🌻Довженко-Центр : Dovzhenko Centre🌻
+1
25.02.202509:29
25 лютого 154 роки року тому народилася Леся Українку — легендарна письменниця, перекладачка, культурна та громадська діячка.
Відсьогодні дивіться на Довженко-Центр.Онлайн «Іду до тебе» (1971) Миколи Мащенка. Знятий до сторічного ювілею мисткині, цей фільм розклав мозакою різні етапи життя Лесі Українки, її творчості, боротьби і, зокрема, трагічного кохання до Сергія Мержинського.
Фільм став одним із найвідоміших у кар'єрі Миколи Мащенка, хронологічно третім сценарієм після «Криниці для спраглих» та «Камінного хреста» у кар'єрі Івана Драча, і операторським дебютом Олександра Ітигілова.
Аскетичний візуальний стиль, побудований здебільшого на крупних чорно-білих планах, деякі критики порівнювали з «Жанною Д’Арк» Карла Теодора Дрейера. Крім іншого, з нею «Іду до тебе» ріднять і чисельні християнські посилання, а також спроба увіковічити на екрані портретну іконічність героїні.
Сканування фільму відбулася в 2024 році за сприяння Миколайчук OPEN.
Дивіться за посиланням
Відсьогодні дивіться на Довженко-Центр.Онлайн «Іду до тебе» (1971) Миколи Мащенка. Знятий до сторічного ювілею мисткині, цей фільм розклав мозакою різні етапи життя Лесі Українки, її творчості, боротьби і, зокрема, трагічного кохання до Сергія Мержинського.
Фільм став одним із найвідоміших у кар'єрі Миколи Мащенка, хронологічно третім сценарієм після «Криниці для спраглих» та «Камінного хреста» у кар'єрі Івана Драча, і операторським дебютом Олександра Ітигілова.
Аскетичний візуальний стиль, побудований здебільшого на крупних чорно-білих планах, деякі критики порівнювали з «Жанною Д’Арк» Карла Теодора Дрейера. Крім іншого, з нею «Іду до тебе» ріднять і чисельні християнські посилання, а також спроба увіковічити на екрані портретну іконічність героїні.
Сканування фільму відбулася в 2024 році за сприяння Миколайчук OPEN.
Дивіться за посиланням
22.02.202518:40
Сьогодні 78 років виповнюється Юрію Гармашу — живому класику й одному з найяскравіших представників багатої української операторської кіношколи.
Найбільше Юрія Гармаша знають за «Вавілоном ХХ» і «Такою пізньою, такою теплою осінню» Івана Миколайчука, а цьогоріч усе частіше згадують про «Сьомий маршрут» Михайла Іллєнка.
Утім, творчість Юрія Гармаша включає в себе багато неочевидних і несподіваних красивих відкриттів.
Одним із таких минулого року стала «Руда фея» (1987) Володимира Коваленка — прекрасна постпоетична картина про ініціації, розриви і прощання з минулим.
Дивіться фільм за посиланням
Найбільше Юрія Гармаша знають за «Вавілоном ХХ» і «Такою пізньою, такою теплою осінню» Івана Миколайчука, а цьогоріч усе частіше згадують про «Сьомий маршрут» Михайла Іллєнка.
Утім, творчість Юрія Гармаша включає в себе багато неочевидних і несподіваних красивих відкриттів.
Одним із таких минулого року стала «Руда фея» (1987) Володимира Коваленка — прекрасна постпоетична картина про ініціації, розриви і прощання з минулим.
Дивіться фільм за посиланням
Reposted from:
Цукр
19.02.202516:25
🎬 Порівнював персонажів своїх фільмів з бронзою, мармуром і порцеляною
Скульптор і режисер із Сумщини Іван Кавалерідзе створював фільми, які одні вважали невдалим експериментом, а інші — новим рівнем розвитку кіномистецтва. Його кінострічки критикували за надмірний символізм і націоналізм, забороняли показувати в кінотеатрах.
Разом з Довженко Центр.Онлайн розповідаємо про фільми, які принесли Івану Кавалерідзе радість і водночас «прокаженність».
Скульптор і режисер із Сумщини Іван Кавалерідзе створював фільми, які одні вважали невдалим експериментом, а інші — новим рівнем розвитку кіномистецтва. Його кінострічки критикували за надмірний символізм і націоналізм, забороняли показувати в кінотеатрах.
Разом з Довженко Центр.Онлайн розповідаємо про фільми, які принесли Івану Кавалерідзе радість і водночас «прокаженність».
17.02.202513:35
ЕПОХАЛЬНЕ, СВІТЛОТІНЬОВЕ
Кілька шпальт 12-го номеру журналу «Искусство кино» за 1966 рік зайняли кінематографічні нотатки Івана Кавалерідзе, в яких він детально розібрав свої ранні фільми.
