*néwos ḱóino
PIE, linguistics & other stuff
Всі лактозотолерантні тут
Звʼязок: @Floppous
Всі лактозотолерантні тут
Звʼязок: @Floppous
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verifiedTrust
Not trustedLocationУкраїна
LanguageOther
Channel creation dateJul 22, 2023
Added to TGlist
May 27, 2024Linked chat
*hnomn Chat
131
Records
04.05.202523:59
1.3KSubscribers28.03.202513:04
200Citation index23.03.202509:30
558Average views per post07.02.202517:56
427Average views per ad post07.09.202423:59
37.95%ER22.03.202517:07
43.83%ERR
01.05.202515:48
Виправлений арт Лінка та Зельди в образах індоєвропейців степу
Reposted from:
Антропогенез
14.04.202507:44
Населення культури шнурової кераміки та бойових сокир
Остання частина неолітичного періоду на більшості північних територій Центральної Європи відзначена появою загадкової групи людей, які прикрашали свою кераміку, поки вона була ще вологою, шнуровими образами і які також поміщали в свої могили просвердлені кам'яні бойові сокири, підозріло схожі на сокири фатьянівської культури. Кордони земель, населених шнуровиками, окреслюють Восгес на заході, Урал на сході і Альпи на півдні. Хоча ці завойовники займалися і землеробством, їх могили містять скоріше зброю, ніж мотики, а в деяких випадках – кістки коней (вірогідно, одомашнених). На основі фізичних свідчень ймовірно, що шнуровики походять з північного Причорномор'я.
Типове скупчення черепів шнуровиків походить з Сілезії та Богемії, звідки може бути зібрана серія в 29 чоловічих черепів. Вони належать до певного, дуже відмінного від інших фізичного типу. Довжина склепіння велика, в більшості випадків більше 190 мм; ширина невелика, що дає низький середній черепний показник 71, а висота велика, що значно перевищує ширину. У поєднанні з цією перебільшено довгою, вузькою та високозведеною формою зазвичай знаходиться високе чоло. Більш сильні надбровні дуги і м'язові відмітки, ніж зазвичай у середземноморських типів, знайомих нам по Іспанії та Дунаю; форма лиця включає стислі вилиці, низькі орбіти та лепторинний ніс. Висоти лиця, вірогідно, великі, а нижня щелепа глибока і сильно відмічена, хоча зазвичай і вузька. У шнурових серіях зріст майже завжди великий, більшість представників могли характеризуватись світлою пігментацією. У південній та західній Німеччині останки шнуровиків знайдені в порівняному достатку. Вони особливо процвітали в Саксонії та Тюрингії, очевидно вели більш стабільне життя, ніж на території східніше. З десяти черепів, що належать до саксонсько-тюрингської культури шнурової кераміки, чотири з семи, які можуть бути виміряні, є мезоцефальними і три – доліхоцефальними. У південній шнуровій групі найвищий показник дорівнює 75. Ці три доліхоцефали, мабуть, належали до звичайного типу.
Література: Карлтон Стівенс Кун
"Раси Європи"
Остання частина неолітичного періоду на більшості північних територій Центральної Європи відзначена появою загадкової групи людей, які прикрашали свою кераміку, поки вона була ще вологою, шнуровими образами і які також поміщали в свої могили просвердлені кам'яні бойові сокири, підозріло схожі на сокири фатьянівської культури. Кордони земель, населених шнуровиками, окреслюють Восгес на заході, Урал на сході і Альпи на півдні. Хоча ці завойовники займалися і землеробством, їх могили містять скоріше зброю, ніж мотики, а в деяких випадках – кістки коней (вірогідно, одомашнених). На основі фізичних свідчень ймовірно, що шнуровики походять з північного Причорномор'я.
