Чорно-Білий Будинок ◾️◽️
से पुनः पोस्ट किया:
Чорно-Білий Будинок ◾️◽️
15.02.202510:12
Повесні білі простирадла сходять
Ріками
Квітами
Голосять тільки трембіти
Грають цілий рік богам
Луною
Проводять
Замолюють
Гріхи
Первородний та останній
/"Ой, на кого ти нас лишив..."/.
Час летить
Покоління збігають
Залишають тільки імена
Та хто їх завтра згадає?
/"Господи, сохрани і заступи сина мого..., пом'яни душі дітей моїх..."/.
А ці голоси не сплутати ні з чим
Ніхто не зможе їх повторити
Ні люди
Ні мольфари
Ні боги.
А коней все женуть і женуть
Зав'язують очі
Не бійтеся
Попереду не прірва — переправа
/"Ой, за гіллям місяченько,
За гіллям,
Ой, ти собі молоденька,
Засілля.
Ой, сідлали сиві коні,
Сідлали...."/.
Брехня.
Собаки брешуть
Неможливо слухати цей гавкіт
Намисто падає
Червоні коралі
по всій обóрі
по всім плаям
Всі гори багряні
/"Ой пішов я в полонинку,
В полонинці чічка.
Ой що робиш, поробляєш..."/.
І раптом Тиша
тииишшшааа
тшшшшшшш
Ти чуєш?
Зараз вони грають тільки для тебе
Вони кличуть
Біжи скоріше
Біжи що є сил
Не обертайся – за спиною ти все вже бачив
Не зупиняйся
/...../
Вона чекає....
Юрій Іванов, листопад 2023
Ріками
Квітами
Голосять тільки трембіти
Грають цілий рік богам
Луною
Проводять
Замолюють
Гріхи
Первородний та останній
/"Ой, на кого ти нас лишив..."/.
Час летить
Покоління збігають
Залишають тільки імена
Та хто їх завтра згадає?
/"Господи, сохрани і заступи сина мого..., пом'яни душі дітей моїх..."/.
А ці голоси не сплутати ні з чим
Ніхто не зможе їх повторити
Ні люди
Ні мольфари
Ні боги.
А коней все женуть і женуть
Зав'язують очі
Не бійтеся
Попереду не прірва — переправа
/"Ой, за гіллям місяченько,
За гіллям,
Ой, ти собі молоденька,
Засілля.
Ой, сідлали сиві коні,
Сідлали...."/.
Брехня.
Собаки брешуть
Неможливо слухати цей гавкіт
Намисто падає
Червоні коралі
по всій обóрі
по всім плаям
Всі гори багряні
/"Ой пішов я в полонинку,
В полонинці чічка.
Ой що робиш, поробляєш..."/.
І раптом Тиша
тииишшшааа
тшшшшшшш
Ти чуєш?
Зараз вони грають тільки для тебе
Вони кличуть
Біжи скоріше
Біжи що є сил
Не обертайся – за спиною ти все вже бачив
Не зупиняйся
/...../
Вона чекає....
Юрій Іванов, листопад 2023
से पुनः पोस्ट किया:КОТОЛИСИ
КО
03.02.202514:10
ЛЮБІ ВЕРЛІБРОЛИСИЦІ І ВЕРЛІБРОЛИСИКИ!
🫶⚜️🫶⚜️🫶⚜️🫶⚜️🫶⚜️🫶⚜️🫶⚜️🫶⚜️
Настала довгоочікувана мить оголошення місць фіналістів🏆
Але хочу сказати, що всі просто неймовірні, особливо ціную те, що підтримали нашу авантюру зі створенням нового жанру😘
Також хочу подякувати всім, хто пройшов випробування чарівного лісу у Міжсезоння, незважаючи навіть на негоду⚡🌬️🌧️
🌳 1 місце — Оксана Приходченко — 52 бали
🌳 2 місце — Олена Галунець — 51 бал
🌳 3 місце — Юрій Іванов — 43 бали
🌳 4 місце — Анна Ничипорчук — 37 балів
ВІТАЄМО!
