Рэлігія
Протоієрей Олександр Клименко
Рэлігія
20.11.202312:12
Сьогодні у м. Черкаси (відео є у попередньому дописі) відбувається черговий добровільний перехід релігійної громади УПЦ до іншої конфесії. Все чинно, мирно, правоохоронці, як завжди, тримають все під контролем.
Відтепер і надалі ці люди, які з таким відчайдушним завзяттям поспішають потрапити в храм, будуть постійними парафіянами монастиря, можливо, що вже сьогодні приймуть постриг та стануть монахами. Просять розбивати телефони, вочевидь, для посиленої аскези і зречення від усіх гаджетів і принад світу цього.
Б'ють в обличчя кулаками вони не своїх же співгромадян, таких же українців, а, як напишуть у звітах правоохоронці, демонів, явлених у плоті, безіменних і безправних у своїй же країні.
Майбутні насельники монастиря, очевидно, поспішають.
Бо ж саме для цього і спішать до храму.
Ми живемо у демократичному суспільстві і саме тому ані всередині країни ані за її межами ніхто не зможе зробити з цього відео якісь негативні висновки,які б зашкодили репутації України, як останньому форпосту правди перед загрозою тоталітарного сходу.
Ні, скажуть всі оглядачі і аналітики, всі ЗМІ та прес-служби - релігійних конфліктів в Україні немає.
А всі, хто стверджують інакше - вороги і "рука Кремля".
Пераслаў з:
Миколай Данилевич
05.10.202318:59
Голос українки із-за кордону:
Переважна більшість дітей і молоді, які провчилися в європейських школах і університетах ці 1.5 роки війни, вже не хоче повертатися додому. Вони звикли і їм подобається. Батьки ради дітей сидять ще закордоном і серце їхнє розривається, бо хочуть в Україну, але мусять ради дітей бути закордоном. І так в Україні мало людей живе, люди вертатися не хочуть або й не можуть, а влада ще й Церкву хоче заборонити. Хто туди поїде в ту Україну таку? Що вони роблять? Ще ж справжня зрада, пряме шкідництво країні. Це ж ще один аргумент сидіти там і не повертатися в таку країну, де навіть в свою Церкву не можна буде піти.
15.09.202318:48
28.08.202321:07
19.08.202310:12
Є розповсюджена теза у нинішніх дискусіях щодо релігійного поля України: "Ваші суперечності не стосуються віри. Це питання лише юрисдикції."
Чому ж? Є, мені здається, відмінності і у вірі. Ми віримо, між іншим, у Бога любові. Який Сам постраждав за нас. А не змушував страждати інших.
Який був гнаний. А не гнав.
Який терпів наклепи і приниження, Якого ненавидів тодішній офіційно дозволений релігійний істеблішмент, проти Якого кричав "Розіпни" під'южений натовп (предки нинішніх активістів, які голосують за перехід парафії, а потім у храм ні ногою) і Який був засуджений тодішньою владою на смерть.
Ми віримо в такого Бога.
І нам доводиться, хоч ми завжди до цього і не готові, наслідувати Його прикладу.
Але була тоді і є зараз класична зв'язка, яка і працює до наших днів: фарисеї/саддукеї (дозволена конфесія, здогадайтеся, хто це зараз) - влада і її інтереси - підігрітий і навчений до адресної ненависті натовп.
І ця зв'язка активно працює і нині.
Ті, хто вірять в силу болгарки, звезених натовпів крикунів і договорнякам з владою щодо віджиму храмів, точно з Євангелієм не знайомі. Або знайомі і свідомо вирішили бути спадкоємцями не Христа, а тих, хто був по іншу сторону.
Що ж.
Це їхній свідомий вибір.
Тільки не треба мені знову писати, що "какая разніца!".
Різниця очевидна.
14.08.202312:42
Про Лавру.
Я далека від думки, що «українці заслужили цю війну». Так само, як віряни УПЦ «заслужили» анексію Лаври. Але я не можу припинити думати, чому це все з нами відбувається.
***
Я ходила по Лаврі після 29 березня і кожного разу дедалі більше відчувала, як звідусіль потроху насувається «мерзота запустіння».