Типове скупчення черепів шнуровиків походить з Сілезії та Богемії, звідки може бути зібрана серія в 29 чоловічих черепів. Вони належать до певного, дуже відмінного від інших фізичного типу. Довжина склепіння велика, в більшості випадків більше 190 мм; ширина невелика, що дає низький середній черепний показник 71, а висота велика, що значно перевищує ширину. У поєднанні з цією перебільшено довгою, вузькою та високозведеною формою зазвичай знаходиться високе чоло. Більш сильні надбровні дуги і м'язові відмітки, ніж зазвичай у середземноморських типів, знайомих нам по Іспанії та Дунаю; форма лиця включає стислі вилиці, низькі орбіти та лепторинний ніс. Висоти лиця, вірогідно, великі, а нижня щелепа глибока і сильно відмічена, хоча зазвичай і вузька. У шнурових серіях зріст майже завжди великий, більшість представників могли характеризуватись світлою пігментацією. У південній та західній Німеччині останки шнуровиків знайдені в порівняному достатку. Вони особливо процвітали в Саксонії та Тюрингії, очевидно вели більш стабільне життя, ніж на території східніше. З десяти черепів, що належать до саксонсько-тюрингської культури шнурової кераміки, чотири з семи, які можуть бути виміряні, є мезоцефальними і три – доліхоцефальними. У південній шнуровій групі найвищий показник дорівнює 75. Ці три доліхоцефали, мабуть, належали до звичайного типу.
Література: Карлтон Стівенс Кун
"Раси Європи"
25.04.202514:35
Дивна Багряна Людина: архетип війни, крові і відчуження
1. «Дивна Багряна Людина» — це не просто фігура з ПТСР-них флешбеків, а прадавній образ, укорінений в індоєвропейському ритуалі повернення в світ після ультранасилля. Це — воїн на межі дикості та сакральності, той, хто вийшов з бою, але ще не повернувся повноцінно до соціуму.
2. Візуальний код Дивної Багряної Людини, як не складно здогадатися — багряний колір шкіри, зброя і запах крові. Це — естетика відкату: повернення до першопочаткової жорстокості. Як шнуровики бронзової доби, що, ніби й мали повозки, та все ще йшли у бій з кам'яними сокирами.
3. Дивна Багряна Людина — це сакральний індивід. Він відчуває єднання з небесним Громовиком, *Perkwunos, коли суне на ворогів з молотом наперевіс. Це — не просто бій, це — відновлення космічного порядку через насилля.
4. Після бою він має очиститись. Доки не змиє кров, доти він — не людина, не родич. Звідси й культ чистоти у індоєвропейців: митися після різанини, не чіпати брудні, або ж «нечисті» об'єкти. До очищення, всі ми трошки creep, weirdo, stranger, The Other, «Багряний».
5. Та насувається луна майбутньої війни межи расами, адже очищення — ілюзія. Пам'ять про насилля в'їдається в тіло. Людина може помитися, та дух пам'ятає усе. Погляд, як у тому мемі з солдатом, що дивиться, ніби й у камеру, але крізь неї. Війна ніколи не закінчується. Дивна Багряна Людина — це не обов'язково конкретний солдат.
Це і є війна.
6. Люди інстинктивно бояться спотворених людських форм, а Багряна Людина цим і є. Вона трохи людяна, та є у ньому щось... трупне?
7. Антропологічні висновки:
• Дивна Багряна Людина — це символ корйос, молодіжного воїнського братства, кочового і дикого.
• Вона Дивна, бо поза общиною, Багряна, бо живий і мертвий водночас. Упертий лімінальний дух війни.
У співпраці з Пармезанщиною
1. «Дивна Багряна Людина» — це не просто фігура з ПТСР-них флешбеків, а прадавній образ, укорінений в індоєвропейському ритуалі повернення в світ після ультранасилля. Це — воїн на межі дикості та сакральності, той, хто вийшов з бою, але ще не повернувся повноцінно до соціуму.