Таблиця результатів — тут
🫶⚜️🫶⚜️🫶⚜️🫶⚜️🫶⚜️🫶⚜️🫶⚜️🫶⚜️
Настала довгоочікувана мить оголошення місць фіналістів🏆
Але хочу сказати, що всі просто неймовірні, особливо ціную те, що підтримали нашу авантюру зі створенням нового жанру😘
Також хочу подякувати всім, хто пройшов випробування чарівного лісу у Міжсезоння, незважаючи навіть на негоду⚡🌬️🌧️
🌳 1 місце — Оксана Приходченко — 52 бали
🌳 2 місце — Олена Галунець — 51 бал
🌳 3 місце — Юрій Іванов — 43 бали
🌳 4 місце — Анна Ничипорчук — 37 балів
ВІТАЄМО!
Таблиця результатів — тут
14.02.202512:39
Шукаєш шлях у світі та світах,
У задзеркаллі схиблених свічад,
Поміж свічок, що плавляться й сичать
В очах святих – де молиться свята.
Ти дим без диму – дим моїх клітин,
Дива вдихаєш диханням дитини.
Ми – диптих, світлотінь, безмежна днина,
А наодинці вічний часоплин.
Вивчай мене, вигадуй, віднайди,
На вигоні, в невидимих вигнаннях,
У вимірах, де перша і остання
Туманність. Вирій. Невідóмий дим.
Шукаю шлях у негурах густих,
У гуркотінні грому горілиць,
У гулі горлиць. Гулей ніжний клич
Розтанув на губах твоїх – застиг.
14.02.2025, ЮІ
У задзеркаллі схиблених свічад,
Поміж свічок, що плавляться й сичать
В очах святих – де молиться свята.
Ти дим без диму – дим моїх клітин,
Дива вдихаєш диханням дитини.
Ми – диптих, світлотінь, безмежна днина,
А наодинці вічний часоплин.
Вивчай мене, вигадуй, віднайди,
На вигоні, в невидимих вигнаннях,
У вимірах, де перша і остання
Туманність. Вирій. Невідóмий дим.
Шукаю шлях у негурах густих,
У гуркотінні грому горілиць,
У гулі горлиць. Гулей ніжний клич
Розтанув на губах твоїх – застиг.
14.02.2025, ЮІ
30.01.202520:02
Ти ріж мої вени і пий свіжостоптаний сік –
Знедолених зерен пекучий нестиглий нектар,
І листя опале у нетрях завмерлих лісів
Залишить у пам'яті опіки зимних заграв.
Ти ріж мої крила і пір'я по вітру пускай –
Омріяних зір крижаних потороч зорепад.
І очі шептатимуть, мов зачарований Кай
Ковчег затопив у брехні серед вічності правд.
Ти кидай каміння, бо час білих квітів минув,
На вирви вдягає червоні серпанки земля,
За криками зграї ховає захожу вину
І долі стягає чужі поміж тисячі клятв.
Ти падай у гирло ріки, що дає забуття,
У ґрунт переправ, де свій шлях із нуля починав,
На ветхому куполі ріж монограмами стяг.
Розплавиться дзвін-вістівник, що збирав імена.
29.01.2025, ЮІ
Знедолених зерен пекучий нестиглий нектар,
І листя опале у нетрях завмерлих лісів
Залишить у пам'яті опіки зимних заграв.
Ти ріж мої крила і пір'я по вітру пускай –
Омріяних зір крижаних потороч зорепад.
І очі шептатимуть, мов зачарований Кай
Ковчег затопив у брехні серед вічності правд.
Ти кидай каміння, бо час білих квітів минув,
На вирви вдягає червоні серпанки земля,
За криками зграї ховає захожу вину
І долі стягає чужі поміж тисячі клятв.
