БОГДАН БАЛАГУРА❕
Офіційний канал Богдана БАЛАГУРИ
голови Тетіївської міської територіальної громади!
Канал створено з метою інформування жителів та гостей громади лише перевіреними, актуальними та цікавими новинами.
ПОВІДОМЛЯЄМО ПРО ТРИВОГУ 🚨
ПОВІДОМЛЯЄМО ПРО ГРАФІК ⚡️💡
голови Тетіївської міської територіальної громади!
Канал створено з метою інформування жителів та гостей громади лише перевіреними, актуальними та цікавими новинами.
ПОВІДОМЛЯЄМО ПРО ТРИВОГУ 🚨
ПОВІДОМЛЯЄМО ПРО ГРАФІК ⚡️💡
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэннеУкраїна
МоваІншая
Дата стварэння каналаЛют 07, 2025
Дадана ў TGlist
Лип 14, 2023Прыкрепленая група
💬 Коментарі
215
05.02.202514:22
Сьогодні з російського полону звільнено 150 наших захисників і захисниць!
Серед них – наш земляк Євгеній Кравчук, який тривалий час перебував у неволі.
Козаче, вітаємо з поверненням на рідну землю!
Серед них – наш земляк Євгеній Кравчук, який тривалий час перебував у неволі.
Козаче, вітаємо з поверненням на рідну землю!
05.02.202515:08
Можу підтвердити – сьогодні з полону повернувся ще один наш земляк, мужній воїн Богдан Печенюк!
Богдан Печенюк – житель нашої громади та відважний захисник, який потрапив у неволю в березні 2022 року і пережив майже три роки полону.
З поверненням, козаче!
На жаль, у російському полоні досі залишаються наші земляки.
Богдан Печенюк – житель нашої громади та відважний захисник, який потрапив у неволю в березні 2022 року і пережив майже три роки полону.
З поверненням, козаче!
На жаль, у російському полоні досі залишаються наші земляки.
06.02.202506:25
З радістю повідомляю ще одну підтверджену звістку – вчора, під час обміну полонених, з неволі повернувся ще один наш земляк, незламний воїн Ілля Морозюк!
Ілля Морозюк – житель нашої громади, воїн-захисник із села Теліжинці, який потрапив у російський полон 15 жовтня 2022 року та пережив понад два роки неволі.
Земляче, вітаємо з поверненням додому 🇺🇦
На жаль, у російському полоні досі залишаються наші земляки.
Ілля Морозюк – житель нашої громади, воїн-захисник із села Теліжинці, який потрапив у російський полон 15 жовтня 2022 року та пережив понад два роки неволі.
Земляче, вітаємо з поверненням додому 🇺🇦
На жаль, у російському полоні досі залишаються наші земляки.
20.02.202509:17
Герої не вмирають… 🕯
Захищаючи Україну, 16 лютого 2025 року на Донеччині загинув наш земляк, мужній воїн - Віктор Вікторович Кирик.
Віктор народився 31 грудня 1986 року в селі Софіпіль, а згодом його родина переїхала до Ненадихи. Тут він здобув освіту в місцевій школі, а після її закінчення навчався у Тетіївському ПТУ за спеціальністю тракторист-машиніст. Весь час працював у Києві на заводі «Ковальське».
Коли Україна покликала своїх синів на захист Батьківщини, Віктор не залишився осторонь. 15 грудня 2023 року він був мобілізований до лав Збройних сил України. Він воював за майбутнє своєї маленької донечки, за мир у домівках українців, за рідну землю.
Виконуючи бойове завдання у Волноваському районі Донецької області, він віддав своє життя за свободу та незалежність нашої країни.
У невтішному горі дружина Анна, донечки Ангеліна, Вероніка, Кіра і Люба, мама Антоніна Олександрівна та сестра Алла.
ЗБІР КОШТІВ ДЛЯ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ РОДИНІ ЗАГИБЛОГО!
💳 Реквізити картки
4149499089835936
Немає слів, щоб передати біль цієї втрати. Але є пам’ять. І вона житиме в серцях рідних, друзів, побратимів, земляків.
Вічна слава та шана Герою!
Захищаючи Україну, 16 лютого 2025 року на Донеччині загинув наш земляк, мужній воїн - Віктор Вікторович Кирик.