2. Візуальний код Дивної Багряної Людини, як не складно здогадатися — багряний колір шкіри, зброя і запах крові. Це — естетика відкату: повернення до першопочаткової жорстокості. Як шнуровики бронзової доби, що, ніби й мали повозки, та все ще йшли у бій з кам'яними сокирами.
3. Дивна Багряна Людина — це сакральний індивід. Він відчуває єднання з небесним Громовиком, *Perkwunos, коли суне на ворогів з молотом наперевіс. Це — не просто бій, це — відновлення космічного порядку через насилля.
4. Після бою він має очиститись. Доки не змиє кров, доти він — не людина, не родич. Звідси й культ чистоти у індоєвропейців: митися після різанини, не чіпати брудні, або ж «нечисті» об'єкти. До очищення, всі ми трошки creep, weirdo, stranger, The Other, «Багряний».
5. Та насувається луна майбутньої війни межи расами, адже очищення — ілюзія. Пам'ять про насилля в'їдається в тіло. Людина може помитися, та дух пам'ятає усе. Погляд, як у тому мемі з солдатом, що дивиться, ніби й у камеру, але крізь неї. Війна ніколи не закінчується. Дивна Багряна Людина — це не обов'язково конкретний солдат.
Це і є війна.
6. Люди інстинктивно бояться спотворених людських форм, а Багряна Людина цим і є. Вона трохи людяна, та є у ньому щось... трупне?
7. Антропологічні висновки:
• Дивна Багряна Людина — це символ корйос, молодіжного воїнського братства, кочового і дикого.
• Вона Дивна, бо поза общиною, Багряна, бо живий і мертвий водночас. Упертий лімінальний дух війни.
У співпраці з Пармезанщиною
23.04.202517:45
#цікавості #лінгвістика #авторське
Продовження темематичної теми
Однак, якщо припускати, що темематики були ким завгодно з карти, але не пізніми амфорниками або воронниками, і ще якщо припускати, що городищенці та неври були ІЄ, а також якщо припускати, що кіммерійці не іранці і не скіфи, а просто скіфоїди, тогда всі зміни з ПІЄ в мову темематичного субстрату (ПІЄ => тем.) можна описати ось у такій ось нотації для українців
| |
V
1. На початку слова:
bʰ, b → п
dʰ, d → т
gʰ, ǵʰ, gʷʰ, g, ǵ, gʷ → к
p, t, k/kʷ, ḱ → б, д, ґ, ґь
2. Усередині слова:
a, h₂e, eh₂ → о
an, h₂en, eh₂n, en, h₁en, eh₁n, eh₃n, um → он
eyh₃ → ой
ei, h₁ei, eh₁i → е
ey, h₁ey, eh₁y, eye, eh₁yeh₁, yey, yeh₁y → є
is → у
reh₃, r → ро
leh₃, l → ло
meh₃, m → мо
neh₃, n → но
st → зд
sk → зґ
ew, w → в
ye, yeh₁ → є
yo, yeh₃, h₃ey, eh₃y → ї
3. Наприкінці слова:
t → ті
o, os, h₃e, eh₃ → а
bʰ → бі
b → еп
(Та деякі інші зміни, описати які мені не вистачає концентрації)
Приклади споконвічно слов'янських слів та їх реконструйованих темематичних когнатів
Іменники:
слово — ґьлова
воля — вело
літо — лота
сутінки — судемки
світ — ґвет
сприйняття — сберґноття
сир — сер
кінь — ґьон
ялина — оліно
дуб — тевєп
звір — свірєп
вінок — вонок
лист — лєд
хлоп — ґлоп
пращур — берґон
морок — мерок
пиво — бова
гай — кєй
глина — клєно
позов — ботіс
півник — белник
блуд — плуд
захід — секед
схід — екед
північ — белноц
південь — белтунь
Прикметники:
свій — свєй
Дієслова:
зібрати — кепроті
гоїти — кеїті
мерехтіти — моректіті
марити — мореті
казати — ґьосоті
віяти — веті
їбати — єпоті
Інше:
тоді — доте
пізно — босно
поки — бого
під — бод
не — но
треба — дерпо
Темематика — це не уламок. Це глибинна ріка під ґрунтом слов’янського. Мова-тінь, яку ми ще не розшифрували до кінця.