Ти падай у гирло ріки, що дає забуття,
У ґрунт переправ, де свій шлях із нуля починав,
На ветхому куполі ріж монограмами стяг.
Розплавиться дзвін-вістівник, що збирав імена.
29.01.2025, ЮІ
08.02.202507:27
Сьогодні у чарівної крутої авторки День народження!
Оксана Приходченко вітаю! Чекаю на твої круті нові вірші ❤️🔥
ТГ Оксани ➡️ (тут поезія):
https://t.me/literospletinnia
Десь поміж уламків планет та космічного пилу,
Де зорі палають суцвіттями квітів астральних.
І час-чарівник своїм чином у просторі плине,
У Космоса донька зростала, красуня грайлива.
Та відчай підточував сили — роки все минали,
А мрії дівочі лишалися мріями далі.
Космея вдягала у шлейфи швидкі метеори.
Та іскор чимало вплітала у вітер, щоб потім
Він нісся щосили, і бачили ми неповторні
Узори над обрієм, поки у сни ніч не горне.
Наважилась дівчина із персеїдним ескортом
В дорогу крізь вічність. Хоч батько і був цього проти.
На Землю спустилась. Яке чарівне розмаїття
Пейзажів на схилах, у лоні долин очі бавить!
І так вона рада була дивосвіт цей зустріти!
І тут оселилась, бо вабила серце тендітна,
Незнана краса, що ховалася у зелентравах.
Лиш мало для неї було осередків яскравих.
Дивилась Космея у ніч, що тремтіла й тікала,
Коли доторкалось до неї ранкове проміння.
Немає світанок для ліній заграви лекало —
Як темрява тане, накреслює він унікальні
Фігури у небі. Від батька у плямах кармінних
Читала послання: "Я поруч! Роби, що умієш!"
Взялася за справу — у гаю гаптований настил
З'явився уранці. Та дух її вгору все линув,
До рідного краю. Вона у зірок, що погасли,
Зернятка взяла, і прокинулись промені айстри.
І бігли Землею вогні чорнобривців та циній.
Були і космеї — родина зростала невпинно.
*Космея, або космос (лат. Cosmos) — рід однорічних та багаторічних рослин родини айстрових.
Оксана Приходченко ©
Оксана Приходченко вітаю! Чекаю на твої круті нові вірші ❤️🔥
ТГ Оксани ➡️ (тут поезія):
https://t.me/literospletinnia
Десь поміж уламків планет та космічного пилу,
Де зорі палають суцвіттями квітів астральних.
І час-чарівник своїм чином у просторі плине,
У Космоса донька зростала, красуня грайлива.
Та відчай підточував сили — роки все минали,
А мрії дівочі лишалися мріями далі.
Космея вдягала у шлейфи швидкі метеори.
Та іскор чимало вплітала у вітер, щоб потім
Він нісся щосили, і бачили ми неповторні
Узори над обрієм, поки у сни ніч не горне.
Наважилась дівчина із персеїдним ескортом
В дорогу крізь вічність. Хоч батько і був цього проти.
На Землю спустилась. Яке чарівне розмаїття
Пейзажів на схилах, у лоні долин очі бавить!
І так вона рада була дивосвіт цей зустріти!
І тут оселилась, бо вабила серце тендітна,
Незнана краса, що ховалася у зелентравах.
Лиш мало для неї було осередків яскравих.
Дивилась Космея у ніч, що тремтіла й тікала,
Коли доторкалось до неї ранкове проміння.
Немає світанок для ліній заграви лекало —
Як темрява тане, накреслює він унікальні
Фігури у небі. Від батька у плямах кармінних
Читала послання: "Я поруч! Роби, що умієш!"
Взялася за справу — у гаю гаптований настил
З'явився уранці. Та дух її вгору все линув,
До рідного краю. Вона у зірок, що погасли,
Зернятка взяла, і прокинулись промені айстри.
І бігли Землею вогні чорнобривців та циній.
Були і космеї — родина зростала невпинно.