Пам’ятаю, як стиглі черешні в монастирському саду щосили сигналізували, що вони не померзли й готові «з лану до столу». Але засмученим людям було не до них. І за місяць уже почорнілі неприбрані ягоди похмуро нагадували перехожим, що взагалі-то по Київщині черешня не вродила, що ж ви, невдячні, не зібрали той врожай, що дивом для вас достиг на лаврських пагорбах.
Та що черешня! — скажете ви. — Он скільки земля українська і народ потерпають від ворога.
І будете праві.
Але то ворог.
А кому заважала Лавра? Повністю доглянута святиня в центрі Києва, куди щодня можна було прийти хоч на молитву, а хоч і на прогулянку — безкоштовно і на цілий день, з родичами чи іноземними колегами.
***
Це є перше питання про Лавру, і відповіді, які на нього напрошуються, мені не подобаються.
Адже очевидно, що в по-бомжацькому фінансованого заповідника не було, немає й не буде коштів (та й бажання) доглядати територію аж настільки, як це робили монахи.
І треба визнати, що єдиною мотивацією для виселення усіх мешканців з Лаври стало безглузде, ірраціональне, недоцільне і шкідливе за своїми наслідками прагнення зламати те, що працює, аби провчити того, хто, на твою думку, «мордой не вышел».
І вже очевидно, що в нашій державі стало трендом чинити безглуздя тільки з погляду «революційної доцільності».
***
Але слідом за цим питанням варто поставити ще декілька. Ще більш незручних, важких і неприємних.
Хто саме виселяє Лавру?
Керівництво Заповідника/Мінкульт/Українська держава?
Чи поглянемо ще трошки вище.
На Небесну канцелярію, яка набагато могутніша за будь-яке земне начальство.
Господи, за що. Чому. Ну і навіщо.
Ці питання так само страшно озвучувати, як і почути відповідь на них.
Хтось каже: «Відступники, це вам за патріарха. Не можна було розривати зв’язок з Москвою». Хтось каже: «Раби, підніжки, грязь Москви. Це вам за те, що ніяк не порвете зв’язок з кривавим Кирилом». Хтось каже: «Це монахам за гріхи. Богородиця їх виганяє зі Своєї обителі». Хтось каже: «Це за чистоту віри гонять нас безбожні власті».
А мені моторошно. Тому що «страшно впасти в руки Бога Живого» — не зробити висновків із тих випробувань, які Він посилає. І разом із тим постійно натрапляєш у Євангелії на слова Христа: «Ви восплачете і возридаете, а мир зрадіє; ви сумні будете, але смуток ваш в радість перетвориться… І в той день не запитуватимете Мене ні про що».
І очевидно, що висновки з ситуації кожен із нас має зробити. Тільки не у формі множини чи однини 3-ої особи, а виключно від особи 1-ої.
Тобто не в чому винні інші (він, вона, воно, вони), а що я можу зробити і як я можу змінитися, аби ця наука стала мені напоумленням, а не минулася даремно і я нічого з цього важкого уроку не виніс.
***
І ще дещо. Про захисників Лаври.
Не полишає відчуття, що все відбувається ТАК ЯК ТРЕБА. Не більше, не менше, а виключно в ідеальному варіанті.
Ми всі з вами довірилися Богові, священноначаллю й робили те, що підказувало серце. Писали петиції, висловлювалися в соцмережах, боролися в коментарях у стрічках ЗМІ.
Коли треба було, вийшли під дощ і сніг і свідчили про свою любов і віру.
І сталося диво. РосЗМІ не отримали своєї бажаної картинки: мільйони під лаврою, яких треба йти на Київ "захищати". Весело було спостерігати, якою жовчу сходили російські пабліки через те, що медійна «картинка» з-під Лаври не дотягувала до міжнародного скандалю.
Агресивні УкрЗМІ не отримали своєї бажаної картинки: Лавру вийшли захищати відкриті, чисті, красиві українські обличчя. Юні хлопці, загорнуті в українські прапори, та віряни, які чистою українською мовою могли засвідчити про свою церковність і свій патріотизм.
Пераслаў з:
Українська Православна Церква
05.10.202304:20
‼️У доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини заходи української влади проти УПЦ внесено до переліку порушень прав громадян.