Віктор народився 31 грудня 1986 року в селі Софіпіль, а згодом його родина переїхала до Ненадихи. Тут він здобув освіту в місцевій школі, а після її закінчення навчався у Тетіївському ПТУ за спеціальністю тракторист-машиніст. Весь час працював у Києві на заводі «Ковальське».
Коли Україна покликала своїх синів на захист Батьківщини, Віктор не залишився осторонь. 15 грудня 2023 року він був мобілізований до лав Збройних сил України. Він воював за майбутнє своєї маленької донечки, за мир у домівках українців, за рідну землю.
Виконуючи бойове завдання у Волноваському районі Донецької області, він віддав своє життя за свободу та незалежність нашої країни.
У невтішному горі дружина Анна, донечки Ангеліна, Вероніка, Кіра і Люба, мама Антоніна Олександрівна та сестра Алла.
ЗБІР КОШТІВ ДЛЯ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ РОДИНІ ЗАГИБЛОГО!
💳 Реквізити картки
4149499089835936
Немає слів, щоб передати біль цієї втрати. Але є пам’ять. І вона житиме в серцях рідних, друзів, побратимів, земляків.
Вічна слава та шана Герою!
17.02.202516:08
Ще одна тяжка втрата для нашої громади – 8 лютого 2025 року, захищаючи Україну, загинув Віталій Олександрович Савіцький.
Віталій народився 31 липня 1984 року в селі Поправка Білоцерківського району. У 1998 році разом із родиною переїхав у П’ятигори, де продовжив навчання у 6 класі сільської школи.
Після випуску працював у СВК «П’ятигори», а потім відслужив строкову службу в лавах Збройних Сил України. Повернувшись додому, повернувся на роботу.
30 жовтня 2024 року Віталій Савіцький був мобілізований і став командиром десантного штурмового відділення. Він знав, на що йде, знав, якою важкою буде боротьба, але не відступив. До останнього залишався вірним присязі, своїм побратимам, рідній землі. Його життя обірвалося в бою біля населеного пункту руська конопелька курської області.
Без сина залишилася мати Нонна Валентинівна Савіцька.
ЗБІР КОШТІВ ДЛЯ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ РОДИНІ ЗАГИБЛОГО!
💳 Реквізити картки
4149500110817510
Громада схиляє голови у скорботі. Спасибі тобі, Віталію, за відданість і мужність.
Вічна слава Герою🇺🇦
Віталій народився 31 липня 1984 року в селі Поправка Білоцерківського району. У 1998 році разом із родиною переїхав у П’ятигори, де продовжив навчання у 6 класі сільської школи.
Після випуску працював у СВК «П’ятигори», а потім відслужив строкову службу в лавах Збройних Сил України. Повернувшись додому, повернувся на роботу.
30 жовтня 2024 року Віталій Савіцький був мобілізований і став командиром десантного штурмового відділення. Він знав, на що йде, знав, якою важкою буде боротьба, але не відступив. До останнього залишався вірним присязі, своїм побратимам, рідній землі. Його життя обірвалося в бою біля населеного пункту руська конопелька курської області.
Без сина залишилася мати Нонна Валентинівна Савіцька.
ЗБІР КОШТІВ ДЛЯ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ РОДИНІ ЗАГИБЛОГО!
💳 Реквізити картки
4149500110817510
Громада схиляє голови у скорботі. Спасибі тобі, Віталію, за відданість і мужність.
Вічна слава Герою🇺🇦
17.02.202514:00
Громада знову у скорботі...🕯
15 лютого 2025 року перестало битися серце нашого земляка, захисника України – Юрія Володимировича Присяжнюка.
Юрій народився 25 червня 1992 року в селі Росішки. Закінчив 9 класів у рідному селі, а 10-й клас – у селі Голодьки. Після школи навчався в Білоцерківському ПТУ №9, де здобув фах слюсаря, електрозварювальника та автомеханіка. Працьовитий і відповідальний, він віддавав свої сили роботі – спершу в рідному селі на агрофірмі, потім у Києві.
Коли прийшла війна, у червні 2023 року Юрій став до лав захисників України. Мужньо ніс службу, проте важкі умови війни завдали непоправного удару по здоров’ю. До останнього дня він боровся, та, на жаль, 15 лютого його серце зупинилося у шпиталі Києва…
Юрій залишив по собі найцінніше – двох синів, Олександра та Кирила, матір Марію Сергіївну, братів Анатолія і Сергія та сестер Юлію та Катерину.
