По цимбалах
24.04.202505:01
Пісочна клепсидра
I цикл
Воду і манну ділили в пустелі.
М'яко пророки промовами стелять:
Кошик із хлопчиком, берег зелений,
Іскри летять та не палять кущ терну.
Десять за сорок — вершина Синаю.
ІІ цикл
Всоте пісок намалює у колбі
Простору згин, що породжений колом.
Там, де смарагдовий пояс соснових,
Дюни з полином побачити б знову.
Гучно в Олешках — таврійському раї.
Хвилі з Каховки неслися у Чорне.
Боже, скажи, завинили ми в чому?
Вдарились корені вільхи об човен
Там, де бархани стояли ще вчора,
Іскри в повітрі – кущі догорають.
ІІІ цикл
Море поглинуло слуг фараона.
Інші лежать під пісками Херсону,
Пагони всотують соки наповну,
Сім поколінь захлинуться в прокльонах:
Первістки їх у ворожому краї
Всі повмирають.
На фото — Олешківські піски.
Тема 1 туру "Ліги поетів"
I цикл
Воду і манну ділили в пустелі.
М'яко пророки промовами стелять:
Кошик із хлопчиком, берег зелений,
Іскри летять та не палять кущ терну.
Десять за сорок — вершина Синаю.
ІІ цикл
Всоте пісок намалює у колбі
Простору згин, що породжений колом.
Там, де смарагдовий пояс соснових,
Дюни з полином побачити б знову.
Гучно в Олешках — таврійському раї.
Хвилі з Каховки неслися у Чорне.
Боже, скажи, завинили ми в чому?
Вдарились корені вільхи об човен
Там, де бархани стояли ще вчора,
Іскри в повітрі – кущі догорають.
ІІІ цикл
Море поглинуло слуг фараона.
Інші лежать під пісками Херсону,
Пагони всотують соки наповну,
Сім поколінь захлинуться в прокльонах:
Первістки їх у ворожому краї
Всі повмирають.
На фото — Олешківські піски.
Тема 1 туру "Ліги поетів"
15.01.202505:40
14.03.202505:53
Я пам'ятаю про тебе, мій брате!
Сонце сьогодні вкладалося спати
Кольору стиглого "Річі" томату,
у тебе за вікнами теж?
Пилом вкриваються тихо гантелі?
Пильно вдивляєшся в очі пустельні
Сірості буднів, де сирістю стелить
зі скрипом в колінах без меж?
Контурні лінії вляжуться в карти.
Хочеш-не-хочеш, а треба чекати.
Я пам'ятаю про тебе, мій брате!
футбол ми зіграємо ще.
Падають стіни уламками в сіно,
Листя летить, завиває постійно
Вітер тривожно. Налякані всі ми.
чи досі бентежить плече?
Хай не малює багата уява -
Ліки-малинки вживаю до кави,
Ти напиши як у тебе йдуть справи.
агаву саджаю вночі.
Сум від сповіщень складається в кратер.
Стільки бажаю тобі ще сказати:
Вибач за весни без цвіту, мій брате.
проміння обіймів лови.
Помовчим.
Вірш написаний на Плейлист на каналі Віршопліткарка
Сонце сьогодні вкладалося спати
Кольору стиглого "Річі" томату,
у тебе за вікнами теж?
Пилом вкриваються тихо гантелі?
Пильно вдивляєшся в очі пустельні
Сірості буднів, де сирістю стелить
зі скрипом в колінах без меж?
Контурні лінії вляжуться в карти.
Хочеш-не-хочеш, а треба чекати.
Я пам'ятаю про тебе, мій брате!
футбол ми зіграємо ще.
Падають стіни уламками в сіно,
Листя летить, завиває постійно
Вітер тривожно. Налякані всі ми.
чи досі бентежить плече?
Хай не малює багата уява -
Ліки-малинки вживаю до кави,
Ти напиши як у тебе йдуть справи.
агаву саджаю вночі.
Сум від сповіщень складається в кратер.
Стільки бажаю тобі ще сказати:
Вибач за весни без цвіту, мій брате.
проміння обіймів лови.
Помовчим.
Вірш написаний на Плейлист на каналі Віршопліткарка
03.01.202517:41
кінець світу
і нехай літосферні плити
стикаються чи розходяться
я продовжу тебе любити,
надламуючись від голосу.
і якщо світло Сонця зникне
і за вісім хвилин не дійде.
я залишусь з тобою, встигну
збудувати міст через прірву.
і нехай світлотінню по вікнах
днів рутина шалено несеться
не стулю я без тебе повіки
ти у кожному стукоті серця.
і коли монотонність світу
ввійде в сцену останнім кадром
на волосся твоє із вітром
снігом-попелом тихо впаду.
