Коли почалася повномасштабка, я вперше відчув, як воно - коли може їхати кукуха. І я, чесно кажучи, злякався. Коли весь наш звичний світ почав у буквальному сенсі руйнуватися - під ударами ракет і колесами танків

Якби не війна, цей пост вийшов би на три роки раніше: я завершив новий роман, над яким почав працювати ще у 2020-му.

Цього разу це темне фентезі, хоч жанр і не головне.

«Надзвичайно щемка та щира історія. Дуже радію, що ця книга є, і що вона саме така», — так каже моя постійна бета-рідерка.

«Дуже складний і геть не дитячий роман. І він не схожий на інші твої твори», — каже мій постійний бета-рідер.

«Дуже цікавий! Коли ти вже дочитаєш, чим закінчилося?», — каже мій молодший син, якому я читаю вголос по телефону, бо заразом редагую.

Сьогодні й дочитаю. Завтра надсилатиму у видавництво. менше

Мисліть позитивно.
Не кажіть: «У мене немає світла», кажіть: «У мене є темрява»

Мізері Ларк, дочка найвпливовішого вампірського радника на південному заході, знову вигнанка. Її анонімне життя серед людей добігло кінця, і вона має закріпити собою історичний миротворчий союз між Вампірами та їхніми смертельними ворогами Вовками, ставши нареченою Лоу Морленда — альфи зграї. У Мізері власні причини погодитися на цей шлюб. Це не політика і не вигода, вона прагне повернути те єдине, що викликає у неї почуття. Хай навіть це означає самотнє життя на території зграї. Наодинці з Вовком… Усе, що ви очікували від історії кохання й гарячого фентезі, і навіть більше!

— Я погодився б на єдину ніч із нею, знаючи, що втрачу її зранку, і я б тримав її та ніколи не відпускав. Я прийняв би її здоровою, хворою, втомленою, розгніваною чи сильною, і це було б для мене довбаним привілеєм. Я прийняв би її проблеми, її подарунки, настрої, пристрасті, жарти, її тіло — я б усе прийняв, якби вона вирішила подарувати це мені.
— Але я не забиратиму нічого в неї.

— Ой, Біллі, завали писок. Я виходила за музиканта. І ти будеш музикантом. Якби я хотіла водити універсал і щовечора о шостій подавати до столу м'ясний рулет, я б вийшла за свого батька.

Коли по справжньому кохаєш когось... Іноді те, що їм потрібно, може завдати тобі болю. І справжнє кохання варте страждань.

Мабуть, із моїх розповідей складається враження, що довіряти — дуже легко. Мовляв, довіряй чоловіку–дружині, довіряй дітям, довіряй усім небайдужим тобі людям і так далі — це ж так просто. Насправді ні.
Це тяжка щоденна праця, якій я присвятила все життя. А без довіри ти, вважай, нічого й не маєш. Усе інше просто не має сенсу. Ось чому я обирала довіру. Знову, й знову, й знову. Довіряти. Навіть коли це вилазило мені боком.
Я обирала довіру й робитиму так до кінця своїх днів.

Але кохання це не лише відчувати метеликів у животі, постійно веселитися, сміятися й сексом займатися. Кохання - це прощати, терпіти й вірити. А часом і страждати. Ось чому так небезпечно закохатися в не ту людину. Закохатися в людину, яка цього не варта. Будувати стосунки треба з людиною, яка заслуговує твоєї пожертви. І ти так само маєш заслуговувати на це. Це священний зв'язок.

Байдуже, куди закинуло нас життя, байдуже, який у кого часовий пояс. Світ — це темрява, в якій блимають два яскраві сигнальні вогники. Вони перемигуються. Кожен із них світиться, щоб інший не світив на самоті.

Ніколи не знаєш, що чекає за наступним поворотом. А там цілком може бути величезне щастя. Проте... Ніде правди діти, там так само може чекати величезна залупа.

Не можна силувати людину, якщо вона сама цього не хоче. Навіть якщо дуже сильно її любиш. Ані твоя любов, ані твоє обурення не зможуть зцілити чи бодай скерувати на шлях істини. Ми можеш тисячу разів мати рацію, але людина все одно стоятиме на своєму.

Хороша людина завжди підтримає друзів у біді. Пліч-о-пліч пройде найтяжчі випробування. Якщо треба — і за руку потримає. Головне в житті — це люди, які тримають тебе за руку. І, мабуть, люди, яких за руку тримаєш ти.

Видавництво Vivat наголосило, що завжди працює безпосередньо з оригінальними текстами (якщо тільки в угоді з правовласниками не вказано інше). Ця умова прописана в редакційній політиці та контрактах з перекладачами.

Утім, врахувавши зауваження читачів, Vivat ретельно перевірив обидва проєкти, проаналізувавши кожен етап роботи над книжками "Випробування нареченої" та "Дівчина на ім'я Самсон".

"Ми вдячні перекладачкам обох книжок за уважний підхід до тексту і якісне його опрацювання. У випадку з «Випробуванням нареченої» переклад здійснено безпосередньо з англійської мови, без використання жодних російськомовних джерел чи допоміжних перекладів. Однак на наступних етапах підготовки до друку провідною редакторкою було внесено кілька змін, мотивацію яких зараз, на жаль, неможливо точно встановити", — пояснило видавництво.
Зазначають, що в "Дівчині на ім'я Самсон" є редакторські "недопрацювання", які мали бути виявлені до друку.

"Ми щиро шкодуємо, що цей текст вийшов у такому вигляді. Це не відповідає стандартам, яких ми прагнемо дотримуватися".