Уряд та місцева влада України вжили ряд заходів, спрямованих проти Української Православної Церкви. Про це йдеться у доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
До заходів, спрямованих проти Української Православної Церкви, у вказаній доповіді, зокрема, відноситься розірвання державою договору оренди споруд Києво-Печерської Лаври.
Окрім того, Управління Верховного комісара ООН з прав людини задокументувало 10 випадків фізичного насильства та 6 випадків погроз на релігійному ґрунті.
«При цьому напруженість була особливо високою у березні та квітні 2023 року», – йдеться у доповіді.
Також УВКПЛ звернуло увагу на переслідування священників УПЦ на захоплених Росією територіях.
Зокрема, у доповіді повідомляється про те, що на окупованій території російські збройні сили затримали священнослужителя УПЦ, місцезнаходження якого станом на 31 липня 2023 р. залишалося невідомим.
На сайті.
In English.
На русском.
Пераслаў з:
Діалог.ТУТ
04.09.202311:21
А два Статути про управління для однієї Церкви — це як дві Конституції для однієї держави?
Трохи поцікавилися, як справи в сусідньої конфесії.
Ловіть цікаві спостереження ректора КДАіС архієпископа Сильвестра про те, як Православна Церква України готується жити за двома Статутами одразу.
27.08.202318:06
19.08.202309:43
Ось чому не можна мовчати і приймати роль пасивної жертви у нинішніх жорстких щодо УПЦ умовах тотального контрольованого переслідування.
Факт - мій скрін та коментар щодо неприємного допису Релігійно-інформаційної служби України про храм, що згорів, призвів до того, що адмін сторінки після кволих спроб відбитися від купи претензій з боку коментаторів, врешті решт видалив свій скандальний допис.
Але саме наш з Вами розголос і репости змусили цих знахабнілих і продажних журналістів відступити.
Такі факти - щоразу маленька перемога для тих, хто шукає хоч якоїсь адекватності у медіапросторі України.
Не мовчіть!
Скріньте принизливі щодо УПЦ та наших священиків і мирян коментарі, статті, пишіть дописи, робіть репости.
Нас багато. А їх, тих, хто строчить опуси проти УПЦ, повірте, як парафіян вчора на службі ПЦУ у Трапезному. Їх мало.
Але вони активні і грамотно розставлені.
Будьмо активніші і захистимо разом право на вільне сповідування своєї віри
14.08.202312:42
Зацікавлені ІноЗМІ не отримали картинки, як українці чубляться всередині країни й розділяються. Так, є непорозуміння й певні обопільні невдоволення, але ми браття, ми націлені на мирне вирішення складних ситуацій. Якщо маєте час і бажання, допоможіть нам у діалозі, а як ні, ми й самі навчимося комунікувати на базовому цивілізованому рівні.
Диво у тому, що любов перемогла. Навіть якщо ми всі з вами зараз виглядаємо переможеними.
***
Як не боляче, як не лячно від перспектив, що відкриваються перед викоханою та виплеканою нашою Лаврою від нових «господарів», все одно, вважаю, ми складемо цей іспит на довіру Богові.
Він веде Свою Церкву. Він керує Своєю Україною. Він виховує Своє людство. Для Себе і для вічності.
І якщо зараз хтось вирішив, що у Вічності йому знадобляться доглянуті корпуси Лаври, нехай бере.
Ми ж з вами знаємо, що разом з Господом ідемо по найбільш ідеальному сценарію.
І навіть якщо зараз не полишає відчуття, ніби з душі по живому здирають шкіру, може так статися, що це не шкіра взагалі, а такий собі заскорузлий кожушок упереджень та недовіри, який застарів і трохи до душі вже собі приріс))
Текст повністю взяв зі сторінки Юлії Комінко у ФБ.
Прочитав на одному диханні.
Все якось так і є.
25.10.202307:43
20.09.202319:14
Висновки комісії ДЕСС щодо УПЦ не переконливі та мають упереджений характер
Німецький католицький богослов та викладач Мюнстерського університету Томас Бремер відповів на прохання «Мирян» проаналізувати висновки «експертної комісії» ДЕСС щодо знайдених нею «зв’язків» УПЦ з Московським патріархатом.