Автор розповідав про свої головні кінематографічні знахідки, пояснював природу їх походження і зафіксував особливі свідчення про дебютний, але, на жаль, втрачений фільм «Злива».
Піднесено розповідав і про «Перекоп» 1930 року.
«Є спокуса створити картину сюжетно-фабульну. Показати "хто кому ніжку підставляє, хто за кого заміж йде"… Це пречудово роблять за межами нашої батьківщини і нам оте підвозять. Сам я з великим захватом дивлюся такі картини. Але робити їх не хочеться (...)
Зіткнення двох епох. Конфлікт двох світів. Зіштовхнулися образи сильні, глибокі. Як же їх знімати? Як у "Зливі", на чорному бархаті? Знову промені прожекторів?! Знову світло-тінь у русі?! Так, у русі… світло-тінь… Офорт… Але від бутафорії, бархатів і обмеженого простору варто за можливості позбутися. Інша епоха, й матеріал інший спадає на думку: натура, повітря, простори… Пробували на натурі: "режимну" зйомку з прожекторною підсвіткою… Рух світла та тіні від рухливих хмар на загальних планах… Від повітряних кульок і фанерних стель, що сунуться кранами на середніх. Від змаху фанери — на крупних».
Найбільше уваги приділив складній кульмінаційній сцені бою.
«З тіні від лісу йде в атаку розсипним строєм кіннота Будьонного. Вона летить на ворога разом із густою тінню від швидкоплинних хмар… Розсипається по гладкому степу, ниряє в яр, іде, усе ще не випереджаючи тінь, хоч на її зі світлом межі. Раптом вона злітає, виплескується на пагорб морським прибоєм, на середній план, у повне світло…
Короткі монтажні шматки: у світлі… в тіні… лиця гнівні… блискавка, що падає в пітьму… це змах, це грізний спалах кинджала на чорному фоні (...)
Військові, стоячи в воді по плечі, "тримають на спинах" цей міст. Всі — і люди, і декорації — прифактурені під злегка засніжений лід. Операцію на Сиваші знімали всю ніч. Почали у темряві. Великими масивами спершу кіннота, потім артилерія, узявши добрий розгін, понеслися галопом через живий міст. Прожектори супротивника в цей час намацували переправу й хвилювали фон. Потім уся рухлива маса увійшла під перехресний вогонь від ворожих прожекторів та артилерії. Трапився затор, з’явилися нервозність і поспішність. Гармати з людьми та кіньми на ходу, зриваючись із мосту, полетіли в воду, коні ув’язалися у мул. Засліплені блимучим світлом, вони рвалися наверх, плутались у поромках і витріщалися, фиркали…
Коні білі, вороні, гніді, булані...»
Дивіться фільм у хорошій якості на ДЦ.Онлайн
#кіноперіодика
Кілька шпальт 12-го номеру журналу «Искусство кино» за 1966 рік зайняли кінематографічні нотатки Івана Кавалерідзе, в яких він детально розібрав свої ранні фільми.
Автор розповідав про свої головні кінематографічні знахідки, пояснював природу їх походження і зафіксував особливі свідчення про дебютний, але, на жаль, втрачений фільм «Злива».
Піднесено розповідав і про «Перекоп» 1930 року.
«Є спокуса створити картину сюжетно-фабульну. Показати "хто кому ніжку підставляє, хто за кого заміж йде"… Це пречудово роблять за межами нашої батьківщини і нам оте підвозять. Сам я з великим захватом дивлюся такі картини. Але робити їх не хочеться (...)
Зіткнення двох епох. Конфлікт двох світів. Зіштовхнулися образи сильні, глибокі. Як же їх знімати? Як у "Зливі", на чорному бархаті? Знову промені прожекторів?! Знову світло-тінь у русі?! Так, у русі… світло-тінь… Офорт… Але від бутафорії, бархатів і обмеженого простору варто за можливості позбутися. Інша епоха, й матеріал інший спадає на думку: натура, повітря, простори… Пробували на натурі: "режимну" зйомку з прожекторною підсвіткою… Рух світла та тіні від рухливих хмар на загальних планах… Від повітряних кульок і фанерних стель, що сунуться кранами на середніх. Від змаху фанери — на крупних».
Найбільше уваги приділив складній кульмінаційній сцені бою.
«З тіні від лісу йде в атаку розсипним строєм кіннота Будьонного. Вона летить на ворога разом із густою тінню від швидкоплинних хмар… Розсипається по гладкому степу, ниряє в яр, іде, усе ще не випереджаючи тінь, хоч на її зі світлом межі. Раптом вона злітає, виплескується на пагорб морським прибоєм, на середній план, у повне світло…
Короткі монтажні шматки: у світлі… в тіні… лиця гнівні… блискавка, що падає в пітьму… це змах, це грізний спалах кинджала на чорному фоні (...)
