Романтика думок
18.04.202515:34
Природа людини — причина її вічної тривоги
Людське існування розірване між тим, що вже втрачено, і тим, чого ще не досягнуто — і в цьому полягає джерело глибоких екзистенційних страждань.
Розум людини неминуче звертається або в минуле, наповнюючи свідомість спогадами та жалем, або в майбутнє, наповнене надіями та страхами.
Тварина, що живе в безпосередньому сприйнятті, вільна від цієї нескінченної гонитви і не страждає від усвідомлення часу. Людина ж, усвідомлюючи свою розірваність, неминуче переживає екзистенційну тривогу.
Бажання ніколи не задовольняються повністю: досягнуте миттєво втрачає свою цінність, а недосяжне знову стає метою. Так теперішнє стає лише короткочасною межею між тим, що вже втрачено, і тим, що ще недосяжне.
Писав не я, але на скільки все чітко описано
Людське існування розірване між тим, що вже втрачено, і тим, чого ще не досягнуто — і в цьому полягає джерело глибоких екзистенційних страждань.
Розум людини неминуче звертається або в минуле, наповнюючи свідомість спогадами та жалем, або в майбутнє, наповнене надіями та страхами.
Тварина, що живе в безпосередньому сприйнятті, вільна від цієї нескінченної гонитви і не страждає від усвідомлення часу. Людина ж, усвідомлюючи свою розірваність, неминуче переживає екзистенційну тривогу.
Бажання ніколи не задовольняються повністю: досягнуте миттєво втрачає свою цінність, а недосяжне знову стає метою. Так теперішнє стає лише короткочасною межею між тим, що вже втрачено, і тим, що ще недосяжне.
Писав не я, але на скільки все чітко описано
02.04.202515:11
Думав, але не зробив
Стою, дивлюсь у телефон, а в голові — «треба би…».
Треба би написати пост
Треба би запустити рекламу
Треба би піти в зал
Треба би нормально виспатися
І цей процес «треба би» триває. День, два, тиждень, місяць. Вже навіть наче зробив — бо подумав. Вже навіть відчув втому від уявної роботи.
А на виході? Нічого.
І от найцікавіше. Тебе не втомлює робота. Тебе втомлює оце нескінченне думання про роботу. Відчуття, що треба, що час іде, що ти відстаєш, що всі щось роблять, а ти ще ні. Але замість дій — ще більше думок ні про що.
Жорстока правда в тому, що твоя психіка не розрізняє реальну дію і уявну. Вона з’їдає тебе втомою за те, що ти навіть не зробив.
Висновок простий: думати треба. Але не замість дій.
Стою, дивлюсь у телефон, а в голові — «треба би…».
Треба би написати пост
Треба би запустити рекламу
Треба би піти в зал
Треба би нормально виспатися
І цей процес «треба би» триває. День, два, тиждень, місяць. Вже навіть наче зробив — бо подумав. Вже навіть відчув втому від уявної роботи.
А на виході? Нічого.
І от найцікавіше. Тебе не втомлює робота. Тебе втомлює оце нескінченне думання про роботу. Відчуття, що треба, що час іде, що ти відстаєш, що всі щось роблять, а ти ще ні. Але замість дій — ще більше думок ні про що.
Жорстока правда в тому, що твоя психіка не розрізняє реальну дію і уявну. Вона з’їдає тебе втомою за те, що ти навіть не зробив.
Висновок простий: думати треба. Але не замість дій.
18.04.202511:55
Ловіть вайбову музику для роботи
https://open.spotify.com/playlist/5iIQpZpV9r4GdEIXMjp0zO?si=9477dcb5afbc4b48&nd=1&dlsi=b080e2d958d94e2d
https://open.spotify.com/playlist/5iIQpZpV9r4GdEIXMjp0zO?si=9477dcb5afbc4b48&nd=1&dlsi=b080e2d958d94e2d
21.02.202518:03
Як ваш 52 день 2025 року?
11.04.202519:18
Скільки вже тих NDA та договорів перечитав — зрозумів одне: той, хто їх надає, захищає в першу чергу себе. І це, в принципі, логічно.
Але камон — вписувати штраф у 100 000$ чи згадувати кримінальну відповідальність — це вже перебір.
Не соромтесь вносити правки в документи, особливо якщо ви працюєте як соло-спеціаліст з клієнтом. У вас теж мають бути права, а не тільки обов’язки.
А ти як — підписуєш документи, не читаючи?
Але камон — вписувати штраф у 100 000$ чи згадувати кримінальну відповідальність — це вже перебір.
Не соромтесь вносити правки в документи, особливо якщо ви працюєте як соло-спеціаліст з клієнтом. У вас теж мають бути права, а не тільки обов’язки.
А ти як — підписуєш документи, не читаючи?
09.04.202522:14
Інколи люди плутають доброту зі слабкістю
А потім дуже дивуються, коли та “добра” людина розвертається і йде без жодного слова.
Бо доброта — це особистий вибір. А не обов’язок терпіти.
А потім дуже дивуються, коли та “добра” людина розвертається і йде без жодного слова.
Бо доброта — це особистий вибір. А не обов’язок терпіти.
दिखाया गया 1 - 6 का 6
अधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।