Кнігі
Літературний Тигр
Кнігі
16.01.202409:43
23.11.202309:01
30.10.202307:01
Пераслаў з:
Своя кімната
12.08.202309:01
Зі мною таке вперше.
Почала читати «Wifedom: Mrs Orwell’s Invisible Life» by Anna Funder, яка вийшла минулого місяця та отримала чудові відгуки за портрет дружини Джорджа Орвелла і феміністський аналіз їхнього шлюбу.
І десь на 150-й сторінці зрозуміла, що читаю «Eileen: The Making of George Orwell» by Sylvia Topp від 2020. Це більш нейтральна перша біографія Ейлін.
«Та скільки тих книг про Ейлін може бути?» — подумала я і схопила першу ліпшу, або хтось добряче надегустувався бабусиного домашнього вина 🍷
Тим часом, інтерес до Ейлін ОʼШонессі — першої дружини Орвелла — зараз стрімко зростає.
Її персона була майже невидима у шести найпопулярнішіх біографіях письменника.
Частково, тому що всі вони написані чоловіками, які відмічали, що після одруження «Орвелл мав ідеальні умови для письмеництва» та «його стиль значно покращився», але не змогли запитати себе, а хто ж створив ці ідеальні умови для творця, а, може, справа й не виключно в умовах?
«Письменник досить сірих романів раптово розправив крила і став поетом... Зрештою, в попередніх роботах Орвелла мало що вказувало на те, що він був здатний на такі величезні надзусилля».
Частково, тому що лише у 2005 році знайшлися 6 листів від Ейлін до її подруги Нори, які дають змогу скласти враження про Ейлін та її шлюб з Еріком Блером (Джордж Орвелл — псевдонім).
Смішно вийшло з переплутаними книгами, але головне завдання виконано: я дізналася дуже багато про життя Ейлін та Джорджа Орвелла. А феміністичні акценти можна розставити самостійно.
04.01.202419:22
16.11.202315:28
🔥Тут книжкові блогери зафігачили папку, де зібрали всі (майже) книжкові канали: від малого до велика.
Тиць на це посилання.
Тут все: від персональних книжкових блогів до унікальних авторських каналів. А головне, що все про книжки.
Ну як можна не підписатись!?
16.10.202311:41
08.08.202317:23
Рецензія на До Слова
Говорю одразу, особисто мені книга сподобалось. Відносно. Зі своїми «але», «ну», «річ у тім», «зрозумійте мене правильно», але сподобалась. Мені кинулось в очі, як написаний цей роман: легко та майстерно, складається враження ніби автор досвідчений ремісник. «Ремесло» — ідеальна характеристика цієї книги: вона написана якісно, але без душі. Відчуття ніби це не мистецтво, не так звана штука, а продукт зроблений на замовлення від ІУК. Дотепна брошура.
Але це не негативна характеристика. Річ у тім, що як я й сказав раніше, це майстерно зроблений текст, який виконує свою мету — зацікавлює читача дізнатися більше про тему Розстріляного відродження та звернути увагу на культурні артефакти, які нас оточують в повсякденному житті. Мабуть, якщо ви знаєтесь на українській літературі 20-х та 30-х років, то сенсу читати «До слова» немає, бо для вас книга буде клішованою жуйкою зі смаком манго. Якщо свого часу ви обділили літературу того періоду увагою, то ця книга стане для вас путівником в мандрівці неймовірним, одним з (якщо не найкращим) найкращих, періодом розквіту українською культури.
Особливо книга зайде підліткам, адже оповідь динамічна, головні герої та їх оточення сучасне та й книга займає всього-нічого, можна прочитати за дві-три години.
Тішить те, що роман не йде протоптаною стежкою, натомість вперед головою ниряє у чагарник. Замість того, щоб пройтись по загальновідомим гучним іменам (Семенко, Хвильовий, Багряний, Підмогильний тощо), автор будує оповідання навколо відносно невідомих для широких кіл авторів (всі знають Курбаса, але чи читали ви Курбаса?). Після прочитання я пішов знайомитись із Епіком та Пилипенко, прочитав невідомі для мене раніше твори Йогансена.
Тому «До Слова» дійсно робить свою справу, хоча залишається питання до місця та місії автора. Як вже було сказано написано, твір доволі пластмасовий та штучний, ніби нейромережу навчили класно писати тексти й вона видала рекламу мультиварки Редмонд. Хочеться вірити, що автор, пишучи цей твір, відточував свою майстерність та мав на меті гучно заявити про себе за рахунок відомих імен, а насправді в його мізках сидить купа ідей-клопів, які так і чекають поки їх роздавлять на папері.
