний для фізичного відновлення та розвитку.
🚩Мікросон. Під час сильної нестачі сну люди відчувають мимовільні короткі епізоди сну, які називаються мікроснами. Ці епізоди можуть тривати лише кілька секунд і виникають навіть тоді, коли людина намагається не спати. Мікросон може бути надзвичайно небезпечним, особливо під час керування автомобілем або роботи з механізмами.
🚩Психічні розлади. Порушення сну часто зустрічаються при різних психічних розладах, включаючи тривожні розлади, депресію, біполярний розлад і шизофренію.
🚩Психосоціальне функціонування. Поганий сон впливає на соціальні взаємодії та стосунки. Позбавлені сну люди стають більш дратівливими, менш співчутливими та відчувають труднощі з розумінням соціальних сигналів.
📌Важливо розставляти пріоритети та підтримувати послідовний графік сну, щоб уникнути негативних наслідків недосипання та сприяти кращому здоров’ю та продуктивності.
23.09.202306:20
Добрий ранок ☀️
Культура скасування — це явище публічного бойкоту або піддаванню остракізму людей чи груп, через їх дії, заяви чи переконання.
Кенселінг має кілька пов’язаних факторів:
🚩Соціальні медіа та платформи. Онлайн-спілкування дозволяє миттєво та глобально висловлювати свої думки, що збільшило охоплення та швидкість, з якою виникають інциденти.
🚩Розширення прав і можливостей маргінальних груп. Медіа дали маргіналам можливість говорити про несправедливість та притягувати до відповідальності окремих осіб або установи. Це стало засобом вимагання змін і визнання.
🚩Соціальні проблеми. Увага до расизму, сексизму, гомофобії призводить до контролю окремих осіб та організацій, особливо тих, що зберігають шкідливі стереотипи чи поведінку.
🚩Публічна ганьба, як стримуючий фактор. Вважається, що він служить стримуючим фактором проти шкідливої поведінки.
🚩Вірусна природа обурення. Негативні новини та обурення поширюються швидше, ніж позитивні, що створює цикл, в якому зʼявляються стимули брати участь в інцедентах, оскільки це привертає увагу.
🚩Жага справедливості. Скасування є формою справедливості та відповідальності, особливо коли традиційні інститути чи правові системи неналежним чином усувають передбачувані помилки.
Культура скасування має різні наслідки для окремих осіб, організацій і суспільства в цілому.
💔Втрата репутації. Відчуття втрати репутації впливає на особисте та професійне життя, шкодить іміджу, підтримці бренду та кар’єрному зростанні.
💔Наслідки для працевлаштування. Роботодавці можуть вжити заходів, щоб дистанціюватися від суперечки, що призводить до втратити роботи або тиску з боку роботодавців.
💔Вплив на психічне здоров’я. Скасування впливає на психічне здоров’я скасуваних. Публічна ганьба, переслідування та соціальна ізоляція призводять до стресу, тривоги, депресії та інших проблем психічного здоров’я.
💔Охолоджуючий вплив на свободу слова. Страх перед скасуванням викликає самоцензуру та негативний вплив на свободу слова. Висловлення непопулярних або суперечливих думок стає небезпечним, що знищує відкритий діалог і дебати.
💔Юридичні наслідки. В культурі скасування часто відсутній офіційний процес визначення вини чи невинуватості. Звинувачення та вироки виносяться самосудом, що позбавляє можливості справедливого слухання та захисту.
💔Розкол і поляризація. Кенселінг сприяє створенню бульбашок, де спілкування лише з тими, хто поділяє погляди, що ускладнює подолання ідеологічних розбіжностей.
Однак, культура скасування має позитивні наслідки, як для скасованого, так і для соціуму.
❤️Навчання та зростання. Відміну можна використати, як можливість для саморефлексії, освіти та особистісного зростання.
❤️Примирення та спокута. Відсторонення спонукає до пошуку шляху до спокути та реабілітації після визнання своїх помилок і вжиття заходів для змін.
❤️Вплив на соціум. Культура скасування позитивно впливає на рухи за соціальну справедливість, притягаючи людей до відповідальності за шкідливу поведінку.
❤️Зміна норм і цінностей. Кенселінг сприяє еволюції соціальних норм і цінностей. Те, що вважається прийнятною поведінкою, може змінитися з часом, оскільки суспільство стає більш обізнаним і чутливим до різних проблем.
❤️Діалог і розуміння. В ситуаціях, коли існують розбіжності в думках або непорозуміння, культура відсторонення спонукає відступити від негайної реакції та брати участь у конструктивному діалозі, що сприяє обміну ідеями та потенціалу взаєморозуміння.
❤️Розгляд контексту. Культура відмови спонукає враховувати контекст, у якому було зроблено заяву чи дію та визнати, що контекст має значення і не всі ситуації є еквівалентними.
❤️Уникнення менталітету натовпу. Швидка та інтенсивна реакція призводить до менталітету натовпу, коли люди навалюються, не розуміючи повністю ситуації. Культура відсторонення спонукає мислити критично та незалежно перед приєднанням до громадського протесту.
Культура скасування — складне явище, що розвивається, і його наслідки та етичні міркування є предметом постійних дебатів. Це засіб соціальних змін, однак, викликає занепокоєння щодо свободи слова та потенційних наслідків.
दिखाया गया 1 - 24 का 469
अधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।