Військові, стоячи в воді по плечі, "тримають на спинах" цей міст. Всі — і люди, і декорації — прифактурені під злегка засніжений лід. Операцію на Сиваші знімали всю ніч. Почали у темряві. Великими масивами спершу кіннота, потім артилерія, узявши добрий розгін, понеслися галопом через живий міст. Прожектори супротивника в цей час намацували переправу й хвилювали фон. Потім уся рухлива маса увійшла під перехресний вогонь від ворожих прожекторів та артилерії. Трапився затор, з’явилися нервозність і поспішність. Гармати з людьми та кіньми на ходу, зриваючись із мосту, полетіли в воду, коні ув’язалися у мул. Засліплені блимучим світлом, вони рвалися наверх, плутались у поромках і витріщалися, фиркали…
Коні білі, вороні, гніді, булані...»
Дивіться фільм у хорошій якості на ДЦ.Онлайн
#кіноперіодика
13.02.202520:37
07.02.202517:52
КІНО І ТАТЛІН: ВИСТАВКА В НЬЮ-ЙОРКУ
6 лютого в Українському Музеї у Нью-Йорку відкрилася перша в Північній Америці персональна виставка робіт Володимира Татліна під назвою «Татлін: Київ».
«Володимир Татлін, видатний художник-авангардист і засновник конструктивізму, народився в Харкові та жив і працював у Києві з 1925 по 1927 рік.
Ця новаторська виставка відтворить київську майстерню художника та хроніку його робіт, виконаних у цей період у музейному просторі, зображуючи реальне середовище, в якому його мистецтво було вперше задумане і створене», – говорять організатори виставки.
Для цієї експозиції Довженко-Центр надав журнали «Кіно» за 1927 рік із своєї колекції Кіноархіву. Володимир Татлін був одним із ілюстраторів легендарної української кіноперіодики.
Виставка «Татлін: Київ» триватиме до 27 квітня 2025 року
6 лютого в Українському Музеї у Нью-Йорку відкрилася перша в Північній Америці персональна виставка робіт Володимира Татліна під назвою «Татлін: Київ».
«Володимир Татлін, видатний художник-авангардист і засновник конструктивізму, народився в Харкові та жив і працював у Києві з 1925 по 1927 рік.
Ця новаторська виставка відтворить київську майстерню художника та хроніку його робіт, виконаних у цей період у музейному просторі, зображуючи реальне середовище, в якому його мистецтво було вперше задумане і створене», – говорять організатори виставки.
Для цієї експозиції Довженко-Центр надав журнали «Кіно» за 1927 рік із своєї колекції Кіноархіву. Володимир Татлін був одним із ілюстраторів легендарної української кіноперіодики.
Виставка «Татлін: Київ» триватиме до 27 квітня 2025 року
24.02.202513:10
На честь третьої річниці початку повномасштабної вiйни покажемо в Довженко-Центрі альманах «Українська нова хвиля. Перед світанком» (2023), в якому ми зібрали перші кінореакції на початок широкого рoсiйського втopгнення.
Після показу «Хвилі» відбудеться обговорення «Три роки потому: як ми зараз сприймаємо перші фільми про велику вiйнy?», де режисери та режисерки альманаху поділяться своїми рефлексіями на власні фільми, а глядачі і глядачки зможуть обговорити свої враження із автор(к)ами.
Прем’єра альманаху «Українська нова хвиля. Перед світанком» відбулася на початку 2024 року в Нiмеччині за підтримки Українського інституту в Нiмеччині. В Україні цю добірку буде показано вперше.
📍 Кінолекторій Довженко-Центру
📍 Субота, 1 березня, 15:00
Квитки за посиланням
Після показу «Хвилі» відбудеться обговорення «Три роки потому: як ми зараз сприймаємо перші фільми про велику вiйнy?», де режисери та режисерки альманаху поділяться своїми рефлексіями на власні фільми, а глядачі і глядачки зможуть обговорити свої враження із автор(к)ами.
Прем’єра альманаху «Українська нова хвиля. Перед світанком» відбулася на початку 2024 року в Нiмеччині за підтримки Українського інституту в Нiмеччині. В Україні цю добірку буде показано вперше.
📍 Кінолекторій Довженко-Центру
📍 Субота, 1 березня, 15:00
Квитки за посиланням
21.02.202518:36
Зимова критика комедійної класики на сторінках журналу «Перець», № 2, 1978 рік
19.02.202512:49
Хто впізнає небіжчика? Хто вбив Лору Палмер? Чому вони співають? І — нарешті: коли нова дитяча програма від Довженко-Центру?