ЗБІР КОШТІВ ДЛЯ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ РОДИНІ ЗАГИБЛОГО!
💳 Реквізити картки
4149510091712804
Світла пам’ять тобі, Юрію… Дякуємо за твою відданість, за твій подвиг, за спокій, який ти виборював для нас. Вічна шана і слава Герою!
Спочивай з миром…
15 лютого 2025 року перестало битися серце нашого земляка, захисника України – Юрія Володимировича Присяжнюка.
Юрій народився 25 червня 1992 року в селі Росішки. Закінчив 9 класів у рідному селі, а 10-й клас – у селі Голодьки. Після школи навчався в Білоцерківському ПТУ №9, де здобув фах слюсаря, електрозварювальника та автомеханіка. Працьовитий і відповідальний, він віддавав свої сили роботі – спершу в рідному селі на агрофірмі, потім у Києві.
Коли прийшла війна, у червні 2023 року Юрій став до лав захисників України. Мужньо ніс службу, проте важкі умови війни завдали непоправного удару по здоров’ю. До останнього дня він боровся, та, на жаль, 15 лютого його серце зупинилося у шпиталі Києва…
Юрій залишив по собі найцінніше – двох синів, Олександра та Кирила, матір Марію Сергіївну, братів Анатолія і Сергія та сестер Юлію та Катерину.
ЗБІР КОШТІВ ДЛЯ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ РОДИНІ ЗАГИБЛОГО!
💳 Реквізити картки
4149510091712804
Світла пам’ять тобі, Юрію… Дякуємо за твою відданість, за твій подвиг, за спокій, який ти виборював для нас. Вічна шана і слава Герою!
Спочивай з миром…
16.02.202516:08
Сьогодні провідав наших сміливих Захисників, які нещодавно повернулися з полону під час останнього обміну.
Це — Євгеній Кравчук та Ілля Морозюк. Їхня відвага і стійкість у ці важкі часи є справжнім прикладом для нас усіх.
Я безмежно щасливий, що хлопці повернулися додому, на рідну українську землю, де вони можуть відпочити, відновити сили та бути поряд з родинами та друзями.
Це — Євгеній Кравчук та Ілля Морозюк. Їхня відвага і стійкість у ці важкі часи є справжнім прикладом для нас усіх.
Я безмежно щасливий, що хлопці повернулися додому, на рідну українську землю, де вони можуть відпочити, відновити сили та бути поряд з родинами та друзями.
+7
22.02.202512:57
🥀Сьогодні, 22 лютого, жителі громади з шаною та словами вдячності провели в останній путь нашого Захисника - Віктора Вікторовича Кирика.
У грудні 2023 року Віктор Кирик вирушив захищати Україну від ворога. Однак, 16 лютого, мужньо виконуючи свій військовий обов'язок, він загинув на Донеччині.
Живим коридором пошани та вдячності жителі Тетіївщини проводжали загиблого Героя в останній путь.
Заупокійна панахида відбулась у Свято-Миколаївському храмі м. Тетієва, а останній спочинок Віктор Вікторович знайшов на Алеї Героїв міського кладовища.
Висловлюю глибокі співчуття рідним загиблого воїна. Ця втрата є тяжкою і болісною як для вас, так і для всієї громади. Хай прийме Господь душу Віктора і дарує йому світлу вічність.
СЛАВА ГЕРОЮ!🇺🇦
У грудні 2023 року Віктор Кирик вирушив захищати Україну від ворога. Однак, 16 лютого, мужньо виконуючи свій військовий обов'язок, він загинув на Донеччині.
Живим коридором пошани та вдячності жителі Тетіївщини проводжали загиблого Героя в останній путь.
Заупокійна панахида відбулась у Свято-Миколаївському храмі м. Тетієва, а останній спочинок Віктор Вікторович знайшов на Алеї Героїв міського кладовища.
Висловлюю глибокі співчуття рідним загиблого воїна. Ця втрата є тяжкою і болісною як для вас, так і для всієї громади. Хай прийме Господь душу Віктора і дарує йому світлу вічність.
СЛАВА ГЕРОЮ!🇺🇦
22.02.202507:00
🥀 Чотири роки минуло з дня смерті ще одного нашого земляка - Захисника України - Віталія Ігоровича Ступка.