Насправді у інших книжкових блогерів думка щодо книги дуже сильно (подекуди кардинально) відрізняється:
🧩Читай, krw, книжки
🧩In book we trust
🧩Книжковий бункер
🧩Перехресні стежки
🧩Меланчине життя і книжки
🧩Яна про Літературу
🧩Шо б його такого почитати?
🧩Антиквар від Шкурупія
🧩Запекла книгожерка
07.12.202317:30
31.10.202317:29
> Ви донатите на благодійну лотерею.
Зараз ви знаходитесь на цьому етапі
> За 50 гривень виграєте книгу, ще й допомагаєте захисникам.
> Україна перемагає. Відбувається зліт популярності української культури на Заході.
> Жадан отримує нобелівку та всесвітнє визнання.
> Ви продаєте Скрипниківку з автографом за десятки тисяч доларів.
> На отримані кошти скуповуєте книги в необмежених кількостях до кінця життя.
25.09.202313:31
Рецензія на Наближення. Наркотики і сп’яніння
Це було важко.
Це було важко в усіх сенсах. Було важко читати, бо написано в фірмовому графоманському стилі Юнґера схожому на розповідь про свої юні літа від тієї самої бабці з плацкарту. Й важко в сенсі рефлексії, адже мало того, що тема контроверсійна (назва говорить за себе), так ще й доводиться постійно тримати в голові, що твір писався п'ятдесят років тому (з поправкою на моральні цінності та історичні реалії тих часів). Наркотики часів Юнґера та їх сприйняття тогочасним суспільством сильно відрізняються від актуального стану речей. В той час не те, що про дизайнерські наркотики не думали, а й про різні психоделіки та «буторну» синтетику. До епохи картелів залишалось ще добрі років десять.
З похибкою на все це читати дійсно цікаво. Я все ще не сприймаю стиль Юнґера, адже, як на мене, це вода заради води. Велика кількість його алегорій та метафор тупо несмак та крінж, але іноді трапляються реально цікаві речення. Ідеї у діда також подекуди несамовиті, хоча й осягнути їх за одне прочитання доволі важко.
Через сторінки відчувається уся велич та неоднорідність фігури Юнґера. Загалом це і є головною причиною читати цю книгу. Твори Ернста неможливо читати без прив'язки до його особистості (біографії та інших творів). Неможливо, бо інакше буде максимально нецікаво. Юнґера треба зрозуміти, ухопити його хвилю та й взагалі мати мотивацію всім цим займатись. Але, якщо ви проберетесь крізь хащі графоманії, незрозумілої структури оповіді та чужинських контекстів, то без сумніву отримаєте щось виняткове.
***
Зі мною в світ наркотиків та Юнґера поринули ці прекрасні люди:
in book we trust
Яна про Літературу
Шо б його такого почитати?
Запекла книгожерка
Дякую «Видавництву Жупанського» за таку круту нагоду та сміливість дати на спільночитання саме таку книгу. До речі, придбати Юнґера можете за посиланням.
05.08.202312:54
Мені одному комунікація та побудова бренду Readeat нагадує Хлібний? Хлібний — це, звісно, повний зашквар, але люди продовжують активно туди ходити, як і говорити про Readeat.
А про «Сковороду» чи «Місто» я особливо нічого в інформаційному просторі не бачу.
Мабуть, все роблять правильно? 🧐
25.11.202313:58
30.10.202317:29
Рецензія на Вогняні брами
Ще з перших сторінок ми знаємо, що ніхто з головних героїв не залишиться живим. Але, без жартів, під час кульмінації битви я схерщував пальці на руках і ногах, сподіваючись на бога з машини хоча б для декого з них (частково мої сподівання справдились).
Це дуже актуальна та сучасна історія про мораль, принципи, патріотизм, справжнє кохання та справедливість. Тут не буде зайвих сюжетних ліній чи крінжових художніх вигадок для осучаснення та розкриття персонажів. Усі рішення автора вдалі та виправдані, відчувається рука майстра, справжнього фанатика цієї теми.
У текста дійсно висока автентичність (існує не мало наукових робіт, які дають позитивну оцінку історичній достовірності «брам»). Автору вдається зацікавити читача епохою та окреслити історичні реалії буквально за декілька перших глав.
Особисто я не назвав би себе фанатом дохристиянської епохи, але після цієї книги маю наснагу почитати щось інше про цей період. Виявляється, що насправді спартанці були «справжніми» людьми: вони любили, жалкували про свої вчинки, боялись смерті і насправді не були особливо жорстокими.