Сьогодні відповідаємо лише на останнє: 22 лютого о 12:00 Абетка кіномистецтва про детективи, трилери та мюзикли як жанри кіно.
У нашому Кінолекторії для дітей 10-11 років спробуємо розібратися, які елементи утворюють ці жанри, чим і чому вони нас чіпляють, за що ми їх любимо і продовжуємо дивитися.
Це частина загальної програми лекцій для дітей, які проводить Довженко-Центр. Кожна з них — окрема історія, тому ви можете приводити дітей навіть якщо раніше не були.
Квитки за посиланням.
Фрагмент: постпоетичний детектив «Чудо в краю забуття» (1991), реж. Наталя Мотузко
Сьогодні відповідаємо лише на останнє: 22 лютого о 12:00 Абетка кіномистецтва про детективи, трилери та мюзикли як жанри кіно.
У нашому Кінолекторії для дітей 10-11 років спробуємо розібратися, які елементи утворюють ці жанри, чим і чому вони нас чіпляють, за що ми їх любимо і продовжуємо дивитися.
Це частина загальної програми лекцій для дітей, які проводить Довженко-Центр. Кожна з них — окрема історія, тому ви можете приводити дітей навіть якщо раніше не були.
Квитки за посиланням.
Фрагмент: постпоетичний детектив «Чудо в краю забуття» (1991), реж. Наталя Мотузко
15.02.202518:47
Причина подивитися учора доданий «Весь світ в очах твоїх» в онлайн-кінотеатрі Довженко-Центру №179:
заодно дивишся «Як козаки» Володимира Дахна✍️
«Весь світ у козаках твоїх» за посиланням
заодно дивишся «Як козаки» Володимира Дахна✍️
«Весь світ у козаках твоїх» за посиланням
13.02.202520:21
Івана Кавалерідзе радянські кінокритики ставили в один ряд із Довженком, Пудовкіним та Ейзенштейном.
Про нього казали, що чи не вперше поєднав такі напозір різні кіно та скульптуру, згодом став першопроходцем кіноопер; був авангардистом, а своїми найкращими фільмами міг би підважити канонічну «першість» Олександра Довженка.
Визнаний скульптор, що виявився надзвичайно талановитим кінорежисером, а втім, сьогодні зайняв несправедливо аутсайдерську позицію в народній пам'яті.
Пропонуємо до перегляду спеціальну колекцію нашого онлайн-кінотеатру «Іван Кавалерідзе. Основи», що допоможе вам познайомитися з ранніми й найкращими творами непересічного українського митця
Про нього казали, що чи не вперше поєднав такі напозір різні кіно та скульптуру, згодом став першопроходцем кіноопер; був авангардистом, а своїми найкращими фільмами міг би підважити канонічну «першість» Олександра Довженка.
Визнаний скульптор, що виявився надзвичайно талановитим кінорежисером, а втім, сьогодні зайняв несправедливо аутсайдерську позицію в народній пам'яті.
Пропонуємо до перегляду спеціальну колекцію нашого онлайн-кінотеатру «Іван Кавалерідзе. Основи», що допоможе вам познайомитися з ранніми й найкращими творами непересічного українського митця
06.02.202518:20
УКРАЇНСЬКЕ НІМЕ ОНЛАЙН
Сьогодні четвер — отже, час уже традиційно відкрити собі ще одну колекцію з нашого онлайн-кінотеатру.
«ВУФКУ. Український Голлівуд» — це історія про одне з двох найбільших піднесень українського кіно.
За неповні дев'ять років Всеукраїнське фотокіноуправління випустило понад 140 ігрових фільмів, кілька сотень неігрових картин, експериментувало з анімацією, мало прокат у Європі, творило авангард і світовий кіноканон.
Найкращі з-поміж вуфківських фільмів уже є в ДЦ.Онлайн, і колекція регулярно буде доповнюватися новими (старими) фільмами.
«Український Голлівуд», напів іронічно названий так його «співтворцем» Юрієм Яновським — це німі шедеври Довженка, Вертова, Кауфмана, Тасіна та інших митців наших 1920-х, переосмислені неординарними саундтреками сучасних топових музикантів.
Дізнавайтеся більше про всесвіт нашого Великого Німого!
Сьогодні четвер — отже, час уже традиційно відкрити собі ще одну колекцію з нашого онлайн-кінотеатру.
«ВУФКУ. Український Голлівуд» — це історія про одне з двох найбільших піднесень українського кіно.
За неповні дев'ять років Всеукраїнське фотокіноуправління випустило понад 140 ігрових фільмів, кілька сотень неігрових картин, експериментувало з анімацією, мало прокат у Європі, творило авангард і світовий кіноканон.