Віталій народився 17 квітня 1997 року в місті Тетіїв.
З 11 вересня 2017 року по 12 вересня 2020 року він проходив службу по контракту у лавах Збройних сил України. Приймав участь в антитерористичній операції та операції об’єднаних сил в Донецькій та Луганській областях. Був кулеметником, водієм БТР -70 військової частини А1476.
Помер від захворювання, пов’язаного з захистом Батьківщини, 22 лютого 2021 року.
Віталій Ступко був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Висловлюю щирі співчуття рідним та близьким Віталія. Пам'ять про нього завжди житиме в серцях земляків!
Віталій народився 17 квітня 1997 року в місті Тетіїв.
З 11 вересня 2017 року по 12 вересня 2020 року він проходив службу по контракту у лавах Збройних сил України. Приймав участь в антитерористичній операції та операції об’єднаних сил в Донецькій та Луганській областях. Був кулеметником, водієм БТР -70 військової частини А1476.
Помер від захворювання, пов’язаного з захистом Батьківщини, 22 лютого 2021 року.
Віталій Ступко був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Висловлюю щирі співчуття рідним та близьким Віталія. Пам'ять про нього завжди житиме в серцях земляків!
22.02.202506:39
🥀 Ще одна скорботна дата у нашій громаді - два роки тому загинув Дмитро Анатолійович Хоменко.
22 лютого Дмитро перестав виходити на зв'язок, а уже 1 березня сім'я отримала жахливу звістку - наш земляк, борючись за цілісність України, загинув у Бахмуті.
Народився Дмитро 11 вересня 1995 року. Навчався у Тетіївській ЗОШ №2, а потім у школі в Погребищі. Потім навчався у Київській Національній академії внутрішніх справ. Відслужив строкову службу у Збройних Силах України, після чого пішов добровольцем на захист Батьківщини.
Дмитро Хоменко здійснив найбільший подвиг - віддав життя за Незалежність нашої України.
Висловлюю щирі співчуття родині та близьким загиблого. Нехай Бог допомагає вам пережити цю втрату.
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ! 🇺🇦
22 лютого Дмитро перестав виходити на зв'язок, а уже 1 березня сім'я отримала жахливу звістку - наш земляк, борючись за цілісність України, загинув у Бахмуті.
Народився Дмитро 11 вересня 1995 року. Навчався у Тетіївській ЗОШ №2, а потім у школі в Погребищі. Потім навчався у Київській Національній академії внутрішніх справ. Відслужив строкову службу у Збройних Силах України, після чого пішов добровольцем на захист Батьківщини.
Дмитро Хоменко здійснив найбільший подвиг - віддав життя за Незалежність нашої України.
Висловлюю щирі співчуття родині та близьким загиблого. Нехай Бог допомагає вам пережити цю втрату.
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ! 🇺🇦
22.02.202506:05
🕯Сьогодні минає 10 років з дня смерті нашого земляка, воїна АТО Леоніда Андрійовича Сухацького.
Народився Леонід 10 липня 1969 року в Тетієві. Навчався в Тетіївській середній школі №1.
Пішов добровольцем на фронт 29 серпня 2014 року. Служив у 17 окремій танковій бригаді. На його рахунку 3 підбиті машини ворога за два місяці оборони Маріуполя.
🕯Захищаючи Маріуполь, 22 лютого 2015 року отримав важкі поранення. Помер у госпіталі м. Маріуполь того ж дня.
Указом Президента України №553/2015 від 22 вересня 2015 року, «За мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна пам’ять Герою-земляку, а його рідним і близьким — наші глибокі співчуття.
Народився Леонід 10 липня 1969 року в Тетієві. Навчався в Тетіївській середній школі №1.
Пішов добровольцем на фронт 29 серпня 2014 року. Служив у 17 окремій танковій бригаді. На його рахунку 3 підбиті машини ворога за два місяці оборони Маріуполя.
🕯Захищаючи Маріуполь, 22 лютого 2015 року отримав важкі поранення. Помер у госпіталі м. Маріуполь того ж дня.
Указом Президента України №553/2015 від 22 вересня 2015 року, «За мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна пам’ять Герою-земляку, а його рідним і близьким — наші глибокі співчуття.
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.