Ці реконструйовані слова презентують ту частину темематичного субстрату, яка (за винятком слова-пісхалко «свірєп»), як іронічно, не стала субстратом у слов'янських мовах.
Продовження темематичної теми
Однак, якщо припускати, що темематики були ким завгодно з карти, але не пізніми амфорниками або воронниками, і ще якщо припускати, що городищенці та неври були ІЄ, а також якщо припускати, що кіммерійці не іранці і не скіфи, а просто скіфоїди, тогда всі зміни з ПІЄ в мову темематичного субстрату (ПІЄ => тем.) можна описати ось у такій ось нотації для українців
| |
V
1. На початку слова:
bʰ, b → п
dʰ, d → т
gʰ, ǵʰ, gʷʰ, g, ǵ, gʷ → к
p, t, k/kʷ, ḱ → б, д, ґ, ґь
2. Усередині слова:
a, h₂e, eh₂ → о
an, h₂en, eh₂n, en, h₁en, eh₁n, eh₃n, um → он
eyh₃ → ой
ei, h₁ei, eh₁i → е
ey, h₁ey, eh₁y, eye, eh₁yeh₁, yey, yeh₁y → є
is → у
reh₃, r → ро
leh₃, l → ло
meh₃, m → мо
neh₃, n → но
st → зд
sk → зґ
ew, w → в
ye, yeh₁ → є
yo, yeh₃, h₃ey, eh₃y → ї
3. Наприкінці слова:
t → ті
o, os, h₃e, eh₃ → а
bʰ → бі
b → еп
(Та деякі інші зміни, описати які мені не вистачає концентрації)
Приклади споконвічно слов'янських слів та їх реконструйованих темематичних когнатів
Іменники:
слово — ґьлова
воля — вело
літо — лота
сутінки — судемки
світ — ґвет
сприйняття — сберґноття
сир — сер
кінь — ґьон
ялина — оліно
дуб — тевєп
звір — свірєп
вінок — вонок
лист — лєд
хлоп — ґлоп
пращур — берґон
морок — мерок
пиво — бова
гай — кєй
глина — клєно
позов — ботіс
півник — белник
блуд — плуд
захід — секед
схід — екед
північ — белноц
південь — белтунь
Прикметники:
свій — свєй
Дієслова:
зібрати — кепроті
гоїти — кеїті
мерехтіти — моректіті
марити — мореті
казати — ґьосоті
віяти — веті
їбати — єпоті
Інше:
тоді — доте
пізно — босно
поки — бого
під — бод
не — но
треба — дерпо
Темематика — це не уламок. Це глибинна ріка під ґрунтом слов’янського. Мова-тінь, яку ми ще не розшифрували до кінця.
Ці реконструйовані слова презентують ту частину темематичного субстрату, яка (за винятком слова-пісхалко «свірєп»), як іронічно, не стала субстратом у слов'янських мовах.
Reposted from:
ꑭ ᴠᴀʟʜöʟʟ ✙
20.04.202511:48
🌍 Весна воскресла!
Якщо дослідити етимологію слова "Пасха" — це спочатку приведе до давньогрецького πάσχα, далі до арамейського "פסחא", спорідненого з давньоєврейським "פסח", що читається як "Песах" та буквально означає "проходження повз". Песах — це іудейське свято, приурочене до виходу євреїв з Єгипту. Куди більш цікавими виявляться етимологічні корені англійської назви цього іудейського свята. Сучасний англійський термін Easter споріднений з німецьким Ostern, у стародавніх текстах з'являється у формах Ēastru, Ēastro і Ēastre або Ēostre.