Найкращі з-поміж вуфківських фільмів уже є в ДЦ.Онлайн, і колекція регулярно буде доповнюватися новими (старими) фільмами.
«Український Голлівуд», напів іронічно названий так його «співтворцем» Юрієм Яновським — це німі шедеври Довженка, Вертова, Кауфмана, Тасіна та інших митців наших 1920-х, переосмислені неординарними саундтреками сучасних топових музикантів.
Дізнавайтеся більше про всесвіт нашого Великого Німого!
23.02.202518:17
🌊Широкий і повільний, як дід, — таким ми знаємо Дніпро сьогодні. Та менш ніж 100 років тому річка мала значно бурхливіший норов. Ні, це не старість, а індустріалізація початку ХХ століття та будівництво ГЕС назавжди змінили характер і обриси головної водної артерії країни.
Кінознавиця Довженко-Центру Альона Пензій спеціально для дніпровського медіа «Поміж» розповіла про історію трансформації й підкорення Дніпра радянською людиною через призму кінокамери, що фіксувала ці процеси. А також про те, які саме фільми залишили нам свідчення буремної епохи індустріалізації.
Іноді кінокамера була відстороненим спостерігачем, часом (наскільки це було можливо в умовах тоталітарного контролю мистецтва) співчувала тим, хто мусив пережити злочинне затоплення власних домівок, а подекуди й сама ставала активним агітатором за «переродження».
💧Фільми, нариси й поезія про Дніпрельстан були інспіровані не лише державним замовленням, а й щирим захопленням авторів масштабами будівництва та трансформацій. Вони здебільшого стверджували позитивістське ставлення до його реалізації. Затоплення легендарних Дніпрових порогів, «лоцманської республіки» та десятків поселень біля Запоріжжя подавалися як логічний переломний момент історичного розвитку, як «радянська “жертва”… “богові” індустріалізації».
Сьогодні на ДЦ.Онлайн можна подивитися:
Одинадцятий, Вітер з порогів, Штурмові ночі, Іван
Кінознавиця Довженко-Центру Альона Пензій спеціально для дніпровського медіа «Поміж» розповіла про історію трансформації й підкорення Дніпра радянською людиною через призму кінокамери, що фіксувала ці процеси. А також про те, які саме фільми залишили нам свідчення буремної епохи індустріалізації.
Іноді кінокамера була відстороненим спостерігачем, часом (наскільки це було можливо в умовах тоталітарного контролю мистецтва) співчувала тим, хто мусив пережити злочинне затоплення власних домівок, а подекуди й сама ставала активним агітатором за «переродження».
💧Фільми, нариси й поезія про Дніпрельстан були інспіровані не лише державним замовленням, а й щирим захопленням авторів масштабами будівництва та трансформацій. Вони здебільшого стверджували позитивістське ставлення до його реалізації. Затоплення легендарних Дніпрових порогів, «лоцманської республіки» та десятків поселень біля Запоріжжя подавалися як логічний переломний момент історичного розвитку, як «радянська “жертва”… “богові” індустріалізації».
Сьогодні на ДЦ.Онлайн можна подивитися:
Одинадцятий, Вітер з порогів, Штурмові ночі, Іван
21.02.202512:06
НОВЕ ЖИТТЯ НА СТРІЧЦІ ЧАСУ
Нам хочеться зберегти цю історію для майбутнього.
20 лютого на 75-му Берлінському міжнародному кінофестивалі в основній програмі відбулася прем’єра українського документального фільму «Стрічка часу» Катерини Горностай.
Цей фільм — про українські школи, вчителів та дітей, які змушені навчатися в часи повномасштабної війни і попри все проживати своє дитинство. Так, наприклад, серед героїв учасники й учасниці харківської художньої студії Aza Nizi Maza, а також учитель Борис Ховрях, який став до лав ЗСУ. Стрічку, що нині змагається за «Золотого ведмедя» та Documentary Award, представили її автори та герої фільму.
У 2021 році в програмі Generation 14plus на Берлінському кінофестивалі Катерина Горностай вже представляла свій ігровий фільм «Стоп-Земля», який згодом отримав «Кришталевого ведмедя» від юнацького журі. Відтак, «Стрічка часу» — вже друга повнометражна стрічка режисерки, другий її фільм, що має прем’єру на Берлінському кінофестивалі, і водночас другий, що заглиблюється в тему школи, дітей та підлітків.
Історичності й символічного забарвлення події додало й те, що 18 лютого, в розпал фестивалю, саме напередодні прем’єри, у кінорежисерів Катерини Горностай та Нікона Романченка (також режисер монтажу «Стрічки часу») народився син.
Вітаємо батьків та зичимо щасливого майбутнього Berlinale baby!
