Books
Павло Деркач | Вірші
Books
Could not access
the media content
the media content
10.04.202409:51
Друзі!!!
Ось чим займався останні 2 місяці:
Зібрали 318000 гривень на 12 FPV-бомберів для взводу розвідки 167 бату 119 бригади ТрО.
Тепер хлопці будуть "надсилати щирі вітання" почварам з мордору!
Дякую усім хто підтримав, і не пройшов повз!!!
Ось чим займався останні 2 місяці:
Зібрали 318000 гривень на 12 FPV-бомберів для взводу розвідки 167 бату 119 бригади ТрО.
Тепер хлопці будуть "надсилати щирі вітання" почварам з мордору!
Дякую усім хто підтримав, і не пройшов повз!!!
28.11.202311:54
02.08.202307:16
18.06.202308:26
23.05.202305:33
09.04.202305:24
07.04.202404:56
ЯК НАРОДИТЬСЯ СОНЦЕ З ПОЛИНУ
Як народиться сонце з полину,
Межи літа без краю і меж,
Я світанок натхненно зустріну,
Розмаїттям серцевих пожеж.
Бо усмішка легка, випадкова,
Розігнала ночей гіркоту,
І упилась наснага ранкова
В мої груди на повнім ходу.
На просторах омріяних дива,
У фантазій фруктових садах,
Та кокетка безмежно вродлива
Геть знесла мені розум і дах.
І усталений спокій бентежать,
Забираючи сон, далебі,
Її губ молода незалежність,
І озера очей голубі.
Не шукатиму зілля і ліки,
Не губитимусь в тиші вина,
Хай несуть мене промені-ріки,
У закоханість, ніби човна.
Всеодно програватиму битву,
Шанс на успіх тотожний нулю,
Лиш услід їй, неначе гонитву,
Прокричу тисячі "я люблю".
©Павло Деркач
18.01.2024
Як народиться сонце з полину,
Межи літа без краю і меж,
Я світанок натхненно зустріну,
Розмаїттям серцевих пожеж.
Бо усмішка легка, випадкова,
Розігнала ночей гіркоту,
І упилась наснага ранкова
В мої груди на повнім ходу.
На просторах омріяних дива,
У фантазій фруктових садах,
Та кокетка безмежно вродлива
Геть знесла мені розум і дах.
І усталений спокій бентежать,
Забираючи сон, далебі,
Її губ молода незалежність,
І озера очей голубі.
Не шукатиму зілля і ліки,
Не губитимусь в тиші вина,
Хай несуть мене промені-ріки,
У закоханість, ніби човна.
Всеодно програватиму битву,
Шанс на успіх тотожний нулю,
Лиш услід їй, неначе гонитву,
Прокричу тисячі "я люблю".
©Павло Деркач
18.01.2024
20.08.202310:40
30.07.202305:57
11.06.202307:03
07.05.202307:08
02.04.202304:15
31.03.202405:17
ДОКИ СНІГ НЕ ПІШОВ БЕЗ УПИНУ
Поговоримо, доки між нами,
Ще не вклинився холод зими,
Доки можна зігрітись словами,
Не пускаючи в очі дими.
Поговоримо, мила, відверто,
Нам завжди нема часу на це,
Хай образи усі буде стерто,
І зімкнеться обіймів кільце.
Поговоримо ніжно хвилину,
Може й більше, а може і ні,
Доки сніг не пішов без упину,
Замітаючи парки сумні.
Між осінніх дерев однострою,
Де, мов струни, бринять почуття,
Поговоримо тихо з тобою,
Про любов, про війну, про життя...
©Павло Деркач
06.12.2023
Поговоримо, доки між нами,
Ще не вклинився холод зими,
Доки можна зігрітись словами,
Не пускаючи в очі дими.
Поговоримо, мила, відверто,
Нам завжди нема часу на це,
Хай образи усі буде стерто,
І зімкнеться обіймів кільце.
Поговоримо ніжно хвилину,
Може й більше, а може і ні,
Доки сніг не пішов без упину,
Замітаючи парки сумні.
Між осінніх дерев однострою,
Де, мов струни, бринять почуття,
Поговоримо тихо з тобою,
Про любов, про війну, про життя...
©Павло Деркач
06.12.2023
13.08.202305:15
02.07.202305:04
04.06.202305:10
30.04.202305:21
26.03.202307:44
24.03.202405:56
ЗВУКИ
Теплий вечір, спустошена вулиця,
Абрикоси от-от зацвітуть,
Неба купол над ними сутулиться,
Краплі зір, мов розкидана ртуть.
Де-не-де чути відгомін гуркоту,
Ще не грім, ще зарано, мабýть,
Може так між буденного шурхоту,
Проростає Вітчизни могуть!
Може так поміж тихого шепоту,
Вимовляється Бога ім'я,
І від тóго серцевого трепету,
У вібраціях стогне земля.
Чи буремно складаються літери
У освідчень короткі слова,
Чи за розкладом котяться літерні
У міста, де зелена трава.
Чи шукає несказане виходу,
Крізь мовчання бетонні поля,
Чи добро виникає без приводу,
Чи шумить напівсонне гілля...
...Так співають народи знедолені,
Так солдати збираються в путь,
Так міцніють осердя і корені,
І ясніє призначення суть!
Так, мов хвилі, на лінію берегу,
Виринаючи із глибини,
Звуки линуть до вічного шерегу,
Нескінченності і множини.
І зникає надмірне спустошення,
В час тривог і добу каяття,
Звуки, ніби святкові запрошення,
До життя! До життя! До життя!
©Павло Деркач
27.12.2023
Теплий вечір, спустошена вулиця,
Абрикоси от-от зацвітуть,
Неба купол над ними сутулиться,
Краплі зір, мов розкидана ртуть.
Де-не-де чути відгомін гуркоту,
Ще не грім, ще зарано, мабýть,
Може так між буденного шурхоту,
Проростає Вітчизни могуть!
Може так поміж тихого шепоту,
Вимовляється Бога ім'я,
І від тóго серцевого трепету,
У вібраціях стогне земля.
Чи буремно складаються літери
У освідчень короткі слова,
Чи за розкладом котяться літерні
У міста, де зелена трава.
Чи шукає несказане виходу,
Крізь мовчання бетонні поля,
Чи добро виникає без приводу,
Чи шумить напівсонне гілля...
...Так співають народи знедолені,
Так солдати збираються в путь,
Так міцніють осердя і корені,
І ясніє призначення суть!
Так, мов хвилі, на лінію берегу,
Виринаючи із глибини,
Звуки линуть до вічного шерегу,
Нескінченності і множини.
І зникає надмірне спустошення,
В час тривог і добу каяття,
Звуки, ніби святкові запрошення,
До життя! До життя! До життя!
©Павло Деркач
27.12.2023
07.08.202313:21
25.06.202307:54
28.05.202306:06
17.04.202306:22
19.03.202306:02
Shown 1 - 24 of 57
Log in to unlock more functionality.