і нехай літосферні плити
стикаються чи розходяться
я продовжу тебе любити,
надламуючись від голосу.
і якщо світло Сонця зникне
і за вісім хвилин не дійде.
я залишусь з тобою, встигну
збудувати міст через прірву.
і нехай світлотінню по вікнах
днів рутина шалено несеться
не стулю я без тебе повіки
ти у кожному стукоті серця.
і коли монотонність світу
ввійде в сцену останнім кадром
на волосся твоє із вітром
снігом-попелом тихо впаду.
18.02.202506:11
Серце б'ється, стискається в цятку.
Слів бракує як в грудях повітря.
Помах рук показовий:" Присядьте!"
Я стояла, розкривши повіки.
Здивування проскочило вихрем
Як торкнувся металом до мене-
шкіра вкрилась мурахами звично,
Хоч погрів апарат у кишені.
Кров від мозку одразу відплила
Як почула:" Знімай і не дихай"
Я бліда, аритмія на крилах
Дофаміну підкралася тихо.
Валентин Миколайович - лікар
тридцять років із куценьким гаком:
"На кушетку сідайте тут тихо,
Перевірю у ґуґлі здогадку"
Криво постріл зайшов Купідона
Знову влучив малий десь у кактус:
ЕКГ в день закоханих - гордий
Я у "Helsi" отримала запис.
Навіяно Валентиноднем.
Як кажуть:" краще пізно, але краще б вчасно"
Слів бракує як в грудях повітря.
Помах рук показовий:" Присядьте!"
Я стояла, розкривши повіки.
Здивування проскочило вихрем
Як торкнувся металом до мене-
шкіра вкрилась мурахами звично,
Хоч погрів апарат у кишені.
Кров від мозку одразу відплила
Як почула:" Знімай і не дихай"
Я бліда, аритмія на крилах
Дофаміну підкралася тихо.
Валентин Миколайович - лікар
тридцять років із куценьким гаком:
"На кушетку сідайте тут тихо,
Перевірю у ґуґлі здогадку"
Криво постріл зайшов Купідона
Знову влучив малий десь у кактус:
ЕКГ в день закоханих - гордий
Я у "Helsi" отримала запис.
Навіяно Валентиноднем.
Як кажуть:" краще пізно, але краще б вчасно"
28.12.202405:47
15.01.202505:40
Замерзла земля ховала мовчки в собі секрети.
Затихлі поля стояли. Подих німої смерти
злочинним поривом торкався тіла через кожуха.
Дитячі плачі згасали, кволе зітхання.
Не слухай!
Затиснуті міцно пальці несли картоплин пару.
Додому б добігти вчасно не можна, щоб упіймали.
Нехитрий пожиток цей - пряма дорога за ґрати.
За п'ять колосків учора нас почали вбивати.
Сусідів, за мішок хліба, вислали до Сибіру.
Покаятися б на сповіді, Бог у таке повірить?
Та церкву в селі спалили нелюди ті червоні.
Під серцем дитя завмерло, ненависть у долонях.
Паркан для перепочинку, пам'ять все закарбує.
Нащадкам я перекажу: знайте своє минуле.
# листя трави
#пам'ять
Затихлі поля стояли. Подих німої смерти
злочинним поривом торкався тіла через кожуха.
Дитячі плачі згасали, кволе зітхання.
Не слухай!
Затиснуті міцно пальці несли картоплин пару.
Додому б добігти вчасно не можна, щоб упіймали.
Нехитрий пожиток цей - пряма дорога за ґрати.
За п'ять колосків учора нас почали вбивати.
Сусідів, за мішок хліба, вислали до Сибіру.
Покаятися б на сповіді, Бог у таке повірить?
Та церкву в селі спалили нелюди ті червоні.
Під серцем дитя завмерло, ненависть у долонях.
Паркан для перепочинку, пам'ять все закарбує.
Нащадкам я перекажу: знайте своє минуле.
# листя трави
#пам'ять
09.12.202406:24
у цю пору невизначеності
перебуваючи на котрому зламі історії
мов Міссісіпі що наближає води
до свого гирла
люди руйнуються
і відбудовуються
і в цю пору невпевненості
навіть якщо тебе знищать
людська амбіція
або природній норов
будь Новим Орлеаном
будь Нью-Йорком
будь тим що відновиться
перебуваючи на котрому зламі історії
мов Міссісіпі що наближає води
до свого гирла
люди руйнуються
і відбудовуються
і в цю пору невпевненості
навіть якщо тебе знищать
людська амбіція
або природній норов
будь Новим Орлеаном
будь Нью-Йорком
будь тим що відновиться
Shown 1 - 8 of 8
Log in to unlock more functionality.