Відзначимо, що в основному конкурсі Берлінського кінофестивалю Україна представлена не вперше. 1997 року там відбулася прем’єра фільму «Три історії» Кіри Муратової. З тих часів Катерина Горностай перша українка, що претендує на «Золотого ведмедя».
І нехай він буде! Життя переможе.
Фото:
1, 2 — Anna Savchuk/DW, 3 — Kateryna Tarabukina, 4 — Olha Bekenshtein,. 5 — Віктор Янкаускас, 6 — Євгенія Гапон, 7 — постер до фільму від 11-річного учасника студії Aza Nizi Maza та героя «Стрічки часу» Лева Давидченка, 8 — пресслужба для Суспільне Культура
Нам хочеться зберегти цю історію для майбутнього.
20 лютого на 75-му Берлінському міжнародному кінофестивалі в основній програмі відбулася прем’єра українського документального фільму «Стрічка часу» Катерини Горностай.
Цей фільм — про українські школи, вчителів та дітей, які змушені навчатися в часи повномасштабної війни і попри все проживати своє дитинство. Так, наприклад, серед героїв учасники й учасниці харківської художньої студії Aza Nizi Maza, а також учитель Борис Ховрях, який став до лав ЗСУ. Стрічку, що нині змагається за «Золотого ведмедя» та Documentary Award, представили її автори та герої фільму.
У 2021 році в програмі Generation 14plus на Берлінському кінофестивалі Катерина Горностай вже представляла свій ігровий фільм «Стоп-Земля», який згодом отримав «Кришталевого ведмедя» від юнацького журі. Відтак, «Стрічка часу» — вже друга повнометражна стрічка режисерки, другий її фільм, що має прем’єру на Берлінському кінофестивалі, і водночас другий, що заглиблюється в тему школи, дітей та підлітків.
Історичності й символічного забарвлення події додало й те, що 18 лютого, в розпал фестивалю, саме напередодні прем’єри, у кінорежисерів Катерини Горностай та Нікона Романченка (також режисер монтажу «Стрічки часу») народився син.
Вітаємо батьків та зичимо щасливого майбутнього Berlinale baby!
Відзначимо, що в основному конкурсі Берлінського кінофестивалю Україна представлена не вперше. 1997 року там відбулася прем’єра фільму «Три історії» Кіри Муратової. З тих часів Катерина Горностай перша українка, що претендує на «Золотого ведмедя».
І нехай він буде! Життя переможе.
Фото:
1, 2 — Anna Savchuk/DW, 3 — Kateryna Tarabukina, 4 — Olha Bekenshtein,. 5 — Віктор Янкаускас, 6 — Євгенія Гапон, 7 — постер до фільму від 11-річного учасника студії Aza Nizi Maza та героя «Стрічки часу» Лева Давидченка, 8 — пресслужба для Суспільне Культура
19.02.202511:00
Реклама телевізора «Славутич Ц-202», на екрані якого можна побачити «Сказання про Ігорів похід».
Журнал «Новини кіноекрана», №7, 1983 рік
Журнал «Новини кіноекрана», №7, 1983 рік
14.02.202509:28
Тримайте❤️
13.02.202517:10
Друзі!
Потрібна допомога у зборі на ремонтну майстерню (мобільне СТО на колесах) на передову для батальйону ФОРПОСТ бригади БУРЕВІЙ НГУ, де проходить службу наш колега.
Деталі в інстаграмі батальйону.
🔗Посилання на банку
💳Номер картки банки
4441 1111 2167 4190
Потрібна допомога у зборі на ремонтну майстерню (мобільне СТО на колесах) на передову для батальйону ФОРПОСТ бригади БУРЕВІЙ НГУ, де проходить службу наш колега.
Деталі в інстаграмі батальйону.
🔗Посилання на банку
💳Номер картки банки
4441 1111 2167 4190
05.02.202517:16
Танцювала риба з раком: цими вихідними в Довженко-Центрі відбудуться покази комедій
У програмі стрічки різних часів на різний смак: німа комедія з верблюдами у Києві, легендарний дует Штепселя і Тарапуньки шукає кохання в післявоєнній столиці, карколомна подорож козаків до Петербурга, пошук дівчини на межі сну, реальності і різних континентів.
Для дітей будь-якого віку, від 3 до 99 років — добірка класичної анімації із козаками, Капітошкою та іншими легендарними стрічками.
