По цимбалах
18.02.202506:11
Серце б'ється, стискається в цятку.
Слів бракує як в грудях повітря.
Помах рук показовий:" Присядьте!"
Я стояла, розкривши повіки.
Здивування проскочило вихрем
Як торкнувся металом до мене-
шкіра вкрилась мурахами звично,
Хоч погрів апарат у кишені.
Кров від мозку одразу відплила
Як почула:" Знімай і не дихай"
Я бліда, аритмія на крилах
Дофаміну підкралася тихо.
Валентин Миколайович - лікар
тридцять років із куценьким гаком:
"На кушетку сідайте тут тихо,
Перевірю у ґуґлі здогадку"
Криво постріл зайшов Купідона
Знову влучив малий десь у кактус:
ЕКГ в день закоханих - гордий
Я у "Helsi" отримала запис.
Навіяно Валентиноднем.
Як кажуть:" краще пізно, але краще б вчасно"
Слів бракує як в грудях повітря.
Помах рук показовий:" Присядьте!"
Я стояла, розкривши повіки.
Здивування проскочило вихрем
Як торкнувся металом до мене-
шкіра вкрилась мурахами звично,
Хоч погрів апарат у кишені.
Кров від мозку одразу відплила
Як почула:" Знімай і не дихай"
Я бліда, аритмія на крилах
Дофаміну підкралася тихо.
Валентин Миколайович - лікар
тридцять років із куценьким гаком:
"На кушетку сідайте тут тихо,
Перевірю у ґуґлі здогадку"
Криво постріл зайшов Купідона
Знову влучив малий десь у кактус:
ЕКГ в день закоханих - гордий
Я у "Helsi" отримала запис.
Навіяно Валентиноднем.
Як кажуть:" краще пізно, але краще б вчасно"
28.12.202405:47
15.01.202505:40
Замерзла земля ховала мовчки в собі секрети.
Затихлі поля стояли. Подих німої смерти
злочинним поривом торкався тіла через кожуха.
Дитячі плачі згасали, кволе зітхання.
Не слухай!
Затиснуті міцно пальці несли картоплин пару.
Додому б добігти вчасно не можна, щоб упіймали.
Нехитрий пожиток цей - пряма дорога за ґрати.
За п'ять колосків учора нас почали вбивати.
Сусідів, за мішок хліба, вислали до Сибіру.
Покаятися б на сповіді, Бог у таке повірить?
Та церкву в селі спалили нелюди ті червоні.
Під серцем дитя завмерло, ненависть у долонях.
Паркан для перепочинку, пам'ять все закарбує.
Нащадкам я перекажу: знайте своє минуле.
# листя трави
#пам'ять
Затихлі поля стояли. Подих німої смерти
злочинним поривом торкався тіла через кожуха.
Дитячі плачі згасали, кволе зітхання.
Не слухай!
Затиснуті міцно пальці несли картоплин пару.
Додому б добігти вчасно не можна, щоб упіймали.
Нехитрий пожиток цей - пряма дорога за ґрати.
За п'ять колосків учора нас почали вбивати.
Сусідів, за мішок хліба, вислали до Сибіру.
Покаятися б на сповіді, Бог у таке повірить?
Та церкву в селі спалили нелюди ті червоні.
Під серцем дитя завмерло, ненависть у долонях.
Паркан для перепочинку, пам'ять все закарбує.
Нащадкам я перекажу: знайте своє минуле.
# листя трави
#пам'ять
15.01.202505:40
03.01.202517:41
кінець світу
і нехай літосферні плити
стикаються чи розходяться
я продовжу тебе любити,
надламуючись від голосу.
і якщо світло Сонця зникне
і за вісім хвилин не дійде.
я залишусь з тобою, встигну
збудувати міст через прірву.
і нехай світлотінню по вікнах
днів рутина шалено несеться
не стулю я без тебе повіки
ти у кожному стукоті серця.
і коли монотонність світу
ввійде в сцену останнім кадром
на волосся твоє із вітром
снігом-попелом тихо впаду.
і нехай літосферні плити
стикаються чи розходяться
я продовжу тебе любити,
надламуючись від голосу.
і якщо світло Сонця зникне
і за вісім хвилин не дійде.
я залишусь з тобою, встигну
збудувати міст через прірву.
і нехай світлотінню по вікнах
днів рутина шалено несеться
не стулю я без тебе повіки
ти у кожному стукоті серця.
і коли монотонність світу
ввійде в сцену останнім кадром
на волосся твоє із вітром
снігом-попелом тихо впаду.
Паказана 1 - 5 з 5
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.