За свідченням Беди, англійського історика, місяць квітень носив староанглійську назву Ēosturmōnaþ, який «колись називався на честь богині на ім’я Еостра, на честь якої в тому місяці справлялися свята». Це одне з небагатьох свідчень про існування такої богині та свята на її честь. Брати Грімм писали, що «слово Ostarâ, подібно до давньоанглійського Eástre, могло в язичницькі часи бути ім'ям вищої істоти, культ якої був так глибоко вкорінений у народі, що християнам частково довелося з ним змиритися — у результаті вони використали стародавнє ім'я для позначення тепер уже свого щорічного свята».
Оскільки про Остару мова вже йшла — цього разу варто розкрити тему традицій до свята весни. Звичай фарбувати яйця відомий не лише в Європі — на іранське свято Навруз також прийнято розфарбовувати яйця. Назва свята походить від праіндоєвропейського *néwos, від якого також походять англ. new, нім. neu, укр. новий. Навруз походить з зороастрійської традиції, тобто звичай фарбувати яйця не пов'язаний з християнством, а сягає індоєвропейських традицій. Яйце у багатьох народів було уособленням родючої сили природи.
У слов'янських народів яйце асоціювалося з родючістю землі, з весняним відродженням природи. Щодо пасок — у східних слов'ян в дохристиянські часи панувала традиція випікання "баб" — випічка, приурочена до весняних свят, яка разом з яйцями символізує здатність чоловіків і жінок до продовження роду. Наші предки в Весняне Рівнодення влаштовували святкування на честь відродження сонця та воскресіння природи, і не дивлячись на спроби церкви знищити ці язичницькі традиції — вони живі й сьогодні.
☠️ @vallholl
Якщо дослідити етимологію слова "Пасха" — це спочатку приведе до давньогрецького πάσχα, далі до арамейського "פסחא", спорідненого з давньоєврейським "פסח", що читається як "Песах" та буквально означає "проходження повз". Песах — це іудейське свято, приурочене до виходу євреїв з Єгипту. Куди більш цікавими виявляться етимологічні корені англійської назви цього іудейського свята. Сучасний англійський термін Easter споріднений з німецьким Ostern, у стародавніх текстах з'являється у формах Ēastru, Ēastro і Ēastre або Ēostre.
За свідченням Беди, англійського історика, місяць квітень носив староанглійську назву Ēosturmōnaþ, який «колись називався на честь богині на ім’я Еостра, на честь якої в тому місяці справлялися свята». Це одне з небагатьох свідчень про існування такої богині та свята на її честь. Брати Грімм писали, що «слово Ostarâ, подібно до давньоанглійського Eástre, могло в язичницькі часи бути ім'ям вищої істоти, культ якої був так глибоко вкорінений у народі, що християнам частково довелося з ним змиритися — у результаті вони використали стародавнє ім'я для позначення тепер уже свого щорічного свята».
Оскільки про Остару мова вже йшла — цього разу варто розкрити тему традицій до свята весни. Звичай фарбувати яйця відомий не лише в Європі — на іранське свято Навруз також прийнято розфарбовувати яйця. Назва свята походить від праіндоєвропейського *néwos, від якого також походять англ. new, нім. neu, укр. новий. Навруз походить з зороастрійської традиції, тобто звичай фарбувати яйця не пов'язаний з християнством, а сягає індоєвропейських традицій. Яйце у багатьох народів було уособленням родючої сили природи.
У слов'янських народів яйце асоціювалося з родючістю землі, з весняним відродженням природи. Щодо пасок — у східних слов'ян в дохристиянські часи панувала традиція випікання "баб" — випічка, приурочена до весняних свят, яка разом з яйцями символізує здатність чоловіків і жінок до продовження роду. Наші предки в Весняне Рівнодення влаштовували святкування на честь відродження сонця та воскресіння природи, і не дивлячись на спроби церкви знищити ці язичницькі традиції — вони живі й сьогодні.
☠️ @vallholl
Log in to unlock more functionality.