Його вердикт однозначний – документ ДЕСС упереджений та не може розглядатись як підтвердження церковно-канонічного зв'язку УПЦ з МП:
«Доповідь експертної комісії має істотні недоліки та недоліки як у методологічному, так і фактичному відношенні. Він бере до уваги факти, які говорять на користь певного результату, та ігнорує інші. Його оцінка має упереджений характер і спотворює наведені факти. Він не пропонує жодних позитивних доказів того, що УПЦ, як і раніше, є частиною РПЦ. Отже, цю доповід не можна розглядати як підтвердження (церковно-канонічного зв'язку з МП – Прим.), її висновки не переконливі».
Основні тези листа др. Бремера:
• В статуті УПЦ після Собору 2022 року більше немає жодних згадок про її належність до РПЦ.
• Той факт, що УПЦ на даний момент не має прийнятого в Православ’ї статусу (автокефалія, автономія тощо), не може впливати на свободу її віросповідання. Це питання взаємодії в середині Церков, але не справа держави.
• Комісія ДЕСС замість аналізу доказів в своїх висновках займалася «гаданням, робила гіпотетичні припущення, говорила про потенційні дії та оперувала непідтвердженими фактами».
• УПЦ стверджує, що розірвала відносини з МП після Собору 2022 року. Тому і вивчатись мають тільки документи після цієї дати. ДЕСС же досліджувала документи, яким більше 30 років. По словам Бремера, «вони не можуть бути інструментом для тлумачення нового статуту».
• Жоден документ РПЦ не може бути доказом чогось щодо УПЦ, особливо якщо такий документ існував до травня 2022 року. Документація з боку РПЦ та Росії (або будь-якої іншої країни) не може мати юридичну силу при оцінці українською стороною того чи іншого питання тому що таким чином РФ може впливати на українські політичні та адміністративні рішення.
• ДЕСС не має повноважень розмірковувати, яким повинен бути канонічний статус релігійної організації, а тим більше – примушувати її до набуття цього статусу (автокефалії). Це є прямим порушенням свободи релігії. Навіть якби УПЦ існувала в ізоляції, відокремлено від решти православних Церков, державна влада все одно мала б визнати її. Богослов вказує на досвід УПЦ КП, яку в Православ’ї ніхто не визнавав протягом всього її існування, але, тим не менш, «перебувала у повній відповідності до українського законодавства».
Телеграм канал Миряни.
30.08.202310:19
26.08.202320:31
18.08.202318:53
14.08.202310:06
Пераслаў з:Діалог.ТУТ
22.10.202310:43
За даними Державного департаменту США, впродовж 2022 року СБУ провела 41000 розслідувань щодо колабораційної діяльності на користь росії.
Як ми знаємо з повідомлень самої Служби безпеки, за результатами перевірок представникам УПЦ винесено 68 підозр.
19 справ доведено до суду.
Зачекайте, ми нічого не плутаємо?
Тобто саме за ці 0,05% від загальної кількості розслідувань УПЦ звинувачують у «системній антиукраїнській діяльності».
0,00046341 — це той самий показник, на підставі якого кожен вірянин УПЦ має підставити голову під «справедливий» суд обуреного суспільства?
Знаєте, коли кожна говоряща голова в телевізорі переконувала нас, що ми тут в УПЦ всі фсбшники та кдбісти, суцільні колаборанти та «заморожені московські консерви», що вся структура нашої Церкви працює на росію й роками та десятиліттями підриває основи української державності, ми й дійсно соромилися протестувати на повний голос.
Бо раптом, і справді, під час обшуків СБУ щось таке знайдуть.
Але маємо дані з Доповідді Державного департаменту США про стан релігійної свободи за 2022 рік.
І там ця цифра — 41000 розслідувань.
Шановні громадяни, ми все розуміємо.
Обурення війною, обстрілами, щоденними смертями від російських куль та снарядів.
Але змушувати 9000 парафій і 1 мільйон українців відповідати за 19 судових вироків (а по деяких із них подано апеляції) — це навіть не безглуздя. І не безправ’я.
Це дикунство.
0,00046341 від загальної кількості. Менше від статистичної похибки.
Не кажучи вже про те, що навіть з-за океану видно й чутно, що «зухвале намагання зруйнувати Українську Православну Церкву й обмежити свободу віросповідання, яке зараз обговорюється в українському парламенті, підриває… претензії України на юридичну і моральну перевагу» над російською федерацією.