Нативно автор підмічає багато цікавинок з побуту воїнів. Наприклад, чи знали ви, що спартанці мали своє СБУ, яке шукало зрадників в мирний час? А те, що їм доводилось силою примушувати інші грецькі поліси до військової допомоги, бо ті «боялись ескалації конфлікту та гніву персів»? Або те, що найнестерпнішою частиною війни був похід до місця битви, адже воїн та його зброєносець на двох несли 100 кг спорядження? Книга приголомшує, адже показує, наскільки мало ми відрізняємось від наших пращурів, які жили тисячоліття назад.
Що не сподобалось? Подекуди очі різали дивні епітети: спартанців називають рицарями, шум битви порівнюють із шумом сміттєвоза etc. Можливо, ці порівняння виправдані; можливо, вони історичні; можливо це взагалі особливість перекладу. Але з атмосфери підвибивало.
Якщо чесно, то й мінусів більше не бачу. Без сумніву, це першокласний історичний роман. Далеко не найкращий, але точно «один з». Це роман, який не лише навчає, а й розважає з чарівністю, гострою, як спис спартанця.
18.07.202315:01
Рецензія на Плем'я
Це не книга про війну. Або не тільки про неї. Це перше, що значно здивувало мене, коли я тільки почав читати книгу, адже в моїй голові це був наукпоп про інтеграцію ветеранів в цивільне суспільство.
Про що ж ця книга? Це книга про те, чому у відносно розвинутих США один з найвищих рівнів самогубств; про те, чому під час війни у людей покращується ментальний стан, а рівень злочинів падає у декілька разів; про те, чому військові, які несли службу в тилу, у підсумку мають такий самий або навіть вищий рівень ПТСР, у порівнянні з тими, хто був на нулі.
Багато історичних та психологічних фактів, про які я прочитав у книзі, були для мене справжнім відкриттям. Особливо мене захопили розповіді про «тоску за війною». Коли цивільні згадують часи важких бомбардувань та блокади міста з певною теплотою та ностальгією. Я сам відчуваю щось подібне згадуючи перші місяці війни, коли в інформаційному полі панувала невизначеність, тому доводилось спиратись на інших, подекуди зовсім незнайомих, людей. Виявляється у цього є наукове обґрунтування. До речі, про цифри.
У книзі не мало статистики та історичного фактажу, але читається вона надзвичайно легко та цікаво. Прочитання займає один вечір, а через жваву подачу, інформація дійсно засвоюється. Через цікаву форму та малий обсяг книгу можна рекомендувати абсолютно всім: підліткам та дорослим; книгочитунам та людям, які зазвичай не читають; цивільним та військовим.
Також дуже важливими є розділи про ПТСР. Наприклад, те, що ПТСР з'являється у людини вже після травми (як неочікувано), після повернення в цивільне життя. ПТСР — не розлад, який робить з людини навіжену істоту, яка є небзпечною для себе та інших; в першу чергу це розлад нерозуміння та дезінтеграції, неможливості та небажання зрозуміти й прийняти інших людей, які не мають того досвіду, який отримав ти.
Мало того, що ПТСР не властивий великій кількості ветеранів (зазвичай менше 20%), але й рідко має хронічну форму. Абсолютна більшість людей з ПТСР позбуваються синдрому вже за рік.
У післямові, спеціально написаній для українських читачів, автор зазначає, що наша війна особлива й не дуже вписується у звичну статистику. Адже з 24 лютого абсолютна більшість українців були свідками обстрілів, втратили знайомого чи близьку людину, стикнулись з іншими наслідками бойових дій. Через спільний досвід нашої нації, воїнам, які безпосередньо були задіяні на передовій, буде набагато легше повернутись в свої домівки. Але справжнє зцілення можливе лише в тому випадку, якщо ми будемо продовжувати пам'ятати про війну, не забувати та не забивати. Саме байдужість заважає ранам загоюватись та породжує все нові й нові конфлікти всередині суспільства (досвід нашої країни після 2014 року чудово демонструє це).
Книга "Плем'я" невелика за обсягом, але є важливим посібником для кожного, хто хоче зрозуміти, як суспільство може краще інтегрувати своїх ветеранів і зміцнити себе. Це читання не тільки для військових, але й для цивільних, для кожного, хто хоче зрозуміти та співчувати. Тож, прочитайте "Плем'я". Це може змінити ваше бачення світу.
Паказана 1 - 24 з 412
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.