*Космея, або космос (лат. Cosmos) — рід однорічних та багаторічних рослин родини айстрових.
Оксана Приходченко ©
27.01.202508:42
@virshoplitkarka #трекипереможців
03.02.202514:27
Ось іде караван по пустелі
Несе ціле місто на своїх горбах
Спокуси
Розваги
Таємниці
У пекельних вітрах грішники не ллють сльози
Не шукають прощення
Життя миттю – миттєве життя
Повне піску та ейфорії
Лине однією хвилиною.
Так бачить Далі.
Ось схід сонця над самотнім човном
Стинають над річкою тріски
Стежкою летять і лише на хвилину
фарбують луску
Ледь помітні брижі.
Так бачить Моне.
Міріади мрій вимірює час.
Кожне місто містить силу-силенну
порталів до них.
У пошуках свого забираюсь
на найвищий дах
І тепер – це поле
безкрайній простір
Тривимірний пагорб.
Стрибаю
і торкаюсь руками хмар
Стрибаю
і вже туман під моїми ногами
Роблю світлину як з літака
/колись знов полетить він і буду
прощатися з рідним містом лише на тиждень/
Роблю колесо на цьому неосяжному роздоллі
Встаю на руки /догори дриґом/ щоб побачити
Як дійсно усміхається веселка.
січень 2025, ЮІ
#фінал_міжсезоння_котолиси
Несе ціле місто на своїх горбах
Спокуси
Розваги
Таємниці
У пекельних вітрах грішники не ллють сльози
Не шукають прощення
Життя миттю – миттєве життя
Повне піску та ейфорії
Лине однією хвилиною.
Так бачить Далі.
Ось схід сонця над самотнім човном
Стинають над річкою тріски
Стежкою летять і лише на хвилину
фарбують луску
Ледь помітні брижі.
Так бачить Моне.
Міріади мрій вимірює час.
Кожне місто містить силу-силенну
порталів до них.
У пошуках свого забираюсь
на найвищий дах
І тепер – це поле
безкрайній простір
Тривимірний пагорб.
Стрибаю
і торкаюсь руками хмар
Стрибаю
і вже туман під моїми ногами
Роблю світлину як з літака
/колись знов полетить він і буду
прощатися з рідним містом лише на тиждень/
Роблю колесо на цьому неосяжному роздоллі
Встаю на руки /догори дриґом/ щоб побачити
Як дійсно усміхається веселка.
січень 2025, ЮІ
#фінал_міжсезоння_котолиси
मीडिया सामग्री तक पहुँच नहीं हो सकी
20.05.202416:22
Коли любов вмирає блискавично,
І падають в безодню кольори,
Буденно все, що називали "вічним",
Не говори зі мною. Говори.
Врізаються всі потяги в перони,
На мить лише прощалися на них,
Заплющувати очі заборониш:
Дивись на мене. Не зникаю. Зник.
Вже між юрби нестерпна мертва тиша,
І подихи фальшивих почуттів,
У пам'яті приховано залишиш:
Я не хотіла. Ти цього хотів?
Коли любов вмирає остаточно,
Не б'ють дверми роз'ятрені вітри,
Повік роздерті крила кровоточать.
Не говори зі мною. Говори.
20.05.2024, ЮІ
І падають в безодню кольори,
Буденно все, що називали "вічним",
Не говори зі мною. Говори.
Врізаються всі потяги в перони,
На мить лише прощалися на них,
Заплющувати очі заборониш:
Дивись на мене. Не зникаю. Зник.
Вже між юрби нестерпна мертва тиша,
І подихи фальшивих почуттів,
У пам'яті приховано залишиш:
Я не хотіла. Ти цього хотів?
Коли любов вмирає остаточно,
Не б'ють дверми роз'ятрені вітри,
Повік роздерті крила кровоточать.
Не говори зі мною. Говори.
20.05.2024, ЮІ
दिखाया गया 1 - 8 का 8
अधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।