Роздуми про почуття в побуті.
Частина 2
Так ось, настрій дуже мінливий. Часто залежить від навколишніх чинників.
У духовних вправах (які я звісно ж не робив, тільки читав опис. А не робив бо надто лінивий) Ігнатія Лойоли потрібно постійно за собою спостерігати. Виписувати свої пристрасті, яким ви піддалися на протязі дня, двічі за добу. І таким чином відмовлятись від гріхів які стали звичайними шкідливих звичками.
Це важко та довго. Хоча дуже раджу спробувати, дуже цікавий досвід.
І часто я сумував, та сприймав всіх довкола, як негідників. Згадуючи приємні часи, коли разом з Святошею ходили в спортзал, з Непийпивом ходили в жупанах та навчали дітей. Як з Аполоном вели кумедні бесіди за чашкою чаю. Це була моя компанія)
А тут, дивлячись на всіх військових, постійна конкуренція за дурнуваті звіти, всі угруповування не люблять одне одного, та й москалі часто показують більшу відданість своїй негідній справі.
І ось, випадково зайшла розмова з приятелем за один серіал про життя Ісуса Христа. Він його звісно ж не дивився) всі думки були з переглянутого трейлера. Але роздуми виявились цікавими.
Що Ісус насолоджується кожною людиною, що йому зустрічається. Спостерігає за їх поведінкою, звичками, думками вбачаючи в цьому насолоду.
Я теж вирішив спробувати такий підхід. Бути в ролі спостерігача.
І дійсно всі люди виявляються дуже красиві та цікаві. Всі їх рухи, їх історії. Кожна людина це ціле життя. Цілий фільм, який можна переглядати досить довго.
Навіть, якщо людина лиха, це все одно зачаровує. Наскільки її спосіб мислення відрізняються, бачення тих чи інших історій.
Якщо вам сумно, чи самотньо. Спробуйте перейти на роль спостерігача. Спробуйте розгледіти красу в кожній людині. І це допомагає відчувати внутрішню радість щодня.
І можливо, або навіть точно, саме ви будете натхенням для навколишніх вас людей. Так, як біженці з запалом в очах і дивовижними посмішками, стали прикладом і натхненням для мене.
