Ще декілька слів про Трампа і реальні перспективи України
Висловитись на цю тему вчергове є досить важливим, бо на емоціях зараз дуже багато поширюється маніпуляцій, брехні, чи просто упереджених інтерпретацій.
Почну з того, що я дуже люблю Україну і в мене сильно болить серце від усвідомлення нашого плачевного стану. Я чесно мріяв би, щоб ми перемогли Росію, щоб повернули наші окуповані території хочаб на кордони 24 лютого і дуже гірко зараз констатувати, що це все мабуть з категорії «нездійсненного». Також щодо Трампа, я теж вважаю, що йому варто було б бути делікатнішим з нашою країною, все ж ми жертва цієї війни, яку значною мірою й отримали за своє бажання бути частиною західної цивілізації. Навіть щодо Трампівської критики Зеленського, хоч я й чесно не люблю Володимира Олександровича, все одно визнаю, що це не коректно із-за океану публічно висловлюватись за самих українців, легітимний наш президент чи ні, підігруючи тим самим Путінській пропаганді.
Втім вище я казав про те, як би мені хотілось, як було б приємніше, а далі я хочу висловитись про те, як буде раціональніше в конкретних умовах, які ми зараз вже маємо і змінити які вже не можемо.
Так от, сьогодні в нас обʼєктивно - позиція слабких. Ми абсолютно залежні від зовнішніх гравців, ми не здатні відвойовувати свої землі, у нас знищена інфраструктура, глибока економічна криза, глибокі протиріччя в суспільстві (вже дійшло до вбивств ТЦК) і більш того, час тепер грає проти нас. Слід також усвідомити, що сьогоднішнє наше положення це прямий наслідок того, що ми 3 роки ведемо безперспективну війну, в якій принципово не здатні перемогти.
Перші півтора роки війни була ілюзія, ніби захід, який вигукував гасла про «неминучу перемогу демократії над диктатурою», забезпечить нам успіх (я теж на це сподівався). Втім весь подальший досвід наочно нам показав, що навіть «дружні» демократичні уряди заходу, які використовували дуже красиві слова в нашу підтримку, не будуть забезпечувати нам перемогу. Самі собі ми перемогу нажаль забезпечити теж не здатні через самі різні причини (Росія ресурно-могутніша, в нас некомпетентна влада, розколоте суспільство, велика кількість громадян не відчуває цінності в нашому політичному устрої, тощо). З такого розгляду, воювати надалі це просто безглуздя, адже в кінці ми отримаємо такі ж самі «переговори з взаємними поступками», але втратимо цвіт нації, ще більше територій, багато ресурсів, а можемо й взагалі навіть не пережити продовження цієї кризи.
Добре, Україні потрібне перемирʼя. Ми не будуємо навколо цього ніяких ілюзій і розуміємо, що воно може бути запросто тимчасовим й порушеним Росією, проте це все одно хоч якийсь простір для маневрів, і це хоч якийсь шанс, що війна може не відновитись. Прийшов Трамп і наполегливо хоче нас примирити з Росією. Робить він це досить не гарно, без поваги до нас, навіть особисто образив нашого президента і каже із-за океану, що його слід нам змінити. Які в нас є варіанти? Ми можемо стати в позу й заради особистого іміджу Зеленського і нашої гордості посваритись з США й лишитись їх допомоги (1/2 від загальних обсягів), але подумайте що буде далі… Це звісно чудово, що Буданов і Кулеба пишуть зараз афірмації: «вистоїмо», але чи дійсно вистоїмо??? Нагадаю, ми потрапили в таке жахливе становище навіть з минулим рівнем підтримки, а куди ми потрапимо, якщо вона ще й у 2 рази зменшиться? Захід теж втомився від нас, там все частіше до влади приходять праві уряди, які скептично відносяться до України і самі прихильні Трампу. Ну, це ж буде просто катастрофа! Як подібне можна допускати в здоровому глузді?
Інший варіант - змиритись з тим, що ми в позиції слабких (так це неприємно, але це реальність), проковтнути якісь образи і рухатись мирним треком Трампа, дискутуючи тільки про реально важливі пункти договору, як-то обсяг армії в мирний час (без армії, нас Росія знову атакує просто і окупує повністю).