Розклад показів:
Субота, 8 лютого
12:00 – «Шкурник» (1929) Микола Шпиковський
15:00 – «Штепсель одружує Тарапуньку» (1957) Юхим Березін, Юрій Тимошенко
18:00 – «Пропала грамота» (1972) Борис Івченко
Неділя, 9 лютого
12:00 – «Зима і казка», анімаційна добірка
15:00 – «Фучжоу» (1993) Михайло Іллєнко
Стрічки представлять кінознав(и)ці Довженко-Центру. Покази відбудуться за підтримки Goethe-Institut в Україні
У програмі стрічки різних часів на різний смак: німа комедія з верблюдами у Києві, легендарний дует Штепселя і Тарапуньки шукає кохання в післявоєнній столиці, карколомна подорож козаків до Петербурга, пошук дівчини на межі сну, реальності і різних континентів.
Для дітей будь-якого віку, від 3 до 99 років — добірка класичної анімації із козаками, Капітошкою та іншими легендарними стрічками.
Розклад показів:
Субота, 8 лютого
12:00 – «Шкурник» (1929) Микола Шпиковський
15:00 – «Штепсель одружує Тарапуньку» (1957) Юхим Березін, Юрій Тимошенко
18:00 – «Пропала грамота» (1972) Борис Івченко
Неділя, 9 лютого
12:00 – «Зима і казка», анімаційна добірка
15:00 – «Фучжоу» (1993) Михайло Іллєнко
Стрічки представлять кінознав(и)ці Довженко-Центру. Покази відбудуться за підтримки Goethe-Institut в Україні
23.02.202509:04
Акторське камео оператора Юрія Гармаша в «Сьомому маршруті» (1997).
А якщо уважно дивитися фільм, можна помітити появу в кадрі і його режисера, Михайла Іллєнка.
А якщо уважно дивитися фільм, можна помітити появу в кадрі і його режисера, Михайла Іллєнка.
20.02.202518:58
Вдячні за свободу.
Вічна шана полеглим героям.
«Сильніше, ніж зброя» (2014), творче об'єднання Babylon'13
Вічна шана полеглим героям.
«Сильніше, ніж зброя» (2014), творче об'єднання Babylon'13
18.02.202519:05
ПОВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ АНІМАЦІЇ
Довженко-Центр продовжує віднаходити та повертати українську кіноспадщину.
Нарешті знайдено український варіант анімаційного фільму «Сказання про Ігорів похід» 1972 року.
Згідно з архівними документами кіностудії «Київнаукфільм» існує три варіанти фільму: давньоруський, український і російський. Довгий час доступною була лише російська версія, фільмокопій якої очевидно виготовлено найбільше.
Український варіант знайшов і передав Довженко-Центру дослідник кіно Олег Оліфер.
«Сказання про Ігорів похід» — 25-хвилинний (що є рідкістю для української анімації того часу) фільм за мотивами «Слова о полку Ігоревім», однієї з найвідоміших пам’яток давньоруської літератури.
Режисерка фільму Ніна Василенко — авторка низки знакових анімаційних робіт, серед яких «Веснянка» (1960), «Микита Кожум’яка» (1965), «Маруся Богуславка» (1966), «Музичні картинки» (1968) та інші. Саме вона у 1960-их поряд із Іриною Гурвич та Іполитом Лазарчуком відроджувала українську художню анімацію на кіностудії «Київнаукфільм» і закладала фундамент її школи.
За художнє оформлення «Сказання…» відповідав 29-річний Едуард Кирич. Він одним із перших на «Київнаукфільмі» почав використовувати в анімації українські народні мотиви («Чому у півня короткі штанці»). Едуард Кирич працював із Ніною Василенко над першою екранізацією «Енеїди» «Пригодами козака Енея» (1969), і разом із Володимиром Дахном створив «Як козаки у футбол грали» (1970).
Музику для фільму написав композитор Володимир Губа, а текст читав актор Костянтин Степанков.
З «Висновку сценарно-редакційної колегії Держкіно УРСР 1972 року на художній кольоровий мультиплікаційний фільм “Сказання про Ігорів похід” від 4 серпня 1972 року»:
«...головні поетичні монологи “Слова…”, що стали “хрестоматійними” (похід, зустріч братів, битва, плач Ярославни, “золоте слово” князя Святослава) знаходять яскраві образні втілення як у поліфонічному малюнку художника Е. Кирича, який походить від традиції книжкової мініатюри, фрескового та іконного живопису древньої Русі, так і у звучанні тексту, майстерно прочитаного К. Степанковим. Цікавими є окремі музичні теми (композитор В. Губа)».
Фільм буде оцифровано і згодом оприлюднено на нашому анімаційному ютуб-каналі.
Очікуючи оцифрування, ви можете переглянути інші роботи Ніни Василенко та Едуарда Кирича, відскановані у 2022-2023 роках
Довженко-Центр продовжує віднаходити та повертати українську кіноспадщину.
Нарешті знайдено український варіант анімаційного фільму «Сказання про Ігорів похід» 1972 року.