Цитата звідси: Колонка професора права юридичного факультету університету Пенсильванії Вільяма Берк-Уайта на сайті американського часопису «The Hill»
Повний її переклад українською на офіційному сайті УПЦ
Доповідь Державного департаменту США про стан релігійної свободи за 2022 рік
30.08.202310:13
24.08.202307:17
СЛОВО ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ БЛАЖЕННІШОГО МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ОНУФРІЯ ДО ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ 24 СЕРПНЯ 2023 РОКУ
Дорогі брати і сестри! Шановні українці!
Дорогі співвітчизники!
Всіх вас вітаю з 32-ю річницею Незалежності України!
В цей важкий період нашої історії, коли Російська Федерація звершує військовий напад на нашу Батьківщину – Україну, державна незалежність набула для нас особливого значення.
В Святому Письмі сказано, що Господь кожному народу на землі визначив межі для проживання (Діян. 17:26), дав землю у володіння і заповів не порушувати цих меж (Втор. 19:14). Відповідно і ми віримо, що наша земля, наша країна і її незалежність дані нам Промислом Божим. А тому гріх перед Богом чинять ті, хто напав на нашу країну і окупував нашу землю та продовжує вести цю агресивну та криваву війну. Правда Божа на нашій стороні і ми покликані захищати нашу землю і незалежність нашої країни.
Святий апостол Павло, коли говорить, що Бог визначив межі для проживання кожному народу, вказує далі й на безпосередню мету такого рішення Бога: «щоб вони шукали Бога: може, відчують Його і знайдуть, бо ж недалеко Він від кожного з нас» (Діян. 17:26-27). Благочестиве життя згідно з заповідями Божими є запорукою тривалого і благого існування кожного народу на своїй землі. Кожен народ зберігається на сцені історії доти, поки він щиро вірить у Бога, молиться Йому і шукає Його заступництва. Святе Письмо свідчить, що «якщо не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; якщо не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа» (Пс. 126:1).
У зв’язку з цим викликають глибоку стурбованість події, які мали місце протягом останнього року та ще продовжуються в релігійному житті нашої країни. Захоплення наших храмів, шельмування та вигнання звідти наших віруючих, які є громадянами України, наклепи на Церкву, а інколи й відкриті прояви атеїзму та невір’я, які ми зокрема спостерігали у період Великого Посту біля Києво-Печерської Лаври не сприяють тому, щоб милість Божа залишалася на нашій багатостраждальній Україні. Коли одна частина нашого народу молиться, а інша блюзнірськи танцює навколо; коли одна частина нашого народу йде у храми для молитви, а інша виганяє їх звідти, опечатує та закриває храми – все це ознаки трагічного розділення, які шкодять духовній єдності народу, руйнують в народі відчуття консолідації навколо спільних цілей, а відповідно й шкодять незалежності нашої Держави. Не може бути повноцінної незалежності без внутрішньої єдності народу.
Борячись сьогодні за відновлення територіальної цілісності нашої країни, не можна одночасно руйнувати духовну цілісність нашого народу. Попри те, що ми як громадяни України є всі різними за конфесійною приналежністю, ми всі відчуваємо себе належними до нашого спільного українського дому. Ми разом радіємо спільним перемогам, і разом сумуємо від невдач, разом плачемо від спільного болю і трагедій війни.
А тому сьогодні закликаю всіх громадян України до усвідомлення спільності нашої долі, до відповідальності за нашу країну, до щоденної клопіткої праці кожного на своєму місці задля укріплення незалежності. І, напевне, найбільше, чого б мені хотілося побажати сьогодні всім нам в Україні, це того, щоб ми відчували біль один одного і обмивали та лікували рани один одного. Не лише рани тілесні, але особливо рани сердечні і душевні. Щоб ми своїми діями не ранили своїх ближніх, а служили їм, допомагали їм. Адже відчуття болю один одного, відчуття спільного болю зближуватиме нас, об’єднуватиме нас, робитиме нас сильними як народ і націю.
Нехай Боже благословення перебуває зі всіма нами!
Боже, Великий, Єдиний, нам Україну храни!
17.08.202320:17
11.08.202315:24
Паказана 1 - 24 з 264
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.