Згідно з архівними документами кіностудії «Київнаукфільм» існує три варіанти фільму: давньоруський, український і російський. Довгий час доступною була лише російська версія, фільмокопій якої очевидно виготовлено найбільше.
Український варіант знайшов і передав Довженко-Центру дослідник кіно Олег Оліфер.
«Сказання про Ігорів похід» — 25-хвилинний (що є рідкістю для української анімації того часу) фільм за мотивами «Слова о полку Ігоревім», однієї з найвідоміших пам’яток давньоруської літератури.
Режисерка фільму Ніна Василенко — авторка низки знакових анімаційних робіт, серед яких «Веснянка» (1960), «Микита Кожум’яка» (1965), «Маруся Богуславка» (1966), «Музичні картинки» (1968) та інші. Саме вона у 1960-их поряд із Іриною Гурвич та Іполитом Лазарчуком відроджувала українську художню анімацію на кіностудії «Київнаукфільм» і закладала фундамент її школи.
За художнє оформлення «Сказання…» відповідав 29-річний Едуард Кирич. Він одним із перших на «Київнаукфільмі» почав використовувати в анімації українські народні мотиви («Чому у півня короткі штанці»). Едуард Кирич працював із Ніною Василенко над першою екранізацією «Енеїди» «Пригодами козака Енея» (1969), і разом із Володимиром Дахном створив «Як козаки у футбол грали» (1970).
Музику для фільму написав композитор Володимир Губа, а текст читав актор Костянтин Степанков.
З «Висновку сценарно-редакційної колегії Держкіно УРСР 1972 року на художній кольоровий мультиплікаційний фільм “Сказання про Ігорів похід” від 4 серпня 1972 року»:
«...головні поетичні монологи “Слова…”, що стали “хрестоматійними” (похід, зустріч братів, битва, плач Ярославни, “золоте слово” князя Святослава) знаходять яскраві образні втілення як у поліфонічному малюнку художника Е. Кирича, який походить від традиції книжкової мініатюри, фрескового та іконного живопису древньої Русі, так і у звучанні тексту, майстерно прочитаного К. Степанковим. Цікавими є окремі музичні теми (композитор В. Губа)».
Фільм буде оцифровано і згодом оприлюднено на нашому анімаційному ютуб-каналі.
Очікуючи оцифрування, ви можете переглянути інші роботи Ніни Василенко та Едуарда Кирича, відскановані у 2022-2023 роках
14.02.202507:07
ЛЕТИТЬ ВЕСЬ СВІТ В ОЧАХ ТВОЇХ
У цей красивий закоханий ранок тримайте подарунок: «Весь світ в очах твоїх» (1977) Станіслава Клименка та Івана Симоненка вже на ДЦ.Онлайн!
Віктор – звичайний підліток, який намагається заробити грошей під час літніх канікул. Він фарбує дахи у самому центрі Києва. Проте увагу хлопця приваблює не мальовничий Хрещатик, а мила дівчинка з будинку навпроти. Між ними зароджується невербальна дружба на відстані, яка переростає в перше юнацьке кохання.
Романтична історія про дорослішання та прийняття іншого занурює в атмосферу Києва 1970-х років. Камера оператора Валерія Рожка пролітає над центром міста, а також новими районами, показуючи образ райського міста-саду, такого прекрасного, але, здається, втраченого назавжди.
Фільм став дебютом відразу двох режисерів, за який вони отримали дипломи на кінофестивалі «Молодість-78».
«Весь світ в очах твоїх» був заново відсканований Довженко-Центром у 2024 році☀️
У цей красивий закоханий ранок тримайте подарунок: «Весь світ в очах твоїх» (1977) Станіслава Клименка та Івана Симоненка вже на ДЦ.Онлайн!
Віктор – звичайний підліток, який намагається заробити грошей під час літніх канікул. Він фарбує дахи у самому центрі Києва. Проте увагу хлопця приваблює не мальовничий Хрещатик, а мила дівчинка з будинку навпроти. Між ними зароджується невербальна дружба на відстані, яка переростає в перше юнацьке кохання.
Романтична історія про дорослішання та прийняття іншого занурює в атмосферу Києва 1970-х років. Камера оператора Валерія Рожка пролітає над центром міста, а також новими районами, показуючи образ райського міста-саду, такого прекрасного, але, здається, втраченого назавжди.
Фільм став дебютом відразу двох режисерів, за який вони отримали дипломи на кінофестивалі «Молодість-78».
«Весь світ в очах твоїх» був заново відсканований Довженко-Центром у 2024 році☀️
07.02.202517:53
30.01.202510:07
У цю п'ятницю, 31 січня, можна буде попрощатися зі Станіславом, — дружина продюсера і воїна Лариса Титаренко.
Shown 1 - 24 of 110
Log in to unlock more functionality.